ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І. Брагінський, В.В. ВІТРЯНСЬКИЙ. ДОГОВОРНОЕ ПРАВО. ДОГОВОРИ ПРО ПЕРЕВЕЗЕННЯ, буксирування, транспортної експедиції і інших послугах у сфері транспорту. Книга четверта, 2006 - перейти до змісту підручника

3. Договір буксирування в діючих транспортних кодексах

Включена в гл. XII ("Договір буксирування") КТМ ст. 225 ("Визначення договору буксирування") передбачає, що за цим договором "власник одного судна зобов'язується за винагороду буксирувати інше судно чи інший плавучий об'єкт на певну відстань (морська буксирування) або для виконання маневрів на акваторії порту, в тому числі для введення судна або іншого плавучого об'єкта в порт або виведення їх з порту (портова буксирування) ".
З наведеного визначення випливає, що єдиний договір буксирування в КТМ розпадається на договір морського буксирування і договір портової буксирування з тим, що перший договір - це рід, а два інших - його види. Норми гл. XII КТМ, в яких відсутній особливу вказівку на дію їх стосовно морської або портової буксирування, поширюються одночасно на той і інший види договорів буксирування. Таким чином, із семи статей гл. XII КТМ загальними є все, крім ст. 229 ("Відповідальність при морського буксирування") і ст. 230 ("Відповідальність при портової буксирування") "*".
--------------------------------
"*" Про співвідношення договорів морської та портової буксирування див., зокрема: Кодекс торговельного мореплавства Російської Федерації: Коментар / За ред. Г.Г. Іванова. М., 2001. С. 384 і сл.
Крім зазначеної новели, при порівнянні ст. 225 з аналогічними статтями в передували чинному КТМ кодексах торгового мореплавання, як видно з наведеного визначення, можна вказати і на те, що з трьох названих у КТМ 1968 варіантів договору буксирування позначені тепер лише два. Маються на увазі "буксирування на певну відстань" і "буксирування для виконання маневрів на акваторії порту". Відповідно третій - "договір буксирування протягом певного часу" в цій статті тепер не згадано. Поясненням цьому може служити зауваження О.С. Іоффе, зроблене в період дії КТМ 1968: "За договором буксирування на певний час буксировщик повинен протягом встановленого терміну виконувати завдання, пов'язані або з буксируванням об'єкта на відстань, або із здійсненням маневру. Отже, другий вид практично зводиться до першого або третього видам буксирування або поєднує елементи того й іншого "" * ".
--------------------------------
"*" Іоффе О.С. Зобов'язальне право. С. 635.
Наведеній позиції був фактично близький і В.В. Витрянский, вбачали в "буксируванні на певний час" випадки, "коли буксирування плавучого об'єкта здійснюється до зустрічі з іншим судном, яке має доставити буксируваний об'єкт в місце призначення або до зміни метеорологічних умов плавання і т.п." "*".
--------------------------------
"*" Витрянский В.В. Договір перевезення. С. 221.
Таким чином, виключення з визначення особливого договору буксирування (буксирування на час) не спричинило звуження сфери використання договору буксирування.
Відповідно до ст. 226 КТМ встановлені в його гол. XII правила застосовуються, якщо угодою сторін не передбачено інше. Таким чином, принцип диспозитивності, що поширювався в КТМ 1968 лише на правила про портової буксирування, придбав тепер значення, спільне для всіх видів договору буксирування.
На відміну від ст. 116 КТМ, яка передбачала стосовно до гл. VIII ("Договори морського перевезення вантажу") можливість вказівки в окремих її нормах на нікчемність угоди, не відповідає певним правилам даної глави, ст. 226 аналогічного вказівки, що поширюється на норми гл. XII, не містить. І все ж не виключено, що окремі норми, присвячені самому договором буксирування, носять імперативний характер. Зокрема, це відноситься до п. 1 ст. 227, п. 2 і 3 ст. 228, п. 2 ст. 230 КТМ.
Даючи загальну оцінку системі регулювання відповідного договору в чинному КТМ, є підстави вбачати в ній явне прагнення до більш чіткого порівняно з попереднім Кодексом розмежуванню договорів буксирування і морського перевезення вантажу. Зазначена тенденція проявилася вже в тому, що в гол. XII чинного КТМ відсутні мали раніше вельми широку сферу дії відсильні норми. Йдеться, зокрема, про ст. 187 (ч. 2) КТМ 1968 р., підпорядковувала відносини з буксирування лісу в плотах дії правил про договір морського перевезення вантажу.
Крім того, відображаючи зміни, що сталися в економіці країни, діючий КТМ не містить також главу, аналогічну гл. VII КТМ 1968 ("Планування та організація перевезень вантажу"), яка була розрахована в основному одночасно на договір перевезення вантажу і договір буксирування. Прикладом могли служити норми цієї глави про планові передумовах договору як такого, про відповідальність за недотримання планів перевезення та ін
Правда, до договору буксирування і тепер можуть застосовуватися окремі правила гл. VIII ("Договір морського перевезення вантажу"), але лише за аналогією, маючи на увазі дотримання при цьому умов, передбачених у ст. 6 ЦК.
Вирішальне значення для розмежування договорів морського перевезення вантажу і буксирування має включення в гол. XII КТМ статей, присвячених обов'язків сторін та їх відповідальності за останнім з цих договорів. Всі ці статті прямо або побічно мають на увазі відносини, при яких буксирування відрізняється участю відправника плавучого об'єкта, до того ж різною мірою, в управлінні буксируванням. У цьому прямо виражається те, що в основі самостійності аналізованого договору лежить, як уже зазначалося, не буксирування як така, тобто як вид транспортування, а спосіб її здійснення "*".
--------------------------------
"*" У Коментарі до Кодексу торгового мореплавання з цього ж приводу звертається увага на те, що "в переважній більшості випадків послуги, що надаються на підставі договору буксирування, полягають у переміщенні судна (об'єкта) на певну відстань або сприяння при здійсненні маневру" (Кодекс торгового мореплавання Російської Федерації: Коментар / За ред. Г.Г. Іванова. С. 384).
Стаття 88 КВВТ ("Договір буксирування") відкриває гл. XII ("Буксирування суден, плотів та інших плавучих об'єктів"). У ній передбачено, що "відповідно до договору буксирування одна сторона (буксировщик) зобов'язується своєчасно і в цілості відбуксирувати судно, пліт або іншої плавучий об'єкт ... в порт призначення з дотриманням умов буксирування і здати його одержувачу, зазначеному в транспортній накладній, а інша сторона (відправник) зобов'язується пред'явити буксируваний об'єкт для буксирування та оплатити її ".
Наведене визначення, як це видно, включило, зокрема, в обов'язки буксировщика одну з тих, яка до цих пір статутами внутрішнього водного транспорту покладалася на сторону в договорі перевезення - перевізника. Мається на увазі, що буксировщик повинен не тільки буксирувати плавучий об'єкт, але, подібно перевізнику, здати його одержувачу. Слід відзначити в цьому зв'язку в цілому певну тенденцію КВВТ до зближення встановлюваних для договорів буксирування і перевезення правових режимів. Це знайшло почасти вираження вже в тому, що замість 15 статей, як це мало місце в аналогічному розділі УВВТ 1955 р., тепер в зазначеній главі Кодексу виявилося достатнім наявність лише семи статей.
Правда, за цей рахунок розширилося регулювання договору буксирування правилами, включеними в деякі інші глави Кодексу. Прикладом можуть служити гл. IX і XVIII КВВТ, присвячені відповідно відповідальності сторін за допущені ними договірні порушення, визначення порядку складання підтверджують такі порушення актів, а також порядку пред'явлення з цього приводу претензій та позовів. Названі глави відрізняються тим, що включені в них норми містять зазвичай вказівки, з яких випливає, чи повинна відповідна норма поширюватиметься також на договір буксирування або обмежитися тільки договором перевезення вантажу.
У гол. XII КВВТ включені тепер, поряд із загальними нормами про буксирування, також і норми спеціальні, присвячені буксируванні плотів. У їх число входить, зокрема, ст. 90 ("Обов'язки відправника плотів"). Разом з тим рамки таких спеціальних правил про буксирування плотів виявилися значно вже в порівнянні з тим, що характеризував розділ VI УВВТ 1955 Цю особливість КВВТ покликана компенсувати міститься у п. 6 ст. 88 відсилання до глави, присвяченій договору перевезення вантажу. У ній передбачено, що "до відносин, не врегульованих правилами, передбаченими цією главою, застосовуються відповідні положення глави XI цього Кодексу". Включене в відсилання наведене вказівку "у відповідних випадках" носить лише редакційний характер. Нічого нового в порівнянні з загальним уявленням про субсидіарний застосування норми наведене правило не вносить. Про це можна судити вже з того, яке значення надавалося в період дії ст. 187 КТМ 1968 р., що містила аналогічне вказівку. Як вважав В.В. Витрянский, "застереження законодавця про те, що зазначені правила застосовуються не у всіх, а лише у відповідних випадках, означає, що ці правила застосовуються до відповідних відносин субсидиарно в частині, не врегульованою спеціальними правилами, що регламентують договір буксирування плотів (виділено автором. - М . Б.) "*".
--------------------------------
"*" Витрянский В.В. Договір перевезення. С. 218.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "3. Договір буксирування в діючих транспортних кодексах "
  1. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  2. § 1. Загальні положення про транспортних зобов'язаннях
    Поняття перевезення та інших транспортних зобов'язань. В силу зобов'язання перевезення перевізник зобов'язується доставити вантаж або пасажира в зазначений пункт призначення, а відправник вантажу (багажу), пасажир або інша особа зобов'язуються сплатити винагороду за зазначені транспортні послуги (внести провізну плату). В дореволюційному російському праві договір перевезення позначався також як фрахтовий.
  3. § 4. Зобов'язання з буксирування
    Поняття буксирування та договору буксирування. Для мети визначення договору буксирування слід встановити зміст терміну " буксирування ", застосованого в чинному законодавстві. По-перше, термін" буксирування ", вказує на відповідну технічну діяльність, особливу процедуру, змістом якої є переміщення буксируються транспортним засобом буксирі об'єкта * (572). В
  4. § 5. Транспортна експедиція
    Поняття і елементи договору транспортної експедиції. Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 801 ЦК за договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов'язується за винагороду і за рахунок іншої сторони (клієнта - відправника вантажу або вантажоодержувача) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. В абз. 2 і 3 п. 1 ст. 801 ГК
  5. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. Ad hoc [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. Ad referendum [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A fortiori [ а фортіорі] - тим більше 4. A posteriori [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A priori [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. Bona fide [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. Causa [кауза] -
  6. ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
    --------------------- ----------- У текст програми, опублікованій в цьому томі підручника раніше (у 2004, 2005, 2006 рр..), внесено зміни і доповнення, обумовлені зміною і розвитком сучасного законодавства у сфері житлових відносин, а також в галузі електроенергетики, капітального будівництва, транспортної діяльності та деяких інших, які зажадали оновлення та
  7. 3. Відповідальність за порушення зобов'язань по подачі транспортних засобів і пред'явлення вантажів до перевезення
    За неподання транспортних засобів для перевезення вантажу відповідно до прийнятої заявкою (замовленням) або іншим договором або за непред'явлення вантажу або за невикористання поданих транспортних засобів з інших причин перевізник або відповідно вантажовідправник несуть відповідальність, встановлену транспортними статутами та кодексами, а також угодою сторін (ст . 794 ЦК). Вони звільняються від
  8. ВСТУП
    У вітчизняній цивільно-правовій доктрині вкоренилося поняття "транспортні договори", під якими насправді розуміються цивільно-правові договори , які застосовуються у сфері транспортної діяльності (як правило, за участю транспортних організацій). Цим поняттям охоплюються різні типи договірних зобов'язань: перевезення, транспортна експедиція, буксирування, оренда (фрахтування на
  9. 2. Поняття та види договору перевезення
    В Основах цивільного законодавства 1961 р. і Цивільному кодексі РРФСР 1964 р. (далі - ЦК 1964 р.) містилися окремі визначення договору перевезення вантажів і договору перевезення пасажира. Договором перевезення вантажів зізнавався такий договір, за яким транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його
  10.  12. Договір буксирування
      Поняття та види договору буксирування У КТМ СРСР і УВВТ були окремі розділи (розділи), присвячені договору буксирування: договором морського буксирування (гл. XI КТМ) і договором буксирування плотів і судів (розд. VI УВВТ), - які містили схожі, але не збігаються визначення зазначеного договору. Під договором морського буксирування розумівся такий договір, за яким власник одного судна