| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Договір фінансування під відступлення грошової вимоги |
||
|
Економічна мета фінансування під відступлення вимоги полягає в "укорочуванні" кредитної ланцюжка. Замість надання кредиту в розрахунку на те, що він буде погашений клієнтом після реалізації його права вимоги до третьої особи, банк передає клієнту грошові кошти (кредит) і погашає його шляхом отримання від клієнта права грошової вимоги до третьої особи і подальшої реалізації отриманого вимоги * (641). Економічний інтерес поступається сторони полягає в оперативному отриманні грошових коштів, необхідних для господарської діяльності, а також часткове або повне звільнення від ризику неплатоспроможності боржника * (642). Зазначена схема взаємовідносин сторін отримала найменування фінансування під відступлення грошової вимоги. Подібна конструкція відома сьогодні багатьом зарубіжним правопорядкам і отримала широке поширення в міжнародній торговій практиці. Уніфіковане правове регулювання подібних операцій забезпечується Оттавської Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг 1988 р. (далі - Конвенція про факторинг), а також Конвенцією ООН про відступлення дебіторської заборгованості у міжнародній торгівлі 2001 р. (далі - Конвенція ООН про відступлення) * (643). Хоча Росія не бере участі в зазначених міжнародних договорах, більшість їх норм і принципів або безпосередньо сприйняті вітчизняним правопорядком і знайшли своє закріплення в рамках гл. 43 ГК, або можуть використовуватися в якості орієнтира при тлумаченні та застосуванні відповідних законодавчих положень. Легальне визначення договору фінансування під відступлення грошової вимоги * (644) міститься у п. 1 ст. 824 ЦК: за договором фінансування під відступлення грошової вимоги одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати другій стороні (клієнту) кошти в рахунок грошової вимоги клієнта (кредитора) до третьої особи (боржника), що випливає з надання клієнтом товарів, виконання ним робіт або надання послуг третій особі, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги. Як випливає з визначення, даний договір може бути укладений як за моделлю консенсуального (коли обидві сторони беруть на себе обов'язки, відповідно, з передачі коштів і з відступлення грошової вимоги), так і за моделлю реального договору. Консенсуальної договір фінансування під відступлення вимоги є взаємним. Що стосується реального договору, то він за загальним правилом носить односторонній характер. Виняток становлять випадки, передбачені п. 2 ст. 824 ГК, коли договором на фінансового агента покладаються обов'язки з надання клієнту додаткових послуг. Такий договір є оплатним, оскільки виконання кожної зі сторін своїх обов'язків обумовлено зустрічним майновим наданням контрагента. При цьому в якості винагороди фінансового агента виступає різниця ("дисконт") між номінальною вартістю уступаемого клієнтом вимоги і розміром фінансування, що надається * (645). Одним з основних елементів конструкції договору фінансування під відступлення є поступка права вимоги. Тому навіть у відсутність спеціальної норми, правила § 1 гл. 24 ЦК про цесії підлягають застосуванню до даного договору, якщо вони не суперечать положенням гл. 43 ГК. У рамках розглянутого договору грошові вимоги зазвичай уступаются факторові в обмін на надання клієнту відповідних грошових коштів, виступаючи, по суті, в якості способу повернення клієнтом кредиту (схема "покупки"). Поряд з цим, абз. 2 п. 1 ст. 824 ЦК передбачає можливість використання поступки грошової вимоги і в якості способу забезпечення виконання зобов'язань клієнта перед фінансовим агентом. Елементи договору. Сторонами договору фінансування під відступлення грошової вимоги є фінансовий агент і клієнт. Стаття 825 ЦК обмежує коло осіб, здатних виступати в якості фінансового агента. Цю роль можуть виконувати, перш за все, банки та інші кредитні організації. Дані суб'єкти вправі виступати в якості фінансових агентів в силу самого свого статусу, без спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення подібної діяльності * (646). У ролі фінансового агента можуть виступати й інші комерційні організації, що мають ліцензію на здійснення діяльності такого виду. Однак до теперішнього часу в законодавстві не встановлено умови та порядок ліцензування даних операцій. Федеральний закон від 8 серпня 2001 р. "Про ліцензування окремих видів діяльності" (з ізм. Та доп.) * (647) (ст. 17) і зовсім не включає угоди з фінансування під відступлення грошової вимоги до переліку видів діяльності, на здійснення яких необхідні ліцензії. У зв'язку з цим підлягає застосуванню ст. 10 Федерального закону від 26 січня 1996 р. "Про введення в дію частини другої Цивільного кодексу Російської Федерації" (з ізм. Та доп.) * (648), яка зберігає, надалі до встановлення умов ліцензування діяльності фінансових агентів, існуючий порядок здійснення їх діяльності . Оскільки на момент введення частини другої ЦК в дію законодавство не передбачало ніяких особливих вимог до діяльності фінансових агентів, функції останніх в даний час без особливого на те дозволу (ліцензії) можуть виконувати будь-які комерційні організації, що володіють загальною правоздатністю, та індивідуальні підприємці * (649) . Щодо фігури клієнта чинне законодавство не містить жодних обмежень, і тому в подібній якості можуть виступати в принципі будь-які суб'єкти цивільного права. Однак, виходячи з характеру вимоги, що відступається в цілях отримання фінансування, в переважній більшості випадків у ролі клієнта виступають підприємці. Предметом аналізованого договору є, з одного боку, грошові кошти, які передаються клієнту, а з іншого, - грошову вимогу клієнта до третьої особи, що відступається факторові. У рамках договору фінансування можлива поступка лише грошових вимог, що випливають з договору. Оплатне відчуження інших майнових прав (якщо воно принципово можливо з урахуванням їх характеру) опосередковується іншими договорами, зокрема купівлею-продажем. Предметом поступки, під яку надається фінансування, можуть бути як існуючі, так і майбутні грошові вимоги (п. 1 ст. 826 ЦК). При цьому в якості критерію розмежування зазначених категорій повинен використовуватися момент укладення первинного договору. Відповідно, до існуючих відносяться вимоги, що випливають з договорів, укладених до або в момент поступки, навіть якщо їх виконання поставлено в залежність від закінчення певного терміну або настання певної умови. Майбутніми в контексті ст. 826 ГК повинні визнаватися вимоги, які виникнуть з договорів, укладених після укладення договору фінансування * (650). Предметом договору фінансування може бути не одне, а кілька грошових вимог клієнта * (651). Оскільки умова про предмет є суттєвим для всякого договору (п. 1 ст. 432 ЦК), уступаемое грошове вимога має бути визначено в договорі фінансування під страхом визнання його неукладеним. Умова про предмет вважається узгодженим, якщо договір фінансування містить вказівку на ознаки уступаемого вимоги, достатні для його ідентифікації. Існуюче вимога має бути відображено в договорі з тим ступенем конкретності, яка дозволила б виділити його з ряду інших вимог вже в момент укладання договору. Майбутнє ж вимога має відповідати зазначеним у договорі характеристиками не пізніше, ніж у момент його виникнення. Узгодження предмета аналізованого договору передбачає і визначення розміру наданого фінансовим агентом фінансування. Цей розмір визначається сторонами на їх розсуд і залежить від особливостей уступаемого вимоги (терміну і умов платежу, наявності забезпечень, можливих заперечень боржника, його особистості та платоспроможності тощо), а також від розподілу між клієнтом і фінансовим агентом ризиків неплатежу по уступленному вимогу. Предмет договору фінансування може не обмежуватися тільки грошової вимоги і грошовою сумою, що надається клієнту. Договором на фінансового агента може бути покладено надання клієнту додаткових фінансових та комерційних послуг (п. 2 ст. 824 ЦК), наприклад, ведення бухгалтерського обліку, обробка та виставлення рахунків і т.п. Договір, що містить подібні умови, слід вважати змішаним, а до відносин сторін застосовувати, поряд з правилами гл. 43 ГК, норми про оплатне надання послуг (дорученні, агентуванні і інш.). За змістом закону надання додаткових послуг є не обов'язковим, а лише факультативним елементом аналізованого договору. Обов'язки фінансового агента можуть обмежуватися лише наданням фінансування * (652). У гол. 43 ЦК не міститься спеціальних вказівок щодо форми договору фінансування під відступлення грошової вимоги. Однак з урахуванням того, що в якості фінансового агента виступає підприємець, договір фінансування під відступлення повинен бути укладений у письмовій формі (подп. 1 п. 1 ст. 161 ЦК) * (653). Зміст договору. Основна обов'язок клієнта складається у поступку факторові зазначеного в договорі грошової вимоги * (654). Цей обов'язок виповнюється шляхом здійснення угоди уступки вимоги. На практиці часто ця угода відбувається одночасно з укладенням договору фінансування і навіть оформляється одним документом. Разом з тим, сторони договору можуть передбачити передачу вимоги шляхом вчинення окремої угоди поступки. Якщо предметом договору виступає існуюче вимога, воно переходить до фінансового агенту в момент здійснення поступки. У разі коли предметом договору фінансування є майбутнє вимога, регулювання моменту переходу права до фінансового агенту будується на інших принципах. Адже в момент укладення договору вимоги ще не існує, отже, воно ще не може перейти до фінансового агенту. Тому п. 2 ст. 826 ЦК передбачає, що з поступку майбутньої вимоги останнім переходить до фінансового агенту в момент його виникнення * (655). Додаткового оформлення переходу вимоги після його виникнення не потрібно. Зазначені вище правила носять імперативний характер і не можуть бути змінені угодою сторін. За договором фінансування під відступлення можуть бути передані навіть ті вимоги, уступка яких заборонена або обмежена договором між клієнтом та боржником (п. 1 ст. 828 ЦК). Дане положення є відображенням підходу, прийнятого у світовій торговій практиці * (656), і спрямоване на створення сприятливих умов для розвитку відносин з фінансування, оскільки полегшує процедуру поступки і скорочує витрати сторін на вчинення цього правочину. Одночасно закон встановлює правила, що захищають інтереси боржника. Пункт 2 ст. 828 ЦК передбачає, що поступка клієнтом вимоги в обхід заборони (обмеження), встановленого угодою боржника з клієнтом, не звільняє останнього від відповідальності перед боржником за порушення даного договірного умови. Тим самим закон нівелює для боржника негативні наслідки, що є результатом поступки грошової вимоги факторові. Поступалася клієнтом вимога має бути дійсним. Це означає, що: а) вимога існує юридично і фактично, б) воно належить цеденту; в) цедент управомочен на вчинення поступки * (657). Клієнт несе перед фінансовим агентом відповідальність за дійсність грошової вимоги, що є предметом поступки (п. 1 ст. 827 ЦК). Однак, на відміну від положень ст. 390 ГК, дане правило викладено диспозитивно, що дає сторонам можливість своїм угодою виключити або обмежити відповідальність клієнта за дійсність вимоги, що відступається. Відповідаючи за дійсність, клієнт за загальним правилом не відповідає за виконання вимоги боржником (п. 3 ст. 827 ЦК). Тим самим, закон покладає на фінансового агента ризик невиконання (неналежного виконання) відступленого вимоги боржником, позбавляючи фінансового агента права звернутися з вимогою до клієнта, якщо боржник не заплатить, закріплюючи в якості загального правила систему так званого безоборотного факторингу. Разом з тим дане правило носить диспозитивний характер, що дає сторонам договору фінансування можливість встановити своєю угодою систему так званого оборотного факторингу, в рамках якої клієнт виступає в якості "поручителя" за несправного боржника. Основним обов'язком фінансового агента по консенсуального договору є надання фінансування. У випадках, передбачених договором, фінансовий агент також зобов'язаний надати клієнту послуги з ведення бухгалтерського обліку, а також інші фінансові та комерційні послуги, пов'язані з грошовими вимогами, які є предметом поступки (п. 2 ст. 824 ЦК). Права фінансового агента щодо сум, отриманих від боржника за уступленному вимогу, розрізняються залежно від функції, яку виконує уступаемое вимогу. При укладанні договору фінансування за схемою "купівлі" відступленого вимоги фінансовий агент набуває права на всі суми, які він одержить від боржника (п. 1 ст. 831 ЦК). При цьому передбачається, що одержувані грошові кошти повністю покривають заборгованість клієнта. Ризик отримання від боржника сум в розмірі, меншому, ніж сума фінансування, покладається на фінансового агента. Відповідно, можливість залучення клієнта до відповідальності за це виключається. У договорі фінансування, в якому вимога відступається з метою забезпечення зобов'язання клієнта перед фінансовим агентом, останній має право на суми, отримані від боржника лише в розмірі заборгованості клієнта. При цьому "розмір заборгованості", який фінансовий агент має право утримати на свою користь, включає суму неповерненого клієнтом кредиту, відсотків по ньому, збитків, завданих простроченням виконання, а також витрат по стягненню заборгованості клієнта. Якщо отримані грошові суми перевищують розмір заборгованості клієнта, фінансовий агент повинен повернути йому "надлишок". І, навпаки, у разі, коли зазначені суми не покривають розміру заборгованості клієнта, він зобов'язаний відшкодувати факторові залишок боргу (п. 2 ст. 831 ЦК) * (658). Належну реалізацію даної конструкції забезпечує встановлена законом обов'язок фінансового агента надати клієнтові звіт. Якщо інше не передбачено договором, фінансовий агент не має права проводити подальшу переуступку права вимоги (ст. 829 ЦК). Встановлюючи подібне правило, законодавець, мабуть, мав на меті усунути негативні наслідки неодноразових змін зобов'язання на стороні кредитора, а також обмежити створення "ринку" боргових зобов'язань. Разом з тим дана норма викладена диспозитивно, що надає сторонам право своєю угодою вирішити це питання позитивно. У разі коли наступна поступка грошової вимоги допускається за умовами договору, вона здійснюється за правилами гл. 43 ГК. Правове становище боржника. Взаємовідносини сторін договору з боржником. Боржник за уступленному вимогу не є стороною договору фінансування. Однак чинена сторонами поступка вимоги, зачіпаючи його інтереси, не повинна призводити до погіршення його правового становища. У теж час, дії боржника по виконанню тягнуть серйозні правові наслідки для безпосередніх учасників договору фінансування - фінансового агента і клієнта. У зв'язку з цим гл. 43 ГК досить докладно регламентує права та обов'язки боржника за уступленному вимогу. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він отримав письмове повідомлення про відступлення. У повідомленні мають бути визначені предмет поступки (грошове вимога) і новий кредитор (фінансовий агент). Пункт 1 ст. 830 ЦК не уточнює, яка зі сторін договору фінансування (клієнт або фінансовий агент) повинна направляти письмове повідомлення про що відбулася поступку боржника, визнаючи легітимним повідомлення будь якої сторони. Повідомлення, надіслане клієнтом (початковою кредитором), у всіх випадках слід вважати достатнім підтвердженням факту поступки * (659). При направленні повідомлення фінансовим агентом у боржника можуть виникнути сумніви в наявності та обгрунтованості відповідних прав. З метою вирішення подібних питань п. 2 ст. 830 ЦК надає боржникові право запросити у фінансового агента належні докази поступки. У цій якості можуть розглядатися, зокрема, сам договір фінансування або його копія, або будь-яке письмове підтвердження факту поступки, що виходить від первісного кредитора (клієнта). Ненадання боржнику належних доказів поступки за своїми правовими наслідками прирівняне до неповідомлення боржника. В обох цих випадках боржник не несе ніякої відповідальності перед фінансовим агентом, а вчинення ним платежу первісному кредиторові (клієнту) вважається належним виконанням та погашає його обов'язок. Незважаючи на важливе практичне значення повідомлення, воно знаходиться за межами юридичного складу цесії * (660). Дійсність договору фінансування і момент його вступу в силу не залежать від напрямку боржникові відповідного повідомлення. Таким чином, Цивільний кодекс не містить заборони на використання широко поширеною в міжнародній торговельній практиці моделі "конфіденційного (прихованого) факторингу" * (661), при якому боржник не повідомляється про що відбулася поступку, а сплачуються ним суми передаються клієнтом факторові. Забезпечуючи майнові інтереси боржника, п. 1 ст. 832 ЦК надає йому право на залік проти вимог фінансового агента своїх грошових вимог до клієнта. Однак боржник не може пред'явити до заліку свої вимоги до клієнта, що випливають з порушення останнім договірного заборони (обмеження) на поступку. Такі вимоги оголошені не мають сили відносно фінансового агента (п. 2 ст. 832 ЦК) * (662). Оскільки правове становище боржника внаслідок поступки повинно залишатися незмінним, за боржником зберігаються всі варіанти захисту, які належать йому на випадок невиконання кредитором (клієнтом) свого зобов'язання з передачі товарів (виконання робіт, надання послуг). Зокрема, якщо, поступившись факторові право на отримання попередньої оплати, клієнт-продавець не виконує зобов'язання з передачі товару, боржник має право вимагати повернення суми попередньої оплати (п. 3 ст. 487 ЦК). Однак, до кого боржник може пред'являти таку вимогу? Вплинути на процес виконання клієнтом-продавцем своїх договірних зобов'язань в подібній ситуації фінансовий агент не в змозі, а тому покладання на нього ризику несправності клієнта було б необгрунтованим. У зв'язку з цим п. 1 ст. 833 ЦК встановлює, що боржник повинен пред'явити відповідні вимоги безпосередньо до самого клієнта, а не до фінансового агенту. Як виняток боржник має право звернутися з вимогою про повернення сплачених сум саме до фінансового агенту, якщо буде доведено, що: а) фінансовий агент не надав клієнтові фінансування або б) надав фінансування після того, як йому стало відомо про порушення клієнтом свого зобов'язання перед боржником за первісним договором (п. 2 ст. 833 ЦК) * (663). Метою введення подібних винятків є, мабуть, запобігання безпідставного збагачення фінансового агента або вчинення ним недобросовісних дій. Підставою застосування зазначеної норми є протиправні і винні дії фінансового агента, а закріплений нею механізм, створює, по суті, спеціальний випадок солідарної відповідальності фінансового агента і клієнта за зобов'язаннями останнього. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 4. Договір фінансування під відступлення грошової вимоги" |
||
|
||