Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко, Ю. В. Байгушева. Цивільне право: підручник: у 3-х томах
Том 2. Частина 2., 2010 - перейти до змісту підручника

§ 3. Договір кредиту

Поняття та ознаки договору кредиту. За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти на неї (п. 1 ст. 819 ЦК).
Договір кредиту, на відміну від договору позики, є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Консесуальними кредитного договору означає, що він набирає чинності з моменту укладення. Реальною передачі грошових коштів для набуття чинності договору не вимагається, виникнення прав та обов'язків по ньому породжує один лише факт укладення угоди. Однак, незважаючи на те, що даний ознака кредитного договору випливає з норм Цивільного кодексу, на практиці часто укладаються договори, в яких передбачається, що вони набирають чинності з моменту передачі грошей. Їх правова сутність трактується в науковій літературі по-різному * (623). Представляється, що такі договори є окремим різновидом кредитного договору, укладення якого прямо не передбачено, але і не заборонено законом.
Кредитний договір є двостороннім, оскільки обидві сторони мають як права, так і обов'язки. Займодавец за договором кредиту, на відміну від позичальника за договором позики, має не тільки права, але й обов'язки.
Кредитний договір є оплатним, оскільки завжди передбачає повернення не лише отриманої в кредит грошової суми, а й відсотків на неї - винагороди за кредит.
У літературі неоднозначно вирішується питання про те, чи є кредитний договір публічним договором та договором приєднання * (624). Вважаємо, що кредитний договір не має такої ознаки публічного договору, як обов'язок кредитної організації надавати кредитні послуги щодо кожного, хто до неї звернеться, на однакових з іншими умовах. Як правило, кредитна організація розробляє власні вимоги до осіб - потенційних позичальників і на основі аналізу їх фінансового стану вирішує питання про надання кредиту, і в індивідуальному порядку визначаються умови кредитування конкретного позичальника.
Закон не визначає кредитний договір як договір приєднання, хоча на практиці він нерідко має його риси. Кредитний договір є договором приєднання, якщо його умови визначені кредитором у формулярах або інших стандартних формах, і можуть бути прийняті іншою стороною не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Кредитні організації часто розробляють такі стандартні проформи кредитного договору, змінити які при укладанні конкретного договору практично неможливо, якщо тільки мова не йде про важливе клієнті або особливо вигідною угоді. У подібних випадках до правовідносин сторін повинні застосовуватися правила ст. 428 ГК * (625).
Незважаючи на названі відмінності, кредитний договір не утворює самостійний вид цивільно-правових зобов'язань. Відповідно до п. 2 ст. 819 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються правила про позику, якщо це не суперечить спеціальним нормам і суті кредитного договору. Таким чином, договір кредиту - одна з різновидів договору позики, що володіє своїми специфічними особливостями.
Елементи кредитного договору. Відмінною рисою кредитного договору є його суб'єктний склад, завдяки якому і відбулося виділення такого виду позики, як кредит. Кредиторами за кредитним договором можуть виступати лише банки та інші кредитні організації * (626).
Кредитна організація - це юридична особа, створена в організаційно-правовій формі господарського товариства, яка для отримання прибутку як основну мету своєї діяльності на підставі спеціального дозволу (ліцензії) Центрального банку РФ (Банку Росії) має право здійснювати банківські операції (ст. 5 Федерального закону від 2 грудня 1990 р. "Про банки і банківську діяльність") * (627). Закон виділяє два види кредитних організацій - банки * (628) і небанківські кредитні організації * (629).
В якості позичальника може виступати будь-яка особа (фізична або юридична). При цьому фізична особа повинна володіти повною дієздатністю, а юридична особа - не виходити за межі своєї статутної правосуб'єктності.
Форма кредитного договору - письмова. На відміну від договору позики кредитний договір укладається тільки в письмовій формі, причому її недотримання тягне нікчемність договору (ст. 820 ЦК).
Способами укладення кредитного договору є підписання обома сторонами єдиного документа або обмін документами. У першому випадку, як правило, сторонами підписуються розроблені в кредитній організації бланки договору. У другому випадку потенційний позичальник подає в банк заяву (кредитну заявку) з доданням необхідних документів (техніко-економічне обгрунтування, передбачене забезпечення і т.д.). Таку заяву розглядається як оферта (якщо містить істотні умови договору), відкликати яку неможливо протягом терміну, встановленого для акцепту; або як запрошення зробити оферту (якщо не містить усіх істотних умов). Подані документи перевіряються банком, зокрема, банк аналізує платоспроможність заявника, ризикованість і прибутковість кредиту та інші фактори. В якості акцепту виступає письмову відповідь банку (наприклад, у формі повідомлення заявника або проставляння на поданих ним документах візи одноосібного виконавчого органу) або вчинення дій по виконанню умов оферти (видача грошових коштів в кредит). Якщо заява була лише запрошенням до оферти, банк здійснює оферту у вигляді запалення та підписання підготовленого формуляра договору та передачі його для підпису заявнику * (630).
Кредитний договір також може супроводжуватися видачею позичальником розписки про отримання платежу або векселя. Але ці документи підтверджують факт укладання кредитного договору, тільки якщо вони існують одночасно з документами, підписаними займодавцем. Таким чином, на відміну від договору позики (недотримання письмової форми якого не тягне недійсності), наявність одного векселя без підписаного кредитною організацією документа про видачу кредиту тягне недійсність кредитного договору та, як її наслідок, - двосторонню реституцію (у разі договору позики вексель розглядається як доказ існування даного договору).
Єдиним істотним умовою кредитного договору є предмет. Предметом кредитного договору можуть бути лише грошові кошти. Якщо сторонами укладено договір, який передбачає обов'язок одного боку надати іншій стороні речі, визначені родовими ознаками, такий договір є договором товарного кредиту. До нього у відповідності зі ст. 822 ЦК застосовуються норми про договір кредиту.
Не є кредитним договором і так звані вексельні кредити, що видаються банками у вигляді своїх векселів. Незважаючи на прийняте в банківській практиці найменування, дані правовідносини з правової точки зору не можна кваліфікувати як договір кредиту, оскільки вексель не відноситься до грошових коштів * (631).
Для того щоб умова про предмет вважалося узгодженим, необхідно вказати найменування і кількість грошових коштів (наприклад, "1000 карбованців").
Предметом кредитного договору може бути грошова сума, виражена в російській чи іноземній валюті. В останньому випадку необхідно дотримання ст. 140, 141 і 317 ЦК та валютного законодавства.
Зміст кредитного договору. Змістом договору є сукупність прав і обов'язків сторін. На відміну від договору позики обов'язки за кредитним договором лежать на обох сторонах.
Відповідно до п. 1 ст. 819 ЦК кредитор зобов'язаний надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, передбачених договором. На практиці вироблено кілька способів надання кредиту:
1) зарахування грошових коштів одноразово або частинами у безготівковому порядку на рахунок позичальника, відкритий у банку-кредиторі або іншому банку. Належним виконанням обов'язки з надання кредиту є зарахування коштів на рахунок позичальника, якщо у нього відкрито рахунок у банку-кредиторі, або зарахування грошових коштів на кореспондентський рахунок обслуговуючого позичальника банку, якщо рахунок позичальника відкритий в іншому банку;
2) видача грошових коштів готівкою через касу банку. Такий спосіб застосовується тільки в тому випадку, якщо позичальником є ??фізична особа, а кредит виданий в російській валюті;
3) зарахування грошових коштів на рахунок іншої особи, названого позичальником. Такий спосіб надання кредиту практично не застосовується, так як акти Банку Росії не передбачають можливості надання кредиту, минаючи рахунок позичальника * (632).
Законом передбачені випадки звільнення кредитора від виконання обов'язку з надання кредиту. Відповідно до ст. 821 ЦК кредитор має право відмовитися від надання позичальникові кредиту повністю або частково:
- за наявності обставин, очевидно які свідчать про те, що надана сума не буде повернута в строк (наприклад, зміна платоспроможності позичальника);
- у разі порушення позичальником цільового використання кредиту. Даною обов'язки кредитора протистоїть відповідне право позичальника - вимагати від кредитора передачі певної грошової суми в передбаченому в договорі порядку. При цьому у позичальника відсутній обов'язок щодо прийняття кредиту, якщо вона прямо не передбачена законом або договором: відповідно до п. 2 ст. 821 ЦК позичальник має право відмовитися від одержання кредиту повністю пли частково без будь-яких підстав, повідомивши про це кредитора до встановленого терміну його надання.
У свою чергу на позичальнику лежать такі обов'язки. Перш за все він повинен повернути кредитору суму кредиту в належний термін. При передачі боржникові грошові кошти змішуються з його аналогічним майном, надходять у його власність. Позичальник отримує право володіння, користування і розпорядження ними на свій розсуд і в своїх інтересах. Саме для цього і укладається договір кредиту - для заповнення нестачі грошових коштів позичальника. Повернути він повинен буде інші речі, але того ж роду і якості, тобто то ж кількість грошових коштів і в тій же валюті.
Сума кредиту вважається повернутою в момент зарахування грошей на банківський рахунок кредитора. Це, зокрема, означає, що списання грошових коштів з рахунку позичальника ще не звільняє його від відповідальності за повернення суми кредиту, якщо ці кошти не надійшли на рахунок кредитора.
Строк не є істотною умовою договору кредиту. Якщо він не вказаний у договорі, то сума по кредиту повинна бути повернена позичальником протягом 30 днів з дня пред'явлення кредитором вимоги про це, якщо в договорі не передбачено інше. Дострокове повернення кредитних коштів допускається тільки за згодою кредитора. Оскільки це не вигідно кредитної організації (вона позбавляється прибутку від своєї діяльності), найчастіше банки якщо й дозволяють дострокове виконання кредитного зобов'язання, то тільки через певний термін з дня надання кредиту; при цьому з позичальника часто стягується певна сума в якості неустойки за порушення строків договору.
Далі, позичальник зобов'язаний заплатити відсотки на суму кредиту в розмірах і в порядку, визначених договором. Відсотки як плата за кредит нараховуються тільки на основну суму боргу. Вони являють собою дохід кредитної організації за яку вони надають послугу з кредитування.
Якщо сума виробленого платежу недостатня для виконання договору, то за відсутності іншої угоди він, відповідно до ст. 319 ЦК, погашає насамперед відсотки за користування кредитними коштами, а в решти - основну суму боргу.
Якщо це передбачено договором кредиту, позичальник повинен надати забезпечення повернення суми кредиту, а також контролювати її зберігання і забезпечити незмінність його умов до виконання договору позики. Порушення цього обов'язку спричиняє виникнення права у кредитора вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати належних відсотків, якщо інше не передбачено договором.
Кредитор має кореспондуючими названим обов'язків позичальника правами: вимагати повернення йому у встановлений договором строк суми позики і відсотків на неї.
Крім цього, в певних випадках він набуває право вимагати дострокового виконання договору:
- при невиконанні позичальником обов'язки щодо належного забезпечення договору, якщо воно було передбачено;
- в разі прострочення повернення чергової частини позики, якщо договором передбачено повернення позики по частинах.
Відповідальність за порушення позичальником договору кредиту настає у формі залікової неустойки, яка нараховується тільки на суму основного боргу, але не на суму винагороди (відсотки) за наданий кредит, якщо договором кредиту не передбачено інше. За російським законодавством відсотки на відсотки стягуються тільки у випадках, передбачених законом або договором * (633).
Неустойка за порушення договору кредиту може бути договірної (тоді розмір відсотків, період і порядок їх виплати встановлюються в самому договорі) або законною (застосовується у разі відсутності в договорі умов про відповідальність). В останньому випадку згідно п. 1 ст. 811 ГК на суму кредиту нараховуються відсотки в розмірі, передбаченому п. 1 ст. 395 ГК, з дня, коли вона повинна була бути повернута, до дня її повернення.
  Відсотки за користування кредитними коштами у разі прострочення позичальника нараховуються не до терміну, вказаного в договорі, а за весь період користування кредитом, тобто до дня фактичного повернення всієї суми боргу. Розмір плати за кредит не може бути змінений судом. На відміну від цього, розмір відсотків як міри відповідальності може бути судом знижено на підставі ст. 333 ГК в результаті його нерозмірності наслідків прострочення.
  Види кредитного договору. Хоча Цивільний кодекс не містить норм про окремі види кредитного договору, можна виділити кілька його різновидів.
  Залежно від виду наданої в борг валюти кредитний договір може бути рублевих або в іноземній валюті. Від валюти кредиту, як правило, залежить розмір відсотків на кредитну суму - чим не стабільніше валюта, тобто чим вище ризик кредитора, тим вище відсоток винагороди банку за надану кредитну послугу.
  Особливості валютного кредиту передбачені валютним законодавством і деякими нормами цивільного законодавства. Так, він може бути виданий виключно в безготівковому порядку через поточні валютні рахунки позичальників. До нього не застосовується п. 1 ст. 395 ЦК при відсутності в договорі вказівки відсотків на суму кредиту. Розмір винагороди кредитної організації визначається на підставі публікації в офіційних джерелах інформації про середні ставки банківського відсотка за короткостроковими валютними кредитами за місцем знаходження кредитора * (634).
  Залежно від наявності забезпечення кредитний договір може бути забезпеченим або незабезпеченим. У першому випадку виконання кредитного договору позичальником забезпечується яким-небудь з цивільно-правових засобів (поручительством третіх осіб, заставою, іпотекою і т.п.). Кредитний договір супроводжується укладанням відповідних договорів про акцесорних зобов'язаннях (договору поруки, договору застави та ін.)
  За особливостями цільового призначення можна виділити такі види кредитного договору, як цільовий кредит, споживчий кредит, іпотечний житловий кредит, інвестиційний кредит, кредит у порядку рефінансування.
  Цільовий кредит - це договір кредиту, укладений з умовою використання позичальником отриманих коштів на певні цілі. Особливості даного договору проявляються в наступному. По-перше, з'являється ще одна істотна умова договору - конкретні цілі використання переданих в кредит грошових коштів. Такими цілями можуть, наприклад, бути придбання громадянином автомобіля, побутової техніки, дачі, закупівля комерційною організацією сировини для виробництва, реконструкція виробничих площ і т.п. По-друге, на позичальника покладається додаткова обов'язок - забезпечити можливість здійснення кредитором контролю за цільовим використанням суми кредиту (при цьому договором прямо визначаються конкретні заходи контролю або його форми і межі * (635)). По-третє, нецільове використання позикових коштів або перешкоду контрольним заходам кредитора спричиняють виникнення у нього права на дострокове повернення суми позики та сплати належних відсотків, якщо інше не передбачено договором.
  Споживчий кредит - це договір кредиту, за яким грошові кошти надаються позичальникові-громадянину для задоволення його особистих, сімейних, побутових та інших потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Як правило, споживчі кредити видаються в спрощеному порядку, але під більш високий відсоток. Цілі, на які громадянин планує витратити отримані кошти, на умови його видачі не впливають. До такого договору, крім іншого, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
  Іпотечний житловий кредит - договір кредиту, за яким грошові кошти надаються громадянину-позичальнику для придбання ним житла на первинному або вторинному ринку нерухомості з умовою передачі в іпотеку придбаного об'єкта нерухомості. У зв'язку з особливо високою вартістю даних об'єктів для видачі таких кредитів кредитними організаціями розробляються вимоги не тільки до позичальника, але і до самого приобретаемому об'єкту. Як правило, такий кредит видається тільки за умови часткової виплати за договором купівлі-продажу власних коштів позичальника, тобто не на всю вартість житлового приміщення * (636). Завдяки особливій політиці держави в цій області відсотки за іпотечними житловими кредитами, як правило, значно нижче, ніж по споживчих. При цьому їх розмір залежить від терміну кредиту (чим довше строк, тим більше відсотки) * (637). На придбане за рахунок власних та кредитних коштів житлове приміщення у кредитної організації виникає право застави.
  Інвестиційний кредит - договір кредиту, за яким грошові кошти передаються суб'єктам, включеним в інвестиційні проекти, на пільгових умовах. Інвестиційні кредити видаються на основі інвестиційних проектів, підтримуваних державою. Пільгові умови кредитування виражаються, як правило, в більш низьких відсотках за користування кредитом. При цьому різниця між звичайним кредитним відсотком та пільговим компенсується державою або іншими учасниками інвестиційного проекту.
  Кредит у порядку рефінансування - це договір кредиту, за яким Банк Росії надає грошові кошти комерційним банкам та іншим небанківським кредитним організаціям. Такий кредит передусім має на публічні інтереси - підтримка і регулювання ліквідності банківської системи. Рефінансування в нашій країні тільки починає розвиватися, причому кредитування є не єдиною його формою * (638). Воно дозволяє кредитним організаціям відновлювати витрачені на кредитування своїх клієнтів ресурси, за рахунок чого вони можуть надати кредитну послугу більшому числу позичальників.
  За особливостями оформлення кредиту можна виділити такі його різновиди, як овердрафт, спеціальний поточний рахунок, відкриття кредитної лінії. Овердрафт і кредитування спеціального поточного рахунку, як правило, не оформляються у вигляді кредитного договору, умови про надання кредиту встановлюються в іншому договорі (договорі банківського рахунку) * (639). Тому їх можна розглядати в якості змішаних договорів. У цьому випадку кредитна організація буде здійснювати платежі навіть за відсутності коштів на рахунку клієнта (як правило, в межах певного ліміту).
  Договір про відкриття кредитної лінії - це договір, за яким кредитор зобов'язується передати позичальнику грошові кошти декількома частинами шляхом періодичних платежів. У такому договорі, як правило, обумовлюються термін здійснення виплат, загальна сума кредиту та її частини. Різниться кілька видів кредитної лінії:
  - З лімітом видачі - загальна сума взятих у кредит коштів не може перевищувати максимального заздалегідь встановленої межі;
  - З лімітом заборгованості - одноразова заборгованість не може перевищувати заздалегідь встановлену межу (при цьому взяти в кредит позичальник може будь-яку суму; головне, щоб при поверненні її частинами неповернена сума кредиту не перевищувала ліміт заборгованості);
  - З лімітом видачі та заборгованості.
  Можна виділити й інші різновиди кредитного договору, але більшість з них мають лише економічне значення, а деякі й зовсім суперечать правовому розумінню даного явища * (640). 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 3. Договір кредиту"
  1.  § 1. Поняття приватизації державного та муніципального майна і законодавство про приватизацію
      договору підприємство набувало статусу орендного (ч. 1 ст. 16 Основ про оренду), але орендним підприємством - юридичною особою воно ставало лише з моменту державної реєстрації. Незрозуміло, яке значення законодавець надавав поняттю «статус» і які правові наслідки це тягло. Основи про оренду передбачали можливість викупу орендованого майна, але не визначали механізму
  2.  § 1. Загальні положення про позикових зобов'язаннях
      договорів у сфері позикових зобов'язань. До позикових-кредитних відносин можна віднести: - власне позикові відносини, врегульовані гл. 42 ГК "Позика і кредит"; - позикові відносини в широкому сенсі слова, куди входять всі зобов'язання, що володіють названими вище ознаками. Крім власне позикових зобов'язань в цю групу входять договір фінансування під відступлення грошової вимоги,
  3.  § 6. Договір банківського рахунку
      договору банківського рахунку. Відповідно до ст. 845 ЦК за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати що поступають на рахунок, відкритий клієнтові (власникові), грошові кошти, виконуючи розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Які з цього договору відносини пов'язані з існуванням безготівкових
  4.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      договори не зобов'язують нікого, крім осіб, в них беруть участь 54. Pacta sunt servanda [пакту сун серванда] - договори повинні дотримуватися 55. Pacta tertis nec nocent nec prosunt [пакту тертіс НЕК ноцен НЕК просунь] - договори не шкодять і не сприяють третім особам 56. Par in parem imperium (jurisdictionem) non habet [пар ін Парем імперіум (юрісдікціонем) нон хабет] - рівний над рівним
  5.  2. Форми договірної відповідальності
      договірної, відповідальності, тобто форм вираження несприятливих наслідків у майновій сфері порушника, які є наслідком допущеного ним правопорушення, в юридичній літературі висловлені позиції, які не відрізняються визначеністю. Наведемо найбільш характерні з них. О.С. Іоффе вважає, що до заходів відповідальності за порушення зобов'язання відносяться не тільки відшкодування
  6.  1. Поява і розвиток договору лізингу
      договору лізингу. На думку правознавців, договір лізингу як такий з'явився в США в середині XIX в., А в інших країнах Заходу знайшов широке поширення в середині XX в. як юридичний інститут, покликаний регулювати нові форми інвестування грошових коштів в економіку, пов'язані з використанням такого способу, як придбання фінансовими організаціями на прохання промислових фірм
  7.  6. Порядок укладення та форма договорів найму житлових приміщень
      договорів житлового найму. Водночас вимоги до форми договорів для того й іншого єдині. Це і дало можливість присвятити обом типам договорів одну і ту ж ст. 674 ГК. Вона обмежується вказівкою на те, що договори найму житлового приміщення укладаються в письмовій формі. Якщо врахувати, що загальне правило на цей рахунок (ст. 161 ЦК) вимагає вчинення в простій письмовій формі всіх угод
  8.  9. Види договору позики
      договорів позики, в ході якої були б виявлені всі окремі види цього договору. Правда, багато авторів звертають увагу на те, що в ГК поряд із загальними положеннями про договір позики (§ 1 гл. 42) є і норми, присвячені окремим видам договору позики, проте при цьому перелік видів договору позики визначається по-різному. Наприклад, С.А. Хохлов стосовно до гл. 42 ГК вказував: "Загальні
  9.  Кредитний договір
      договором розуміється такий договір, за яким банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти на неї (п. 1 ст. 819 ЦК). В якості окремого виду договору позики кредитний договір має чотирма
  10.  Позикові зобов'язання, засвідчені векселем
      договорі позики можуть застосовуватися до відносин сторін остільки, оскільки вони не суперечать цьому закону. Як бачимо, позикове зобов'язання, засвідчене видачею векселя, на відміну від облігаційної позики, не утворює якого окремого виду договору позики, а навпаки, свідчить про трансформації позикового зобов'язання в вексельний. Правда, та обставина, що в разі