| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Загальні положення про позикових зобов'язаннях |
||
|
Історично першим з'явився товарний кредит, пізніше, з розвитком грошових відносин, переважаючим став грошовий кредит. Найстаршою його формою є лихварський капітал, що з'явився в первісній общині в період її розкладання на багаті і бідні сім'ї, але отримав найбільший розквіт в рабовласницькому і феодальному суспільствах. В епоху розвитку капіталізму на зміну йому прийшов позичковий капітал, що володіє здатністю приносити прибуток у вигляді позичкового відсотка, що не має вартості. Його ціна визначається не здатністю використовуватися позичальником, а економічними законами вартості. Економічним змістом кредиту є доцільне розміщення власних і залучених коштів з метою отримання найвищої прибутковості. Поняття "кредит" в економічному сенсі не збігається з аналогічним поняттям в праві. Так, категорією "кредит" в економічному сенсі охоплюються поняття "позика" і "гарантія". У цивільному праві економічному поняттю "кредит" відповідають терміни "позикове зобов'язання" або "позикових-кредитні відносини". Поняття та особливості позикових зобов'язань. У радянський період в окрему групу цивільно-правових зобов'язань виділялися так звані кредитно-розрахункові відносини. Об'єднанню кредитних і розрахункових відносин в одну групу сприяли наявність спільного для них суб'єкта - державного банку, а також його адміністративно-владні повноваження по відношенню до обслуговуваних організаціям. Дані теоретичні положення були відображені в структурі ДК РРФСР 1964 р. В даний час ознаки, що об'єднують кредитні (позикові) і розрахункові правовідносини в одну групу, відсутні. Позикові зобов'язання - це правовідносини, пов'язані з передачею у власність грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, за умови повернення такої ж суми грошей або рівної кількості аналогічних речей. За своєю правовою природою позикові відносини відносяться до зобов'язань з передачі майна у власність. Їх відмінною рисою є насамперед предмет входять в дану групу відносин - грошові кошти або інші визначені родовими ознаками речі. На відміну від відносин з передачі майна на час, в даному випадку речі передаються однією стороною, що відчуває їх надлишок, у власність іншої сторони, яка, навпаки, прагне заповнити їх нестачу. Як правило, речі передаються на умовах терміновості, зворотності і платності, хоча останній ознака може і відсутні. Система договорів у сфері позикових зобов'язань. До позикових-кредитних відносин можна віднести: - власне позикові відносини, врегульовані гл. 42 ГК "Позика і кредит"; - позикові відносини в широкому сенсі слова, куди входять всі зобов'язання, що володіють названими вище ознаками. Крім власне позикових зобов'язань в цю групу входять договір фінансування під відступлення грошової вимоги, договори банківського рахунку та банківського вкладу, врегульовані в Цивільному кодексі окремими главами. Ці договори є сьогодні самостійними договорами, але за своєю правовою природою вони дуже близькі до позикових і, як правило, виросли з них. Зберігаючи економічну сутність позики, юридично вони оформляються іншими договірними конструкціями. Позиковими відносинами у вузькому сенсі слова є договір позики і його різновиди (цільову позику, державну позику, позику у товарній формі), кредитний договір * (608), договір товарного кредиту і комерційний кредит. При цьому договір позики є группообразующей * (609), оскільки до інших договорами за аналогією застосовуються норми про договір позики (п. 2 ст. 819; ч. 1 ст. 822 ГК, застосовувана в сукупності з п. 2 ст. 819 ГК; п. 2 ст. 823 ЦК). Родова належність означає можливість застосування норм про договір позики до іншими договорами у разі відсутності у них відообразующіх ознак * (610) або відсутності спеціальних норм. Договором товарного кредиту присвячена тільки одна стаття Цивільного кодексу, що містить його визначення. Регулюється він за аналогією нормами про договори позики та кредиту, а також про договір купівлі-продажу. Договір товарного кредиту - це договір, який передбачає обов'язок одного боку надати іншій стороні речі, визначені родовими ознаками. В цілому цей договір аналогічний позикою в товарній формі, але має ознаками договору кредиту, а не договору позики, так як є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Незважаючи на використовуваний в його найменуванні термін, немає підстав вважати його видом кредитного договору, оскільки в ньому відсутня основний видообразующего ознака - особливий суб'єктний склад. Товарний кредит може бути виданий не тільки кредитною організацією, а й будь-яким суб'єктом цивільного права. Основною ж метою відокремлення кредитного договору є виділення особливих правил регулювання позикових відносин за участю саме кредитних організацій. Комерційний кредит, передбачений у ст. 823 ГК, не має самостійної договірної форми. Його видача може бути передбачена договорами, виконання яких пов'язане з передачею у власність іншій стороні грошових сум або інших речей, визначених родовими ознаками. Це можуть бути договори купівлі-продажу, підряду, надання послуг та інші, за якими передбачена оплата товарів, робіт або послуг грошима чи іншими речами, визначеними родовими ознаками. У такому випадку договір породжує одночасно основне зобов'язання і зобов'язання за комерційним кредитуванню. Комерційний кредит може надаватися як виконавцем за договором, так і споживачем продукції. Якщо комерційний кредит видається споживачем продукції (покупцем, орендарем, замовником і т.д.), то він існує у формі авансу або попередньої оплати. Якщо кредит видається виконавцем за договором (продавцем, підрядником, постачальником і т.д.), то він існує у формі відстрочки або розстрочки оплати товарів, робіт або послуг. Закон може передбачати й інші форми комерційного кредиту. Таким чином, комерційний кредит - це цивільно-правове зобов'язання, що передбачає відстрочку або розстрочку оплати товарів, робіт або послуг, а також надання коштів у вигляді авансу або попередньої оплати. Інакше кажучи, комерційний кредит може мати місце тільки тоді, коли за основним договором одна сторона зобов'язується передати товари, виконати роботи чи надати послуги, а інша сторона зобов'язується оплатити їх, тобто передати в рахунок оплати грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками * (611). При цьому виконання обов'язку однією із сторін повністю або частково передує виконання обов'язку іншою стороною. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Загальні положення про позикових зобов'язаннях " |
||
|
||