Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко, Ю. В. Байгушева. Цивільне право: підручник: у 3-х томах
Том 2. Частина 2., 2010 - перейти до змісту підручника

§ 2. Позика

Поняття договору позики. Під договором позики розуміється договір, в силу якого одна сторона (позикодавець), що передала в розпорядження іншої сторони (позичальника) гроші або інші замінні речі, має право вимагати, а позичальник зобов'язаний повернути отриману суму грошей (суму позики) або рівну кількість інших отриманих їм речей того ж роду і якості.
У зв'язку з наведеним визначенням виявляються такі недоліки легальної дефініції, яка міститься в абз. 1 п. 1 ст. 807 ГК. По-перше, в ній говориться, що позикодавець передає гроші або речі позичальникові за договором позики, тоді як на момент такої передачі договору позики ще немає, оскільки він визнається укладеним з моменту передачі позикових коштів, яка вважається вчиненою у момент надходження речі у володіння позичальника (абз. 2 п. 1 ст. 224 ЦК). По-друге, укладену в легальній дефініції вказівку на передачу позикодавцем позичальникові речей, визначених родовими ознаками, є невірним, тому що предметом передачі (traditio) можуть виступати тільки індивідуально-визначені речі. По-третє, що містяться в ній слова про передачу грошей або речей у власність позичальника виключають зі сфери позики безготівкові грошові кошти, оскільки вони за своєю природою не можуть бути об'єктом права власності, що не відповідає потребам обороту.
Сторонами договору є позикодавець і позичальник, якими можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи, а так само держава. Деякі суб'єкти цивільного права можуть вступати в позикові відносини лише за наявності певних передумов. Так, приватне або бюджетна установа може надавати позику тільки з коштів, отриманих від дозволеної і приносить доходи діяльності (абз. 1 п. 1 та п. 2 ст. 298 ЦК), а для отримання позики частково дієздатним потрібна згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника (п. 1 ст. 26 ЦК).
У літературі обговорюється питання, чи може юридична особа регулярно надавати позики іншим особам, не маючи ліцензії на здійснення банківської діяльності. Представляється, що воно може здійснювати позикові операції без ліцензії за винятком випадків, коли воно надає процентні позики в якості основного виду своєї діяльності * (612) або надає позики за рахунок коштів, отриманих на позиковій основі від інших осіб.
Предмет позики складають гроші (готівка та безготівкові грошові кошти) або речі, підлягають поверненню позикодавцеві. При речовому позику предметом служать замінні речі, які визначені родовими ознаками і зазвичай є споживаними речами (продукти харчування, паливо, запасні частини). На відміну від відносин з оренди та позичці позикове зобов'язання передбачає повернення не тієї ж самої, а такий же речі. Крім того, речі передаються позичальнику у власність, тоді як при оренді та позичці - у тимчасове користування.
Іноземна валюта та валютні цінності можуть виступати предметом позики на території Росії з дотриманням вимог валютного законодавства (п. 2 ст. 807 ЦК). Передача громадянами іноземної валюти в позику іншим громадянам сама по собі не тягне нікчемність договору позики * (613). Однак у цьому випадку позичальник зобов'язаний повернути позику в рублях у сумі, еквівалентній сумі, яку він отримав в іноземній валюті.
Договір позики відноситься до реальних договорами, оскільки вважається укладеним з моменту передачі позичальнику грошей або інших речей (абз. 2 п. 1 ст. 807 ЦК).
Оскільки договір позики встановлює обов'язки лише для позичальника, він являє собою односторонній договір * (614).
Договір позики може бути оплатним або безоплатним. БЕЗОПЛАТНО позику супроводжується обов'язком позичальника сплатити відсотки на суму позики. Безоплатний позика є безвідсотковим. Договір позики розглядається в якості возмездного, навіть якщо в ньому не міститься умова про відсотки (п. 1 ст. 809 ЦК). Однак законом або договором може бути прямо встановлена ??безвідсоткові позики. Водночас договір позики передбачається безпроцентним, якщо в ньому не передбачено інше, у двох випадках: 1) при побутовому позику між громадянами на суму, що не перевищує 50 мінімальних розмірів оплати праці * (615), 2) при позиці, предметом якого виступають речі (п. 3 ст. 809 ЦК).
Укладення договору позики. Укладення договору позики припускає передачу грошей або речей, супроводжувану угодою про повернення отриманих коштів.
Передача готівки або замінних речей являє собою договір про передачу рухомих речей у власність позичальника (traditio), а передача безготівкових грошових коштів - банківську операцію по перерахуванню цих коштів на банківський рахунок позичальника. В обох випадках позикові кошти надходять у розпорядження позичальника. Припустимо надання позикових коштів не безпосередньо позичальнику, а вказаною ним третій особі.
Угода про повернення позики може за часом передувати передачі, слідувати за нею або відбуватися одночасно з передачею позикових коштів. Воно повинно містити вказівку на отримані в борг кошти і обов'язок до повернення такої ж кількості грошей або речей. Решта умов (наприклад, термін повернення або процентна ставка) може бути заповнені приписами закону.
Договір позики між громадянами повинен бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у 10 разів встановлений мінімальний розмір оплати праці, а в разі, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми ( п. 1 ст. 808 ЦК). Вимога до форми договору позики охоплює як передачу позикових коштів, так і угода про їх повернення. На підтвердження вчинення договору позики позичальник може видати позикодавцеві одну лише розписку, яка засвідчує факт отримання грошей або речей у позику (п. 2 ст. 808 ЦК).
Позичальник має право оспорити позику за тій підставі, що гроші або інші речі в дійсності їм не отримані або отримані в меншому обсязі, ніж зазначено в документі про позику (п. 1 ст. 812 ЦК). Якщо ці факти підтвердяться, то договір позики буде вважатися неукладеним або укладеними на меншу кількість позикових коштів, ніж вказано в документі про позику (п. 3 ст. 812 ЦК).
Недотримання простої письмової форми договору позики позбавляє сторони можливості посилатися на показання свідків на підтвердження здійснення договору і його умов (п. 1 ст. 162 ЦК). Однак у випадку заперечування позики по безгрошовість можна посилатися на показання свідків, якщо при укладенні договору позичальник діяв (наприклад, видав позикову розписку) під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника позичальника з позикодавцем або збігу тяжких обставин (п. 2 ст. 812 ЦК).
У теорії та практиці виникло питання про наслідки укладення консенсуальних договорів позики та допустимості попередніх договорів позики.
Сконструювавши договір позики в якості реального (абз. 2 п. 1 ст. 807 ЦК), законодавець тим самим висловив своє негативне ставлення до встановлення обов'язки займодавца видати позичальникові кошти на поворотній основі. Винятки передбачені для банківського (п. 1 ст. 819 ЦК) і товарного кредиту (абз. 1 ст. 822 ЦК). Консенсуальної договір позики нікчемний в частині, що зобов'язує позикодавця видати позичальникові позикові кошти (ст. 168, 180 ЦК). Якщо ж позичальник отримав гроші в позику за таким договором, то фактичний склад реального договору позики вважається виконаним. Тому консенсуальної договір позики в частині зобов'язування позичальника повернути отримані кошти є дійсним.
Закон не містить перешкод до укладення попереднього договору про позику (ст. 429 ЦК). Цей договір може бути двостороннім або одностороннім, тобто зобов'язувати обидві сторони або лише одну сторону укласти в майбутньому договір позики * (616). Існування загального законодавчої заборони зобов'язуватися до видачі грошових позик дає підставу стверджувати, що при ухиленні зобов'язаної сторони за попереднім договором від укладення договору позики інша сторона не має права вимагати його укладення шляхом стягнення грошей на свою користь. У цьому випадку мова може йти лише про відшкодування збитків і застосуванні інших санкцій (наприклад, договірної неустойки) * (617).
Позикові відносини можуть грунтуватися не тільки на договорі позики, а й на договорі про новації (ст. 818 ЦК) і договорі про зміну зобов'язання. Наприклад, борг, що виник із договорів купівлі-продажу, оренди або надання послуг, може бути замінений позиковим боргом або перетворений на позиковий борг. У першому випадку (при новації) колишній борг припиняється разом з встановленими для нього забезпеченнями і наявними у сторін запереченнями, а замість нього з'являється позикове зобов'язання. У другому випадку (при зміні зобов'язання) сторони своєю угодою підпорядковують існуючий борг дії приписів про позику із збереженням у сторін існуючих забезпечень та належних їм заперечень * (618).
Права та обов'язки сторін. Основними обов'язками позичальника є обов'язки до повернення предмета позики і до сплати відсотків.
Позичальник зобов'язаний передати позикодавцеві майно, тотожне отриманому в позику. При розбіжності між предметом, переданим в позику (позиковими засобами), і предметом, який позичальник зобов'язується передати позикодавцеві (предметом позики) (наприклад, "в позику" передано паливо, а "поверненню" підлягають гроші), має місце удавана угода (п. 2 ст. 170 ЦК). У цьому випадку до відносин сторін повинні застосовуватися приписи про купівлю-продажу або міни. Тотожність чи не порушується видовим розходженням переданих та заборгованих грошей (наприклад, борг передані готівку, а повертатися повинні безготівкові грошові кошти).
Предмет позики підлягає поверненню в порядку і терміни, обумовлені сторонами (абз. 1 п. 1 ст. 810 ЦК). Якщо термін повернення грошей не обговорений або визначений моментом вимоги, то сума позики повинна бути повернена протягом 30 днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про повернення (абз. 2 п. 1 ст. 810 ЦК). Цей термін може бути змінений договором. Відносно терміну повернення речей, що становлять предмет позики, діють загальні приписи ст. 314 ГК.
Якщо інше не обумовлено сторонами, позичальник може повернути суму безпроцентної позики достроково. Дострокове повернення суми процентного позики можливе лише за згодою позикодавця (п. 2 ст. 810 ЦК). Виконання обов'язку позичальника по речовому позиці до настання терміну врегульовано ст. 315 ГК.
Відсотки являють собою плату за користування позиковими засобами і нараховуються на суму позики з дня отримання цих коштів і до моменту виконання обов'язку до повернення суми позики, якщо інший порядок нарахування відсотків не передбачено договором. При відсутності в договорі умови про процентну ставку розмір відсотків визначається яка у місці проживання позикодавця ставкою банківського відсотка (п. 1 ст. 809 ЦК). Якщо позика виданий в російській валюті, такою ставкою вважається ставка рефінансування Центрального банку Росії, що діє на день сплати позичальником суми боргу або його частини * (619). Якщо інше не обумовлено сторонами, то відсотки нараховуються в тій же валюті, що і сума основного боргу (наприклад, рублі на рублі, євро на євро). При відсутності іншої угоди виплата відсотків проводиться щомісячно (п. 2 ст. 809 ЦК).
Черговість погашення вимог по сплаті суми позики та зі сплати позикових відсотків визначається ст. 319 ГК.
Правові наслідки несправності позичальника. У разі прострочення повернення суми позики позичальник зобов'язаний сплатити за вибором позикодавця договірну неустойку або відсотки за прострочення, передбачені п. 1 ст. 811 ГК. Стягнення збитків за порушення позикових грошових зобов'язань не практикується.
Обов'язок до сплати відсотків за прострочення (із відсотками) на відміну від обов'язку щодо сплати позикових відсотків носить не регулятивний, а охоронний характер. Із відсотками нараховуються з дня прострочення повернення суми позики або її частини до моменту погашення заборгованості. Їх розмір визначається відповідно до п. 1 ст. 395 ГК. Сторони можуть домовитися про інше розмірі та порядку нарахування відсотків. Із відсотками нараховуються незалежно від нарахування позикових відсотків (п. 1 ст. 811 ЦК). Тому на суму позики, сплата якої прострочена (капітальну суму), продовжують нараховуватися позикові і починають нараховуватися із відсотками. Нарахування відсотків на відсотки допускається лише у випадках, прямо передбачених законом або договором * (620). Підлягають сплаті із відсотками можуть бути зменшені судом на підставі ст. 333 ГК.
Якщо позичальник зобов'язаний до повернення суми позики по частинах, тобто в розстрочку, то при порушенні терміну, встановленого для повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики разом з відсотками, які належали б йому за весь термін позики (п. 2 ст. 811 ЦК) * (621). Такі ж наслідки згідно ст. 813 ГК наступають при втраті забезпечення повернення позики за обставинами, за які позикодавець не відповідає (наприклад, забезпечує позикове зобов'язання застава припиняється внаслідок загибелі закладеної речі - подп. 3 п. 1 ст. 352 ЦК).
Наслідки невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання щодо повернення речей визначаються договором позики. До відносин з передачі речей позикодавцеві можуть застосовуватися за аналогією відповідні приписи про купівлю-продаж (ст. 465 ЦК та слід.), У тому числі про наслідки передання товару неналежної якості.
Особливі види позики. До особливих видів позики, відомим Цивільному кодексу, відносяться цільові, облігаційні, а також державні і муніципальні позики.
  Цільову позику ускладнюється умовою про використання позичальником позикових коштів на передбачені договором цілі (наприклад, на покупку квартири або навчання дитини). У цьому випадку позикодавець має право контролювати напрями використання позикових коштів. Якщо вони використовуються не за призначенням або позичальник перешкоджає здійсненню контролю з боку позикодавця, то останній має право вимагати дострокового повернення позики з відсотками, які належали б йому за весь термін позики (ст. 814 ЦК).
  Специфіка облігаційної позики полягає в посвідченні позикових відносин емісійним цінним папером - облігацією (ст. 816 ЦК) * (622). При цьому виді позики уповноважених в позиковому зобов'язанні може замінити себе іншою особою шляхом передачі йому облігації. Випуск облігацій допускається у випадках, передбачених законом або іншими правовими актами (наприклад, закон дозволяє емісію облігацій товариствам з обмеженою відповідальністю та акціонерним товариствам). Облігація є каузальна цінний папір, який може бути представницькою або іменний. Спосіб отримання займодавцем доходу по паперу залежить від виду облігації. Так, за дисконтними облігаціями дохід складається в різниці між ціною придбання облігації та її номінальною вартістю, а за процентними облігаціями нараховуються відсотки на номінальну вартість паперу.
  Державні і муніципальні позики характеризуються тією особливістю, що в якості позичальника за такими позиками виступає відповідно Російська Федерація, суб'єкт Російської Федерації чи муніципальне освіту (п. 1 і 5 ст. 817 ЦК). Ці позики оформляються випуском облігацій чи інших державних (муніципальних) цінних паперів, які на добровільних засадах купуються займодавцев - громадянами і юридичними особами (п. 1-3 ст. 817 ЦК). Зміна умов випущеного в обіг позики не допускається (п. 4 ст. 817 ЦК). 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 2. Позика"
  1.  § 2. Розрахунки і кредитування
      позикові або, що те ж саме, кредитні зобов'язання. Якими б специфічними або ускладненими не були умови різних варіантів позикових зобов'язань, всі вони вписуються в універсальну формулу договору позики: отримані в борг кошти повинні бути повернені позичальником позикодавцеві. Настільки ж універсальними є багато правових норм, що регулюють відносини, що виникають з договору позики;
  2.  § 3. Правові форми інноваційної діяльності
      позику в розмірі 71 млн. доларів США з терміном погашення в 17 років з 5-річним пільговим періодом. Позика включений до Програми державних зовнішніх запозичень РФ, затверджену Державною Думою Федеральних Зборів РФ. Серед відомчих актів, що регулюють відносини у сфері державної підтримки інноваційної діяльності, слід виділити деякі розпорядчі документи
  3.  § 2. Операції банків із залучення грошових коштів юридичних осіб і громадян
      позикових коштах за рахунок власних активів. Тому банки не можуть обійтися без залучення ресурсів. Завдяки банкам тимчасово вільні гріш знаходять застосування і втягуються в оборот; через банки гроші з тих сфер, в яких накопичується їх надлишок, перекачуються в ті сфери, в яких виникла потреба в додаткових коштах. Гроші, авансовані в інвестиційні
  4.  § 2. Правові форми участі в будівельній діяльності
      позикових або залучених коштів та забезпечують їх цільове використання. Таким чином, інвесторами можуть бути, насамперед, ті юридичні або фізичні особи, які мають право самостійно розпоряджатися власними коштами. До числа таких осіб відносяться комерційні та некомерційні організації, які є власниками свого майна. А ті юридичні особи, які володіють
  5.  § 1. Економічна основа місцевого самоврядування
      позика - це залучення фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування у разі дефіциту місцевого бюджету або на позабюджетні мети за допомогою боргових цінних паперів. Муніципальна позика, таким чином, здійснюється за допомогою випуску і продажу муніципальних цінних паперів, як правило, облігацій, в яких міститься зобов'язання муніципального освіти через певний термін при
  6.  § 2. Поняття і основні види угод
      позику або дарування, випливає з їхньої угоди. Якщо угода про Каузіо відсутній або обумовлена ??сторонами кауза не здійснюється, то надання виявляється безпідставним (sine causa). У таких випадках виникає питання, чи є надання недійсним внаслідок своєї безпідставності або дійсним, незважаючи на відсутність правової підстави. Надання,
  7.  § 2. Види цивільно-правових договорів
      позику і кредит, зберігання). Крім того, окремі види договорів врегульовані не тільки Кодексом, а й іншими правовими актами. Так, крім договору енергопостачання, передбаченого § 6 гл. 30 ГК, у Федеральному законі від 26 березня 2003 р. "Про електроенергетику" * (1149) виділяються такі його види, як договір купівлі-продажу електроенергії на роздрібному ринку, договір поставки електричної енергії на
  8.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      позику, кредитні та розрахункові зобов'язання, чек, вексель); 8) страхуванню (майнове і особисте); 9) спільної діяльності; 10) виникають з односторонніх правомірних дій (ведення чужих справ без доручення, публічна обіцянка нагороди); 11) охоронним (виникають внаслідок заподіяння шкоди, порятунку соціалістичного майна, безпідставного придбання або збереження майна
  9.  § 1. Загальні положення про позикових зобов'язаннях
      позикових відносин. Позикові відносини * (607) розвивалися в суспільстві з глибокої давнини, оскільки в економіці завжди є потреба у перерозподілі коштів на засадах повернення. В економічній літературі для позначення названих відносин прийнято використовувати термін "кредит". Кредит як економічна категорія відображає відносини з приводу зворотного руху вартості. Розвиток
  10.  § 5. Договір банківського вкладу
      позику, але юридично він оформляється іншим договором - договором банківського вкладу. Договір банківського вкладу є реальним, оскільки права і обов'язки по ньому виникають тільки після внесення вкладником грошових сум у внесок; одностороннім, оскільки обов'язками за договором володіє тільки одна сторона - банк, а вкладник, який зробив внесок, має тільки права; оплатним, оскільки банк за