|
Незважаючи на широке використання факторингу в підприємницькому обороті, спеціальні норми про договір факторингу в більшості розвинених правопорядков відсутні (1), а для його регулювання використовуються загальні норми зобов'язального права, перш всього про цесії (в континентальному європейському праві). З цієї точки зору ГК представляє тут самий передовий сучасний досвід, хоча і не завжди буквально слід усім сформованим уявленням про факторинг (2).
---
(1) 28 травня 1988 в Оттаві була прийнята спеціальна Конвенція про міжнародний факторинг, в якій, проте, ні СРСР, ні Росія не брали участь. Вона була підписана 14 державами, однак ратифікована лише трьома (Францією, Італією та Нігерією), у відносинах між підприємцями яких набула чинності з 1 травня 1995
(2) Ця остання обставина дає деяким авторам підстави для тверджень про те, що факторинг і договір фінансування під відступлення грошової вимоги взагалі є різними договорами, які не можна ототожнювати (див., наприклад: Шевченко О.Є. Договір фінансування під відступлення грошової вимоги в системі цивільного права Російської Федерації. М., 2005. С. 107), з чим, зрозуміло, неможливо погодитися.
За договором фінансування під відступлення грошової вимоги одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати другій стороні (клієнту) кошти в рахунок грошової вимоги клієнта (кредитора) до третьої особи (боржника), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги. Грошова вимога до боржника може бути віддана клієнтом факторові також з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фінансовим агентом (п. 1 ст. 824 ЦК).
За своєю юридичною природою даний договір завжди є оплатним і двостороннім. Такий договір може передбачати як передачу грошей фінансовим агентом клієнту (за моделлю договору позики), так і зобов'язання передати їх (за моделлю кредитного договору). Точно так само і клієнт залежно від умов конкретного договору або поступається певну грошову вимога, або зобов'язується відступити його. Відповідно з цим можна говорити про можливість існування факторингу як реального або консенсуального договору і вести мову про можливість або неможливість спонукання боку до видачі кредиту або передачі права вимоги. Форма договору факторингу підпорядковується загальним правилам про форму, в якій повинна бути здійснена поступка права вимоги (ст. 389 ЦК).
Предметом договору фінансування під відступлення грошової вимоги може бути:
- передача грошової вимоги факторові в обмін на надання клієнту коштів;
- поступка клієнтом фактору свого грошового вимоги як способу забезпечення виконання зобов'язання, наявного у клієнта перед фактором (зазвичай за кредитним договором фактора з клієнтом). У цьому випадку вимога може переходити до чинника лише за умови невиконання клієнтом своєї основної зобов'язання.
В обох ситуаціях фінансовий агент, по суті, так чи інакше кредитує свого клієнта, отримуючи правом вимоги за деякими його зобов'язаннями як повернення або забезпечення свого кредиту. Саме тому факторингові зобов'язання включені законом в групу зобов'язань з надання кредитно-фінансових послуг, а не розглядаються як особливого випадку відступлення права вимоги (цесії). Разом з тим на ці відносини поширюються і загальні правила про уступку вимоги в частині, що не суперечить спеціальним розпорядженням про даному договорі і суті виникають на його основі зобов'язань.
Надання фактором клієнту додаткових фінансових послуг, пов'язаних з поступалася грошовими вимогами, включаючи ведення бухгалтерського обліку, можливо, але за нашим законом не є необхідним елементом даного договору. Очевидно, що такі послуги стають доцільними у випадках, коли відносини сторін факторингового договору не зводяться до одноразової уступку вимоги взамін надання кредиту.
Договори факторингу використовуються в підприємницькому обороті, тому їх учасниками можуть стати лише комерційні організації або індивідуальні підприємці (1). Стаття 825 ЦК встановлює правило про обов'язкове ліцензування факторингової діяльності, що розходиться з чинним законодавством про ліцензування, а також про банки і банківську діяльність, що не містить такої вимоги. Тому для виступу підприємців як фінансових агентів ліцензії тепер не потрібно.
---
(1) У літературі зазначається теоретична можливість виступу в ролі клієнтів фактора громадян-споживачів (див.: Новосьолова Л.О. Угоди уступки права (вимоги) в комерційній практиці. Факторинг. М., 2003. С. 364). Однак інститут факторингу розрахований саме на підприємницький оборот і тому практично не використовується в споживчих відносинах з участю громадян.
|
- § +2. Розрахунки і кредитування
Загальна характеристика і система договорів у сфері розрахунків і кредитування. Розрахункові операції являють собою акти виконання зобов'язань. Умова про платіж входить у зміст будь-якого возмездного договору про продаж товарів, виконанні робіт, наданні послуг. Але платежі в безготівковій формі, а в ряді випадків і платежі готівкою, обумовлюють необхідність укладення спеціальних
- § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
Поняття і структура банківської системи. З точки зору виконуваних економічних функцій банківська система є частиною фінансової системи. Через банки проходять практично всі грошові ресурси за винятком тих сум, які залишаються на руках у населення або в порушення правил про порядок розрахунків обертаються в роздрібному товарообігу без відображення в бухгалтерському обліку та без проводки по касі.
- § 3. Активні операції комерційних банків
Поняття і пруденційного регулювання активних операцій ком-мерческих банків. Залучені кошти інших осіб, а також власні капітали комерційних банків залучаються ними в товарно-грошовий оборот. Ця сторона діяльності комерційних банків має не менше макроекономічне значення, ніж їх діяльність по залученню грошових ресурсів: гроші, зібрані і залучені в оборот
- § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
Форми (джерела) права. Одним із специфічних ознак норм права в системі соціально-нормативного регулювання суспільних відносин є їх формальна визначеність, тобто зовнішня вираженість (закріпленість) в тих чи інших формах (джерелах) права. До числа таких у загальній теорії права прийнято відносити: а) нормативний правовий акт; б) нормативний договір; в) правовий звичай; г)
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
Загальні положення. Для того щоб угода призвела до тих правових наслідків, яких бажають досягти її учасники, необхідний ряд умов, яким вона повинна відповідати. По-перше, здійснювати угоди можуть лише особи, що володіють такою складовою частиною дієздатності, як сделкоспособность. По-друге, потрібно, щоб особа дійсно бажало здійснити операцію і правильно висловило зовні волю на її
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
- § 1. Загальні положення про купівлю-продаж
Поняття і загальна характеристика договору купівлі-продажу. Купівля-продаж - економічне відношення, покоїться на формулі "товар - гроші". Поява купівлі-продажу по праву пов'язують з початком цивілізованих товарних відносин, з історичною епохою появи грошей, на частку яких випала роль і функція загального вартісного еквівалента. Відносини купівлі-продажу не слід змішувати з опосредующей їх
- § 1. Загальні положення про позикових зобов'язаннях
Економічна сутність позикових відносин. Позикові відносини * (607) розвивалися в суспільстві з глибокої давнини, оскільки в економіці завжди є потреба у перерозподілі коштів на засадах повернення. В економічній літературі для позначення названих відносин прийнято використовувати термін "кредит". Кредит як економічна категорія відображає відносини з приводу зворотного руху
- § 4. Договір фінансування під відступлення грошової вимоги
Поняття договору. Договір фінансування під відступлення грошової вимоги є новим для вітчизняного цивільного права. У його основі лежить конструкція, розроблена в першій половині минулого століття в країнах загального права, а сьогодні займає помітне місце серед фінансових інструментів всіх країн з розвиненою економікою. Її поява була обумовлена необхідністю пристосування
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. Ad hoc [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. Ad referendum [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A fortiori [а фортіорі] - тим більше 4. A posteriori [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A priori [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. Bona fide [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. Causa [кауза] -
|