ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І. Брагінський, В.В. ВІТРЯНСЬКИЙ. ДОГОВОРНОЕ ПРАВО. ДОГОВОРИ ПРО ПЕРЕВЕЗЕННЯ, буксирування, транспортної експедиції і інших послугах у сфері транспорту. Книга четверта, 2006 - перейти до змісту підручника

7. Форма договору буксирування та порядок його укладення

КТМ (п. 1 ст. 227) обмежується загальним для договорів буксирування вимогою - укладення їх повинно відбуватися письмово. При порушенні цієї вимоги вступає в дію п. 1 ст. 162 ЦК ("Наслідки недотримання простої письмової форми"). Не роблячи договір недійсним, подібне порушення позбавляє сторони можливості на підтвердження договору і його умов посилатися на показання свідків. Разом з тим це тягне визнання за сторонами права наводити для зазначеної мети письмові та інші докази. Інше, тобто недійсність договору буксирування, в силу п. 2 ст. 162 ЦК може бути лише у випадку, якщо сторони досягнуть на цей рахунок згоди між собою. Поширюється на договір буксирування, що охоплюється КТМ, також передбачена в п. 3 ст. 434 та п. 3 ст. 438 ГК у вигляді загального правила можливість укладення договору шляхом вчинення стороною, якої спрямована письмова оферта, дій з виконання її умов. Тим самим зазначеним конклюдентною діям може надаватися значення акцепту.
Відносно договору портової буксирування, про який йде мова в КТМ, вимога обов'язкової письмової форми у вигляді загального правила не діє. Такі договори можуть бути укладені і усно. Що стосується спеціальної угоди, за яким при портової буксирування управління нею покладається на капітана судна, що буксирує, то в силу особливого значення подібної угоди для організації буксирування його висновок має бути підпорядковане загальному щодо договору буксирування правилу - про обов'язкову письмовій формі (п. 2 ст. 227 КТМ).
В одному з попередніх параграфів наводилася певна аргументація на користь саме консенсуального характеру договору буксирування, в тому числі і врегульованого КВВТ. Це означає, що для його виникнення в таких випадках досить досягнення в необхідної в подібних випадках формі угоди сторін з усіх істотних умов договору. КВВТ не містить, на відміну від КТМ, спеціальної норми, що передбачає обов'язковість укладення договору буксирування неодмінно в простій письмовій формі. Проте участь хоча б на одній із сторін у цьому договорі юридичної особи за відсутності вимоги нотаріального посвідчення також є достатнім для визнання простої письмової форми договору обов'язкової (ст. 161 ЦК) з тим, що при порушенні цієї вимоги настають, як це має місце і при буксируванні, регульованою КТМ, передбачені ст. 162 ЦК наслідки.
Разом з тим при річковий перевезення все ж діють і спеціальні, передбачені КВВТ вимоги, що відносяться до форми договору буксирування. Якщо залишити осторонь складання транспортної накладної та видачу квитанції про прийом буксирі об'єкта у порядку, передбаченому п. 1 ст. 88 КВВТ (мається на увазі, що, як правило, в такому випадку мова йде про одночасне оформленні укладення договору і виконанні у відповідній частині вже укладеного договору), можна вважати що відносяться до форми договору буксирування лише дві спеціальні норми з ст. 88 КВВТ. Мається на увазі насамперед п. 3 цієї статті. У ньому передбачено необхідність керуватися містяться в правилах буксирування, які належить прийняти на основі КВВТ, вимогами щодо форми та порядку оформлення договору. Крім того, оформлення відносин сторін з приводу виконання на рейді порту за винагороду робіт, не передбачених у договорі буксирування, повинно здійснюватися на підставі письмової заявки, адресованої власнику судна, що буксирується (п. 4 ст. 88 КВВТ).
КВВТ, як і Статут внутрішнього водного транспорту 1955 р., передбачив можливість укладення сторонами договору про організацію буксирування "*". При цьому в самому Кодексі (п. 5 ст. 88) вказані передумови (фактичного характеру) укладення такого договору та його зміст. Зокрема, встановлено, що договір, про який йде мова, полягає при необхідності здійснення між сторонами систематичних буксирувань. Одночасно в самому КВВТ передбачені умови, які включаються до договору про організацію буксирувань. Йдеться про встановлення відповідальності сторін, обсягу і термінів буксирування, умов пред'явлення об'єктів для буксирувань і умов здійснення буксирувань, їх оплати, а також розрахунків за відповідні послуги. Не обмежуючись цим переліком, п. 5 ст. 88 КВВТ допускає можливість включення у розглянутий договір та інших умов організації буксирувань.
--------------------------------
"*" Роль організаційних договорів в період дії УВВТ 1955 виконували укладені відповідно до його ст. 60 пароплавствами Міністерства річкового флоту і органами управління річкового транспорту при Раді Міністрів союзних республік з вантажовідправниками і власниками плотів і судів навігаційні договори. Такі договори укладалися в рівній мірі не тільки на перевезення вантажу, а й на буксирування плотів і судів.
Для визначення правового значення організаційного договору, про який йде мова, є підстави, скориставшись на цей раз відсильною нормою, вміщеній в п. 6 ст. 88 КВВТ, звернутися до включеної в гол. XI цього Кодексу ст. 68 ("Договори про організацію перевезення вантажів"). При цьому, природно, повинні враховуватися особливості договору буксирування і, зокрема, його консенсуальної, на відміну від договору перевезення вантажу, характер. Пункт 1 ст. 68 КВВТ дозволяє зробити висновок, що договори про організацію буксирувань породжують обов'язку укладення договору буксирування. Разом з тим є всі підстави для збереження в повному обсязі дії стосовно договорами з організації буксирувань норми, закріпленої в п. 2 ст. 68. Мається на увазі, що в подібних випадках в договір буксирування повинні вважатися включеними умови, що містяться на цей рахунок у договорі про організацію буксирувань. Таким чином, вказане наслідок (якщо інше не передбачено в самому договорі буксирування) настане незалежно від того, чи будуть зазначені умови відтворені у договорі буксирування. А це означає, серед іншого, що для зміни або виключення умови, закріпленого в укладеному договорі про організацію буксирувань, потрібна така ж узгодження сторін, як і досягнуте згодом при укладанні договору буксирування.
Одна з особливостей договору про організацію буксирувань полягає в тому, що в ньому відсутні аналогічні містяться в договорі на організацію перевезення вантажу умови, безпосередньо породжують покладання на себе стороною, яка надає послугу, обов'язку брати матеріальний об'єкт договору - буксируваний об'єкт, а на ту, яка звернулася за послугою, - надати цей об'єкт. Зазначене відмінність зазначених конструкцій попередніх договорів зумовлюється характером того договору, який належить згодом укласти. Мається на увазі, що основний договір - перевезення вантажу, будучи реальним, вважається укладеним лише з моменту передачі речей (вантажу), яка тим самим повинна стати предметом відповідного попереднього договору. Водночас консенсуальні договори буксирування робить достатнім вираз на його основі сторонами угоди про надання відповідної послуги.
Ще в період дії УВВТ 1955 р. у літературі виникали суперечки про природу організаційного (навігаційного) договору. Широкий діапазон висловлювались на цей рахунок поглядів підтверджує вже одне те, що ряд авторів готові були визнати такий договір породжує безпосередньо обов'язок здійснити буксирування з тим, що однойменний разовий договір (договір буксирування) означатиме лише договір на виконання зобов'язання, що виникло з навігаційного договору. Були в той же час і прихильники іншої, такої ж крайней, точки зору: навігаційний договір буксирування взагалі позбавлений правового захисту "*".
--------------------------------
"*" Див огляд поглядів на природу договору про організацію буксирування: Алексєєв І.В. Навігаційний договір буксирування лісу в плотах по радянському внутренневодному праву / / Уч. зап. Перм. ун-та. Т. XIX. Вип. 4 (юридичні науки). С. 53 і сл.
Представляється найбільш обгрунтованою позиція тих, хто готовий був визнати навігаційний договір (тепер, зокрема, договір про організацію буксирувань) "звичайним попереднім договором" "*". З цього, крім іншого, слід було, що включене в перелік, що міститься в ст. 88 КВВТ, умова, що іменується "відповідальність", означає: йдеться про відповідальність за невиконання обов'язку укласти договір буксирування, тобто за ухилення сторони від його укладення.
--------------------------------
"*" Див, зокрема: Черепахін Б.Б. Поняття і зміст договору буксирування в радянському цивільному праві. С. 11; Тарасов М.А. Річний (навігаційний) договір перевезення вантажів по радянському цивільному праву / / Уч. зап. юрид. ф-та Ростовського держ. ун-ту, 1958. Т. XIII. Вип. 2. С. 58 - 59; Ходунов М.Є. Основні етапи розвитку і деякі проблеми радянського внутренневодного права / / Питання радянського транспортного права. М.: Госюриздат, 1957. С. 165 - 166.
Заперечуючи погляди прихильників конструкції "попереднього договору", І.В. Алексєєв, маючи на увазі попередній договором буксирування навігаційний договір, зміг протиставити зазначеним поглядам тільки одне міркування: "Попередній договір повинен втрачати силу по укладенні головного договору. Навігаційний ж договір не втрачає силу після оформлення конкретної відправки ... плота" "*". При цьому, однак, не враховувалося, зокрема, що попередній договір може бути укладений в рівній мірі з приводу або одного основного договору (приклад - запродаж будинку), або певного їх числа (приклад - договір на відкриття кредитної лінії). Останнє - висновок на основі організаційного (навігаційного) договору певного числа основних договорів - якраз і має місце переважно стосовно до договорів на організацію буксирування або організацію перевезення вантажу. Мова йде про те, що договір на організацію буксирування тим самим визнається виконаним і з цієї причини припинив свою дію лише з укладення останнього за рахунком з передбачених у ньому основних договорів . Не випадково в ст. 68 КВВТ ("Договір про організацію перевезень вантажів") відповідна обов'язок сторін, пов'язана з укладенням договору перевезення вантажу, виражається у використанні відповідного дієслова в недосконалому вигляді ("перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати ... а відправник - пред'являти"). Такий же недосконалий вид дієслова з повною підставою повинен застосовуватися і до договору на організацію буксирувань.
--------------------------------
"*" Алексєєв І.В. Навігаційний договір перевезення лісу в плотах по радянському внутренневодному праву. С. 53. Той же автор в іншій своїй роботі (Поняття і зміст договору перевезення лісу в плотах по радянському внутренневодному праву. С. 303 і сл.) Оцінював відповідні погляди як спроби "втиснути цей договір (навігаціонний. - М.Б.) в нежиттєвий структуру попереднього договору ".
Див про передумови використання конструкції попереднього договору стосовно до таких договорів, які передбачають неодноразове їх висновок на основі одного попереднього договору (Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право . Загальні положення. С. 234).
КонсультантПлюс: примітка.
Монографія М.І. Брагінського, В.В. Витрянского "Договірне право. Загальні положення" (Книга 1) включена до інформаційного банку відповідно до публікації - М.: Видавництво "Статут", 2001 (видання 3-е, стереотипне).
Не може служити перешкодою для використання конструкції попереднього договору також консенсусний характер основного договору - про буксирування "*". Більш того, з вибором останнього варіанту у ряді випадків пов'язані певні переваги порівняно з попереднім договором, що породжує обов'язок укласти реальний договір. Мається на увазі, крім іншого, що попередній договір, що передбачає ув'язнення на його основі консенсуального договору, створює більш повні гарантії для сторін попереднього договору. Відповідний висновок випливає з самого відмінності, існуючого між попереднім і основним договором, внаслідок чого відповідно і наслідки порушення того й іншого не збігаються. Зазначене відмінність було вдало позначено в арбітражній практиці ще в 1925 р.: "Попередня угода відрізняється від укладеного договору тим, що невиконання попередньої угоди зобов'язує винну в тому бік відшкодувати збиток, понесений стороною від неукладення згодом основного договору, в той час як невиконання основного договору тягне за собою відповідальність за збитки, що послідували від цього невиконання "(Рішення ВАК ЕКОС РРФСР 1 (V) 1925 N 56).
--------------------------------
"*" В.А. Єгиазаров, навівши переконливі аргументи на користь визнання договору буксирування консенсусним, разом з тим вважав, очевидно, само собою зрозумілим, що "в тих же випадках, коли між сторонами укладено довгостроковий (навігаційний) договір, в якому уточнено і конкретизовано обсяги, терміни та інші умови надання транспортних засобів і об'єктів буксирування з позначенням часу і місця подачі тяги, такий договір вважається укладеним у момент здачі об'єкта буксирування (наприклад, плоту) буксирувальника і є реальним "(Єгиазаров В.А. Транспортне право. С. 175). Тим часом єдиним наслідком попереднього договору служить, на наш погляд, висновок основного договору, в якому відтворюються умови, закріплені в попередньому договорі. Тим самим зобов'язання здійснити буксирування, а також надати для цього буксируваний об'єкт і буксируюче судно (тягу) виникає з договору буксирування, а не з договору про організацію буксирувань. А значить, немає ніяких перешкод для укладення на основі договору про організацію буксирувань консенсуального договору буксирування подібно до того, як, наприклад, на основі договору запродажи будови полягає згодом звичайний договір купівлі-продажу цієї будови, консенсусний за своєю природою.
  Зіставляючи рішення, що містяться в обох транспортних кодексах, слід зазначити, що на відміну від КВВТ Кодекс торговельного мореплавства у своїй гл. XII договори про організацію буксирувань взагалі не згадує. З урахуванням того, що в зазначеній главі до того ж відсутня загальна відсилання до гл. VIII, є підстави вважати, що ст. 118 КТМ ("Довгостроковий договір про організацію морських перевезень вантажів і його співвідношення з договором морського перевезення вантажу") може застосовуватися в цих випадках до договорів буксирування шляхом аналогії. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "7. Форма договору буксирування та порядок його укладення"
  1.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  2.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      1. Ad hoc [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. Ad referendum [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A fortiori [а фортіорі] - тим більше 4. A posteriori [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A priori [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. Bona fide [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. Causa [кауза] -
  3.  ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
      -------------------------------- В текст програми, опублікованій в цьому томі підручника раніше (у 2004, 2005, 2006 рр. .), внесено зміни і доповнення, обумовлені зміною і розвитком сучасного законодавства у сфері житлових відносин, а також в галузі електроенергетики, капітального будівництва, транспортної діяльності та деяких інших, які зажадали оновлення та
  4.  2. Поняття та види договору перевезення
      В Основах цивільного законодавства 1961 р. і Цивільному кодексі РРФСР 1964 р. (далі - ЦК 1964 р.) містилися окремі визначення договору перевезення вантажів і договору перевезення пасажира. Договором перевезення вантажів зізнавався такий договір, за яким транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його
  5.  12. Договір буксирування
      Поняття та види договору буксирування У КТМ СРСР і УВВТ були окремі розділи (розділи), присвячені договору буксирування: договором морського буксирування (гл. XI КТМ) і договором буксирування плотів і судів (розд. VI УВВТ), - які містили схожі, але не збігаються визначення зазначеного договору. Під договором морського буксирування розумівся такий договір, за яким власник одного судна
  6.  1. Поняття та види договору перевезення
      Система договорів перевезення У гол. 40 ГК, на відміну від Основ цивільного законодавства 1961 р. і ЦК 1964 р., містяться визначення цілого ряду договорів, що регулюють відносини з перевезень вантажів, пасажирів та багажу. Крім традиційних договорів перевезення вантажу і пасажира в даній главі ЦК згадуються й інші договори, що опосередковують перевезення: договір фрахтування (чартер); угоди
  7.  § 2. Види джерел МПП
      1. Національний закон. Підзаконні акти. Питання кодифікації міжнародного приватного права в практиці різних держав Значне число сучасних підручників і курсів з міжнародного приватного права при перерахуванні видів його джерел оперують категорією «внутрішнє законодавство» на противагу поняттю «національний закон» 91. Деякі дослідники використовують більш загальний термін
  8.  5.13. Договір перевезення вантажів
      Загальні положення. Вид транспорту визначає і види перевезень - залізничні, автомобільні, морські, річкові, повітряні та трубопровідні (для транспортування нафти і газу). Усі перевезення в залежності від територіальної ознаки поділяються на внутрішньодержавні (тобто перевезення в межах даної країни) і міжнародні (наприклад, перевезення і буксирування між портами
  9.  § 2. Система муніципальних правових актів
      Згідно ст. 43 Федерального закону "Про загальні принципи місцевого самоврядування в Російській Федерації" в систему муніципальних правових актів входять: 1) статут муніципального освіти; 2) правові акти, прийняті на місцевому референдумі (сході громадян), нормативні та інші правові акти представницького органу муніципального освіти; 3) правові акти глави муніципального освіти,
  10.  § 3. Окремі джерела муніципального права
      Конституція РФ. Особливу роль у регламентації місцевого самоврядування відіграє Конституція РФ. У літературі висловлюються думки про те, що, з суто теоретичної точки зору, в Конституції можна було б і не визначати загальний статус місцевого самоврядування, достатньо було визнати, що держава гарантує місцеве самоврядування. Однак у зв'язку з тим, що місцеве самоврядування в Росії в
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка