| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Форма договору та порядок його укладення |
||
|
Однак дані положення, незважаючи на свою стислість, свідчать про дуже істотних особливостях форми договору комерційної концесії в порівнянні з загальними правилами про форму цивільно-правового договору. По-перше, як відомо, договір у письмовій формі може бути укладений не тільки шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного чи іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором (п. 2 ст. 434 ЦК). Представляється, що договір комерційної концесії може бути укладений виключно шляхом складання одного документа, підписаного сторонами. Незважаючи на відсутність відповідної норми в гол. 54 ГК, використання інших способів укладення договорів виключається вимогою про обов'язкову реєстрацію договору комерційної концесії (п. 2 ст. 1028 ЦК). Очевидно, що на реєстрацію може бути представлений лише єдиний текст договору у формі документа, підписаного обома сторонами, а не різного роду листування між ними. По-друге, виявляється істотна різниця в наслідках недодержання письмової форми договору. За загальним правилом недотримання простої письмової форми угоди має те наслідок, що позбавляє сторони права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків, але не позбавляє їх права приводити письмові й інші докази і, стало бути, не тягне недійсності самої угоди . І тільки у випадках, прямо зазначених у законі або в угоді сторін, недотримання простої письмової форми угоди тягне її недійсність (ст. 162 ЦК). Договір комерційної концесії, щодо якого не дотримана письмова форма, визнається нікчемним правочином. Хоча такі жорсткі наслідки порушення вимог до письмової форми договору, який підлягає обов'язковій реєстрації, подаються не цілком виправданими. Оптимальним наслідком недодержання письмової форми договору в подібній ситуації міг би служити відмова в його реєстрації. У гол. 54 ГК відсутні будь-які спеціальні правила, що визначають особливий порядок укладення договору комерційної концесії, в силу чого відповідні правовідносини підлягають регулюванню загальними положеннями про договір. Тому договір комерційної концесії може вважатися укладеним, якщо між сторонами у письмовій формі (шляхом підписання одного документа) досягнуто згоди з усіх істотних умов (п. 1 ст. 432 ЦК). Розбіжності, які виникають між сторонами при укладенні договору комерційної концесії, можуть бути передані на вирішення арбітражного суду лише за згодою сторін, і, якщо така угода досягнута, спірні умови договору визначаються за рішенням суду (ст. 446 ЦК). В цілому договір комерційної концесії не відноситься до числа договорів, укладення яких є обов'язковим для сторін, тому до взаємин сторін у повному обсязі застосовується принцип свободи договору: вони вільні в укладенні цього договору і визначають його умови на свій розсуд (п. 1 і 3 ст . 421 ЦК). Формування договірних відносин з комерційної концесії може значно ускладнитися, якщо договір укладається у вигляді рамкової угоди. Наприклад, безпосередньо в договорі комерційної концесії можуть міститися умови про надання користувачеві права на використання лише належать правовласнику фірмового найменування і охороняється комерційної інформації (ці умови повинні бути присутніми в договорі під страхом визнання його неукладеним), а щодо виключних прав на інші об'єкти (товарні знаки або знаки обслуговування, винаходи, корисні моделі, промислові зразки) - умови про їх передачу в майбутньому в межах терміну дії договору комерційної концесії. У подібних ситуаціях передача права на використання зазначених виключних прав повинна оформлятися окремими ліцензійними угодами. Причому, якщо відповідні умови сформульовані в договорі комерційної концесії досить виразно, може виникнути ситуація, коли укладення ліцензійних договорів для правовласника стане обов'язковим (йдеться про випадки, коли умови договору комерційної концесії можуть бути витлумачені як породжують обов'язок правовласника укласти ліцензійні договори або визнані попереднім договором). Як вже зазначалося, договір комерційної концесії підлягає реєстрації. Відповідно до п. 2 ст. 1028 ЦК реєстрація договорів комерційної концесії проводиться органом, який здійснив реєстрацію юридичної особи або індивідуального підприємця, що виступає за договором як правовласника. Однак, якщо правовласник зареєстрований як юридичної особи або індивідуального підприємця в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив реєстрацію юридичної особи або індивідуального підприємця, що є користувачем. Особливу увагу необхідно звернути на положення про те, що у відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на цей договір лише з моменту його державної реєстрації. Це означає, що для самих сторін (правовласника і користувача) договір комерційної концесії набуває чинності з моменту його підписання. Проте в даному випадку важко зрозуміти логіку законодавця. Адже користувач, уклавши договір комерційної концесії, отримує право використовувати належні правовласнику виняткові права у своїй підприємницькій діяльності. Але таке використання можливе лише у взаємовідносинах з третіми особами, по відношенню до яких користувач не може посилатися на договір комерційної концесії. У той же час серед основних обов'язків користувача за договором комерційної концесії ГК (ст. 1032) називає обов'язок інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про те, що він використовує фірмове найменування, комерційне позначення, товарний знак, знак обслуговування або інший засіб індивідуалізації чинності договору комерційної концесії. У зв'язку з викладеним представляється, що положення про можливість для сторін договору комерційної концесії посилатися на цей договір у відносинах з третіми особами лише з моменту його реєстрації є зайвим. Набагато краще в даному випадку було б застосовувати загальне положення про те, що договір, який підлягає державній реєстрації, набуває чинності (вважається укладеним) з моменту його реєстрації (п. 3 ст. 433 ЦК). Ситуація з реєстрацією договору комерційної концесії значно ускладнюється, якщо до складу комплексу виключних прав, що належать правовласнику, право на використання яких надається користувачеві, входять виключні права на винахід, корисну модель, промисловий зразок, товарний знак або знак обслуговування, тобто об'єкти, що охороняються патентним законодавством. У цьому випадку договір комерційної концесії крім реєстрації органом, який здійснив реєстрацію правовласника як юридичної особи, повинен бути також зареєстрований федеральним органом виконавчої влади в галузі патентів і товарних знаків. Недотримання цієї вимоги тягне за собою визнання договору комерційної концесії недійсним (нікчемним). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Форма договору та порядок його укладення " |
||
|
||