Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І. Брагінський, В.В. ВІТРЯНСЬКИЙ. ДОГОВОРНОЕ ПРАВО. ДОГОВОРИ ПРО ВИКОНАННЯ РОБІТ І НАДАННІ ПОСЛУГ. Книга третя, 2006 - перейти до змісту підручника

4. Форма договору та порядок його укладення

Правила про форму договору комерційної концесії, які у гол. 54 ГК, зводяться до того, що договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі. Недотримання письмової форми договору тягне його недійсність, такий договір вважається нікчемним (п. 1 ст. 1028 ЦК).
Однак дані положення, незважаючи на свою стислість, свідчать про дуже істотних особливостях форми договору комерційної концесії в порівнянні з загальними правилами про форму цивільно-правового договору.
По-перше, як відомо, договір у письмовій формі може бути укладений не тільки шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного чи іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором (п. 2 ст. 434 ЦК). Представляється, що договір комерційної концесії може бути укладений виключно шляхом складання одного документа, підписаного сторонами. Незважаючи на відсутність відповідної норми в гол. 54 ГК, використання інших способів укладення договорів виключається вимогою про обов'язкову реєстрацію договору комерційної концесії (п. 2 ст. 1028 ЦК). Очевидно, що на реєстрацію може бути представлений лише єдиний текст договору у формі документа, підписаного обома сторонами, а не різного роду листування між ними.
По-друге, виявляється істотна різниця в наслідках недодержання письмової форми договору. За загальним правилом недотримання простої письмової форми угоди має те наслідок, що позбавляє сторони права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків, але не позбавляє їх права приводити письмові й інші докази і, стало бути, не тягне недійсності самої угоди . І тільки у випадках, прямо зазначених у законі або в угоді сторін, недотримання простої письмової форми угоди тягне її недійсність (ст. 162 ЦК). Договір комерційної концесії, щодо якого не дотримана письмова форма, визнається нікчемним правочином. Хоча такі жорсткі наслідки порушення вимог до письмової форми договору, який підлягає обов'язковій реєстрації, подаються не цілком виправданими. Оптимальним наслідком недодержання письмової форми договору в подібній ситуації міг би служити відмова в його реєстрації.
У гол. 54 ГК відсутні будь-які спеціальні правила, що визначають особливий порядок укладення договору комерційної концесії, в силу чого відповідні правовідносини підлягають регулюванню загальними положеннями про договір. Тому договір комерційної концесії може вважатися укладеним, якщо між сторонами у письмовій формі (шляхом підписання одного документа) досягнуто згоди з усіх істотних умов (п. 1 ст. 432 ЦК). Розбіжності, які виникають між сторонами при укладенні договору комерційної концесії, можуть бути передані на вирішення арбітражного суду лише за згодою сторін, і, якщо така угода досягнута, спірні умови договору визначаються за рішенням суду (ст. 446 ЦК). В цілому договір комерційної концесії не відноситься до числа договорів, укладення яких є обов'язковим для сторін, тому до взаємин сторін у повному обсязі застосовується принцип свободи договору: вони вільні в укладенні цього договору і визначають його умови на свій розсуд (п. 1 і 3 ст . 421 ЦК).
Формування договірних відносин з комерційної концесії може значно ускладнитися, якщо договір укладається у вигляді рамкової угоди. Наприклад, безпосередньо в договорі комерційної концесії можуть міститися умови про надання користувачеві права на використання лише належать правовласнику фірмового найменування і охороняється комерційної інформації (ці умови повинні бути присутніми в договорі під страхом визнання його неукладеним), а щодо виключних прав на інші об'єкти (товарні знаки або знаки обслуговування, винаходи, корисні моделі, промислові зразки) - умови про їх передачу в майбутньому в межах терміну дії договору комерційної концесії. У подібних ситуаціях передача права на використання зазначених виключних прав повинна оформлятися окремими ліцензійними угодами. Причому, якщо відповідні умови сформульовані в договорі комерційної концесії досить виразно, може виникнути ситуація, коли укладення ліцензійних договорів для правовласника стане обов'язковим (йдеться про випадки, коли умови договору комерційної концесії можуть бути витлумачені як породжують обов'язок правовласника укласти ліцензійні договори або визнані попереднім договором ).
Як вже зазначалося, договір комерційної концесії підлягає реєстрації. Відповідно до п. 2 ст. 1028 ЦК реєстрація договорів комерційної концесії проводиться органом, який здійснив реєстрацію юридичної особи або індивідуального підприємця, що виступає за договором як правовласника. Однак, якщо правовласник зареєстрований як юридичної особи або індивідуального підприємця в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив реєстрацію юридичної особи або індивідуального підприємця, що є користувачем.
Особливу увагу необхідно звернути на положення про те, що у відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на цей договір лише з моменту його державної реєстрації. Це означає, що для самих сторін (правовласника і користувача) договір комерційної концесії набуває чинності з моменту його підписання. Проте в даному випадку важко зрозуміти логіку законодавця. Адже користувач, уклавши договір комерційної концесії, отримує право використовувати належні правовласнику виняткові права у своїй підприємницькій діяльності. Але таке використання можливе лише у взаємовідносинах з третіми особами, по відношенню до яких користувач не може посилатися на договір комерційної концесії. У той же час серед основних обов'язків користувача за договором комерційної концесії ГК (ст. 1032) називає обов'язок інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про те, що він використовує фірмове найменування, комерційне позначення, товарний знак, знак обслуговування або інший засіб індивідуалізації чинності договору комерційної концесії.
У зв'язку з викладеним представляється, що положення про можливість для сторін договору комерційної концесії посилатися на цей договір у відносинах з третіми особами лише з моменту його реєстрації є зайвим. Набагато краще в даному випадку було б застосовувати загальне положення про те, що договір, який підлягає державній реєстрації, набуває чинності (вважається укладеним) з моменту його реєстрації (п. 3 ст. 433 ЦК).
Ситуація з реєстрацією договору комерційної концесії значно ускладнюється, якщо до складу комплексу виключних прав, що належать правовласнику, право на використання яких надається користувачеві, входять виключні права на винахід, корисну модель, промисловий зразок, товарний знак або знак обслуговування, тобто об'єкти, що охороняються патентним законодавством. У цьому випадку договір комерційної концесії крім реєстрації органом, який здійснив реєстрацію правовласника як юридичної особи, повинен бути також зареєстрований федеральним органом виконавчої влади в галузі патентів і товарних знаків. Недотримання цієї вимоги тягне за собою визнання договору комерційної концесії недійсним (нікчемним).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4. Форма договору та порядок його укладення "
  1. 3. Договір продажу нерухомості по сучасному російському цивільному праву
    формації - лише забезпечити юридичну чистоту угоди з таким об'єктом, якщо об'єкт для завершення його будівництва повинен бути відчужений іншій особі. Про це свідчить і використання в Законі нетипового для законодавчого акту терміна "необхідність здійснення угоди", що орієнтує на нестандартну ситуацію. "Загальним же правилом Закону про реєстрацію, - пише О.М. Козир, - залишається
  2. § 2. Система муніципальних правових актів
    форма доданих до них документів: для глави муніципального освіти; для голови місцевої адміністрації (у разі його призначення за контрактом); для представницького органу; регламент представницького органу муніципального освіти; положення про структурні підрозділи представницького органу; положення про статус депутата представницького органу муніципального освіти;
  3. § 3. Окремі джерела муніципального права
    форма народовладдя, вони закріплюють недержавний, але владно-публічний статус органів місцевого самоврядування. Конституція поширює на місцеве самоврядування республіканську організацію апарату влади, але виводить його зі сфери дії принципу поділу влади, засновує інститут муніципальної власності, вказуючи, що муніципальна власність визнається і захищається нарівні з
  4. § 3. Права та обов'язки муніципальних службовців
    формації і матеріалів, необхідних для виконання посадових обов'язків; доступ в установленому порядку до відомостей, що становлять державну таємницю, необхідним для виконання посадових обов'язків; доступ в установленому порядку у зв'язку з виконанням посадових обов'язків у державні органи, органи місцевого самоврядування, громадські об'єднання, організації; ознайомлення
  5. § 1. Поняття комерційного права
    формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької діяльності. Громадяни та юридичні особи самостійно, тобто
  6. § 2. Джерела комерційного права
    форма вираження права, тобто сукупність нормативних актів, в яких містяться норми права. У законодавстві правові норми знаходять своє офіційне вираження. Законодавство, як зовнішню форму вираження права, не можна змішувати з самим правом. Право безпосередньо пов'язане зі своїм соціально-економічним змістом, невіддільне від характеру регульованих їм відносин, їх режиму,
  7. § 1. Індивідуальні підприємці
    форма такого підприємництва має ряд істотних відмінностей від колишньої. Вже зазначалося, що цей спосіб ведення підприємництва є одним з небагатьох видів організації індивідуального приватного капіталу. Інша особливість полягає в тому, що відповідно до п. 3 ст. 2 Закону про підприємства підприємець такого роду не міг використовувати у своїй діяльності найману працю, в
  8. § 4. Акціонерні товариства
    форма підприємництва (що і представляє з себе акціонерне товариство) є не більш ніж способом організації майна Організаційна форма може вказувати тільки на процедури операцій з майном: порядок його об'єднання, розподілу, порядок Комерційне право. Ч. I. Під ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 105 отримання
  9. § 2 . Укладення, зміна і розірвання договорів
    форма торгової угоди (вчинення на бланку певної форми, скріплення печаткою тощо) і передбачатися наслідки недотримання цих вимог. Якщо такі наслідки не передбачені, застосовуються наслідки недотримання простої письмової форми угоди. Договір у сфері підприємництва, як і всякий загальногромадянський договір, має відповідати обов'язковим для сторін правилам,
  10. § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
    формацію про товар, що пропонується до продажу, відповідну встановленим законом, іншими правовими актами та звичайно ставляться у роздрібній торгівлі вимогами до змісту і способів надання такої інформації. До укладення договору роздрібної купівлі-продажу покупець має право оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей або демонстрації використання товару,