| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Зберігання на товарних складах |
||
|
1. Спеціальне регулювання законодавством і судовою практикою відносин зі зберігання майна на товарних складах в чому обумовлюється особливостями самого майна, а також видом зберігання, передбаченим законом або договором. Складське зберігання передбачається нормальним {роздільним. зберіганням), коли сторони прямо не обумовили в договорі будь-якого особливого виду зберігання. При нормальному зберіганні незамінний і, що особливо важливо, замінний товар повинен зберігатися окремо від інших товарів, наявних на складі, зокрема без змішання з однорідними речами. При такому зберіганні склад зобов'язаний утримувати цей товар окремо від інших, щоб мати можливість у будь-який момент його ідентифікувати і видати поклажодавцеві. З передачею товару на зберігання право власності на нього не піддається ніякому зміни - поклажодавець залишається власником товару. 393 Законодавство і практика допускають разом з тим і особливі види складського зберігання - збірне і видиме. При збірному зберіганні склад отримує право зберігати товари «ззнеособлення», тобто змішувати їх з аналогічними товарами, зданими іншими власниками. Зберігач зобов'язується повернути не прийнято на зберігання річ в натурі, а рівну кількість речей того ж роду і якості, що й прийняті. Так, на склад покладається обов'язок повернути не надані йому товари, наприклад пшеницю, нафту і пр., а відповідно то ж кількість однорідних товарів, рівноцінних за якістю. Крім того, при збірному зберіганні, тобто при зберіганні замінних речей на складі в одній масі, «ззнеособлення», виникає загальна власність поклажодавців. Кожен власник зданого товару стає разом з іншими поклажодавцями власником всієї збереженої маси цього товару і має право вимагати від складу відповідну частку - певна кількість із загальної маси «знеособленого» товару. Власник складу відповідає перед кожним власником в межах його частки. Зазначений спосіб зберігання дає можливість значно зменшити витрати по зберіганню зважаючи економії простору в складських приміщеннях і витрат праці на складські роботи. Але для поклажодавців він має певні недоліки, оскільки склад отримує практично можливість змішання товарів неоднакового якості, а поклажодавець має право вимагати лише видачі йому зданого кількості товару із загальної маси. Зважаючи на недоліки збірного зберігання для поклажодавців знеособлене зберігання допускається, відповідно до закону, лише з прямого їх дозволу, зафіксованого в договорі (§ 419 ГТУ; ст. 7-207 ЄТК). Видиме зберігання означає, що власник складу отримує можливість зовсім не зберігати складовані у нього товари. Договір зберігання тоді включає умова, за якою складу надається право користуватися переданим йому на зберігання майном. Під користуванням розуміється розпорядження майном, що надійшли на зберігання. Право власності на річ вважається перейшло до зберігача, який розпоряджається нею на свій розсуд. Він лише зобов'язаний на вимогу поклажодавця негайно надати в його розпорядження прийняте кількість речей того ж роду і якості. При видимому зберіганні товарні склади повинні тільки мати певний гарантований фонд замінних речей для задоволення вимог поклажодавців. Тому цей вид зберігання вигідний складам, так як він різко знижує витрати по «зберіганню» і відкриває можливість здійснювати спекулятивні операції. Вигоди такого виду зберігання для поклажодавців складаються в більш низьких ставках за зберігання і перехід всіх ризиків щодо зберігання, у тому числі і випадкової загибелі або пошкодження майна, 394 на склад. Однак до недоліків, властивим сборному зберіганню тут додається ще й інше. Втрачаючи права власності на товар, поклажодавець має до складу лише зобов'язальне вимога про видачу товару і в разі оголошення зберігача неспроможним може не отримати відшкодування або отримати його лише в якійсь частині. У праві ФРН в разі здачі на зберігання замінних речей за умови, що право власності на них переходить до зберігача, підлягають застосуванню норми, що регулюють договір позики. Однак щодо часу і місця повернення майна застосовуються правила договору зберігання. При депонуванні цінних паперів норми договору позики застосовуються лише в тому випадку, якщо це прямо обумовлено в договорі (§ 700 ГГУ). 2. Зберігання товарів на складах підпорядковується і деяким іншим спеціальним правилам. У ряді країн на склад накладається обов'язок надати поклажодавцеві можливість огляду зданого їм на зберігання товару і взяття зразків, що, природно, веде до встановлення останнім контролю над способом зберігання товару. Більш строгі вимоги до складів пред'являються щодо термінів зберігання. При безстроковому зберіганні припинення складом договору зберігання в ряді країн допускається з обов'язковим попереднім попередженням про це поклажодавця, термін якого іноді прямо встановлюється законом (§ 422 ГТУ; ст. 7-206 ЄТК). Разом з тим товарному складу зважаючи на його технічної оснащеності надаються деякі додаткові права для забезпечення збереження товарів та промислового ведення своїх операцій. Склад вправі приймати будь-які заходи, які вважає необхідними для збереження довіреного йому майна, повідомляючи поклажодавця про ці заходи лише по можливості. Склад має право на відшкодування передбачених договором або встановлених діючими ставками витрат за додатковими операціями, що здійснені в інтересах поклажодавця (страхування товарів, вантажно-розвантажувальні роботи, сплата митних зборів і т. д.). Це право забезпечується заставним правом складу на бережене товар. 3. Важливою в юридичному та комерційному відношенні є проблема документаційного оформлення прийняття складом товарів на зберігання. Питання про видаваних складом документах, що засвідчують прийняття майна на зберігання, пов'язаний з юридичною можливістю відчужувати і закладати складированний товар без жодного його переміщення. Після прийняття майна склад видає поклажодавцю квитанцію-розписку, іменовану складським свідоцтвом. Законодавство і практика визнають її товаророзпорядчих документом. За цим документом, точно визначає зберігається 395 на складі товар, може бути пред'явлена вимога про видачу переданого на зберігання майна. На підставі складського свідоцтва можлива передача права власності на складированний товар шляхом учинения передавального напису (індосаменту) і вручення самого документа, але без переміщення товару. Така «мобільність», що забезпечується товару, широко використовується в обороті, зокрема для спекулятивних операцій з товарами. Відносно оформлення документів, які видаються складами, всі країни можуть бути розділені на дві групи. У першу входять країни, де діє система двох документів, або, точніше, об'єднаного «подвійного» документа, так званого складського свідоцтва - варанта (Франція, Англія, США). До другої групи належать країни, в яких оформляється один документ - складське свідоцтво (ФРН). Відповідно з системою «подвійного» документа склад, прийнявши товар на зберігання, видає документ, що з складського свідоцтва і приєднаної до нього бланка заставного свідоцтва - варанта (warrant). Обидва документи ідентичні за змістом і при необхідності віддільні один від іншого. Складське свідоцтво засвідчує прийняття складом товару на зберігання. Як цінний папір, воно засвідчує право власності на складированний товар і може бути передано третій особі (спільно або окремо від варанта) шляхом передавального напису - індосаменту. Варрант служить документом, що засвідчує право застави на складированний товар на користь держателя цього документа,, тобто заставним свідоцтвом. При встановленні застави варант відділяється від складського свідоцтва і вручається заставодержателю. У реєстрі складу, відкритому для огляду зацікавлених осіб, робиться запис про суму та термін встановлення заставного права на товар. Система «подвійного» документа створює певні зручності в обігу. Покупець, який отримав за індосаментом складське свідоцтво з не відокремленим від нього варрантом, стає власником складованого товару, вільного від речових обтяження - застави. При придбанні ж складського свідоцтва без варанта у покупця є підстави вважати, що право власності на товар обтяжене заставним правом. Відомості про умови застави можуть бути отримані від складу. Покупець або продавець може звільнити товар від застави, внісши відповідну суму, що забезпечується заставою, товарному складу, який зобов'язаний передати її законному держателю варанта проти видачі їм заставного свідоцтва. Тримач варанта в разі незадоволення в термін його вимоги, забезпеченого заставою товару, має право, як будь заставодержатель, продати в установленому законом порядку закладений йому по варранти товар і покрити свою вимогу переважно 396 перед іншими кредиторами заставодавця. При недостатності вирученої суми тримач варанта може стягнути Недопіла отриману частину з усіх індосантів, несучих солідарну відповідальність за оплату забезпеченого варрантом вимоги. Контрольні питання по темі 1. Які основні риси договору зберігання та сфера його господарського при-мсмбяія- 2. У чому полягають обов'язки зберігача. ' 3. У чому полягають обов'язки поклажодавця? 4. Які види зберігання використовуються в роботі товарних складів? 5. Як документарно оформляється зберігання на складах? |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Зберігання на товарних складах " |
||
|
||