| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 5. Інші спеціальні види зберігання |
||
|
Зберігання в ломбарді. Поряд із заставними операціями ломбарди традиційно надають послуги із зберігання цінних речей. В якості зберігача тут виступає спеціалізована організація - ломбард (від назви італійської провінції Ломбардія, вихідці з якої заснували перші установи такого роду), що має особливу ліцензію на даний вид діяльності. Поклажодавцями є лише громадяни, яким належать що здаються на зберігання речі. Ломбард зобов'язаний укласти договір зберігання з кожним звернулися до нього за подібною послугою, так як відповідно до п. 1 ст. 919 ГК даний договір носить публічний характер. Укладення договору зберігання в ломбарді відбувається шляхом здачі речі на зберігання, що засвідчується видачею поклажодавцеві іменний збереженій квитанції, яка не може передаватися іншим особам. При здачі речі на зберігання в обов'язковому порядку проводиться її оцінка. Сума оцінки визначається відповідно до цін на речі такого ж роду і якості, які встановилися в торгівлі на момент і в місці прийняття речі на зберігання. Договір зберігання в ломбарді є суто оплатній угодою, оскільки для ломбарду плата, що стягується за видачу короткострокових кредитів під заставу і за послуги по зберіганню, є джерелом підприємницького доходу. Ломбард - професійний зберігач майна, що несе підвищену відповідальність за його збереження. Враховуючи, однак, що в разі загибелі майна, що належить багатьом поклажодавцям, він може виявитися не в змозі розплатитися з усіма ними, закон зобов'язує ломбарди страхувати на користь поклажодавців за свій рахунок прийняті на зберігання речі у повній сумі їх оцінки. Зберігання в ломбарді завжди здійснюється протягом певного терміну, з урахуванням чого закон встановлює спеціальні правила щодо розпорядження не затребуваними з ломбарду речами. Такі речі ломбард зобов'язаний зберігати протягом ще двох місяців з справлянням за це плати, передбаченої договором зберігання. Після закінчення зазначеного терміну незатребувана річ може бути продана ломбардом у тому ж порядку, який встановлений для реалізації заставленого майна (ст. 350, 358 ЦК). З вирученої від продажу суми нараховується плата за зберігання та інші належні ломбарду платежі, а залишок повертається поклажодавцеві. Зберігання цінностей у банку. Крім банківських операцій банки можуть здійснювати з клієнтами ряд супутніх угод, в тому числі приймати на зберігання цінні папери, дорогоцінні метали і камені, інші дорогоцінні речі та інші цінності, а також документи (п. 1 ст. 921 ЦК). Умови укладається при цьому договору зберігання визначаються самими сторонами з урахуванням містяться в ЦК загальних положень про зберігання, так як будь-яких спеціальних вимог до даного виду зберігання законом не пред'являється. Тому можна вказати лише на особливий порядок оформлення договірних відносин у даній області, які засвідчуються видачею банком поклажодавцеві іменного збереженій документа. Для видачі поклажодавцю збережених цінностей необхідно пред'явлення банку даного документа. Набагато бoльшая специфіка з'являється у договору зберігання цінностей у банку тоді, коли їх зберігання здійснюється в індивідуальному банківському сейфі (ст. 922 ЦК). За таким договором клієнт отримує можливість сам поміщати цінності в сейф і вилучати їх із сейфа. У цих цілях банк видає клієнтові ключ від сейфа, особливу картку, що дозволяє ідентифікувати клієнта, або інший знак або документ, що засвідчує право клієнта на доступ до сейфа і його вмісту. Договір може передбачати й право клієнта працювати в банку з цінностями, збереженими в індивідуальному сейфі. Такий договір має дві основні різновиди - договір зберігання цінностей у банку з використанням клієнтом індивідуального банківського сейфа і договір зберігання цінностей у банку з наданням клієнтові індивідуального банківського сейфа. За першим договором банк приймає від клієнта цінності, які повинні зберігатися в сейфі, здійснює контроль за приміщенням їх клієнтом у сейф і вилученням із сейфа. Даний договір передбачає відповідальність банку за цінності, здані на зберігання. За другим договором банк забезпечує клієнтові можливість приміщення цінностей в сейф і вилучення їх із сейфа поза чийогось контролю, в тому числі і з боку банку. В даному випадку банк не відповідає за вміст сейфа, якщо зуміє довести, що за умовами зберігання доступ кого-небудь до сейфа без відома клієнта був неможливий або став можливим внаслідок непереборної сили. По суті, в такій ситуації між клієнтом і банком встановлюються орендні відносини з користування сейфом, що і підкреслюється п. 4 ст. 922 ГК. Зберігання в камерах зберігання транспортних організацій. Закон встановлює, що договір зберігання речей у камерах зберігання транспортних організацій є публічним договором (п. 1 ст. 923 ЦК). Більше того, спеціально підкреслюється, що камери зберігання зобов'язані приймати на зберігання речі не тільки пасажирів, а й будь-яких інших громадян незалежно від наявності у них проїзних документів. Укладення договору засвідчується видачею поклажодавцеві квитанції або номерного жетона, пред'явлення яких є підставою для видачі речі поклажодавцеві. Якщо квитанція або жетон втрачені, річ видається поклажодавцеві по поданні доказів приналежності йому цієї речі. Камери зберігання зазвичай приймають речі на зберігання на певний термін, що не перевищує встановлених транспортним законодавством меж. Якщо річ поклажодавцем не затребувана, камера зберігання після закінчення 30-денного додаткового терміну її зберігання може її реалізувати або самостійно, або через аукціонні торги (ст. 899 ЦК). Важливою особливістю розглянутого виду зберігання є покладення на камеру зберігання обов'язки з відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речей, в скорочений термін, що становить 24 години з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування. Прострочення з задоволенням претензії поклажодавця обертається для камери зберігання таким негативним наслідком, як сплата відсотків, передбачених ст. 395 ГК. Разом з тим обсяг відповідальності камери схову обмежується сумою оцінки речі поклажодавцем при здачі її на зберігання. Стаття 923 ЦК не дає чіткої відповіді на питання про те, чи поширюються встановлені нею правила на зберігання речей в автоматичних камерах схову. Відомо, що судова практика колишніх років виходила з того, що між власником автоматичної камери схову і клієнтом виникають чисто орендні відносини, в силу чого власник камери відповідав за заподіяні клієнту збитки лише при доведеності факту несправності автоматичної камери схову. Зазначена практика часто критикувалася в юридичній літературі з позицій необхідності посилення правової захищеності громадян, що забезпечувалося б визнанням відносин між власником камери і клієнтом відносинами зберігання. На наш погляд, тлумачення ст. 923 ЦК дозволяє схилитися до того, що законодавець охопив нею і діяльність, пов'язану з експлуатацією автоматичних камер зберігання * (882). Зберігання в гардеробах організацій. З особливостей, властивих даному виду зберігання, слід перш за все вказати на презумпцію його безоплатності. Плата за зберігання верхнього одягу та інших речей у гардеробі може стягуватися тільки тоді, коли це особливо обумовлено сторонами або обумовлено іншим очевидним способом при здачі речі на зберігання. Далі, навіть у тому випадку, коли зберігання речей у гардеробі здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний виявляти належну дбайливість про їх збереження, зокрема вживати заходів обережності, передбачені пп. 1-2 ст. 891 ГК. Посилання на те, що при безоплатному зберіганні зберігачу досить дбати про прийнятих на зберігання речі як про своїх власних, не допускається, так як застосування п. 3 ст. 891 ГК в даному випадку виключено. Нарешті, ті ж правила застосовуються до зберігання верхнього одягу, головних уборів та інших подібних речей, що залишаються без здавання їх на зберігання громадянами у місцях, відведених для цих цілей в організаціях та засобах транспорту (п. 2 ст. 924 ЦК). Зберігання в готелі. Готелі та подібні їм організації (мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, лазні тощо) відповідають перед постояльцями за втрату, нестачу або пошкодження їх речей, внесених до готелю, за винятком грошей, валютних цінностей, цінних паперів та інших дорогоцінних речей (п. 1 ст. 925 ЦК). Даний вид зберігання виникає в силу закону та не потребує укладення особливого на те угоди з особою, яка проживає у готелі. При цьому внесеної до готелю вважається будь-яка річ, ввірена працівникам або працівникові готелю (наприклад, багаж постояльця, переданий носильникові), або річ, вміщена в готельному номері (наприклад, особисті речі постояльця) чи іншому призначеному для цього місці (наприклад, машина постояльця, що знаходиться в гаражі готелю). Постоялець повинен лише довести, що зникла річ у нього перш малася, а також негайно заявити про втрату, недостачу або пошкодження своїх речей. В іншому випадку готель звільняється від відповідальності за незбереження речей. Що стосується грошей, валютних цінностей, цінних паперів та інших дорогоцінних речей, що належать постояльцям, то за їх збереження готель відповідає тільки за умови, якщо вони були прийняті готелем на зберігання або поміщені постояльцем в наданий йому готелем індивідуальний сейф. Прийняття готелем зазначених цінностей на зберігання означає укладення між нею і постояльцем звичайного договору зберігання, який оформляється шляхом видачі постояльцеві іменний квитанції. У тому випадку, коли цінності поміщаються постояльцем в індивідуальний сейф, в наявності орендні відносини, так як готель не відповідає за схоронність вмісту такого сейфа, якщо доведе, що за умовами зберігання доступ кого-небудь до сейфа без відома постояльця був неможливий або став можливим внаслідок непереборної сили. Секвестр. Даний вид зберігання, відомий законодавству багатьох країн, виділений в ГК вперше. Його специфіка визначається тим, що об'єктом зберігання виступає річ, що є предметом спору. Учасники даного спору (дві особи або більше) домовляються про те, щоб до його дозволу передати річ на зберігання якомусь незацікавленому особі (секвестрарію), яке приймає на себе обов'язок повернути річ тому учаснику спору, якому вона буде присуджена за рішенням суду або за згодою всіх сторін спору. Такий вид секвестру (від лат. Sequestrum - заборона) називається договірним. Поряд з договірним існує судовий секвестр, при якому річ, що є предметом спору, передається особі, призначеній рішенням суду. У цьому випадку зберігач повинен висловити на це свою згоду. На відміну від інших видів зберігання на зберігання в порядку секвестру можуть бути передані не тільки рухомі, але і нерухомі речі. Договір про секвестр передбачається оплатним, так як за загальним правилом зберігачу майна покладається винагороду, що виплачується за рахунок сторін спору, якщо тільки договором або рішенням суду, яким встановлено секвестр, не передбачено інше. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 5. Інші спеціальні види зберігання " |
||
|
||