Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А. Ісайчева. Коментар до Федерального закону "Про військовий обов'язок і військову службу", 2006 - перейти до змісту підручника

Коментар до п. 2

30. Згідно п. 1 ст. 42 коментованого Федерального закону військовослужбовець проходить військову службу на військовій посаді, за винятком випадків, зазначених у цьому Законі.
31. У процесі повсякденної діяльності часто виникають ситуації, коли з'являється необхідність тимчасово покласти виконання обов'язків по певній посаді на військовослужбовця, який цю посаду не займає (наприклад, при вибутті у відпустку командир покладає виконання своїх обов'язків на одного із заступників; в разі хвороби-якого офіцера видається наказ про покладання виконання його обов'язків на іншого офіцера тощо).
Інститут тимчасового виконання обов'язків необхідний для підтримки нормального функціонування підрозділів у випадках, коли військовослужбовці, що займають певні посади, з якихось причин відсутні і, отже, не мають можливості виконувати свої посадові обов'язки або дані посади вакантні .
Законодавець передбачив дані ситуації, встановивши порядок покладання тимчасового виконання обов'язків.
32. Пункт 2 ст. 43 коментованого Федерального закону передбачає, що на військовослужбовця може бути покладено тимчасове виконання обов'язків по військової посади, яку він не займає, із звільненням його від виконання обов'язків по займаній військової посади - на строк, який визначається Положенням про порядок проходження військової служби.
33. Необхідно відзначити, що до 1 липня 2002 коментований Федеральний закон передбачав можливість, крім виконання обов'язків за основною посадою, виконувати обов'язки по іншій вакантної посади. За таке "сумісництво" передбачалася надбавка в розмірі до 50% від окладу за додатково виконуваної посади.
В даний час таке "сумісництво" не передбачено - коментований Федеральний закон чітко визначає, що покладання тимчасового виконання обов'язків на військовослужбовця можливе тільки з звільненням його від виконання обов'язків за основною посадою.
34. У подп. "А" п. 1 ст. 12 Положення про порядок проходження військової служби визначено випадки покладання тимчасового виконання обов 'язків по зайнятій посадою - у разі тимчасової відсутності військовослужбовця або в разі його відсторонення від посади.
Тимчасово військовослужбовець може бути відсутнім з різних причин (наприклад, у разі знаходження у відпустці, на лікуванні, на навчанні). Законодавством не встановлено вичерпний перелік таких випадків.
35. Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків по військової посади, яку військовослужбовець не займає, не повинен перевищувати:
а) шести місяців - у разі виконання обов'язків за вакантною військової посади;
б) чотирьох місяців - у разі виконання обов'язків за невакантною військової посади.
36. На військовослужбовця може бути за його згодою покладено виконання обов'язків за невакантною військової посади на період перебування посідає її військовослужбовця у відпустці по догляду за дитиною.
Командир військової частини, йому рівний за посади або вищестоящий командир (начальник) у разі свого тимчасової відсутності покладає тимчасове виконання обов'язків за своєю військової посади на одного із заступників.
В інших випадках тимчасове виконання обов'язків за невакантною військової посади покладається на військовослужбовця командиром військової частини, йому рівним за посадою або вищим командиром (начальником), що є його прямим начальником і найближчим прямим начальником тимчасово відсутнього військовослужбовця.
37. Відзнаками тимчасового виконання обов'язків за невакантною посади від тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою є наступні:
- не потрібно згоди військовослужбовця для покладання на нього тимчасового виконання обов'язків за невакантною посади, за винятком покладання обов'язків за невакантною посади в період перебування посідає її військовослужбовця у відпустці по догляду за дитиною;
- тимчасове виконання обов'язків за невакантною військової посади покладається на військовослужбовця командиром військової частини, йому рівним і вище, що є для нього прямим начальником і найближчим прямим начальником тимчасово відсутнього військовослужбовця. Командир військової частини, йому рівний за посади або вищестоящий командир (начальник) у разі свого тимчасової відсутності покладає тимчасове виконання обов'язків за своєю військової посади на одного із заступників;
- грошове забезпечення по тимчасово виконуваною невакантною посади виплачується виходячи з окладу за займаною, а не виконуваної військової посади;
- граничний термін покладання на військовослужбовця тимчасового виконання обов'язків становить чотири місяці, проте за згодою військовослужбовця на нього може бути покладено виконання обов'язків за невакантною військової посади на період перебування посідає її військовослужбовця у відпустці по догляду за дитиною.
Як і у випадку тимчасового покладання виконання посади, при тимчасове покладення виконання обов'язків необхідно, щоб звання військовослужбовця відповідало складу, передбаченому для посади, обов'язки за якою тимчасово покладаються на військовослужбовця.
38. Положенням про порядок проходження військової служби не обмежена можливість неодноразового покладання на військовослужбовця тимчасового виконання обов'язків за однією і тією ж військової посади: п. 2 ст. 12, встановивши безперервні строки тимчасового виконання обов'язків по військової посади, допускає можливість подальшого покладання зазначених обов'язків після перерви, тобто видання наказу про припинення тимчасового виконання обов'язків по військової посади і через певний проміжок часу (тривалість якого не встановлена) видання наказу про покладення їх знову.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Коментар до п. 2 "
  1. § 13. Інші форми безпосереднього здійснення населенням місцевого самоврядування та участі у його здійсненні.
    Поряд з розглянутими вище формами безпосереднього здійснення населенням місцевого самоврядування та участі населення у здійсненні місцевого самоврядування громадяни вправі брати участь у здійсненні місцевого самоврядування в інших формах, що не суперечать Конституції Російської Федерації, федеральним і регіональним законам. У вітчизняній літературі з місцевому самоврядуванню в числі
  2. § 1. Муніципальне право як наука і навчальна дисципліна
    Муніципальне право як наука. Муніципальної-правова наука являє собою сукупність знань про різні прояви місцевого самоврядування та муніципального права як галузі права. Муніципальне право як галузі наукового знання відноситься до сім'ї правознавчих дисциплін. Як і в будь-який інший галузі знань, в ній слід виділяти предмет, зміст, форму, методологію, ціннісні
  3. § 2. Місцеве самоврядування як основа конституційного ладу
    Основи конституційного ладу являють собою систему вихідних конституційних принципів, закріплених в гол. 1 Конституції РФ, які задають юридичну модель всього суспільства, держави, національного права в сукупності всіх його галузей. Основи конституційного ладу - це і дійсне здійснення даних принципів, і той стан суспільства, держави, національного права, яке
  4. § 5. Інформаційне забезпечення виборів
    Одна з важливих складових частин виборів - інформаційні відносини. Без активно циркулює в суспільстві в період виборчої кампанії інформації виборцям важко визначитися у власному остаточному виборі. Інформаційне забезпечення виборів включає: інформування виборців та передвиборчу агітацію. Кожна з двох частин сприяє усвідомленому волевиявленню громадян, гласності
  5. ЛІТЕРАТУРА для поглибленого вивчення курсу
    До всіх тем Автономов А.С. Правові та фінансові основи самоврядування в Російській Федерації: Навчальний посібник. М., 2002. Баранців В.А. Муніципальне право: Підручник. М., 2000. Видрін І.В. Муніципальне право Росії. М., 2004. Видрін І.В., Кокоть О.М. Муніципальне право Росії: Підручник. М., 1999. Князєв С.Д., Хрустальов Е.Н. Російське муніципальне право: Навчальний посібник.
  6. § 1. Поняття комерційного права
    Підприємницька діяльність і відносини, регульовані комерційним правом. Відродження комерційного права в Росії нерозривно пов'язане з її переходом до ринкової економіки. На рубежі 80-90-х років відбулися глибокі зміни у правовому регулюванні економічної діяльності. Було легалізовано підприємництво. Відносини, що є предметом цивільно-правового регулювання,
  7. § 2. Повні і командитні товариства
    Повні товариства. В основі створення повного товариства лежить інтерес декількох фізичних або юридичних осіб об'єднатися для ведення спільної діяльності, об'єднати при цьому свій капітал, утворюючи самостійний суб'єкт комерційних відносин. Слід звернути особливу увагу на ту обставину, що відповідно до нового цивільного законодавства повне товариство є
  8. § 4. Акціонерні товариства
    Акціонерним товариством (далі по тексту - АТ) визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на певну кількість акцій. Найбільш загальні норми про статус АТ містить Цивільний кодекс, визначаючи в гол. 4 його поняття, основні риси і встановлюючи основні гарантії прав акціонерів і кредиторів товариства. Більш детальна регламентація статусу акціонерних товариств є
  9. § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
    Принципи укладання договорів у сфері підприємництва. Визнання за угодою торгового характеру підкоряє її не тільки загальним нормам цивільного права, але і в першу чергу спеціальним нормам комерційного права. До висновку і виконання торговельних угод застосовуються спеціальні норми комерційного права, не діють стосовно звичайних цивільних угод. Особливості регулювання
  10. § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
    Купівля-продаж. Договір купівлі-продажу - основний вид цивільно-правових договорів, що застосовуються в майновому обороті, зокрема у сфері підприємницької діяльності За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).
© 2014-2022  yport.inf.ua