Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 4. Крайня необхідність


Крайня необхідність полягає в заподіянні шкоди пра-воохраняемим інтересам для запобігання невідворотного в даних умовах іншими засобами більшої шкоди, погрожую-ного особистості, суспільству, державі.
Заподіяння шкоди при крайній необхідності може розглядатися в залежності від ситуації, в одних випадках як суспільно корисне, а в інших - як соціально прийнятне (доцільне) поведінку. Це пояснюється тим, що при край-ній необхідності людина може діяти на благо інших, але може і рятувати свої інтереси, вимушено жертвуючи чужими, менш цінними.
Підставою для заподіяння шкоди при крайній необхідно-сти є небезпека, що загрожує охоронюваним кримінальним законом інтересам. Джерела цієї небезпеки різноманітні, до них можна віднести: стихійні сили природи (повені, землетруси, гірські обвали, шторми тощо); несправності машин і механізмів; стан здоров'я і фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі людини; нападу жи-Вотня; небезпечну поведінку людини; зіткнення обов'язків і т.п. При всій широті цього переліку, який ніяк не можна при-знати вичерпним в силу різноманіття життєвих ситуа-цій, мова може йти не про будь-якої небезпеки, а про випадки, погрожуючи-щих заподіянням істотної шкоди правоохоронюваним інте-ресам. Так, зовсім не кожна несправність техніки або стихійне явище природи можуть розглядатися в рамках крайньої необхідності. Неоднозначно як джерело небезпеки розцінюють і нападу тварин. Так, якщо живіт-ве нацьковано однією людиною на іншого, то йдеться про необ-ходимой обороні, оскільки тварина виступає як ору-дия суспільно небезпечного посягання.
Певні труднощі пов'язані з трактуванням суспільно небезпечної поведінки людини як джерело небезпеки,

створює ситуацію крайньої необхідності. Зазначене пове-дення може бути злочинним, характеризуватися інший проти-правность (наприклад, адміністративної), а може і не бути протиправним, не втрачаючи при цьому характеру суспільно небез-ного. Наприклад, в якості такого джерела може виступити суспільно небезпечну поведінку несамовитого або малолітнього.
З приводу можливості бездіяльності виступати джерелом небезпеки в літературі поширена точка зору, згідно з якою «бездіяльність особи, зобов'язаного зробити певні дії, не є безпосереднім джерелом небезпеки при крайній необхідності, оскільки небезпека вже існуе, викликаючи необхідність її усунення »1. Думається, що це твердження є надто категоричним. Так, пожежа може виникнути в результаті бездіяльності особи, яка відповідає за протипожежне-ную безпеку.
Небезпека повинна бути готівковій та реальної (дійсної).
Готівку небезпеки означає, що вона вже виникла і ще не минула. Найчастіше межі небезпеки в часі Невель-ки, зокрема швидкоплинні події на автомобільних дорогах, коли небезпека триває якісь миті. Однак вона може мати і велику протяжність в часі, наприклад пожежі на торфовищах у сильну посуху. Реальність небезпеки означає, що вона існує насправді. Якщо небезпека тільки привиділася людині, має місце ситуація уявної крайньої необхідності, яка оцінюється за правилами про фак-тичної помилку особи.
Певні вимоги пред'являються і до діяльності по запобіганню більш серйозного шкоди. Безумовно, преоб-ладают дії щодо заподіяння менш значної шкоди, що-б уникнути більшої шкоди правоохоронюваним інтересам, але не виключена і можливість бездіяльності. При зіткненні двох обов'язків людина не виконує одну з них, рятуючи більш цінне благо. Так, хірург, який зіткнувся з необхідно-стю одночасного проведення двох термінових операцій, пер-вим вибирає пацієнта, небезпека для життя якого серйозніше.
1 Сидоров Б.В. Кримінально-правові гарантії правомірного соціально-
корисного поведінки. Казань, 1992. С. 74.

Тим самим він вимушено не діє відносно другого хворого, здоров'ю якого в результаті такої затримки при-чиняться істотної шкоди.
Умови правомірності діяння по захисту поставленого в небезпеку блага такі: 1) спрямованість діяння на захист правоохоронюваним інтересам; 2) неможливість здійснити за-щиту іншим способом, без заподіяння шкоди охоронюваним законом інтересам; 3) своєчасність захисту ; 4) заподіяння шкоди третім особам; 5) відсутність перевищення меж крайньої необ-хідно.
Чи не є виправданою захист незаконного інтересу. Причи-няти шкоду можна лише для захисту законних колективних чи індивідуальних (своїх власних або інших осіб) інтересів.
Заподіяння шкоди при крайній необхідності може бути правомірним лише в тому випадку, коли усунути небезпеку іншими засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди, не представляється можливим. Нерідко (у разі тривалої небезпеки) до висновку про марність інших засобів приходять не відразу. Це ха-рактерно, наприклад, для лісових пожеж, що вирують у безпосереднім-жавної близькості від населених пунктів. Зазвичай спочатку пи-тають погасити такі пожежі за допомогою води, а коли цей метод показує свою неефективність, вдаються до вирубки ділянок лісу, найбільш наближених до житла. Така вирубка заподіює шкоду навколишньому природному середовищу, але вона носить ви-нужденності характер.
Іноді певну дію (бездіяльність) особи не є єдиним варіантом усунення небезпеки. З приводу таких ситуацій в літературі зустрічається жорстка позиція, згідно з якою особа повинна обрати варіант, провідний до заподіяння найменшого вреда1.
Людині, що знаходиться в надзвичайних умовах і винуж-
денному приймати швидкі рішення, буває дуже важко реа-гірованних на небезпеку найбільш раціональним чином, тому вимога обов'язкового здійснення вибору найкращого варіанту поведінки видається надмірним.
1 Див, наприклад: Кириченко В.Ф. Значення помилки за радянським уго-
ловного праву. М., 1952. С. 87; Баулін Ю.В. Указ. соч. С. 319.

Так, якщо неможливо погасити лісову пожежу за допомогою во-ди, вибирають між вирубкою просіки, щоб локалізувати по-жар, і організацією зустрічного вогню. Обидва ці способи боротьби з вогнем заподіюють шкоду, причому збиток від одного способу мо-же бути більше, від іншого - менше. Однак кримінальний закон не вимагає від особи, яка здійснює захист у таких умовах, вибору способу, що заподіює найменшу шкоду.
Можливі випадки, коли особи, яка заподіяла шкоду для спасіння якого блага, не вдалося досягти своєї мети. Напри-заходів, людина без дозволу скористався чужою машиною і доставив важко хворого до лікарні, але врятувати його не уда-лось. Дії, що зовні нагадують угон автомашини, і при такому результаті вчинені в стані крайньої необхідності, а тому позбавлені суспільної небезпеки.
Якщо джерелом небезпеки є суспільно небезпечну поведінку людини, за крайньої необхідності, на відміну від необхідної оборони, шкода заподіюється третім особам. Так, людино, на якого напала група осіб, що не завдає ударів пося-гающим, а розбиває вітрину магазину, розраховуючи, що Сраб-тавшіе сигналізація відлякає злочинців.
У ч. 2 ст. 39 КК дано поняття перевищення меж крайньої необхідності. Таке перевищення має місце, якщо навмисне заподіюється шкода, явно не відповідали характеру і ступеня-ні загрожує небезпека і обставин, при яких вона усувалася, коли зазначеним інтересам було заподіяно шкоду рав-ний або більш значний, ніж відвернена. Характер небезпеки визначається цінністю суспільних відносин, яким загрожував шкоду, а ступінь небезпеки виражається в її інтенсивності, тривалості впливу. Так, здоров'ю людей, уцілілих після землетрусу, загрожує відсутність жи-лья, їжі і пиття. У такій ситуації цілком припустимо вилучити зі складу ковдри, воду та продукти харчування.
Питання про те, чи менше заподіяну шкоду, ніж шкода пре-дотвращенія, вирішується з урахуванням важливості спасаемого блага, ступеня загрожує небезпека і їхнього зіставлення з реально завданою шкодою. Заподіяння рівного за тяжкості шкоди неправомірно, тому не можна, наприклад, рятувати своє життя за рахунок життя іншої людини.

У КК не міститься спеціальних складів заподіяння вре-так при перевищенні меж крайньої необхідності, тому за таке умисне діяння особа притягується до кримінальної відпові-дальності на загальних підставах. Однак вчинення Престо-ння при порушенні умов правомірності крайньої необ-хідності відповідно до п. «ж» ч. 1 ст. 61 КК визнається про-стоятельство, пом'якшувальною покарання. Така ситуація може бути віднесена і до виняткових обставин з застосований-ням ст. 64 КК при призначенні покарання.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 4. Крайня необхідність "
  1. § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
    Загальна характеристика способів захисту прав та інтересів підприємця. Підприємці забезпечені правовим захистом не в меншому обсязі, ніж інші суб'єкти правових відносин - громадяни-непідприємці, некомерційні організації, державні та муніципальні освіти. Як карально-пресекательние заходи покарання, передбачені адміністративним і кримінальним законодавством, так і
  2. § 3. Теоретичні основи побудови моделі взаємовідносин державної влади і місцевого самоврядування
    Теорія місцевого самоврядування має величезне значення в сучасній Росії, оскільки навіть в принципі неможливо побудувати ефективну систему соціального управління в відсутність теоретичних основ. Ще більше значення слід приділити аналізу досвіду реалізації теорій місцевого самоврядування на практиці, оскільки тільки таким чином можна виявити невдачі, пояснити їх причини і запропонувати заходи
  3. § 1. Поняття захисту цивільних прав
    Охорона і захист цивільних прав. Нормальний цивільний оборот передбачає не тільки визнання за суб'єктами певних цивільних прав, а й забезпечення їх надійної правової охорони. У відповідності зі сформованою в науці традицією поняттям "охорона цивільних прав" охоплюється вся сукупність заходів, що забезпечують нормальний хід реалізації прав. У нього включаються заходи не тільки правового, але
  4. § 4. Правопорушення як підстава цивільно-правової відповідальності
    Підстава та умови цивільно-правової відповідальності. Питання про заснування та умови цивільно-правової відповідальності є одним із спірних у цивілістичній літературі. Терміни "підстава" і "умови" іноді розглядаються як синоніми, хоча вони несуть різне смислове навантаження. В.Т. Смирнов і А.А. Собчак запропонували розрізняти ці поняття наступним чином. "Підстава" - це те,
  5. § 2. Дії в чужому інтересі без доручення
    Поняття дії в чужому інтересі без доручення. Дії в чужому інтересі без доручення були відомі ще римському цивільному праву і розглядалися як квазідоговорние зобов'язання. Ведення справ без доручення (negotiorum gestio) себто підстави виникнення зобов'язання означало таке ставлення, коли одна особа (gestor) вело справу іншої особи (dominus), управляв його майном, не маючи
  6. § 3. Загальні умови виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди
    Загальні положення. Питання про заснування та умови цивільно-правової відповідальності взагалі і деліктної відповідальності зокрема є одним з найскладніших, а тому і спірним у теорії цивільного права. Нерідко терміни "підстава" і "умови" розглядаються як синоніми, хоча переважаючим є думка, що це різні поняття, розмежування яких найбільш загальним чином можна провести
  7. § 6. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
    Загальні положення. Заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки традиційно виділяється в спеціальний делікт з огляду на те, що як сам механізм заподіяння шкоди, так і умови виникнення деліктного зобов'язання володіють істотними відмінностями, давно відображеними в цивільному законодавстві. Відповідно до чинного ГК юридичні особи та громадяни, діяльність яких пов'язана з
  8. 17.4. Звільнення від адміністративної відповідальності та її виключення за чинним російським законодавством
    Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, - встановлені законодавством юридичні факти, схожі з адміністративними правопорушеннями, але при яких відносини відповідальності не виникають: недосягнення віку адміністративної відповідальності ( для фізичних осіб), крайня необхідність, неосудність (для фізичних осіб). Вік, після досягнення якого настає
  9. 20.1. Поняття, завдання і стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
    Виробництво по справах про адміністративні правопорушення сукупність адміністративно-процесуальних норм і заснована на них діяльність уповноважених органів і посадових осіб щодо застосування заходів адміністративного покарання. Завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення: 1) всебічне, повне, об'єктивне та своєчасне з'ясування кожної справи; 2) дозвіл
  10. ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
    - --- В текст програми, опублікованій в цьому томі підручника раніше (у 2004, 2005, 2006 рр..) , внесено зміни і доповнення, обумовлені зміною і розвитком сучасного законодавства у сфері житлових відносин, а також в галузі електроенергетики, капітального будівництва, транспортної діяльності та деяких інших, які зажадали оновлення та