Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 3. Заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила злочин


Згідно ч. 1 ст. 38 КК не є злочином причини-ня шкоди особі, яка вчинила злочин, при його задержа-ванні. Вимушене заподіяння шкоди злочинцю при його за-триманні є суспільно корисним поведінкою, яка вносить позитивний внесок у боротьбу зі злочинністю.
У КК РРФСР 1960 р. норма про затримання особи, яка вчинила злочин, була відсутня, але судова практика прирівнювала шкоду, заподіяну в такій ситуації, до необхідної оборони. Ха-рактерно, що в цей же період КК Узбецької, Української та Ес-тонской союзних республік містили спеціальні норми про правомірність застосування примусових заходів для задержа-ня злочинця. При цьому КК Узбецької та Української союзних республік прирівнювали затримання до необхідної оборони, і тільки КК Естонської союзної республіки розглядав за-тримання злочинця як самостійний інститут. Своеобра-зие ситуації полягала також і в тому, що оцінка затримання злочинця із заподіянням йому шкоди як правомірного дію-вия була дана в ст. 16 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966 «Про посилення відповідальності за хуліганст-во», в якій містилося таке положення: «Дії

громадян, спрямовані на припинення злочинних посягань і затримання злочинця, є правомірними і не тягнуть кримінальної або іншої відповідальності, навіть якщо цими дії-ми вимушено була заподіяна шкода злочинцю »1.
Підставою для заподіяння шкоди злочинцю є со-вершеніе ним злочину і спроба ухилитися від затримання. Повинні бути переконливі дані, що особа вчинила пре-ступление. Про це можуть свідчити, зокрема, сліди злочину на одязі, відомості, що повідомляються очевидцями і потерпілими, наявність у особи знарядь чи засобів злочини ня або предметів, здобутих злочинним шляхом. Переконаність у тому, що затримується особа, яка вчинила злочин, мо-же грунтуватися і на його фотографіях або фотороботі, поширення странения правоохоронними органами. Останнє має місце при вчиненні небезпечних злочинів: серійних вбивств і згвалтувань, бандитизму, групового збройного втечі
з місць позбавлення волі.
Спроба злочинця ухилитися від затримання означає, що він намагається сховатися. Якщо злочинець чинить активний со-противлення затриманню, проявляє агресію і тим самим со-вершает нове посягання, у того, хто його затримує, мож-ника право на необхідну оборону. Дії, що почалися як затримання злочинця, при наданні їм збройного опору або вчиненні інших насильницьких дій переростають в необхідну оборону від небезпечного посягання.
Дії по заподіянню шкоди злочинцю при його задержа-ванні повинні відповідати ряду умов: 1) шкода заподіюється лише злочинцеві; 2) шкода заподіюється тільки шляхом здійснений-ня дій; 3) шкода заподіюється протягом обмеженого пе - риода часу; 4) шкода є вимушеним заходом; 5) причи-няти шкоди можуть будь-які особи; 6) шкода заподіюється з певною метою, передбаченою ст. 38 КК; 7) не повинно бути допущено перевищення заходів, необхідних для затримання.
Вимога про заподіяння шкоди лише особі, яка вчинила злочин, означає, що інститутом затримання (на відміну від необхідної оборони) неохоплюється заподіяння шкоди
1 ВПС СРСР. 1966. № 30. Ст. 395.

Особі, яка вчинила суспільно небезпечне діяння і не підлягає-щему кримінальної відповідальності в силу неосудності або-досягнення віку кримінальної відповідальності. Якщо таким особам заподіюється вимушений шкоду для їх ізоляції після вчинення суспільно небезпечного діяння (наприклад, для прин-дітельной доставки агресивного психічно хворої людини в психіатричну лікарню), то має місце ситуація крайньої необхідності. Не поширюються ці правила і на осіб, не причетних до вчинення злочину, але знаходяться поблизу від задерживаемого. Шкода, заподіяна стороннім особам, на-приклад, при застосуванні вогнепальної зброї для затримання злочинця, може, залежно від ситуації, розглядатися за правилами чи крайньої необхідності, або обгрунтованого ризику або як необережний злочин.
Право заподіяти злочинцеві шкоди при його затриманні мож-ника з моменту вчинення нею злочину і спроби укло-ниться від затримання, а не з моменту вступу вироку в законну силу, тому говорити про те, що діяння є злочином (а цей факт підтверджується судом) можна лише умовно. Важливою є суб'єктивна оцінка особою, здійснювала-влявшім затримання, того факту, що шкода заподіюється саме злочинцеві. Цілком можлива ситуація, коли громадянин, реалізовану своє право на затримання, обгрунтовано вважав, що заподіює шкоду злочинцю, але надалі суд приходить до висновку про неосудність такої особи. Незважаючи на настільки суще-ственное зміна правової характеристики, дії гражда-нина при затриманні слід оцінити як правомірні.
Іноді шкода заподіюється особі, помилково прийнятого за пре-злочинця. Це свідчить про фактичну помилку, тому діяння кваліфікується з урахуванням правил, прийнятих для такої помилки. Разом з тим не виключається застосування ч. 1 ст. 28 КК про невиновном заподіянні шкоди.
При затриманні завжди вчиняються дії, які при-чиняться злочинцеві різноманітний шкоду. Ця шкода зовні схожий з різними злочинами, передбаченими Особливою частиною КК: викраденням людини, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням чужого майна.

Право на заподіяння шкоди при затриманні є тільки в обмежений період часу. З урахуванням того, що можливість притягнення до кримінальної відповідальності за злочин огра-нічена термінами давності, співробітники правоохоронних орга-нів реалізують право в межах строку давності. Що стосується громадян, то вони вживають заходів щодо затримання переступив-ника, як правило, відразу після скоєння ним злочину.
Наступним умовою є вимушеність заподіяння шкоди. Шкода є крайнім заходом, його заподіяння можливо, якщо засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди, затримати злочинця було неможливо. Неправомірний шкоду, заподіяну без необхідності, коли можна було затримати злочинця іншими засобами, наприклад, посадити в машину і доставити в від-ділення міліції. Вимушеність заподіяння шкоди при задержа-ванні злочинця серйозно відрізняє його від необхідної оборони.
Шкода правомірний лише у випадках, коли особа, його завдаю-щее, переслідує спеціальну мету, яка носить комплексний характер, - доставити злочинця органам влади та припинити можливість вчинення ним нових злочинів. Якщо шкода заподіюється як самосуду над злочинцем, вчинене є умисним злочином, за яке винний під-лежить кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Право на затримання особи, яка вчинила злочин, мають будь-які особи без будь-яких обмежень. Тому причи-ня шкоди злочинцю при його затриманні співробітниками мі-ліції також має розглядатися за правилами ст. 38 КК. З таким висновком пов'язано серйозне правовий наслідок: якщо співробітник правоохоронних органів допускає перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила злочин-ня, він підлягає кримінальній відповідальності саме за таке перевищення - за ч. 2 ст. 108 або ч. 2 ст. 114, а не за ст. 286 КК (перевищення посадових повноважень).
Вжиті до задерживаемому заходи повинні відповідати-вать характеру і ступеня суспільної небезпеки злочини ня і обставинам затримання. Однак не потрібно пів-ного відповідності між тяжкістю вчиненого злочину і шкодою, завданою при затриманні злочинця. Ця шкода може бути як дещо меншим, так і дещо більшим.

Шкода, допустимий щодо особи, яка вчинила нена-сільственное злочин невеликої або середньої тяжкості, наприклад крадіжку, значно менше, ніж у відношенні переступив-ника, що здійснив тяжкий насильницький злочин. Має значення і обстановка, час доби, місце затримання, наявність інших людей, які можуть серйозно змінити ситуа-цію і зробити заподіяння шкоди зайвим.
З питання про допустимість заподіяння смерті злочинцю при його затриманні в доктрині ведуться суперечки. Згідно першої позиції позбавлення злочинця життя при його затриманні може бути правомірним, оскільки в ч. 1 ст. 38 КК передбачено дві мети затримання, і одна з них (припинення можливості вдосконалення-ності нових злочинів) реалізується і в разі заподіяння йому смерті під час задержанія1. Згідно другій позиції, кото-раю більш точно враховує текст ст. 38 КК, заподіяння смерті нормою про затримання злочинця не охоплюється, оскільки при такому результаті нездійсненна мета доставляння особи органам влади.
Перевищенням заходів, необхідних для затримання особи, з-вершити злочин, є застосування таких заходів, ко-торие явно не відповідають характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину і обстановці затримання. В результаті задерживаемому заподіюється надмірний шкоду, не викликаний тяжкістю вчиненого ним злочину і обстановкою задер-жания. Таке заподіяння шкоди тягне кримінальну відповідальність-ність тільки при наявності умислу.
Можна виділити два види перевищення таких заходів: явне НЕ-відповідність шкоди тяжкості вчиненого затримуваних пре-ступления і явна невідповідність обстановці затримання. Так, заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю особи, яка вчинила крадіжку, безумовно свідчить про перевищення необхідних заходів.
У КК передбачені спеціальні склади умисного при-підпорядкування шкоди при перевищенні заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила злочин. Це - вбивство і заподіяння тяжкого або середньої тяжкості шкоди здоров'ю при перевищенні заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила злочин
1 Див, наприклад: Орєхов В.В. Необхідна оборона та інші грунтовний-
ства, що виключають злочинність діяння. СПб., 2003. С. 120.

(Ч. 2 ст. 108 КК і ч. 2 ст. 114 КК). Законодавець розглядає ці злочини як вчинені за пом'якшуючих обставин. Умисне заподіяння іншої шкоди при затриманні особи, хоча і може бути надмірним, злочином не є.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 3. Заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила злочин "
  1. Стаття 37. Необхідна оборона Коментар до статті 37
    Необхідна оборона є невід'ємним правом особистості. Конституція Російської Федерації (ч. 2 ст. 45) визнає право кожного захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом. Мета необхідної оборони, її значення складаються в здійсненні захисту особистості, суспільства і держави від суспільно небезпечних посягань. Право на захист є природним правом будь
  2. Стаття 38. Заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила злочин Коментар до статті 38
    Затримання особи, яка вчинила злочин, є правом, а часом і моральним обов'язком будь-якого громадянина. Службовим обов'язком воно є для ряду працівників правоохоронних органів та інших відомств. Відповідно до ст. 38 КК РФ не є злочином заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин, при його затриманні для доставлення органам влади і припинення можливості
  3. Стаття 108. Вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони або при перевищенні заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила злочин Коментар до статті 108
    Об'єкт злочину і обов'язкові ознаки об'єктивної сторони вбивства, передбаченого ст. 108 КК РФ, ідентичні розглянутим вище ознаками основного складу вбивства. Особливість полягає в тому, що вбивство при перевищенні меж необхідної оборони та заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила злочин, може бути здійснено тільки шляхом активних дій винного. Вбивство,
  4. Стаття 6. Законність
    Коментар до статті 6 січня. Законність - це загальноправової конституційний принцип. Принцип законності в діяльності поліції - це вимога від підрозділів і співробітників поліції здійснення своїх функцій і реалізації повноважень на основі суворого дотримання Конституції РФ, Федерального закону "Про поліцію" та інших законів, що регулюють правовий статус і діяльність поліції. 2. В
  5. Стаття 18. Право на застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї
    Коментар до статті 18 січня. Виходячи зі змісту ч. 1 коментованої статті, співробітники поліції, що працюють в ізоляторах тимчасового утримання підозрюваних і звинувачених органів внутрішніх справ, має право застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю тільки у випадках і порядку, які передбачені ст. ст. 43 - 47 Федерального закону "Про утримання під вартою
  6. 3. Завдання кримінального права
    КК РФ ставить перед собою два завдання: охоронну та попереджувальну. Порівняно з КК РРФСР 1960 їх число подвоєно: замість однієї охоронної (захисній) названі дві. Основи кримінального законодавства Союзу РСР і республік 1991 р. називали три завдання: охоронну, попереджувальну і виховну. Стаття 2 "Завдання Кримінального кодексу Російської Федерації" в ч. 1 говорить :
  7. 6. Принцип гуманізму
    П'ятий кримінально-правовий принцип - принцип гуманізму. Стаття 7 КК РФ формулює його так: "1. Кримінальне законодавство Російської Федерації забезпечує безпеку людини. 2. Покарання й інші заходи кримінально-правового характеру, при змінювані до обличчя, яке здійснило злочин, не можуть мати своєю метою заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності ". Гуманізм
  8.  4. Тлумачення кримінального закону
      Застосування закону неможливо без з'ясування сенсу його змісту, тобто тлумачення. "Закон всеобщ, - вказував К.Маркс. - Випадок, який повинен бути визначений на підставі Закону, - поодинокий. Щоб підвести одиничне під загальне, потрібно судження" * (96). Особливо важливо тлумачення нового закону, ще недостатньо розробленого теорією і не має велику практику застосування. Тлумачення
  9.  1. Види обставин, що виключають злочинність діяння
      Під обставинами, що виключають злочинність діяння, розуміються такі обставини, наявність яких перетворює зовні подібні зі злочинами діяння в правомірні, а деякі - навіть в суспільно корисні. Наприклад, необхідна оборона і заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила злочин. У теорії кримінального права 50-70-х рр.. велася жвава дискусія щодо
  10.  3. Заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила злочин
      У КК РРФСР 1922 р., КК РРФСР 1926 р., в Основах кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік і КК РРФСР 1960 р. не було норми, регламентувала затримання особи, яка вчинила злочин. Вона вперше з'явилася в Основах кримінального законодавства Союзу РСР і республік 1991 р. Але у зв'язку з розпадом СРСР вона не була включена в кримінальні кодекси союзних республік. Тому на практиці