ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 5. Фізичний або психічний примус


Структура ст. 40 КК істотно відрізняється від структури інших статей, включених в гол. 8 КК. У ній регламентовані різні за юридичною природою обставини. Загальним для не переборні фізичного примусу, з одного боку, і прео-долімого фізичного або психічного примусу - з дру-гой, є те, що фізична або психічний вплив на іншу людину суспільно небезпечно, вчинене незаконно і має на меті примусити його заподіяти шкоду охоронюваним карного законом інтересам. Термін «примусити» означає заст-вить людину зробити що-небудь проти його волі. Чинений примусове вплив повністю перешкоджає або суще-ного заважає здійсненню свободи волі людини, заставши-ляет його зробити те, що він робити не бажає. Таким чином, люди-, що знаходиться під примусом, використовується іншою особою як знаряддя злочину.
У ч. 1 ст. 40 КК містяться положення про непереборне фізичному примусі, під впливом якого принуж-даємо позбавляється можливості висловити свою волю в діянні. Таке примус виступає в якості варіанту непереборний-мій сили.
Поняття фізичного примусу в чому схоже з поня-ством фізичного насильства, але не тотожне йому. Під физиче-ським насильством слід розуміти суспільно небезпечне протиправні вплив на організм людини проти її волі. Воно може виражатися як у впливі на тіло людини з причини-ням тілесних ушкоджень, так і у впливі на внутрішні органи людини без пошкодження зовнішніх тканин, наприклад

отравленіе1. Фізичний примус певною мірою ширше насильства, оскільки може здійснюватися і без безпосередньої тілесного контакту (наприклад, людини замикають в ка-кого-небудь приміщенні). Фізичний примус відрізняється від фі-зического насильства і своєю цілеспрямованістю - воно применя-ється, щоб змусити іншу людину зробити що-небудь.
Таким чином, фізичний примус являє собою протиправне зовнішній вплив на організм людини або позбавлення його можливості пересуватися в просторі, осуще ствляемое з метою змусити цю людину проти (крім) його волі діяти (не діяти) певним чином , ви-придатним для принуждающего.
Ознаками фізичного примусу, передбаченого ч. 1 ст. 40 КК, є його нездоланність (людина не спосо-бен керувати своїми діями або бездіяльністю), наявність-ність (вплив примусу на людину вже почалося і ще не завершилося) і реальність (дійсність).
Під непереборністю фізичного примусу слід розуміти вплив на організм або на свободу пересування людини, спрямоване на те, щоб повністю блокувати його волевиявлення і використовувати як знаряддя чи засоби для заподіяння шкоди охоронюваним законом інтересам. Чинити опір такому примусу людина не в силах. Це мо-же бути зв'язування, замикання в кімнаті, застосування тортур, заподіяння шкоди здоров'ю і т.п.
За допомогою непереборного фізичного примусу від людини найчастіше домагаються бездіяльності, яка заподіює шкоду охоронюваним кримінальним законом інтересам. Так, пов'язаний сторож не в змозі виконати свій обов'язок з охорони чужого майна, і принуждающий здійснює розкрадання.
За допомогою непереборного фізичного примусу мож-но добитися і вчинення дій. Наприклад, під тортурами чоло-вік видає державну або комерційну таємницю.
Дія або бездіяльність, вчинені під впливом НЕ-
переборні фізичного примусу, позбавлені вольового
1 Див, наприклад: Гаухман Л . Д. Боротьба з насильницькими посягання-
ствами. М., 1969. С. 6-8.

Змісту, тому вони не можуть бути визнані діянням цієї особи. Така людина кримінальної відповідальності не підлягає. До кримінальної відповідальності за заподіяння шкоди під впливом непереборного фізичного примусу залучається той, хто надав примус. Він виступає в якості виконавця пре-ступления, хоча зовні його дії нагадують підбурювач-ство, тобто має місце посереднє заподіяння шкоди.
Непереборне фізичний примус слід розглядати вать в рамках непереборної сили взагалі. Інші джерела також можуть створити ситуацію, за якої особа позбавляється здатності керувати своїми діями (бездіяльністю). Напри-заходів, не є фізичним примусом гіпноз, представ-ляющий собою вплив на психіку людини, проте він мо-же повністю позбавити людину свободи волі.
Законодавець не визнає нездоланності психічного примусу, але у зв'язку з цим не отримує належної правової оцінки той факт, що найбільш інтенсивні види психічного примусу здатні повністю блокувати волю іншої людини. До таких видів психічного примусу (крім гіпнозу) відносяться безпосередня загроза вбивством, примі-ня високочастотних генераторів, сучасних психотропних засобів, що пригнічують волю людини.
У ч. 2 ст. 40 КК передбачено положення про переборні фізичному і психічному примусі, яке істотно відрізняється від непереборного примусу, передбаченого ч. 1 цієї ж статті. Його ознаками є переборні примусу, готівку і реальність.
Переборні фізичного примусу означає, що чоло-вік може чинити опір цьому примусу і проявити свою волю в діянні, тобто свобода волі не втрачається, хоча і в значній мірі обмежується. Преодолимое фізичне при-примушування є менш інтенсивним, і виражається, наприклад, в нанесенні побоїв, спробі зв'язування. Це примус на-правлено на те, щоб змусити примушуємо заподіяти шкоду охоронюваним законом інтересам, нав'язати йому свою волю.
Психічний примус являє собою вплив на людину за допомогою різноманітних загроз, гіпнозу, психотропних

коштів, здійснюване для того, щоб він здійснив вигідне примушувати діяння, що заподіює шкоду суспільним від - носіння.
Найбільш поширеним видом психічного примусу
ня є висловлення різноманітних загроз. Загрози можуть бути декількох видів. По-перше, це залякування людини застосуванням насильства, незаконним позбавленням волі або обмеженням свободи пересування. Сюди ж відноситься загроза з-вершити згвалтування або насильницькі дії сексуально-го характеру. По-друге, це загроза знищення або пошкодження майна, інші загрози майнового характеру. По-третє, загроза розголошення відомостей, які примушуваний бажає со-зберігати в таємниці, або загроза здійснення інших небажаних для людини дій.
Загроза може бути спрямована як на саме обличчя, піддаю-щееся психічному примусу, так і на близьких йому людей, під якими слід розуміти всіх, у долі і благополуччя яких він зацікавлений.
Загроза повинна володіти такими ознаками, як дійсність і безпосередність, тобто той, кому вона висловлює-ся, усвідомлює загрозу як реально існуючу і впевнений в мож-ливості її негайної реалізації.
Психічним примусом є і застосування фізич-ського насильства до однієї людини, щоб змусити іншого з-вершити певне діяння. Така ситуація характерна для захоплення заручника, коли винний висуває вимоги до одним, застосовуючи насильство до інших (наприклад, утримуючи за-Ложніков і завдаючи шкоди його здоров'ю). У цьому випадку здійснений-ня необхідних дій (бездіяльності) буде результатом психи-тичного тиску на примушуємо.
Діяння примушуємо, що заподіює вимушений шкоду, має характеризуватися наступними ознаками: воно вчинене-ється для захисту правоохоронюваним інтересів (наприклад, для захисту пра-ти життя дитини, якого тримають в заручниках); шкода заподіяна-ється своєчасно ; відсутня перевищення меж заподіяно-ного шкоди.
Захищати незаконні інтереси шляхом заподіяння шкоди закон-
вим інтересам інших осіб, посилаючись при цьому на примус,

можна. Якщо, наприклад, особі загрожують викриттям реально вчиненого ним раніше злочини, вимагаючи від нього передачі чу-жого майна, яке перебуває під його охороною, заподіяння цією людиною майнової шкоди для того, щоб уникнути відповідальності, рамками психічного примушення не який охоплює-ється, і обличчя несе кримінальну відповідальність за розкрадання.
Своєчасність заподіяння шкоди означає, що шкода не мо-же бути заподіяна після завершення впливу переборні фізичного або психічного примусу. Найчастіше вре-менни? е межі примусу невеликі, і принуждающий швид-ро домагається від особи бажаної поведінки (касир в обмінному пункті під загрозою застосування зброї віддає злочинцеві ва-люту). Однак примус може мати і значну протя-женность в часі.
Заподіяння шкоди при переборні фізичному і психиче-ському примусі розглядається за правилами, передбачений-ним для крайньої необхідності. Це означає, що для призна-ня правомірним поведінки по завданню шкоди, зовні по-хожего на якийсь злочин, необхідне дотримання наступних умов: 1) наявність загрози заподіяння суттєво-ного шкоди охоронюваним законом інтересам; 2) неможливість уникнути її іншим шляхом, без заподіяння шкоди; 3) заподіяна шкода повинна бути менше предотвращенного. Так, правомірні-ми визнаються дії касира, який під загрозою застосований-ня зброї передає злочинцеві гроші.
Якщо під впливом переборні фізичної або пси-хіческого примусу людина навмисне заподіює такої шкоди, що дорівнює або більше предотвращенного, є підстави для кримінальної відповідальності. При цьому вчинення злочину в результаті фізичного чи психічного при примусу згідно п. «е» ч. 1 ст. 61 КК визнається обстоятельст-вом, пом'якшувальною покарання. У такій ситуації особа, яке надало примусове вплив, визнається подстрекате-лем, а при призначенні йому покарання той факт, що він скоїв злочин із застосуванням фізичного або психічного примусу, відповідно до п. «к» ч. 1 ст. 63 КК враховується як про-стоятельство, що обтяжує покарання.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 5. Фізичний або психічний примус "
  1. § 3. Обставини, що виключають протиправність діяння і юридичну відповідальність
    фізичного примусу, якщо внаслідок такого примусу особа не могла керувати своїми діями (бездіяльністю) ". Питання про відповідальність за заподіяння шкоди в результаті психічного примусу, а також і фізичного , при якому особа все ж зберігало можливість керувати своїми діями, вирішується з урахуванням положень ст. 39 цього Кодексу. 5. Обгрунтований ризик (ст. 41 КК РФ).
  2. Стаття 14. Поняття злочину Коментар до статті 14
    фізичного або психічного примусу, а при збереженні можливості діяти в такій ситуації питання вирішується з урахуванням положень інституту крайньої необхідності. Виключає злочинність діяння і наявність непереборної сили і т.д. Включення в ознаки злочину такого властивості, як винність, означає реалізацію в російському кримінальному праві принципу суб'єктивного, а не об'єктивного
  3. Стаття 37. Необхідна оборона Коментар до статті 37
    фізичному або психічному примусі, про обгрунтованому ризику, виконання наказу або розпорядження. Водночас запобігання і припинення злочинів та адміністративних правопорушень є обов'язком міліції, при виконанні якої у встановлених законом випадках співробітники міліції мають право застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю.
  4. Стаття 40. Фізичний або психічний примус Коментар до статті 40
    фізичний біль і (або) шкоду тілу людини. Відповідно до ч. 1 ст. 40 КК РФ не є злочином заподіяння шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам в результаті фізичного примусу, якщо внаслідок такого примусу особа не могла керувати своїми діями (бездіяльністю). Відсутність можливості керувати своїми діями може виникнути в ситуаціях, коли сила
  5. Стаття 61. Обставини, що пом'якшують покарання Коментар до статті 61
    фізичної розправи, під впливом дорослого особи та ін Обставиною, що пом'якшує покарання, є і неповноліття винного. Неповнолітніми визнаються особи, яким до часу здійснення злочину виповнилося чотирнадцять років, але не виповнилося вісімнадцяти років (ст. 87 КК РФ). За скоєння переважної більшості злочинів, перелічених у КК РФ, кримінальна відповідальність
  6. Стаття 63. Обставини, які обтяжують покарання Коментар до статті 63
    фізичного та фізіологічного стану швидко піддаються на вмовляння, у них легко викликати негативну реакцію на інформацію, що стосується їх стану здоров'я, стосунків у сім'ї, взаємин між ними і потерпілими, і, як результат, такі особи скоюють злочинні дії. Винний створює такі умови, при яких його дії сприймаються зазначеними особами не як злочинні, а як
  7. Стаття 124. Ненадання допомоги хворому Коментар до статті 124
    фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження) ; а також інші зовнішні обставини у формі непереборної сили (відсутність транспорту, відсутність інструментів і препаратів та ін) або суб'єктивні чинники (хвороба самого медичного працівника, невідповідність психофізіологічних якостей екстремальних умов або нервово-психічних перевантажень та ін.) Не можуть бути,
  8.  Стаття 308. Відмова свідка чи потерпілого від дачі показань Коментар до статті 308
      фізичних і юридичних осіб. Суспільна небезпека розглядуваного злочину полягає в тому, що в результаті його вчинення утруднюється діяльність щодо здійснення правосуддя, створюються перешкоди по встановленню істини, повному всебічному і об'єктивному розслідуванню справи. На відміну від свідка і потерпілого підозрюваний і обвинувачений має право не давати свідчень. За
  9.  Стаття 6. Законність
      фізична особа, поширюються обставини, що виключають злочинність діяння: необхідна оборона, заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила злочин, крайня необхідність, фізичний або психічний примус, обгрунтований ризик і виконання наказу чи розпорядження (ст. ст. 37 - 42 КК РФ). 12. Діють відносно співробітника поліції також правила ст. 2.7 КоАП РФ. Чи не
  10.  Стаття 18. Право на застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї
      фізичну силу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю тільки у випадках і порядку, які передбачені ст. ст. 43 - 47 Федерального закону "Про утримання під вартою підозрюваних і звинувачених у вчиненні злочинів". 2. Відповідно до вимог ст. 44 Федерального закону "Про утримання під вартою підозрюваних і звинувачених у вчиненні злочинів" співробітники ізоляторів