|
Поземельні відносини в період середньовіччя будувалися в Німеччині на тих же принципах "феодальних триманні", що і в інших західних країнах. Однак в ленному праві Німеччини були певні особливості.
Перш за все слід відзначити відсутність у монарха свободи в розпорядженні імперськими ленами. Принцип "обов'язкового пожалування" найбільш почесних імперських ленів князям позбавляв імператора права присвоювати вивільнені лени і приєднувати їх до свого домену. Існувала також спеціальний різновид ленів, пов'язана з правом суду над населенням певного округу. Передача імператором "судового лена", який не міг дробитися, давала ленниками, князям і графам, право судити наказом ("банному") короля. До особливостей німецького ленного права можна віднести і закріплення в ньому самостійного права "очікування" лена. Одна людина отримував право володіти леном, а інший (або декілька інших) могли отримати від пана право претендувати на цей льон в разі смерті законного власника і за відсутності законного спадкоємця. Нарешті, в Німеччині довше діяло правило, що забороняє васалу відчужувати отриманий льон. Продаж лена, передача його в заставу допускалися тільки за згодою пана.
Велику роль в німецькому ленном праві грав інститут володіння. "Право на володіння" було особливим правом. Воно відрізнялося від фактичного тримання і захищалося особливими позовами, аналогічно сезіна в Англії та Франції. Це право звичайно купувалося в результаті символічного обряду введення у володіння (інвеститури), але іноді могло виникнути і по давності фактичного володіння леном (один рік і один день без заперечення пана).
Зобов'язання в ленному праві в основному визначалися феодальним звичаєм, який регулював відносини васалітету і був досить універсальний для всієї Європи. Ленник, що приніс панові присягу на вірність, був "зобов'язаним" пану як "його" людина. Військова служба, про яку пан у присутності двох свідків оголошував за шість тижнів до походу, повинна була здійснюватися в межах "німецької землі". Крім того, ленник мав брати участь у засіданні суду свого сеньйора. У свою чергу, сеньйор не повинен був відкидати прийняття васальної залежності і позбавляти ленника свого володіння, бо, згідно "Саксонському зерцалу", "ніхто не може бути позбавлений володіння, якщо тільки воно не буде у нього відібране по суду". Якщо ж пан забирав у васала маєток або необгрунтовано і несправедливо відмовляв в наділенні леном, то ленник міг скаржитися вищому сеньйору, який повинен був вимагати у нижчестоящого сеньйора надати належне правосуддя під загрозою переходу маєтки і васалітету в руки вищестоящого сеньйора.
|
- § 1. Поняття і значення суб'єкта
Одним з елементів складу злочину є суб'єкт злочину, тобто фізична, осудна особа, яка вчинила злочин. Чинний Кримінальний кодекс не дає визна-ня поняттю «суб'єкт злочину», використовуючи як синонім термін «особа, яка вчинила злочин». Водночас саме в ст. 19 КК називаються необхідні ознаки, ха-теризується чи інша особа як
- Невиконання обов'язки з виховання недосконало-річного (ст. 156 КК).
У КК сутність злочину розкривається як невиконання або неналежне виконання обов'язку по вихованню батьком або іншою особою, на якого покладено цей обов'язок, так само як педагогом або іншим працівником навчального чи виховного закладу, якщо це діяння со-Єдиної з жорстоким поводженням. Стаття 156 КК спрямована на забезпечення виконання роди-телямі
- Джерела і система.
У період з V по XI в. архаїчне "народне" право східних франків мало племінний характер, і в його основі лежали такі принципи, як святість звичаю, колективна "совість" і відповідальність родичів, кровна помста (з поступовим витісненням її композицією - грошовими відшкодуваннями), колективне правосуддя із застосуванням "божого суду "(ордалії), соприсяжничества та інших символічних обрядів.
- Порушення правил експлуатації ЕОМ, системи ЕОМ або їх мережі (ст. 274 КК).
Безпосереднім основним об'єктом злочину є суспільні відносини, забезпечую-щие правильну, безпечну експлуатацію ЕОМ, їх системи або мережі. Додатковий об'єкт визначений альтернативно: будь-яке з охоронюваних кримінальним законом суспільних відношень, якій злочином заподіяно істотну шкоду. Норма, сформульована в ст. 274 КК, є бланкетной. Об'єктивна
- Порушення правил дорожнього руху і експлуатації транспортних засобів (ст. 264 КК).
Безпосереднім об'єктах-те є безпечні умови дорожнього руху та екс-плуатації транспортних засобів. Транспортним засобом визнаються різні автомобілі (вантажні, легкові, гоночні), трамвай або інше механічного-ське транспортний засіб. Поняття іншого механічного середовищ-ства розкривається у примітці до ст. 264 КК шляхом перерахування 1 Див: Черняков А.А. Досвід
- § 5. Значення складу злочину. Види складів
Як було показано в § 3 цієї глави, наявність складу злочину в суспільно небезпечному діянні є відпо-відно до ст. 8 КК підставою кримінальної відповідальності. У цьому і полягає головне значення складу злочину. Його наявність в конкретному суспільно небезпечному діянні служить необхідним і достатнім підставою для притягнення до кримі-ловной відповідальності
- § 2. Злочини проти життя. Вбивство. Поняття і загальна характеристика вбивства
КК 1996 р. на відміну від КК 1960 р., де поняття вбивства по-загально не розкриваються, визначає цей злочин як умиш-ленне заподіяння смерті іншій людині (ст. 105) 1. У цьому визначенні не вказується на протиправність заподіяння смерті. Однак це припускається. Інакше було б не можна провести різницю між вбивством і правомірним за-лагоджена смерті, наприклад при необхідній
- § 1. Поняття стадій вчинення злочину
Під стадією розуміється період, певний етап у розви-тії чого-небудь, що має свої якісні особенності1. Якщо ми звернемося до реально відбувається злочин, то побачимо, що в одних випадках злочин, вчинений ві-новних, є доведеним до кінця. В інших же діяннях злочинцеві з тих чи інших причин, не залежних від його волі, не вдається довести злочин до кінця, і
- Стаття 1255. Авторські права
1. Інтелектуальні права на твори науки, літератури і мистецтва є авторськими правами. 2. Автору твору належать такі права: 1) виключне право на твір; 2) право авторства; 3) право автора на ім'я; 4) право на недоторканність твору; 5) право на оприлюднення твору. 3. У випадках, передбачених цим Кодексом, автору
- ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
Корнєєва І.Л. Житлове право Російської Федерації. М., 2002. Крашенинников П.В. Житлове право. М., 2000. Седугин П.І. Житлове право. М., 2003. Толстой Ю.К. Житлове право. М.,
- 3.1. Система наук і місце в ній адміністративного права
Науки поділяють на суспільні (гуманітарні): філософія, історія, соціологія, культурологія, політологія, економічна теорія, юриспруденція та ін; природні: астрономія, фізика, хімія , біологія, математика та ін; технічні: механіка, гідравліка, технологія металів та ін Юридичні науки, у свою чергу, діляться: - на історико-теоретичні: історія держави і права,
- С. Ю. Кашкін, А.О. Четвериков, П.А. Калініченко та ін. Право Європейського Союзу, 2011
У посібнику розкрито основні теми програми курсу "Право Європейського Союзу" ("Європейське право"), враховані поправки, внесені Ніццьким договором 2001 р., Договором про приєднання 2005 р., і основні положення Лісабонського договору. Призначено для вивчення навчального курсу "Право Європейського Союзу" ("Європейське право"), "Міжнародне публічне право", "Конституційне право". Для студентів
- Глава 2. АВТОРСЬКІ ПРАВА
Раніше діюче законодавство (ст. ст. 15 - 16 ЗоАП) весь комплекс авторських правомочностей підрозділяється на особисті немайнові права і майнові права. При цьому основною відмінністю особистих немайнових авторських прав було те, що вони не мають економічного змісту. За чинним ЦК РФ авторськими правами є інтелектуальні права на твори науки, літератури та
|