| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття стадій вчинення злочину |
||
|
Під стадією розуміється період, певний етап у розви- тії чого-небудь, що має свої якісні особенності1. Якщо ми звернемося до реально відбувається злочин, то побачимо, що в одних випадках злочин, вчинений ві-новних, є доведеним до кінця. В інших же діяннях злочинцеві з тих чи інших причин, не залежних від його волі, не вдається довести злочин до кінця, і в здійснений-ном ним діянні або відсутній передбачений кримінальним законом злочинний результат, або виконані не всі дії, що утворюють об'єктивну сторону даного складу злочини ня. У цих випадках для правильного вирішення питання про уго-ловний відповідальності за конкретно вчинені дії і виникає необхідність виділення в кримінальному праві окремих на них етапів, або стадій вчинення злочину. Який критерій має бути покладено в основу виділення стадій? При відповіді на це питання треба виходити з того, що стадії вчинення Престо-ння відображають реально існуючі етапи в розвитку загально-ного небезпечного діяння. Розмежування проходить на основі об'єк-єктивні існуючих між ними кордонів. Іншими словами, стадії різняться між собою за об'єктивно ознаками - по моменту припинення злочинної діяль-ності і за характером вчинених дій. Тільки такий підхід дозволяє чітко відмежувати одну стадію від іншої і визна-чити межі кожної з них. Таким чином, стадії вчинення злочину - це оп-ределенние періоди розвитку злочинної діяльності, якос-ного розрізняються між собою за характером вчинення суспільно небезпечних дій, що відображають різну ступінь реалізації винним злочинного наміру. Використовуючи цей об'єктивний критерій, кримінальну законодав- тельство розрізняє три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину; 2) замах на злочин; 3) закінчений злочин. 1 Див: Ожегов С.І. Словник російської мови. М., 1996. С. 470. Приготування і замах визнаються кримінальним зако- нодательством незакінченим злочином (ч. 2 ст. 29 КК). Готування до злочину є підшукування, з виготовленням або пристосування особою засобів чи знарядь вчинення злочину, підшукання співучасників переступив-лення, змова на вчинення злочину або інше умиш-ленне створення умов для вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з не зави-сящім від цієї особи обставинам (ч. 1 ст. 30 КК). Замахом на злочин закон визнає умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з не залежних від цієї особи йдуть-тельствам (ч. 3 ст . 30 КК). Злочин буде закінченим, якщо в скоєному чи- цом діянні містяться всі ознаки складу даного переступив- лення, передбаченого ч. 1 ст. 29 КК. У науці кримінального права не раз висловлювалася думка про те, що стадією вчинення злочину є і вияв-ються умисла1. З цим не можна погодитися. Під виявленням умислу розуміється прояв зовні наміри вчинити певний злочин. Воно може бути виражене у уст-ної, письмовій чи іншій формі. Злочином з кримінального права визнається суспільно небезпечне діяння, що посягає на охоронювані кримінальним законом об'єкти. Виявлення наміру подібним діянням не є, так як при ньому немає дій з підготовки та скоєння злочину. Кожна стадія перед-ставлять собою щабель, певний етап у скоєнні пре-ступления, у здійсненні злочинного наміру. Виявлення ж умислу подібними ознаками не володіє: воно не представ-ляє якого етапу в скоєнні злочину, не прибли-жает суб'єкта до досягнення злочинного результату або до за-вершению намічених ним дій. При виявленні умислу 1 Див: Радянське кримінальне право. Частина Загальна. М., 1952. С. 277, 278; Радянське кримінальне право. Частина Загальна. М., 1959. З 213-215; Піонтковський А.А. Вчення про злочин. М., 1961. С. 502-507. Злочин не тільки не здійснюється, але і не створюються умови для його вчинення. Кримінальне законодавство ніколи не встановлювало при-знаки подібній стадії і навіть не згадувало про неї. За уголов-ному законом карається не лише заподіяння шкоди визначений-ним об'єктам, а й у ряді випадків поставлення об'єкта в небез-ність заподіяння такої шкоди. Чи не знає такої стадії і судова практика. Подібну пози-цію зайняв і Пленум Верховного Суду РФ у своєму постановле-ванні від 10 лютого 2000 р. № 6 «Про судову практику у справах про хабарництво та комерційному підкупі»: «Не може бути кваліфікованими як замах на дачу або одержання хабара або на комерційний підкуп висловлене намір особи дати (отримати) гроші, цінні папери, інше майно або пре-доставити можливість незаконно користуватися послугами мате-ріального характеру у випадку, коли особа для реалізації ви-сказаного наміру ніяких конкретних дій не перед-брало »1 . Чи не є спеціальним видом виявлення наміру погроза вчинити будь-який злочин, яка в таких випадках виступає самостійним преступленіем2. Загроза має мета змінити поведінку особи в інтересах загрозливого. При загрозі йдеться не про первинному етапі якогось злочину (наприклад, про погрозу вбивством як першому етапі последующе-го заподіяння смерті), а про самостійне складі, що має лише специфічну конструкцію. При цьому його об'єктивна сторона у своєму повному і закінченому розвитку полягає імен-но в загрозі, тобто в особливій формі психічного впливу на потерпілого. У даному випадку в наявності значна гро-жавна небезпека, яка відсутня при виявленні умис-ла. Незалежно від того, чи була загроза згодом здійснюва-лена, винний може підлягати кримінальній відповідальності. Виділення стадій має велике значення як для квали- фікації злочину, так і для індивідуалізації наказа- 1 БВС РФ. 2000. № 4. 2 Див: Крашенинников А.А. Загроза в кримінальному праві Росії. Ульяновськ, 2002. С. 96-114. Ня. Характер і ступінь суспільної небезпеки діяння су-громадської залежні від стадії вчинення злочину. Це враховується при конструкції норм Особливої частини КК. Стаття 66 КК передбачає спеціальний порядок при-значення покарання за готування до злочину і за замах на злочин. Караність незакінченого злочину реалізує принцип невідворотності покарання, що має велике значення в боротьбі з найбільш небезпечними посяганнями. У той же час визначення стадій відіграє важливу роль при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності і покарання. Уста-навлівая, зокрема, наявність добровільної відмови, при кото-ром кримінальна відповідальність виключається, ми перш за все з'ясовуємо, на якій стадії скоєння злочину він мав місце, оскільки вид стадії може визначити характер дію-вий особи при добровільній відмові. Точне встановлення виду стадії має значення і для диференціації відповідальності співучасників. Оскільки стадії скоєння злочину представляють цілеспрямовану діяльність особи з його підготовки і вдосконалення-шению або, інакше кажучи, різні етапи реалізації переступив-ного наміру, встановлення стадій можливе лише в навмисне-них злочинах. Законодавцем встановлено, що як запро-товление, так і замах можуть бути вчинені лише умисно (ст. 30 КК). Більше того, оскільки при приготуванні і замаху особа прагне завершити злочин, бажає або настання про-громадської небезпечних наслідків, або здійснення всіх дію-вий, що утворюють закінчений злочин, то в даному випадку мова може йти тільки про пряме умисле1. Водночас стадії вчинення злочину можливі не у всіх злочинах, якi характеризуються прямим умислом. У правовій літературі поширена думка про те, що приготування і замах неможливі у злочинах з фор-мальним складом, скоєних шляхом бездіяльності, а також у 1 Див: Рарог А.І. Кваліфікація злочинів за суб'єктивними призна- кам. СПб., 2003. С. 205-206. Тих злочинах, в яких вже перший акт діяльності перед-ставлять собою повну реалізацію складу даного злочини ня. Це думка аргументується тим, що всі поведінка особи до моменту, поки воно не відхилиться від того дії, яке зобо-но було вчинити, або не вчинить дії, передбаченого в законі як закінчений злочин, є байдужим в кримінально-правовому відношенні. Поки суб'єкт своєму розпорядженні час для виконання тих дій, які він зобов'язаний виконати або від вчинення яких зобов'язаний утриматися, його поведінка не може бути визнано суспільно небезпечним. Але якщо настав час виконання цих дій, то невиконання їх суб'єктом вже об-разует склад закінченого злочину (те ж стосується здійснений-ня дій, від яких він зобов'язаний утриматися). Вирішення питання про можливість стадій у різних складах представляється нам наступним. Стадії можливі майже у всіх умисних злочинах з матеріальним складом. Приготування і замах неможливі в тих випадках, ко- гда кримінальна відповідальність настає лише за наявності певних, зазначених у законі суспільно небезпечних за-наслідків, відмежовує злочин від інших правона-рушень. Якщо подібні наслідки не настали, то вдосконалення-шенное діяння не є злочином, тому мова може йти не про кримінальну, а про іншого роду відповідальності - ад-міністратівной, дисциплінарної або цивільної (ст. 285, 330 КК). Приготування і замах неможливі і в злочинах, суспільна небезпека яких полягає у створенні небезпеки заподіяння шкоди. Так, порушення правил поводження екологи-чесання небезпечних речовин і відходів вважається закінченим злочином вже при створенні загрози заподіяння істотно-го шкоди здоров'ю людини або навколишньому середовищу (ст. 247 КК). Стадія приготування можлива майже для всіх злочини ний з формальним складом, виконуваних як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Як виняток можна приріст ваги-ти лише ті склади, де вже підготовча діяльність розглядається законодавцем як закінчений злочин (ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 210 КК та ін.) Замах же можливе не у всіх злочинах з формальним складом. Воно має ме-сто в тих складах злочинів, об'єктивна сторона яких характеризується наступними моментами. По-перше, діяння складається з декількох актів. Наприклад, при згвалтуванні (ст. 131 КК) для закінченого складу необ-хідно наявність насильства і статевого акту. По-друге, якщо діяння характеризується певною про- тривалістю його вчинення та між початком і остаточно-ням злочинної дії можливий розрив у часі. На-приклад, винний поклав у вигляді хабара гроші в ящик столу слідчого, коли той відлучився з кабінету. Певний інтерес представляє питання про можливість стадій при розбої. Як відомо, розбій вважається закінчено-ним злочином вже з моменту нападу. Однак до його скоєння можлива певна підготовка (приготування-ня): створення групи, придбання зброї для нападу, усунення можливих перешкод і т.д. Якщо приготування до розбою може мати місце, то замах на розбій исклю-чено. Вже сама напад утворює при розбої закінчений злочин. На практиці іноді виникає питання про те, чи можуть бути незакінченими злочини, що здійснюються в стані аф-фекта, зокрема, вбивство (ст. 107 КК) і заподіяння тяжкого або середньої тяжкості шкоди здоров'ю (ст. 113 КК). Приготування-ня до подібних злочинів неможливо, бо вони вчинені-ються раптово для самого винного: приводом для його переступив-них дій в цих випадках є протизаконне поведе-ня самого потерпілого. З питання про можливість замаху у випадках, передбачених ст. 107 і 113 КК, в юридичній літературі були висловлені різні думки. Деякі автори заперечують можливість замаху на убий-ство та заподіяння шкоди здоров'ю, скоєних у стані сильного душевного хвилювання, на тій підставі, що це пре-ступление може бути здійснено тільки з непрямим умис-лом 1. Оскільки особа смутно передбачає результат своїх дію- 1 Див: Кримінальне право. Загальна частина. М., 1999. С. 246. Вий, то бажати їх не може. «Бажаним може бути тільки той результат, який з'явиться метою дій» 1. Подібні твердження видаються непереконливими. Особа, що діє в стані афекту, є осудним, воно усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає або свідомо допускає настання цих наслідків. Крім того, неточним є і твердження про те, що про бажання злочинного результату можна говорити тільки тоді, коли він є метою дій винного. Це не завжди так. Смерть потерпілого може бути для злочинця необхідним середовищ-ством досягнення кінцевої мети його дій. Наприклад, вбивство з метою приховати інший злочин. У зв'язку з цим слід визнати обгрунтованою точку зору, відповідно до якої визнається можливість замаху на злочин, скоєний у стані афекту. Така позиція знаходить відображення і в судовій практиці. Так, Л. був засуджений за замах на вбивство двох і більше осіб у стані афекту, коли він, заставши вдома в ліжку свою дружину з чоловіком, зубилом завдав їм кілька ударів в різні частини тела2. До числа злочинів, які можуть бути вчинені навмисне, однак виключають можливість приготування і замаху, відносяться умисне вбивство та умисне тяжке або менш тяжке тілесне ушкодження, завдані при перевищенні меж необхідної оборони. Хоча дію-вия винного в цьому випадку і є навмисними, поку-шення не може мати місця, оскільки воно передбачає дії, що безпосередньо спрямовані на заподіяння результату, чого в даному випадку нет3. При перевищенні меж необхідної оборони особа, обо- роняю від нападу, прагне захистити свої інтереси, 1 Ткаченко В.І. Кваліфікація злочинів проти життя та здоров'я за радянським кримінальним правом. М., 1977. С. 52. 2 БВС РФ. 1997. № 6. С. 12; Попов А.Н. Злочини проти особи за пом'якшуючих обставин. СПб., 2002. С. 181. 3 Див: Дурманов Н.Д. Стадії вчинення злочину за радянським кримінальним правом. М., 1955. С. 134, 135. інтереси іншої особистості або громадські та державні інтереси. При перевищенні меж необхідної оборони неможли-і приготування, оскільки умисел особи на вбивство або заподіяння шкоди здоров'ю виникає раптово як реакція на протизаконні дії нападника. Для приготування ж характерні виникнення умислу ще до початку виконання злочину. Аналогічним чином питання про неможливість приготування і замаху в подібних випадках вирішує і ряд інших авторов1. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 1. Поняття стадій вчинення злочину" |
||
|
||