|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 7. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння
|
|
У стані сп'яніння в особи можуть проявитися пригнічувані в звичайному стані аморальні і антигромадські спонукання-ня та установки, воно може повністю втратити контроль над своїми діями. Непомірне і часте вживання етанолу (спирту), а також споживання наркотичних засобів та інших одурманюючих речовин, як правило, призводить до глибоких патологічних змін в організмі (особливо в психи-ке), а іноді і до повної деградації особистості.
Кримінальний кодекс не звільняє від кримінальної відповідально-сті осіб, які вчинили злочини в стані сп'яніння. Це положення закріплене в ст. 23 КК, але дане правило стосується звичайного, а не патологічного сп'яніння (медичний критерій неосудності), викликаного вживанням зазначених речовин.
Просте, або звичайне сп'яніння протікає по-різному, в залежності від багатьох факторів, наприклад від фізичного сос-дянського та індивідуальних особливостей організму, кількості і якості випитого або виду та дози наркотичного чи дру-гого одурманюючого речовини, від підлоги обличчя та інших обставин.
Вирішення питання про осудність осіб, які перебувають в перебуваючи-ванні звичайного сп'яніння, не викликає сумнівів. При звичайному (хоча б і глибокому) сп'янінні відсутній як медичний, так і юридичний критерій. Однак не можна абсолютно у всіх випадках вчинення особою суспільно небезпечного діяння у стані простого сп'яніння однозначно стверджувати, що така особа підлягає кримінальній відповідальності. Саме по собі сп'янівши-ня не може свідчити ні про осудність, ні про Нєвма-няемості, тому в разі вчинення особою протиправного діяння в стані звичайного сп'яніння, коли його психічне здоров'я викликає сумнів, треба проводити комплексну су-Дебні психолого-психіатричну експертизу.
Стан сп'яніння впливає на психіку особи, у зв'язку з чим виникає питання про його вплив на призначення покарання як пом'якшувальну або обтяжуючої обставини. Уголов-ний кодекс не передбачає стану сп'яніння в якості обтяжуючої обставини. Однак перелік цих обставин не є вичерпним. Отже, за певних умов стан сп'яніння може бути визнано судом смяг-чающие обставиною. При вирішенні даного питання слід виходити з обставин вживання алкоголю, наркотичних і психотропних речовин, одурманюючих засобів. Для цього необхідно встановлювати відношення суб'єкта до факту свого сп'яніння. У випадках, коли сп'яніння є вимушеним або необачним, вчинення злочину в такому со-стоянні слід розглядати як обставини, смяг-чающего покарання. Вимушене сп'яніння - випадки, коли особа крім своєї волі, з примусу, виявляється в цьому стані. Необачне сп'яніння має місце в тих слу-чаях, коли особа, вживаючи психоактивні речовини, не знало і не могло знати про специфічний впливі останніх на свій організм і, тим більше, що в результаті сп'яніння воно може вчинити злочин.
Таким чином, призначаючи покарання за злочини, вдосконалення-шенние в стані сп'яніння, суд повинен виходити з усіх об-стоятельств справи, в першу чергу, з огляду психічне відно-шення особи до факту свого сп'яніння.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " § 7. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння " |
- Стаття 23. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння Коментар до статті 23
кримінальну
- 5. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння
кримінальної відповідальності ". Заміна слів" не звільняється від кримінальної відповідальності "(ст. 12 КК РРФСР 1960 р.) на" підлягає кримінальній відповідальності "нічого не змінює у позиції законодавця по відношенню до стану сп'яніння. Закон ставиться до нього індиферентно, вважаючи сп'яніння нейтральним фактором. Воно не пом'якшує і не отягчает відповідальності. Але в чому тоді сенс даної норми? Може
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
кримінального злочину. Зокрема, КК поряд з традиційними складами злочинів, що передбачають кримінальну відповідальність за побої (ст. 116), катування (ст. 117), погрозу вбивством (ст. 119), заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю (ст. 111), шахрайство (ст. 159) та ін, встановив спеціальну відповідальність за "примус до здійснення угоди або відмова від її здійснення під загрозою
- Глава 6 Руська Правда як пам'ятка права
кримінальної відповідальності за вбивство представника привілейованого шару (ст.1 ПП) і норми про особливий порядок спадкування нерухомості (землі) для представників цього шару (ст.91 ПП). Ці юридичні привілеї поширювалися на суб'єктів, пойменованих в Руській Правді наступним чином: князі, бояри, князівські мужі, князівські тіуни, огнищане. У цьому переліку не всі особи можуть бути названі
- Глава 20 Укладення 1649 як звід феодального права
кримінальних справах. Особливе місце і увагу відводилися злочинів, про які було заявлено: "слово і діло государеве", тобто в яких порушувалося державний інтерес. Справа в пошуковому процесі могло початися з заяви потерпілого, з виявлення факту злочину (поличного) або з звичайного наговору, непідтвердженого фактами обвинувачення ("язична чутка"). Після цього в справу вступали
- Глава 24 Формування нової системи права
кримінальних злочинах, про спадкування, про благочинні та міському управлінні. У 1725 р. проект нового Уложення був закінчений. Він включав чотири книги: 1) "0 процесі, тобто про суд, місці та про осіб, до суду належать", 2) "Про процес в кримінальних, розшукових та питочних справах"; 3) "0 лиходійствах, які штрафи і покарання слідують "; 4)" Про цивільних або цивільних справах і про стан всякої
- Стаття 21. Неосудність Коментар до статті 21
кримінальної відповідальності у тому випадку, якщо особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хронічного психічного розладу, тимчасового психічного розладу, слабоумства або іншого хворобливого стану психіки.
- Стаття 38. Заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила злочин Коментар до статті 38
кримінального закону застосовується тільки в тих випадках, коли шкода при затриманні заподіюється особі, яка вчинила злочин. Таким чином, законодавець встановлює перші дві ознаки, що дозволяють розмежувати інститути необхідної оборони і затримання. По-перше, необхідна оборона застосовується не тільки у випадках, коли скоюється злочин, а й у випадках іншого суспільно небезпечного
- Стаття 63. Обставини, які обтяжують покарання Коментар до статті 63
кримінальному законі, воно є оціночним і підлягає встановленню судом у кожному конкретному випадку, причому залежно від характеру злочину зміст тяжких наслідків може бути дуже різним. Так, тяжкими наслідками можуть бути визнані: смерть людини, заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, заподіяння значної майнової шкоди, залишення потерпілих без житла або засобів до
- Стаття 105. Вбивство Коментар до статті 105
кримінальному законі, дозволяє успішно вирішувати питання відмежування даного злочину від самогубства, заподіяння смерті з необережності, правомірних випадків заподіяння смерті (наприклад, у стані необхідної оборони) та знищення інших, крім людини , об'єктів живої природи. Об'єктом вбивства є суспільні відносини, що складаються з приводу реалізації людиною природного,
|