Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

Порушення авторських і суміжних прав (ст. 146 КК).

Непо-безпосередніх об'єктом злочину виступають авторські та суміжні права, охоронювані та гарантуються ч. 1 ст. 44 Кон-статиці РФ.

Предметом злочину є об'єкти авторського права чи об'єкти суміжних прав (тільки в ч. 2 і 3). При цьому крім автора твору (фізичної особи, творчою працею ко-торого створено твір) або власників суміжних прав (виконавців, виробників фонограм, організацій ефірно-го і кабельного мовлення) потерпілими в даному випадку можуть бути інші особи (як фізичні, так і юридичні ), яким авторське право або суміжні права належать на підставі закону, переходять у спадщину або за договором (п. 1 постанов-лення Пленуму Верховного Суду РФ від 26 квітня 2007 р. № 14
«Про практику розгляду судами кримінальних справ про порушення авторських, суміжних, винахідницьких і патентних прав, а також про незаконне використання товарного знака »1).
Відповідно до ст. 1259 ЦК РФ об'єктами авторських прав є твори науки, літератури і мистецтва неза-мо від достоїнств і призначення твору, а також від способу його вираження: літературні твори; драматичні і му-зикально-драматичні твори, сценарні твори; хореографічні твори і пантоміми; музичні твори з текстом або без тексту; аудіовізуальні вироб-ведення; твори живопису, скульптури, графіки, дизайну, графічні розповіді, комікси та інші твори изобрази-тельного мистецтва; твори декоративно-прикладного та сце-нографіческого мистецтва; твори архітектури, містобудування-тва і садово-паркового мистецтва, у тому числі у вигляді проектів,
креслень, зображень і макетів; фотографічні твори і твори, одержані способами, аналогічними фотогра-фії; географічні, геологічні та інші карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топогра-фії і до інших наук; інші твори. До об'єктів авторських прав відносяться програми для ЕОМ, які охороняються як літе-літературних твори, а також: 1) похідні твори, тобто твори, які становлять переробку іншого вироб-ведення; 2) складові твори, тобто твори, представ-ляющие собою за добором або розташуванню матеріалів резуль-тат творчої праці.
1 БВС РФ. 2007. № 7.

Авторські права поширюються на частину твору, на його назву, на персонаж твору, якщо за своїм ха-рактеру вони можуть бути визнані самостійним результа-том творчої праці автора. Авторські права распространя-ються як на оприлюднені, так і на не оприлюднені вироб-ведення, виражені в будь-якій об'єктивній формі, в тому числі в письмовій, усній формі (у вигляді публічного вимовляючи-сения, публічного виконання та іншої подібної формі), в фор-ме зображення, у формі звуко-чи відеозапису, в об'ємно-просторової формі. Для виникнення, здійснення і захисту авторських прав не потрібно реєстрації твору чи дотримання будь-яких інших формальностей.
Авторські права не поширюються на ідеї, концепції, принципи, методи, процеси, системи, способи, вирішення техніч-чеських, організаційних чи інших завдань, відкриття, факти, язи-ки програмування. Не є об'єктами авторських прав:
1) офіційні документи державних органів та органів місцевого самоврядування муніципальних утворень, у тому числі закони, інші нормативні акти, судові рішення, інші матеріали законодавчого, адміністративного і доль-ного характеру , офіційні документи міжнародних організацій, а також їх офіційні переклади; 2) державні сім-воли та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки і тому подоб-ве), а також символи і знаки муніципальних утворень;
3) твори народної творчості (фольклор), не мають конкретних авторів; 4) повідомлення про події та факти, які мають виключно інформаційний характер (повідомлення про новини дня, програми телепередач, розкладу руху транспортних засобів тощо).
У статті 1304 ЦК РФ перераховані об'єкти суміжних прав:
1) виконання артистів-виконавців і диригентів, постановки режисерів - постановників вистав (виконання), якщо ці виконання виражаються у формі, що допускає їх відтворенні і розповсюдження за допомогою технічних засобів;
2) фонограми, тобто будь-які виключно звукові записи ис-доповнень або інших звуків або їх відтворень, за винятком-ем звукового запису, включеної до аудіовізуального виробленою ня; 3) повідомлення передач організацій ефірного або кабельного

мовлення, у тому числі передач, створених самою організацією ефірного або кабельного мовлення або за її замовленням за рахунок її коштів іншою організацією; 4) бази даних в частині їх охорони від несанкціонованого вилучення і повторного використання ня складових їх зміст матеріалів; 5) твори науки, літератури і мистецтва, оприлюднені після їх пере-ходу в суспільне надбання, в частині охорони прав публікато-рів таких творів. Для виникнення, здійснення і захисту суміжних прав не потрібна реєстрація їх об'єкта або дотримання будь-яких інших формальностей.
У частинах 2 і 3 ст. 146 КК предметом злочину також є при-ляють контрафактні примірники творів або фоно-грам, тобто матеріальні носії, в яких знаходять відображення об'єкти авторського права чи суміжних прав (п. 4 ст. 1252 ЦК РФ). Контрафактними такі носії стають внаслідок того, що їх виготовлення, розповсюдження або інше вико-вання, а також імпорт, перевезення або зберігання порушують винятково права на об'єкти авторського права чи суміжних прав. Під примірником твору слід розуміти копію вироб-ведення, виготовлену в будь-якій матеріальній формі, у тому чис-ле у вигляді інформації, зафіксованої на машиночитаемом носії (CD-і DVD-диску, MP3-носії та ін.) Примірник фонограми представляє собою копію на будь-якому матеріальному носії, виготовлену безпосередньо або опосередковано з фоно-грами і включає всі звуки або частину звуків, зафіксувати ванних в цій фонограмі (звукового запису виконань або інших звуків). Вирішення питання про наявність складу злочину, пов'язаного з незаконним обігом контрафактних примірників, не вимагає попереднього судового акта, винесеного в цивільну порядку, про контрафактності відповідних примірниках рів; суд може встановити цей факт при безпосередньому роз-гляді кримінальної справи. Вирішуючи питання про те, чи є примірник твору контрафактним, суд повинен оцінити фактичні обставини справи, зокрема обставини і джерело придбання особою зазначеного примірника, правові підстави його виготовлення або імпорту, наявність договору про передачу (надання) права користування (наприклад, автор-ського або ліцензійного договору), відповідність обставин

використання твору умовами цього договору (виплата винагороди, тираж і т.д.), висновок експертизи вилученого примірника твору (п. 5 постанови Пленуму Верхов-ного Суду РФ від 26 квітня 2007 № 14).
У статті 146 КК встановлюється відповідальність за два само-
самостійних злочинних діяння.
Об'єктивна сторона першого з них (ч. 1) характеризується:
1) дією у вигляді присвоєння авторства. Плагіат заклю-чає в різноманітних діях по неправомірному зраді-нію (стосовно предмету злочину) вказівки на фізична особа, творчою працею якої створено вироб-ведення. Діяння може полягати, зокрема, в оголошенні себе автором чужого твору, випуск чужого вироблена-дення (у повному обсязі або частково) під своїм ім'ям, з-Данії під своїм ім'ям твору, створеного у співавтор-стве з іншими особами, без вказівки їх імен (п. 3 постановлено-ня Пленуму Верховного Суду РФ від 26 квітня 2007 р. № 14). Присвоєнням авторства є також використання в собст-венном творі фрагмента твору іншого автора без вказівки на джерело запозичення. Примус до соав-торство також може розглядатися як привласнення авторст-ва, якщо в результаті примусу в якості співавтора вироб-ведення вказується лжеавтор;
2) наслідком у вигляді великого збитку. Дане поняття припускає виключно майновий (матеріальний) ущерб1 і є оціночним; суди при його встановленні посадового ни виходити з обставин конкретної справи (наприклад, з наявності та розміру реального збитку, розміру упущеної виго-ди, розміру доходів, одержаних особою внаслідок порушення ним прав на результати інтелектуальної діяльності); в якос-стве орієнтира може використовуватися сума великого розміру, зазначена в примітці до ст. 146 КК;
3) причинного зв'язком між дією і наслідком, що по-слідством. Склад злочину - матеріальний; преступле-ня є закінченим з моменту настання наслідки.
1 Про це прямо говориться в п. 28 постанови Пленуму Верховного
Судна РФ від 26 квітня 2007 р. № 14.

Другий склад злочину (ч. 2) характеризується альтерна-тивно передбаченими діями: 1) незаконним використан-ням об'єктів авторського права чи суміжних прав, а також
2) придбанням, 3) зберіганням, 4) перевезенням контрафактних примірників творів або фонограм.
Придбання контрафактних примірників полягає в їх отриманні в результаті будь-якої угоди з передачі права собст-ності, господарського відання або оперативного управ-ня (наприклад, в результаті купівлі-продажу, міни або при отриманні зазначених предметів у якості винагороди за виконану роботу, надану послугу або як засоби ис-нання боргових зобов'язань). Під зберіганням контрафакт-них примірників слід розуміти будь-які умисні дії, що пов'язані з фактичним їх володінням (на складі, в міс-тах торгівлі, виготовлення або прокату, в житло, схованці тощо), а під перевезенням - умисне їх переміщення будь-яким видом транспорту з одного місця знаходження в інше, в тому числі в межах одного і того ж населеного пункту. Збут контрафактних примірників творів або фонограм за-лягає у їх навмисному возмездном або безоплатне надання іншим особам будь-яким способом (наприклад, шляхом продажу, прокату, безкоштовного розповсюдження в рек-ламних цілях, дарування, розміщення творів у мережі Ін-тернет). Наявність у особи мети збуту може підтверджуватися, зокрема, знаходженням вилучених контрафактних примірниках рів в торгових місцях, пунктах прокату, на складах тощо, ко-лічеством зазначених предметів.
Незаконним слід вважати умисне використання об'єк-тів авторських і суміжних прав, здійснюване в порушення законодавства, яким регулюються відносини, виникають-щие у зв'язку із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва, фонограм, виконань , постановок, передач організацій ефірного або кабельного мовлення. Уста-навлівая факт незаконного використання об'єктів авторських і суміжних прав, слід з'ясувати, якими саме діями були порушені права авторів творів, їх спадкоємців, виконавців, виробників фонограм, організацій кабель-ного і ефірного мовлення, а також інших володарів цих прав.

Це можуть бути вчинені без згоди автора чи володаря суміжних прав відтворення (виготовлення одного або декілька примірників твору або його частини в будь-якій матеріальній формі, в тому числі запис твору або фонограми в пам'ять ЕОМ, на жорсткий диск комп'ютера), продаж, здача в прокат примірників творів або фоно-грам, публічний показ або публічне виконання вироблена-дення, оприлюднення творів, фонограм, виконань, постановок для загального відома за допомогою їх передачі по радіо чи телебаченню (передача в ефір), поширення в мережі Інтернет, переклад твору, його переробка, пере-робка фонограми, модифікація програми для ЕОМ чи бази даних, а також інші дії, вчинені без оформ-лення відповідно до закону договору або угоди.
При цьому необхідно мати на увазі, що законодавством встановлено можливість використовувати твір або об'єк-екти суміжних прав без згоди автора чи іншого правообла-дателя і (або) без виплати винагороди (наприклад, даль-дальшої поширення примірників правомірно опублико-ванного твори, якщо вони введені в цивільний оборот за допомогою їх продажу, відтворення громадянином винятково в особистих цілях або цитування в наукових, по-леміческіх, критичних чи інформаційних цілях право-мірно оприлюднених чужих творів в обсязі, оправ-даному метою цитування, включаючи відтворення уривків з газетних і журнальних статей у формі оглядів преси).
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони в ставлення-ванні об'єктів авторського права чи суміжних прав або контра-фактних примірників творів або фонограм є великий розмір (примітка до статті). При встановленні великого розміру слід виходити з роздрібної вартості оригінальних (ліцензійних) примірників творів або фонограм на момент скоєння злочину, враховуючи при цьому їх кількість, включаючи копії творів або фоно-грам, що належать різним правовласникам. При необхідності вартість контрафактних примірників вироб-кладів або фонограм, а також вартість прав на вико-вання об'єктів інтелектуальної власності може бути

  встановлена ??шляхом експертизи (наприклад, у випадках, коли їх вартість ще не визначена правовласником).
  Злочин є закінченим з моменту вчинення відповідних дій у великому (особливо великому) розмірі незалежно від настання злочинних наслідків у вигляді фактичного заподіяння шкоди правовласнику (п. 6 постанов-лення Пленуму Верховного Суду РФ від 26 квітня 2007 р. № 14).
  Кваліфікований склад (ч. 3) припускає відповідальність за ті ж злочини, вчинені групою осіб за поперед-тельному змовою або організованою групою (п. «б»), в особливо великому розмірі (примітка до статті; п. «в»), особою з викорис-тання його службового становища (п. «г»). Кримінальна відпові-венность за п. «б» настає і в тих випадках, коли відповідно до попередньої домовленості кожен із співучасників со-вершает частина дій, що входять в об'єктивну сторону вказаних складів злочинів (наприклад, за заздалегідь відбулася-шейся домовленості одні співучасники набувають контра-фактного примірники творів або фонограм з метою збуту, інші зберігають, перевозять або безпосередньо збувають їх). Особою, яка використовує своє службове становище, може бути посадова особа, державний чи муніципальний службовець, який не є посадовою особою, а також інша особа, яка відповідає вимогам, передбаченим приміткою
  1 до ст. 201 КК (наприклад, керівник підприємства будь фор-ми власності, що доручає своїм підлеглим незаконно використовувати авторські або суміжні права).
  Суб'єктивна сторона обох складів злочинів харак-теризуется прямим умислом, а дії відносно контра-фактних примірників творів або фонограм - також метою їх збуту.
  Відповідальність настає з 16 років.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Порушення авторських і суміжних прав (ст. 146 КК)."
  1.  Що таке кримінальне переслідування.
      порушень. Напевно немає такого водія, який ніколи не порушував би правила дорожнього руху (особливо коли вважає, що його ніхто не бачить), більшість з нас хоча б раз проїхали в громадському транспорті без квитка, перейшли проїжджу частину на червоний сигнал світлофора або в недозволеному місці. Таких прикладів безліч. Безумовно, вони завинили. Але, будучи забороненими законом, такі
  2.  6.2. Види юридичної відповідальності
      порушення в інформаційній сфері У тих випадках, коли правопорушення в інформаційній сфері носять систематичний, злісний характер, винні притягуються до кримінальної відповідальності згідно з Кримінальним кодексом РФ. З сучасного російського законодавства злочином визнається винна суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке заборонено Кримінальним кодексом РФ
  3.  4. Кваліфікація злочинів при конкуренції та колізії норм
      порушення рівності прав і свобод людини - ч. 2 ст. 136; порушення недоторканності приватного життя - ч. 2 ст. 137; порушення таємниці листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних або інших повідомлень - ч. 2 ст. 138; порушення недоторканності житла - ч. 3 ст. 139; перешкоджанні здійсненню виборчих прав чи роботі виборчих комісій - п. "б" ч. 2 ст. 141; порушення
  4.  4. Злочини, що посягають на соціально-економічні права і свободи
      порушення права на надання роботи, права на безпечні умови праці, права на вибір роду діяльності, права на захист порушуваних трудових прав громадян. Суспільна небезпека розглянутих злочинів визначається тим, що їх вчинення робить істотний негативний вплив на побудову демократичної правової держави, викликає невдоволення трудящих, що часом
  5.  § 3. Основні інститути цивільного права зарубіжних держав
      порушення (деліктні, або квазіделіктние, зобов'язання). Класифікувати зобов'язання можна також по об'єкту. Так, ст. 1101 Французького цивільного кодексу виділяє три види зобов'язань: зобов'язання здійснити дії, тобто боржник зобов'язаний діяти активно, виконати певні роботи, послуги, щоб задовольнити кредитора; пасивні зобов'язання, тобто боржник зобов'язаний утриматися
  6.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      порушення абсолютних прав (див.: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу Російської Федерації, частини першої / під ред. В.П. Мозоліна, М.М. Малеин. С. 60 (автор коментаря - М.Н. Кузнєцової)). * (165) Закон встановлює такі підстави недійсності шлюбу: відсутність взаємного добровільного згоди на вступ у шлюб, недосягнення шлюбного віку, наявність попереднього
  7.  § 1. Інтелектуальна власність як сукупність прав і структурне утворення в системі права
      порушення його виключного права. Адже відповідно до Цивільного кодексу зазначені засоби індивідуалізації, на відміну від товарного знака, інтелектуальної власністю не є. Навряд чи створення можливості для подібних захоплень було метою укладачів проекту Кодексу, але саме до такого результату приводить конструкція ст. 1225 ЦК. Таким чином, правильніше вважати, що в ст. 1225 ЦК,
  8.  § 2. Система російського законодавства про інтелектуальну власність
      порушення прав інтелектуальної власності, може застосовуватися лише тоді, коли порушення прав призвело до збитків. Це набагато більше відповідає юридичній природі даної санкції, ніж можливість стягнення компенсації при будь-якому порушенні авторських і суміжних прав, як це передбачала ст. 49 Закону РФ "Про авторське право і суміжні права". Більш правильно, ніж раніше, вирішено в загальній формі
  9.  § 3. Права авторів творів науки, літератури і мистецтва
      порушення даного права; в) дією протягом усього життя автора. Після смерті автора авторство визнається і охороняється законом безстроково, але вже не в якості суб'єктивного права (бо суб'єкта права більше немає), а як громадський інтерес, що потребує визнання і охороні; г) визначальним значенням для інших прав автора, оскільки всі інші авторські права похідні від нього. З
  10.  § 4. Авторські договори
      порушення і т.п. Авторський договір може носити як консенсуальний, так і реальний характер; він завжди є взаємним і передбачається оплатним. Протягом багатьох років у російській юридичній літературі велася суперечка про природу авторського договору. Суть розбіжностей зводилася до питання про те, поступається чи автор своєму контрагенту майнові права на твір або лише дозволяє