| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Неосудність |
||
|
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КК не підлягає кримінальній відпові-ності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечно-го діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хрониче-ського психічного розладу, тимчасового психічного розладу, слабоумства або іншого хворобливого стану психіки. Таким чином, поняття неосудності передбачає сукупність-ність юридичного та медичного критеріїв, наявність яких на момент вчинення суспільно небезпечного діяння виключає кримінальну відповідальність особи. Медичний (біологічний) критерій можна визначити як хворобливі порушення психіки, зазначені в ч. 1 ст. 21 КК. Хронічне психічний розлад - поняття, об'єд-няющее «довго які відбуваються психічні захворювання, що мають тенденцію до прогресування, тобто до поступово-му наростанню й ускладненню психічних розладів» 2. До най-більш типовим видам хронічних розладів відносяться: ши-зофренія, епілепсія, прогресивний параліч, предстарческие і старечі психози, маніакально-депресивний психоз і т.д. Під тимчасовим психічним розладом розуміються забо- левания різної тривалості, які в підсумку закінчуються 1 СЗ РФ. 1999. № 26. Ст. 3177. 2 Дмитрієв А.С., Клименко Т.В. Судова психіатрія. М., 1996. С. 12-16. Одужанням. У цих хвороб різна тривалість: від декількох хвилин до декількох років (при реактивних перебуваючи-ниях). Основною ознакою тимчасового захворювання є його оборотність. До таких психічних розладів відносяться: патологічний сп'яніння, патологічний афект, сутінкові розладу свідомості, а також реактивні стани і т.д. Слабоумство - це все психічні розлади, які на-рушають інтелектуальні функції. Воно може бути вродженого (олігофренія) або придбаного (наприклад, недоумство може розвинутися в результаті перенесеного менінгіту) характеру. До іншим хворобливих станів психіки можна віднести гли- бокіе психопатії та інфантилізм. За свідченням психіатрів «глибока психопатія» може позбавити особу здатності осозна-вать фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дей-наслідком (бездіяльності) або керувати ними. Зазначене психиче-ське розлад є одним з варіантів патологічного розвитку особистості. Під впливом повсякденних психотравми-ючий обставин у особи повільно посилюються постійно існуючі психопатичні риси, в результаті чого на дол-гий термін втрачається адаптація особистості. Глибокі психопатії не є хронічними або тимчасовими психічними розладами, оскільки не володіють ознаками, їх характери-зує. Інфантилізм також не можна зарахувати до зазначених груп психічних розладів. На підтвердження сказаного наведемо таке обгрунтування: по-перше, тимчасові межі-ці цього стану психіки (інфантилізм виявляється в дитячому або підлітковому віці і, як правило, проходить до 20-25 років), по-друге, перебіг даного захворювання (іноді риси інфантилізму залишаються на все життя, проте «з віком прояви інфантилізму кілька згладжуються, але повно- стю не зникають» 1). Таким чином, до інших болючим з-стояння психіки можна віднести психічні розлади, хоча і спостерігаються у особи протягом усього життя або в тече-ня досить тривалого часу, але не носять ознак «психотичного хронічного захворювання »2. 1 Еникеева Д. Популярна психіатрія. М., 1998. С. 414. 2 Керівництво по судовій психіатрії під ред. Т.Б. Дмитрієвої, Б.В. Шос- таковіча, А.А. Ткаченко. М., 2004. С. 238. Констатація перерахованих захворювань у особи, здійснивши-шого суспільно небезпечне діяння, недостатня для визнання його неосудним. Медичний (біологічний) критерій означає наявність бо-лезненность розлади психіки, яке діагностується ком-плексної судової психолого-психіатричної експертизою. Встановлення розглянутого критерію необхідно для обос-нувального можливості особи усвідомлювати фактичний характер і небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними. Медичний критерій чи не свідчить про неосудність особи. Для того щоб психічний розлад стало юридиче-скі значущим, обов'язково встановлення юридичного (психо-логічного) критерію, який вказує на таку ступінь на-рушення психічної діяльності особи, при якій регуляція їм власної поведінки стає неможливою. Юридичний критерій складається з двох елементів: інтелектуального і вольового. Наявність інтелектуального елемента означає, що особа не розуміє небезпеки своєї поведінки для суспільства. Вольова ознака психологічного критерію Нєвма-няемості свідчить про нездатність особи керувати своїми діями. Для юридичного критерію достатньо ус-тановления одного з зазначених елементів. Наприклад, у нарко-манов у стані абстиненції при відносній здатності усвідомлювати суспільну небезпеку свого діяння спостерігається розлад вольової сфери. Так, особа усвідомлює, що проникає в аптеку для заволодіння ліками, що містить наркотичні речовини, але не може утриматися від вчинення цих дію-вий. У таких випадках на підставі вольової ознаки можна судити про наявність психологічного критерію неосудності. Також необхідно відзначити, що при різних психічних відхиленнях зустрічаються різні поєднання вольового і інтелектуального ознак неосудності. Юридичний критерій встановлюється судом на підставі висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. Для визнання особи несамовитим потрібна нали-чие одного з елементів юридичного критерію в поєднанні з однією з форм хворобливого психічного стану (медицин-ський критерій). У статті 21 КК вказується на те, що юридичний і міді-цинский критерії повинні збігатися у часі, тобто їх сукупність повинна бути в наявності в момент вчинення гро-венно небезпечного діяння. Таким чином, часовий (темпораль-ний) критерій є необхідною ознакою неосудності, об'єднуючим юридичний і медичний критерії. Цей критерій визначає, що саме під час вчинення гро-венно небезпечного діяння у особи були відхилення в психіці (медичний критерій), що не дозволяють йому правильно оціни-вать свою поведінку (юридичний критерій). Отже, неосудність - це сукупність міді-цинского, юридичного та тимчасового критеріїв, встановлена судом і вказує на те, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за вчинене ним суспільно небезпечне діяль-ня, передбачене Кримінальним кодексом. Неосудність яв-ляется правовою категорією, оскільки тільки суд може при-знати особа неосудним. Кримінально-правове значення неосудності полягає пре-жде за все в тому, що психічно нездорове особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння і визнане судом неосудним, не може бути суб'єктом злочину. Відповідно отсутст-яття і склад злочину, що, в свою чергу, виключає карного відповідальність. Згідно ч. 2 ст. 21 КК, особи, визнаної неосудною, суд може призначити примусові заходи медичного характеру. Таким чином, призначення цих заходів є правом суду, а не його обов'язком. Вони застосовуються до особи, яка вчинила про-громадської небезпечне діяння, тільки в двох випадках: коли психи-чеський розлад пов'язано або з можливістю заподіяння цією особою іншого суттєвої шкоди, або з небезпекою для себе або інших осіб. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Невменяемость " |
||
|
||