Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 4. Неосудність


Відповідно до ч. 1 ст. 21 КК не підлягає кримінальній відпові-ності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечно-го діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хрониче-ського психічного розладу, тимчасового психічного розладу, слабоумства або іншого хворобливого стану психіки. Таким чином, поняття неосудності передбачає сукупність-ність юридичного та медичного критеріїв, наявність яких на момент вчинення суспільно небезпечного діяння виключає кримінальну відповідальність особи.
Медичний (біологічний) критерій можна визначити як хворобливі порушення психіки, зазначені в ч. 1 ст. 21 КК.
Хронічне психічний розлад - поняття, об'єд-няющее «довго які відбуваються психічні захворювання, що мають тенденцію до прогресування, тобто до поступово-му наростанню й ускладненню психічних розладів» 2. До най-більш типовим видам хронічних розладів відносяться: ши-зофренія, епілепсія, прогресивний параліч, предстарческие і старечі психози, маніакально-депресивний психоз і т.д.
Під тимчасовим психічним розладом розуміються забо-
левания різної тривалості, які в підсумку закінчуються
1 СЗ РФ. 1999. № 26. Ст. 3177.
2 Дмитрієв А.С., Клименко Т.В. Судова психіатрія. М., 1996. С. 12-16.

Одужанням. У цих хвороб різна тривалість: від декількох хвилин до декількох років (при реактивних перебуваючи-ниях). Основною ознакою тимчасового захворювання є його оборотність. До таких психічних розладів відносяться: патологічний сп'яніння, патологічний афект, сутінкові розладу свідомості, а також реактивні стани і т.д.
Слабоумство - це все психічні розлади, які на-рушають інтелектуальні функції. Воно може бути вродженого (олігофренія) або придбаного (наприклад, недоумство може розвинутися в результаті перенесеного менінгіту) характеру.
До іншим хворобливих станів психіки можна віднести гли-
бокіе психопатії та інфантилізм. За свідченням психіатрів
«глибока психопатія» може позбавити особу здатності осозна-вать фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дей-наслідком (бездіяльності) або керувати ними. Зазначене психиче-ське розлад є одним з варіантів патологічного розвитку особистості. Під впливом повсякденних психотравми-ючий обставин у особи повільно посилюються постійно існуючі психопатичні риси, в результаті чого на дол-гий термін втрачається адаптація особистості. Глибокі психопатії не є хронічними або тимчасовими психічними розладами, оскільки не володіють ознаками, їх характери-зує. Інфантилізм також не можна зарахувати до зазначених груп психічних розладів. На підтвердження сказаного наведемо таке обгрунтування: по-перше, тимчасові межі-ці цього стану психіки (інфантилізм виявляється в дитячому або підлітковому віці і, як правило, проходить до 20-25 років), по-друге, перебіг даного захворювання (іноді риси інфантилізму залишаються на все життя, проте «з віком прояви інфантилізму кілька згладжуються, але повно-
стю не зникають» 1). Таким чином, до інших болючим з-стояння психіки можна віднести психічні розлади, хоча і спостерігаються у особи протягом усього життя або в тече-ня досить тривалого часу, але не носять ознак
«психотичного хронічного захворювання »2.
1 Еникеева Д. Популярна психіатрія. М., 1998. С. 414.
2 Керівництво по судовій психіатрії під ред. Т.Б. Дмитрієвої, Б.В. Шос-
таковіча, А.А. Ткаченко. М., 2004. С. 238.

Констатація перерахованих захворювань у особи, здійснивши-шого суспільно небезпечне діяння, недостатня для визнання його неосудним.
Медичний (біологічний) критерій означає наявність бо-лезненность розлади психіки, яке діагностується ком-плексної судової психолого-психіатричної експертизою. Встановлення розглянутого критерію необхідно для обос-нувального можливості особи усвідомлювати фактичний характер і небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними.
Медичний критерій чи не свідчить про неосудність особи. Для того щоб психічний розлад стало юридиче-скі значущим, обов'язково встановлення юридичного (психо-логічного) критерію, який вказує на таку ступінь на-рушення психічної діяльності особи, при якій регуляція їм власної поведінки стає неможливою.
Юридичний критерій складається з двох елементів: інтелектуального і вольового. Наявність інтелектуального елемента означає, що особа не розуміє небезпеки своєї поведінки для суспільства. Вольова ознака психологічного критерію Нєвма-няемості свідчить про нездатність особи керувати своїми діями. Для юридичного критерію достатньо ус-тановления одного з зазначених елементів. Наприклад, у нарко-манов у стані абстиненції при відносній здатності усвідомлювати суспільну небезпеку свого діяння спостерігається розлад вольової сфери. Так, особа усвідомлює, що проникає в аптеку для заволодіння ліками, що містить наркотичні речовини, але не може утриматися від вчинення цих дію-вий. У таких випадках на підставі вольової ознаки можна судити про наявність психологічного критерію неосудності. Також необхідно відзначити, що при різних психічних відхиленнях зустрічаються різні поєднання вольового і інтелектуального ознак неосудності.
Юридичний критерій встановлюється судом на підставі висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. Для визнання особи несамовитим потрібна нали-чие одного з елементів юридичного критерію в поєднанні з однією з форм хворобливого психічного стану (медицин-ський критерій).

У статті 21 КК вказується на те, що юридичний і міді-цинский критерії повинні збігатися у часі, тобто їх сукупність повинна бути в наявності в момент вчинення гро-венно небезпечного діяння. Таким чином, часовий (темпораль-ний) критерій є необхідною ознакою неосудності, об'єднуючим юридичний і медичний критерії. Цей критерій визначає, що саме під час вчинення гро-венно небезпечного діяння у особи були відхилення в психіці (медичний критерій), що не дозволяють йому правильно оціни-вать свою поведінку (юридичний критерій).
Отже, неосудність - це сукупність міді-цинского, юридичного та тимчасового критеріїв, встановлена ??судом і вказує на те, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за вчинене ним суспільно небезпечне діяль-ня, передбачене Кримінальним кодексом. Неосудність яв-ляется правовою категорією, оскільки тільки суд може при-знати особа неосудним.
Кримінально-правове значення неосудності полягає пре-жде за все в тому, що психічно нездорове особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння і визнане судом неосудним, не може бути суб'єктом злочину. Відповідно отсутст-яття і склад злочину, що, в свою чергу, виключає карного відповідальність.
Згідно ч. 2 ст. 21 КК, особи, визнаної неосудною, суд може призначити примусові заходи медичного характеру. Таким чином, призначення цих заходів є правом суду, а не його обов'язком. Вони застосовуються до особи, яка вчинила про-громадської небезпечне діяння, тільки в двох випадках: коли психи-чеський розлад пов'язано або з можливістю заподіяння цією особою іншого суттєвої шкоди, або з небезпекою для себе або інших осіб.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 4. Невменяемость "
  1. § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
    неосудність) учасника угоди. На відміну від юридичної недієздатності, яка порочить всі угоди недієздатної особи, фактична недієздатність носить, як правило, тимчасовий характер і, відповідно, може служити підставою для визнання недійсними лише тих угод, які скоєні саме в той часовий момент, коли громадянин не міг віддавати звіту своїм діям або
  2. § 5. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми і недієздатними особами
    неосудністю. У цивільному праві заподіяння шкоди в стані неосудності, як правило, також служить підставою для звільнення заподіювача від відповідальності. Однак закон робить з цього загального правила три винятки. Перше з них полягає в тому, що заподіювач шкоди не звільняється від відповідальності, якщо він сам привів себе у стан, в якому не міг розуміти значення своїх
  3. § 2. Спадкодавець, спадкоємці, спадщина
    неосудності) * (544). Звідси дане правопорушення кваліфікують ознаки об'єкта і суб'єктивної сторони. Відповідно не можуть спричинити визнання особи недостойним спадкоємцем: a) його малолітній вік або недієздатність (виключають питання про провину); b) його протиправні дії, вчинені не відносно спадкодавця (в тому числі останньої волі заповідача) або спадкоємців; c) його
  4. 17.4. Звільнення від адміністративної відповідальності та її виключення за чинним російським законодавством
    неосудність (для фізичних осіб). Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність, - 16 років на момент вчинення адміністративного правопорушення. Крайня необхідність - протиправне діяння, вчинене для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі і правам даної особи чи інших осіб, а також охоронюваним законом інтересам суспільства або
  5. 20.1. Поняття, завдання і стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
    неосудність фізичної особи, яка вчинила протиправні дії (бездіяльність); - дія особи в стані крайньої необхідності; - видання акта амністії, якщо такий акт усуває застосування адміністративного покарання; - скасування закону, який встановлює адміністративну відповідальність; - закінчення строків давності притягнення до адміністративної відповідальності; -
  6. § 3. Юридичні обов'язки особистості
    неосудність ". Звучить дуже сучасно. Природні права людини припускають настільки ж природні його обов'язки, і ці два начала покликані взаємодіяти і врівноважувати один одного. Обов'язки - інший кінець" демократичної осі ", що забезпечує підтримка балансу інтересів у суспільстві. Без цього неможлива скільки впорядкована життя людей. Про це писав ще Цицерон в
  7. § 1. Правосвідомість: поняття, структура, види
    неосудність і т.д. У відповідних випадках призначаються психологічні експертизи. Взагалі суб'єктивна сторона правопорушення визначається в науці як психічне ставлення правопорушника до свого діяння і його наслідків. Прикладами сильних емоційних проявів можуть служити факти, коли люди обурюються небудь особливо тяжким злочином, беззаконням , грубим свавіллям, обурюються
  8. § 1. Поняття та структурні елементи системи права
    неосудності; в цивільному праві - інститут позовної давності, інститут дарування, угоди, купівлі-продажу ; в державному праві - інститут громадянства; в адміністративному - інститут посадової особи; в сімейному праві - інститут шлюбу і т.д. Всі інститути функціонують у тісному взаємозв'язку один з одним - як усередині даної галузі, так і поза нею. Термін "інститут" часто вживається в
  9. § 2. Правопорушення: поняття, ознаки, види
    неосудності. Не можуть бути також суб'єктами деяких злочинів іноземці (державна зрада, відмова від служби в армії , дезертирство та ін.) Прийнято вважати, що соціальну значимість своїх вчинків та їх наслідків індивід починає усвідомлювати з 16 років. І лише в окремих випадках, в силу явної очевидності протиправності діяння (насамперед у кримінальному праві), - з 14 років, коли
  10. § 3. Обставини, що виключають протиправність діяння і юридичну відповідальність
    неосудності, тобто не могла усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хронічного психічного розладу, тимчасового психічного розладу, слабоумства або іншого хворобливого стану психіки ". До такої особи можуть бути застосовані заходи медичного характеру. 8. Малозначність діяння (ч. 2 ст. 14 КК РФ). Чи не