Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 5. Обмежена осудність


Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК осудна особа, яка під час вчинення злочину в силу психічного розстрой-ства не могла повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або ру-ководіть ними, підлягає кримінальній відповідальності. У зазначеній

нормі йдеться про так звану обмеженої (зменшеної)
осудності.
Психічні відхилення впливають на поведінку особи. В одному випадку вони повністю позбавляють особу можливості усвідомлювати значення свого діяння або керувати ними, і тоді воно при-знається неосудним, а в іншому ця можливість звужується.
Обмежена осудність встановлюється на підставі
юридичного, медичного і тимчасового критеріїв.
Юридичний критерій обмеженої осудності означає, що особа внаслідок психічних розладів, що не виключають осудності, не в змозі повною мірою усвідомлювати фактіче-ський характер і суспільну небезпеку своїх дій (без-дії) або керувати ними.
Юридичний критерій обмеженої осудності, так само як і однойменний критерій неосудності, характеризують інтелектуальний і вольовий ознаки. Інтелектуальний при-знак свідчить про те, що особа в момент вчинення пре-ступления не здатна повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездейст-вия), що означає нездатність до кінця розуміти зв'язок між здійснюваних їм діянням і наслідками, а також соціальний зміст свого діяння, його небезпека для загально-ства. Вольова ознака полягає в тому, що особа не здатна повною мірою керувати своїми діями (бездіяльністю).
Для встановлення юридичного критерію обмеженої вме-няемості достатньо одного із зазначених ознак. Зазвичай нездатність повною мірою усвідомлювати небудь означає одно-тимчасове зниження вольового контролю.
Медичний критерій обмеженої осудності в чому схожий з медичним критерієм неосудності: а) хронічний психічний розлад, б) тимчасовий психічний розстрой-ство, в) слабоумство, г) інший хворобливий стан психіки. Пе перерахованих розлади психіки можуть бути підставою для визнання особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, як неосудним, так і обмежено осудним. Наприклад, шізоф-ренію, яка відноситься до хронічним психічним розладами, не завжди повністю позбавляє людину можливості осоз-Нава фактичний характер і суспільну небезпеку свого

діяння або керувати ним, тобто ця можливість може бути повністю не втрачена, а лише ослаблена. Особи, які страждають недоумством в стадії дебільності, досить часто визнаються судом обмежено осудними. Відмінність же медичного кри-терия неосудності від медичного критерію обмеженої осудності в тому, що медичний критерій неосудності виступає у вигляді конкретного хворобливого стану психіки, яке повністю блокує або процес усвідомлення особою фактичного характеру і суспільної небезпеки своїх дію-вий (бездіяльності), або процес керівництва ними. При обмеженої ж осудності певні психічні відхилення від норми лише частково позбавляють особа в момент здійснення пре-ступления можливості усвідомлення фактичного характеру і суспільної небезпеки своєї поведінки або можливості керувати ним.
Психічні розлади, які не виключають осудності-сти, отримали в психіатрії назва психічні аномалії. У психіатричній літературі аномалією називається відхилення від норми. Поняття «психічні аномалії» включає досить широке коло нервово-психічних порушень. Відсутність чет-ких кордонів між окремими формами аномалій, а також велика кількість змішаних станів і ряд загальних призна-ков дозволяють психіатрам об'єднати всі перераховані психічну розлади в єдину групу. Загальними ознаками є: особистісний рівень ураження, неглибокі порушен-ня в інтелектуально-вольовий сфері діяльності. До психиче-ським аномалій відносяться, наприклад: психопатії - вроджений-ні або придбані аномалії характеру; акцентуації харак-тера - не різко виражені відхилення характеру; розлад потягів і звичок (клептоманія, піроманія, суицидомания, сексуальні перверсії).
Отже, медичний критерій обмежено осудними-
мости за обсягом ширше медичного критерію неосудності.
Для того щоб психічні відхилення стали юридично значущими, необхідно, щоб вони впливали на емо-нальних-вольову сферу діяльності особи. Психічні ано-Малії самі по собі не можуть визначати злочинну поведінку. Наприклад, особа, яка страждає психопатією збудливого кола,

робить крадіжку. Однак у даній ситуації психічна анома-лія ніяк не впливає на свідомість і волю особи, коїть злочини.
Психічна аномалія повинна призводити до того, що особа в момент вчинення злочину (часовий критерій) імен-но через відхилення в психіці (медичний критерій) НЕ мо-же повністю усвідомлювати фактичний характер і гро- ную небезпека вчиненого діяння або керувати ним (юридичними критерій).
Необхідно відзначити, що обмежена осудність не яв-ляется проміжним станом між осудністю і не-вменяемостью. Вона встановлюється в межах осудності.
Обмежена осудність, будучи правовим поняттям, ус-новлюють лише судом на підставі висновку комплекс-ної судової психолого-психіатричної експертизи. Психиче-ські розлади, що не виключають осудності, не виключають кримінальну відповідальність, але можуть враховуватися судом в якос-стве обставини, що пом'якшує покарання. У певних випадках вони є підставою для призначення примусових-них заходів медичного характеру. Ці заходи застосовуються до особи, визнаної обмежено осудним, поряд з покаранням, за наявності умов, передбачених ч. 2 ст. 97 КК, і тільки у формі амбулаторного примусового спостереження та лікування у психіатра.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 5. Обмежена осудність "
  1. Стаття 22. Кримінальна відповідальність осіб із психічним розладом, не виключає осудності Коментар до статті 22
    обмежені можливості у сприйнятті дійсності, оцінці своїх дій і керівництві ними пов'язані з певними правовими наслідками. Закон наказує суду враховувати фактор психічного розладу при призначенні покарання. Психічний розлад, що не виключає осудності, може служити підставою для призначення примусових заходів медичного характеру. У юридичній і
  2. Стаття 97. Підстави застосування примусових заходів медичного характеру Коментар до статті 97
    обмеженнями особи, включаючи обмеження конституційних прав і свобод. Тому тільки суд має право вирішувати такі важливі питання, докорінно зачіпають інтереси людини - найвищої цінності, як це визначено в ст. 2 Конституції РФ. Примусові заходи медичного характеру завжди пов'язані з примусовим обмеженням громадянина в його правах і свободах. Згідно ст. ст. 9, 17
  3. Що таке кримінальне переслідування.
    Обмежена осудність). При вирішенні питання про припинення кримінального переслідування за вказаною підставі, як правило, потрібен висновок психолого-психіатричної експертизи. Стаття 28 КПК передбачає можливість припинення кримінального переслідування у зв'язку з дійовим каяттям, сенс якого полягає в тому, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої
  4. § 2. Кореляція проступків і злочинів по дореволюційному російському праву
    обмежена у сфері цивільного та кримінального судочинства (для незначних злочини і проступки). Крім двох різновидів волосних судів у різних народів Російської імперії існували свої місцеві суди, діяльність яких не була детально врегульована законодавством, наприклад, народні суди туркмен діяли на підставі місцевих звичаїв. Незважаючи на те, що волосні суди
  5. 1. Предмет і поняття кримінального права
    обмеженої осудності, а також до алкоголіків і наркоманів. З розділу VII починається Особлива частина КК. У ній знаходяться розділи, глави і статті про конкретні злочини і про відповідні санкції за них. Всього в КК 12 розділів, 34 глави і більше 360 статей. Таким чином, в предмет Загальної частини кримінального законодавства входять чотири основних інституту: кримінальний закон, злочин,
  6. 4. Особливості кримінальної відповідальності осіб з психічними аномаліями, що не виключають осудності
    обмеженою) осудності ніколи не припинялися. Це можна пояснити, по-перше, тим, що сучасне законодавство Франції, ФРН, Швейцарії, Польщі та низки інших країн Європи визнає в тій чи іншій формулюванні концепцію зменшеної осудності, по друге, успіхами психіатрії у вивченні так званих пограничних станів та аномалій психічного розвитку , що не досягають рівня психічного
  7. 7. Невинне заподіяння шкоди
    обмеженої осудності не тягне звільнення від відповідальності, хоча і враховується певним чином (див., наприклад, ст. 22, 107 і 113 КК РФ). Психофізіологічні відхилення, які маються на увазі ч. 2 ст. 28 КК, обумовлені екстремальними умовами або нервово-психічними перевантаженнями, не дають особі можливості запобігти передбачувані їм наслідки. Таким чином, для визнання
  8. 5. Суб'єкти злочинного діяння
    обмежена штрафом ", то суд передає дана особа на" судово-психіатричне піклування, якщо, враховуючи його психічний стан та особисті обставини, потрібно приміщення на піклування до психіатричного закладу, який поєднується з позбавленням волі та іншими примусовими заходами "(ст. 3 гл. 31 КК Швеції). Порядок виконання спеціального піклування регулюється Законом про судово-психіатричному
  9. Виноски
    обмеження. * (188 ) Ми опускаємо інші правила призначення покарання, встановлені в гол. 10 КК РФ. * (189) Кримінально-виконавче право є матеріальним правом (див.: Загальна теорія держави і права. Академічний курс. С. 242). Зустрічається й інша точка зору , згідно з якою кримінально-виконавче право відноситься до процесуальних галузей права (див. цит. раб., с. 593). Ця точка зору
  10. 1. Історична характеристика примусових заходів медичного характеру
    обмеженої осудності, що включають їх лікування, поєднане з відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі, та лікування на загальних підставах у психоневрологічному диспансері за місцем проживання при засудженні до мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі. На відміну від чинного кримінального законодавства Модельний кодекс не передбачав порядок порушення клопотань про застосування