Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 5. Обмежена осудність |
||
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК осудна особа, яка під час вчинення злочину в силу психічного розстрой-ства не могла повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або ру-ководіть ними, підлягає кримінальній відповідальності. У зазначеній нормі йдеться про так звану обмеженої (зменшеної) осудності. Психічні відхилення впливають на поведінку особи. В одному випадку вони повністю позбавляють особу можливості усвідомлювати значення свого діяння або керувати ними, і тоді воно при-знається неосудним, а в іншому ця можливість звужується. Обмежена осудність встановлюється на підставі юридичного, медичного і тимчасового критеріїв. Юридичний критерій обмеженої осудності означає, що особа внаслідок психічних розладів, що не виключають осудності, не в змозі повною мірою усвідомлювати фактіче-ський характер і суспільну небезпеку своїх дій (без-дії) або керувати ними. Юридичний критерій обмеженої осудності, так само як і однойменний критерій неосудності, характеризують інтелектуальний і вольовий ознаки. Інтелектуальний при-знак свідчить про те, що особа в момент вчинення пре-ступления не здатна повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездейст-вия), що означає нездатність до кінця розуміти зв'язок між здійснюваних їм діянням і наслідками, а також соціальний зміст свого діяння, його небезпека для загально-ства. Вольова ознака полягає в тому, що особа не здатна повною мірою керувати своїми діями (бездіяльністю). Для встановлення юридичного критерію обмеженої вме-няемості достатньо одного із зазначених ознак. Зазвичай нездатність повною мірою усвідомлювати небудь означає одно-тимчасове зниження вольового контролю. Медичний критерій обмеженої осудності в чому схожий з медичним критерієм неосудності: а) хронічний психічний розлад, б) тимчасовий психічний розстрой-ство, в) слабоумство, г) інший хворобливий стан психіки. Пе перерахованих розлади психіки можуть бути підставою для визнання особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, як неосудним, так і обмежено осудним. Наприклад, шізоф-ренію, яка відноситься до хронічним психічним розладами, не завжди повністю позбавляє людину можливості осоз-Нава фактичний характер і суспільну небезпеку свого діяння або керувати ним, тобто ця можливість може бути повністю не втрачена, а лише ослаблена. Особи, які страждають недоумством в стадії дебільності, досить часто визнаються судом обмежено осудними. Відмінність же медичного кри-терия неосудності від медичного критерію обмеженої осудності в тому, що медичний критерій неосудності виступає у вигляді конкретного хворобливого стану психіки, яке повністю блокує або процес усвідомлення особою фактичного характеру і суспільної небезпеки своїх дію-вий (бездіяльності), або процес керівництва ними. При обмеженої ж осудності певні психічні відхилення від норми лише частково позбавляють особа в момент здійснення пре-ступления можливості усвідомлення фактичного характеру і суспільної небезпеки своєї поведінки або можливості керувати ним. Психічні розлади, які не виключають осудності-сти, отримали в психіатрії назва психічні аномалії. У психіатричній літературі аномалією називається відхилення від норми. Поняття «психічні аномалії» включає досить широке коло нервово-психічних порушень. Відсутність чет-ких кордонів між окремими формами аномалій, а також велика кількість змішаних станів і ряд загальних призна-ков дозволяють психіатрам об'єднати всі перераховані психічну розлади в єдину групу. Загальними ознаками є: особистісний рівень ураження, неглибокі порушен-ня в інтелектуально-вольовий сфері діяльності. До психиче-ським аномалій відносяться, наприклад: психопатії - вроджений-ні або придбані аномалії характеру; акцентуації харак-тера - не різко виражені відхилення характеру; розлад потягів і звичок (клептоманія, піроманія, суицидомания, сексуальні перверсії). Отже, медичний критерій обмежено осудними- мости за обсягом ширше медичного критерію неосудності. Для того щоб психічні відхилення стали юридично значущими, необхідно, щоб вони впливали на емо-нальних-вольову сферу діяльності особи. Психічні ано-Малії самі по собі не можуть визначати злочинну поведінку. Наприклад, особа, яка страждає психопатією збудливого кола, робить крадіжку. Однак у даній ситуації психічна анома-лія ніяк не впливає на свідомість і волю особи, коїть злочини. Психічна аномалія повинна призводити до того, що особа в момент вчинення злочину (часовий критерій) імен-но через відхилення в психіці (медичний критерій) НЕ мо-же повністю усвідомлювати фактичний характер і гро- ную небезпека вчиненого діяння або керувати ним (юридичними критерій). Необхідно відзначити, що обмежена осудність не яв-ляется проміжним станом між осудністю і не-вменяемостью. Вона встановлюється в межах осудності. Обмежена осудність, будучи правовим поняттям, ус-новлюють лише судом на підставі висновку комплекс-ної судової психолого-психіатричної експертизи. Психиче-ські розлади, що не виключають осудності, не виключають кримінальну відповідальність, але можуть враховуватися судом в якос-стве обставини, що пом'якшує покарання. У певних випадках вони є підставою для призначення примусових-них заходів медичного характеру. Ці заходи застосовуються до особи, визнаної обмежено осудним, поряд з покаранням, за наявності умов, передбачених ч. 2 ст. 97 КК, і тільки у формі амбулаторного примусового спостереження та лікування у психіатра. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " § 5. Обмежена осудність " |
||
|