| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Нотаріально посвідчені і прирівнюються до них форми заповітів |
||
|
Пріоритетне значення законодавець віддає нотаріально посвідчених заповітів, які залежно від суб'єктів, їх засвідчують, можуть підрозділятися на види: заповіти, посвідчені нотаріусом; заповіти, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування; заповіти, посвідчені посадовими особами консульських установ Російської Федерації. Названим посадовим особам право на вчинення нотаріальних дій надано в силу закону (п. 7 ст. 1125 ЦК, ч. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 37 Основ законодавства про нотаріат). Написання тексту нотаріально посвідченого заповіту повинен здійснювати сам заповідач або зі слів заповідача нотаріус. Нотаріус не має права відмовитися від написання заповіту, якщо заповідач з яких-небудь причин не може або не хоче це зробити сам. Для полегшення створення тексту заповіту допускається використання технічних засобів (комп'ютера, принтера, друкарської машинки і т.п.). Записане нотаріусом заповіт має бути повністю прочитано заповідачем у присутності нотаріуса. Якщо заповідач не в змозі це зробити (наприклад, сліпий), то текст заповіту підлягає оголошенню для нього нотаріусом. Про це на заповіті робиться напис і вказується причина, по якій заповідач не зміг прочитати текст заповіту. Завершує процедуру складання заповіту власноручний підпис заповідача на заповіті. Іноді заповідач з певних причин не може власноручно підписати заповіт: фізичні недоліки, важка хвороба, неграмотність. У такому разі заповіт на прохання заповідача може бути підписано іншою громадянином (рукоприкладчиком) у присутності нотаріуса. У Цивільному кодексі не врегульовано питання про порядок посвідчення заповіту від імені глухих, німих, глухонімих. Це питання знайшов відображення у п. 6 Методичних рекомендацій щодо вчинення окремих видів нотаріальних дій та в п. 14 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій главами місцевих адміністрацій поселень. Грамотні глухі, німі та глухонімі самі підписують заповіт. Але якщо звернувся за вчиненням нотаріальної дії глухий, німий або глухонімий громадянин неписьменний, то при вчиненні нотаріальної дії повинен бути присутнім грамотний повнолітній громадянин (як правило, сурдоперекладач), який може порозумітися з ним і засвідчити своїм підписом, що зміст заповіту відповідає волі бере участь в ній неграмотного глухого, німого або глухонімого. Зазначена особа, як правило, представляє документ, що підтверджує, що воно має спеціальні пізнання по спілкуванню з даною категорією громадян. На практиці таке правило може викликати складності, так як своєчасно знайти громадянина, здатного пояснюватися з глухонімими, може бути проблематично. Нотаріус в заповіті повинен вказати причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт особисто, а також дані рукоприкладчика (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання) відповідно до документа, що засвідчує його особу. З ініціативи заповідача при складанні та посвідченні заповіту може бути присутнім свідок. У цьому випадку свідок підписує заповіт, а нотаріусом вносяться його дані. Роль свідка виражається в посвідченні справжності волі, тобто підтвердження того, що особа, яка пред'явила йому заповіт, є тим самим, яке залишило заповіт і підписало. У деяких випадках нотаріальної форми заповіту надається диспозитивний характер. Так, з ініціативи заповідача нотаріальна форма посвідчення заповіту при наявності розумної можливості може бути здійснена щодо заповітів, прирівняних до нотаріально посвідчених (п. 4 ст. 1127 ЦК), або на розсуд заповідача щодо заповідальнихрозпоряджень правами на грошові кошти (п. 1 ст. 1128 ЦК). Заповідач також має право протягом місяця після припинення надзвичайних обставин скористатися нотаріальної формою заповіту для підтвердження заповіту, складеного в надзвичайних обставинах (п. 1 ст. 1129 ЦК). Коли відсутня розумна можливість зробити заповіт у звичайному нотаріальному порядку в силу виниклих специфічних життєвих ситуацій, громадяни можуть скористатися заповітом, прирівняним до нотаріально посвідчених заповітів. Такого роду заповіту можуть бути наступних видів: 1) заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, госпіталях, інших стаціонарних лікувальних закладах або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів та інших стаціонарних лікувальних установ, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів; 2) заповіти громадян, які перебувають під час плавання на судах, що плавають під Державним прапором Російської Федерації, посвідчені капітанами цих суден; 3) заповіти громадян, перебувають у розвідувальних, арктичних або інших подібних експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій; 4) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріусів, також заповіти працюють у цих частинах цивільних осіб, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами військових частин; 5) заповіти громадян, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі (п. 1 ст. 1127 ЦК). Наведений перелік є вичерпним. Можливість складання подібних заповітів передбачається в зарубіжних законодавствах, передбачалося раніше і у нас. У порівнянні з ГК РРФСР 1964 р. (ст. 541) коло осіб, які мають право засвідчувати подібні заповіту, звужений. Зі складу осіб, наділених таким правом, виключені командири (начальники) військових з'єднань, установ і військово-навчальних закладів. Особливостями заповіту, прирівняного до нотаріальних заповітів, є: обов'язкове вчинення заповідачем підписи на заповіті у присутності особи, його посвідчує; обов'язкова участь свідка при вчиненні підпису заповідачем. Свідок також зобов'язаний підписати заповіт. Все інші вимоги до форми та порядку посвідчення заповіту, прирівняні до нотаріально посвідчених заповітів, підкоряються загальним правилам про форму та порядок посвідчення заповіту (ст. 1124, 1125 ЦК). Так, заповідач зберігає право на використання технічних засобів для написання заповіту, право на оприлюднення для нього тексту заповіту, право на залучення до підпису рукоприкладчика та ін Нотаріально посвідчені заповіту зберігаються у нотаріуса, яка посвідчила заповіт. Заповіти, прирівняні до нотаріально посвідчених заповітів, повинні, як тільки для цього представиться можливість, прямувати відповідною особою нотаріусу за місцем проживання заповідача або до органу юстиції для передачі компетентному нотаріусу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Нотаріально посвідчені і прирівнюються до них форми заповітів " |
||
|
||