ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоПідприємницьке право → 
« Попередня Наступна »
Бушев А.Ю., Міст О.А., Вещунова Н.Л. та ін. Комерційне право. Том 1, 1998 - перейти до змісту підручника

§ 3. Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ТОВ) на сьогодні можна назвати, мабуть, однією з найбільш поширених форм організації підприємницької діяльності. Воно є спеціальною формою об'єднання засновниками їх можливостей і засобів шляхом утворення нової юридичної особи, хоча визначальним для товариства з обмеженою відповідальністю є об'єднання саме капіталу, а не праці. Разом з тим на цій стадії організації підприємницької діяльності безпосередню участь членів суспільства в його оперативно-господарської діяльності повністю не виключається.
Учасниками товариств з обмеженою відповідальністю можуть бути і громадяни та юридичні особи. Державні органи та
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 96
органи місцевого самоврядування не вправі виступати учасниками товариств з обмеженою відповідальністю. Фінансовані власником установи можуть бути учасниками товариств з обмеженою відповідальністю тільки з дозволу власника.
Оскільки засновники товариства не зобов'язані брати участь у його діяльності, з'являється необхідність мати спеціальні органи цієї юридичної особи, компетенція яких, як і деякі інші питання, може бути встановлена ??тільки учасниками товариства в його статуті. Це зумовило наявність у таких товариств двох установчих документів - установчого договору і статуту. Статут затверджується засновниками після підписання установчого договору. У певному сенсі статут носить тут похідний характер, установчий ж договір є головним документом товариства.
Товариства з обмеженою відповідальністю мають ряд специфічних ознак, головним серед яких є те, що всі учасники такого товариства несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю їх організації, тільки в межах вартості внесених ними вкладів (п. 1 ст. 87 ЦК). Звідси походить і назва товариства - «з обмеженою відповідальністю».
Товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа стає єдиним власником переданого засновниками майна. Це характерно і для тих організаційних форм, які були розглянуті раніше. Його учасники після того як зробили свої внески в статутний капітал втрачають право власності на це майно. Розподіл статутного капіталу на долі не робить майно товариства частковою власністю учасників. Тому, дійсно, учасники такого товариства несуть лише ризик збитків у межах вартості їх внесків, а не відповідають своїми вкладами, які на цей момент вже є власністю товариства.
Найчастіше вклади товариства виробляються грошима, цінними паперами або іншими речами, проте з цією метою, відповідно до п. 6 ст. 66 ГК тут можуть бути використані і майнові права або інші права, що мають грошову оцінку. У зв'язку з цим п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду РФ і Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ № 6/8 від 1 липня 1996 р. «Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації» роз'яснює, що вкладом не може бути об'єкт інтелектуальної власності (патент, об'єкт авторського права, включаючи програму для ЕОМ, і т. п.) або «ноу-хау». Однак в якості внеску може бути визнано право користування таким об'єктом, передане товариству у відповідності з ліцензійним договором, який повинен бути зареєстрований в порядку, передбаченому законодавством.
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 97
Внесене в якості внеску майно піддається оцінці учасниками товариства на загальних зборах.
Принцип обмеженої відповідальності не дозволяє кредиторам такого суспільства розраховувати на яке-небудь інше майно, крім майна самого суспільства, тому законодавець звертає особливу увагу і пред'являє більш жорсткі вимоги до визначення і формування статутного капіталу товариств у порівнянні зі складовим капіталом товариств. Розмір цього капіталу ні за яких умов може бути менше мінімальної суми, визначеної законом. При зменшенні вартості чистих активів до розміру, меншого зареєстрованого статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про це і зареєструвати відповідне зменшення капіталу. Якщо ж вартість чистих активів виявиться менше встановленого законом мінімуму, товариство підлягає ліквідації (п. 4 ст. 90 ЦК) [1].
Ліквідація товариства може відбутися в цьому випадку тільки по закінченні другого фінансового року діяльності товариства, оскільки на повну оплату статутного капіталу товариству з обмежений-ної відповідальністю ЦК надає один рік. Причому при реєстрації допускається оплата статутного капіталу не менш ніж наполовину. При несплаті іншої частини протягом першого року діяльності товариства наступають ті ж наслідки, що і при зменшенні його чистих активів до величини меншої, ніж зареєстрований статутний капітал (п. 3 ст. 90 ЦК).
Крім того, будь-яке зменшення статутного капіталу цього товариства в порівнянні з зареєстрованим (навіть якщо його вели-чину залишається при цьому вище передбаченого законом обов'язкового мінімуму) згідно з п. 5 ст. 90 ГК допустимо тільки після письмового повідомлення всіх кредиторів товариства. Кредитори в цьому випадку має право вимагати від суспільства дострокового припинення або виконання наявних зобов'язань з покладанням на нього всіх пов'язаних з цим збитків. Збільшення зареєстрованого статутного капіталу товариства не вимагає спеціального оповіщення про це контрагентів суспільства, проте дозволяється тільки після повної оплати всіма його учасниками своїх вкладів.
Інша особливість товариства з обмеженою відповідальністю носить організаційний характер і полягає в тому, що таке суспільство є закритим, тобто грунтується на принципах сталості не тільки капіталу, що ми вже розглянули, але й передбачає незмінний складу учасників. Останній чинник разом
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 98
з ограніченност'ю відповідальності суспільства є визначальним. Зокрема, законодавцем досить докладно регламентуються процедури передачі або відчуження частки учасника. Останні, за загальним правилом, можуть передати свою частку (чи її частину) іншим учасникам товариства або третім особам, однак п. 2 ст. 93 ГК дозволяє самому суспільству вирішити в установчих документах питання про відчуження частки учасника третім особам. Якщо суспільство не згодне з такою передачею, передача не може бути здійснена. Це правило є звичайним для статутів товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки члени суспільства зацікавлені в тому, щоб його учасниками були заможні особи, здатні забезпечити престиж і кредитоспроможність фірми.
У статуті суспільства необхідно також уточнити коло осіб, яким можуть бути переуступлені частки вибуває учасника. Це коло може бути максимально звужений, наприклад, положенням про те, що частки можуть переуступаться тільки іншим учасникам, тобто поява нових учасників крім засновників у цьому випадку взагалі не передбачено. Можна дещо розширити це коло і зафіксувати положення про те, що вибувають учасник товариства з обмеженою відповідальністю за згодою більшості інших учасників може переуступити повністю або частково належні йому частки іншим учасникам або третім особам. Ступінь закритості суспільства в цьому випадку визначається двома показниками: числом голосів, необхідних для отримання згоди на переуступку часткою, і колом осіб, яким можуть ці частки переуступаться. Зазвичай передбачається, що частки можуть бути переуступлені тільки за згодою більшості інших учасників. Це згода може бути виражена простим, кваліфікованою більшістю (більшістю в 3/4) голосів, одноголосним рішенням або іншим іншим способом, який визнають за необхідне встановити засновники товариства. Тому в статуті цих товариств зазвичай чітко фіксують, про яку більшість йде мова при вираженні згоди на переуступку часткою.
Незалежно від норми статуту члени суспільства набувають переважне право купівлі частки, що продається учасником третім особам, пропорційно розмірам своїх часток (якщо інше не встановлено установчими документами товариства чи угодою його майбутніх учасників).
Прийом учасників у суспільство може вироблятися як на стадії його установи, так і після цього. Порядок прийняття нових учасників регулюється статутом товариства. Кожен новий учасник несе відповідальність і за тими зобов'язаннями, які виникли до його вступу в товариство.
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства у будь-який час і незалежно від згоди інших
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 99
учасників, подавши при цьому відповідну заяву. При цьому йому повинна бути виплачена вартість частини майна товариства, що відповідає його частці у статутному капіталі товариства. Таке правило зафіксовано в ст. 94 ГК. Слід звернути увагу на те, що тут законодавець має на увазі відповідне частину всього майна товариства, а не тільки частина його статутного капіталу. Причому вибувають учасник отримує не саме майно в натурі, а тільки вартість відповідного майна. Постанови Пленуму Верховного Суду РФ і Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ № 6/8 від 1 липня 1996 р. «Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації» також роз'яснює, що умови установчих документів, що передбачають право засновника (учасника) вилучити внесену ним в якості внеску майно в натурі при виході зі складу організації, визнається недійсним. Це є важливим чинником, що забезпечує стабільність діяльності суспільства, оскільки в іншому випадку вихід окремих учасників міг би практично паралізувати його подальшу діяльність. Порядок і строки виплати грошового еквівалента визначаються у спеціальному законодавстві про товариства або установчими документами товариства.
Органами управління товариства є загальні збори його учасників, а також виконавчі органи, які можуть включати рада, правління або керуючого, ревізійну комісію. Вищим органом управління товариством є загальні збори його учасників. Воно володіє виключною компетенцією у вирішенні деяких основних питань життя суспільства (ст. 91 ЦК), таких, як зміна статуту товариства та зміна розміру його капіталу, утворення виконавчих органів товариства та дострокове припинення їх повноважень, затвердження річних звітів та балансів товариства і розподіл його прибутку і збитків, прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію товариства, обрання ревізійної комісії товариства. Рада товариства не є обов'язковим органом, він може і не створюватися, залежно від волі учасників. Замість правління, тобто колегіального органу управління, може бути передбачено обрання одноосібного керівника. Таким чином, види і компетенція виконавчих органів товариства визначаються тільки в його установчих документах. Виконавчі органи товариства мають право вирішувати всі питання управління і діяльності суспільства, не віднесені до виключної компетенції загальних зборів.
Кожен учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право бути присутнім на загальних зборах і брати безпосередню участь у розгляді питань особисто або через довірену особу. Порядок розподілу прибутку товариства зазвичай
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 100
встановлюється статутом, в іншому випадку діє загальний принцип, за яким чистий прибуток товариства розподіляється між його членами пропорційно розміру їх вкладів.
Максимальне число учасників товариства встановлюється спеціальним законодавством, з іншого боку, його мінімальний склад законом не обмежений, таке суспільство може мати і єдиного засновника (учасника), причому не обов'язково професійного підприємця, оскільки, як ми вже говорили, це суспільство об'єднання капіталів, а не осіб. В якості єдиного учасника товариства, отже, можуть виступити і некомерційні організації, і будь-які дієздатні громадяни (фізичні особи). Однак у силу п. 2 ст. 88 ГК товариство з обмеженою відповідальністю не може мати в якості єдиного учасника або засновника інше господарське товариство, що складається з однієї особи.
Реорганізація і ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю допускається, крім загальних підстав реорганізації та ліквідації юридичних осіб, також за одноголосним рішенням його учасників. При цьому відповідно до п. 2 ст. 92 ГК таке суспільство може перетворитися або в інше суспільство (акціонерне або з додатковою відповідальністю), або у виробничий кооператив, але не в товариство.
Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, так само як і в товаристві з обмеженою відповідальністю, проте від останнього товариство з додатковою відповідальністю відрізняється характером відповідальності учасників, оскільки, при недостатності майна товариства, для задоволення вимог кредиторів учасники такого товариства можуть бути притягнуті до додаткової відповідальності належить особисто їм майном, причому в солідарному порядку. Однак розмір цієї відповідальності обмежений: він стосується не всього їх майна, що характерно для повних товариств, а лише його частини - однакового для всіх учасників кратного розміру до суми внесених ними вкладів.
  Учасниками товариств з додатковою відповідальністю можуть бути і громадяни та юридичні особи. Державні органи та органи місцевого самоврядування не вправі виступати учасниками товариств з додатковою відповідальністю. Фінансовані власником установи можуть бути учасниками товариств з додатковою відповідальністю лише з дозволу власника.
  До певної міри, якщо не брати до уваги характер відповідальності, товариство з додатковою відповідальністю можна вважати різновидом товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки п. 3 ст. 95 ЦК передбачено, що до товариства з
  Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 101
  додатковою відповідальністю можуть застосовуватися правила про товариство з обмеженою відповідальністю.

  [1] До прийняття спеціального закону про товариства з обмеженою відповідальністю величина статутного капіталу організацій цього виду регламентується Указом Президента РФ від 8 липня 1994 р. № 1482 «Про впорядкування державної реєстрації підприємств та підприємців на території Російської Федерації» / / СЗ РФ 1994 № 11 ст. 1194. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 3. Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"
  1.  § 2. Вимоги, що пред'являються до професійних учасників страхового ринку
      товариства взаємного страхування, яка отримала ліцензію на здійснення такої на території Російської Федерації. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 281 З огляду на те, що ГК також містить визначення страховика (ст. 938), виникає питання про співвідношення цих двох норм-дефініцій. Відповідно до ст. 938 ГК
  2.  § 1. Сутність юридичної особи. Основи побудови та система юридичних осіб
      громадським організаціям, а також тим, що "індивідуальна власність потребує доповнення своєї однобічності і в пом'якшенні її різкості". На підставі цього вдавалися до такого прийому, як уявлення про юридичну особу, за допомогою якого підводили щось дійсно існуюче під відповідне цьому поняття (концепція подання Г. Дернбурга). Окремі автори чи не
  3.  § 2. Правосуб'єктність юридичних осіб
      суспільства відповідного профілю). Саме право на ліцензовану діяльність виникає з моменту отримання ліцензії або в зазначений у ній термін і припиняється після закінчення терміну її дії, якщо інше не встановлено законом або іншими правовими актами (абз. 2 п. 3 ст. 49 ЦК). До моменту отримання ліцензії або зазначеного в ній терміну юридична особа не має такого права і не може його реалізувати,
  4.  § 3. Виникнення і припинення юридичної особи
      товариства (п. 3 ст. 98 ЦК), всі кооперативи (п. 1 ст. 108, п. 2 ст. 116 ЦК), а також фонди (п. 4 ст. 118 ЦК). Тільки на підставі установчого договору функціонують господарські товариства (ст. 70, 83 ЦК). На підставі статуту та установчого договору діють об'єднання юридичних осіб (п. 1 ст. 122 ЦК). Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю діють на підставі
  5.  § 6. Акціонерне товариство
      суспільство - комерційна організація, статутний капітал якої розділений на певну кількість акцій, що засвідчують зобов'язальні права учасників (акціонерів) по відношенню до суспільства; акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю, в межах вартості належних їм акцій (абз . 1 ст. 96 ГК; абз. 1, 2 п. 1 ст. 2 ФЗ від 26 грудня 1995
  6.  § 3. Особливості успадкування та іншого посмертного переходу окремих видів майна
      громадські та релігійні, благодійні та інші фонди - п. 3 ст. 48 ЦК), а іноді в яких вони не мають і самого членства (ст. 118 ЦК), питання про спадкування не виникає в принципі за відсутністю об'єкта успадкування. Якщо померлий громадянин був власником майна організації - приватної установи (абз. 3 п. 2 ст. 48, ст. 120 ЦК), до складу спадщини входить все майно даного
  7.  1. Ознаки юридичної особи
      товариства з обмеженою і з додатковою відповідальністю, в асоціаціях і союзах), а іноді - тільки установчий договір (у повних і в командитних товариствах). Для деяких організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю, наприклад для окремих видів державних і муніципальних установ, допускається наявність тільки загального (типового) положення про організації
  8.  5. Види акціонерних товариств; права та обов'язки акціонерів
      суспільства поділяються на відкриті і закриті (ст. 97 ГК, ст. 7 Закону про акціонерні товариства). Відкриті акціонерні товариства мають право продавати свої акції, тобто формувати статутний капітал, не тільки по закритій підписці (серед заздалегідь визначеного кола осіб), а й шляхом відкритої (публічної) підписки, тобто вільного продажу акцій всім бажаючим. Акціонери відкритих товариств вправі й самі вільно
  9.  4. Право власності господарських товариств
      товариств складається статутний капітал. Як і складеного капіталу товариства, статутний капітал господарського товариства є сумарною грошовою оцінкою вкладів учасників (п. 1 ст. 90, п. 1 ст. 99 ЦК) і розділяється на їх частки (в акціонерних товариствах - на акції), юридично представляють собою права вимоги учасників до суспільства. Оскільки внесок учасника представляє собою майно (речі
  10.  1. Продаж підприємств і інші форми їх придбання
      суспільства або шляхом придбання часток у статутному (складеному) капіталі товариств, товариств з обмеженою (додаткової) відповідальністю та паїв у виробничих кооперативах. У зазначених випадках господарське панування над підприємством можливо, якщо суб'єкти мають необхідною кількістю голосуючих акцій акціонерного товариства, необхідною часткою в статутному (складеному) капіталі
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка