|
До числа загальних підстав оспорімості угод норми глави 9 ГК відносять:
а) вчинення юридичною особою правочину, що виходить за межі його правоздатності (ст. 173 ЦК);
б) вчинення операції з виходом за межі обмежень повноважень на вчинення правочину (ст. 174 ЦК);
в) вчинення правочину неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 175 ЦК);
г) вчинення правочину громадянином, обмеженим судом у дієздатності (ст. 176 ЦК);
д) вчинення угоди громадянином , не здатним розуміти значення своїх дій або керувати ними (ст. 177 ЦК);
е) вчинення правочину під впливом помилки (ст. 178 ЦК);
ж) вчинення правочину під впливом обману, насилля, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою або збігу тяжких обставин (ст. 179 ЦК).
|
- § 3. Підстави оспорімості (відносної недійсності) угод
загальні та спеціальні. Загальні підстави оспорімості угод вказані в нормах глави 9 ГК. Спеціальні підстави оспорімості містяться в інших нормах цивільного законодавства та нормах інших галузей
- § 2. Цивільна дієздатність громадян
підстави недійсності шлюбу. 2. Неповнолітній, що досяг 16 років, може бути оголошений повністю дієздатним у порядку емансипації (ст. 27 ЦК). Обов'язковою передумовою емансипації є трудова або підприємницька діяльність неповнолітнього, в процесі якої він повинен довести свою соціальну зрілість для можливості "дострокового" отримання дієздатності в повному
- § 2. Правосуб'єктність юридичних осіб
загальні ознаки, що забезпечують їх єдність. Представництва (філії) - підрозділи (складові частини) юридичної особи, і в цьому сенсі вони порівнянні з іншими його підрозділами (цехами, бригадами, ділянками, лініями, виробництвами і т.п.). Як і інші підрозділи, самі представництва (філії) не є юридичними особами, а значить, не мають правоздатності, тому будь-які
- § 4. Порядок і наслідки визнання угоди недійсною
загальні наслідки недотримання простої письмової форми угоди у вигляді неможливості посилання на показання свідків на підтвердження угоди та її умов (ст. 162 ЦК); визнання дійсною угоди нікчемною, зокрема угоди , що не убраної в необхідну законом нотаріальну форму (п. 2 ст. 165 ЦК) або досконалої до вигоди малолітнього (п. 2 ст. 172 ЦК); виникнення права власності
- § 3. Зміст, форма та державна реєстрація договорів
підстав. Коли ж розлад між волею і волевиявленням не був і не міг бути відомий контрагенту, то ситуація ускладнюється. Право не може бути байдужим до інтересів такого сумлінного контрагента. Виходячи з потреб обороту, законодавець не може ігнорувати права добросовісного учасника цивільного обороту і повинен визнавати договір дійсним і непорушним, покладаючи тим самим тягар
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
загальні положення ЦК про способи забезпечення виконання зобов'язань (ст. 329 ЦК), а також в силу подібності даних правовідносин з відносинами, врегульованими нормами § 5 гл. 23 ГК, - норми ЦК про договір поруки (п. 1 ст. 6 ЦК). Тому права публічного освіти, який виконав на підставі наданої гарантії на користь кредитора грошове зобов'язання боржника, визначаються в
- § 1. Загальні положення про купівлю-продаж
загальні положення про купівлю-продаж (див. § 1 гл. 30 ЦК) застосовуються, якщо законом не встановлено спеціальні на цей рахунок правила (див. п. 2 ст. 454 ЦК). Особливості купівлі-продажу товарів окремих видів можуть визначатися законодавством (див. п. 3 ст. 454 ЦК). Нарешті, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. І хоча в літературі цю позицію розділяють не всі автори * (21),
- § 4. Права і обов'язки подружжя
загальні борги подружжя * (304). З урахуванням того що право власності на вимогу і обов'язок не існує * (305), ці частини майна подружжя за аналогією з їх правом власності варто було б іменувати спільним сумісним вимогою і спільної сумісної обов'язком * (306). Як вже було зазначено, право власності на спільну річ подружжя є їх правом спільної, тобто бездолевой,
- § 3. Форма заповіту
загальні приватноправові норми про форму та порядок вчинення заповіту, а також загальні положення про порядок оформлення окремих видів заповітів і заповідальнихрозпоряджень. Основи законодавства Російської Федерації про нотаріат від 11 лютого 1993 г. * (652), хоча і дублюють в ряді випадків положення Кодексу щодо форми заповіту, в той же час містять комплекс детально опрацьованих
- § 4. Виконання і оспорювання заповіту
загальні положення цивільного права. Можливість застосування глави 25 ЦК до названих відносин є спірною. Таким чином, дати чітку юридичну кваліфікацію виконавцю заповіту в рамках інституту представництва або окремих видів зобов'язань досить проблематично. Норми, що визначають правове становище виконавця заповіту, утворюють самостійний інститут спадкового права,
|