Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 3: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

2. Зобов'язання за участю третіх осіб

З основними суб'єктами зобов'язання (з кредитором або з боржником або з обома одночасно) можуть бути пов'язані правовідносинами треті особи, зазвичай не є в цьому зобов'язанні ні боржниками, ні кредиторами (1). Зобов'язання з участю третіх осіб становлять особливий різновид зобов'язань з точки зору їх суб'єктного складу. До них відносяться:
--- ---
КонсультантПлюс: примітка.
Монографія М.І. Брагінського, В.В. Витрянского "Договірне право. Загальні положення" (Книга 1) включена до інформаційного банку відповідно до публікації - Статут, 2001 (видання 3-е, стереотипне).
(1) Про поняття третьої особи в цивільному праві див. докладніше: Брагінський М.І ., Витрянский В.В. Указ. соч. С. 361 - 362.
- регресні зобов'язання (з перекладання виконаного обов'язку на третю особу);
- зобов'язання на користь третьої особи (а не кредитора);
- зобов'язання, виконувані (за боржників) третіми особами.
Регресні (зворотні) зобов'язання виникають у тих випадках, коли боржник за основним зобов'язанням виконує його замість третьої особи або з вини третьої особи (в останньому випадку мова, по суті, йде про регресної відповідальності, за традицією вдягаються у форму зобов'язання). Так, солідарний боржник, повністю виконав зобов'язання, отримує право зворотної вимоги ( регресу) до решти содолжников (п. 2 ст. 325 ЦК), а виконав зобов'язання субсидіарний боржник отримує аналогічне право по відношенню до основного боржника (п. 3 ст. 399 ЦК). Адже в обох випадках зобов'язання виконано боржником і за інших осіб. Оскільки закон допускає виконання зобов'язання лише одним з співборжників (або субсидіарним боржником), решта содолжников (або основний боржник в субсидіарної зобов'язанні), не виконувати зобов'язання, розглядаються в такій ситуації як третіх осіб, що стають потім боржниками в регресними зобов'язаннями.
Господарські товариства і виробничі кооперативи зобов'язані законом до відшкодування шкоди, заподіяної їх учасниками (членами) у випадках здійснення ними підприємницької або іншої діяльності такої юридичної особи (п. 2 ст. 1068 ЦК). Останнє потім отримує право зворотної вимоги ( регресу) до повного товаришу або члену кооперативу в розмірі виплаченого з їх вини відшкодування (п. 1 ст. 1081 ЦК). Інакше кажучи, між товариством чи кооперативом як боржником і потерпілим як кредитором виникає деліктне зобов'язання, в якому безпосередній заподіювач шкоди (повний товариш або член кооперативу) не бере, тобто розглядається в якості третьої особи. Після відшкодування заподіяної їм шкоди виникає регресне зобов'язання, в якому юридична особа, колишнє в деліктному зобов'язанні боржником, займає місце кредитора, а повний товариш або член кооперативу (третя особа ), з вини якого виник шкоду, стає на місце боржника (тобто, по суті, настає його регресних відповідальність).
Таким чином, регресне зобов'язання завжди виникає в силу виконання іншого, основного зобов'язання , причому боржник за основним зобов'язанням перетворюється на кредитора за зобов'язанням регрессному, а третя особа займає в ньому місце боржника. Регресна зобов'язання стає новим, самостійним зобов'язанням, а не являє собою заміну кредитора (зміну осіб) в основному зобов'язанні (абз. 2 п. 1 ст. 382 ЦК), бо останнє припиняється виконанням, здійсненим боржником - майбутнім регресними кредитором.
Разом з тим обидва ці зобов'язання тісно пов'язані. Про це свідчить, зокрема, те, що позовна давність за регресними зобов'язаннями починає текти лише з моменту виконання основного зобов'язання (п. 3 ст. 200 ЦК). Але регресне зобов'язання не можна розглядати як додаткове (акцессорное) по відношенню до основного зобов'язання. акцесорних зобов'язання (наприклад, щодо сплати неустойки у вигляді штрафу або пені) існує лише остільки, оскільки є головне зобов'язання, і автоматично припиняється з його припиненням. Регресна зобов'язання, навпаки, виникає при припиненні основного зобов'язання (внаслідок виконання) і лише в цьому сенсі є похідним від нього (1).
---
(1) Див: Новицький І. Б., Лунц Л.А. Указ. соч. С. 215.
Не всякий боржник може в регресних порядку перекласти свій борг або його частину на третю особу. Це допустимо лише тоді, коли виконавцем ( боржником) за основним зобов'язанням мало б стати таке третя особа, але в силу закону або договору ним став боржник. Тому регресними можна вважати всяке зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний вчинити для кредитора певні дії у зв'язку з тим, що кредитор здійснив аналогічні дії на користь іншої особи замість боржника або з його вини.
У більшості випадків регресні зобов'язання, по суті, являють собою різновид цивільно-правової відповідальності.
Зобов'язання на користь третіх осіб являють собою зобов'язання, виконання за якими боржник зобов'язаний провести не кредитору, а зазначеному (а іноді й не вказаною) ним у договорі третій особі, яка має право вимагати такого виконання на свою користь (абз. 2 п. 3 ст. 308, п. 1 ст. 430 ЦК), тобто, по суті, стає новим кредитором.
Однак множинності осіб на стороні кредитора тут не виникає, бо таке третя особа має право вимагати виконання зобов'язання повністю для себе, не будучи, однак, ні солідарним, ні субсидіарним, ні тим більше пайовою кредитором. При цьому третя особа отримує право вимоги до боржника, але не може нести ніяких обов'язків, оскільки воно не брало участь у формуванні даного договірного зобов'язання (п. 3 ст. 308 ЦК).
Прикладами таких зобов'язань можуть служити зобов'язання з договору банківського вкладу, внесеного на користь третіх осіб (ст. 842 ЦК), наприклад, батьками на ім'я своїх дітей; зобов'язання, що випливають з договору страхування ризику відповідальності за заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб (зокрема, страхування відповідальності власників автотранспортних засобів), оскільки він вважається укладеним на користь таких осіб, яким може бути завдано шкоди і які заздалегідь взагалі невідомі (ст. 931 ЦК); зобов'язання з договору особистого страхування (на випадок заподіяння шкоди життю або здоров'ю застрахованого громадянина), укладеного в користь не страхувальника, а іншої особи (вигодонабувача) (ст. 934 ЦК).
Третя особа в силу договору боржника з первісним кредитором набуває право вимагати виконання на свою користь. Цим зобов'язання на користь третьої особи відрізняється від зобов'язання, що виконується третій особі, а не кредитору, тобто від переадресування виконання. Йдеться про право кредитора вказати боржникові на необхідність провести виконання не йому, а іншим (третім) особам, коли, наприклад, кредитор за грошовим зобов'язанням просить боржника сплатити не йому, а зазначеній ним особі (зазвичай одному зі своїх кредиторів) або оптовий покупець просить відвантажити куплені ним товари не на свій склад, а безпосередньо на адресу роздрібних продавців (транзитом). У таких випадках сторонні не купують ніяких прав вимоги щодо боржника, що залишається зобов'язаним тільки перед своїм кредитором.
Щоб отримати право вимоги за зобов'язанням на користь третьої особи, останнє повинно прямо висловити боржникові свій намір скористатися даним правом (1). Зазвичай це відбувається після виникнення зобов'язання, а у зобов'язанні особистого страхування на користь третьої особи відповідний договір взагалі може бути укладений лише з попередньої письмової згоди застрахованого (абз. 2 п. 2 ст. 934 ЦК) . До цього моменту (або при відмові третьої особи від свого права) зобов'язання може бути змінено або припинено за угодою боржника і первісного кредитора (п. п. 2 і 4 ст. 430 ЦК) без участі третьої особи. Так, до вираження третьою особою наміру скористатися правами вкладника первісний вкладник може вилучити внесений на ім'я третьої особи внесок повністю або в частині (п. 2 ст. 842 ЦК). Отже, в таких зобов'язаннях зберігається і первісний кредитор, який за загальним правилом може скористатися правом вимоги, наприклад, при відмову третьої особи від цього права. Тож зобов'язання на користь третьої особи не можна розглядати в якості одного з випадків заміни кредитора (відступлення права вимоги).
--- ---
КонсультантПлюс: примітка.
Монографія М.І. Брагінського, В. В. Витрянского "Договірне право. Загальні положення" (Книга 1) включена до інформаційного банку відповідно до публікації - Статут, 2001 (видання 3-е, стереотипне).
(1) Традиційно прийнято вважати, що лише з цього моменту третя особа набуває право вимоги до боржника (див.: Шершеневич Г.Ф. Підручник російського громадянського права. Т. 2. С. 84). Про інших поглядах з цього питання див: Брагінський М.І., Витрянский В.В. Указ. соч. С. 367 - 371.
Після зазначеного моменту змінити або припинити зобов'язання на користь третьої особи без її згоди сторони первинного договору вже не має права (якщо тільки інше прямо не передбачено законом, іншими правовими актами або договором). Однак боржник в такому зобов'язанні може висунути проти вимог третьої особи всі заперечення, які він міг би протиставити первісному кредиторові (п. 3 ст. 430 ЦК).
Зобов'язання , який виконувався третьою особою, являє собою покладання боржником виконання свого боргу на третю особу ("передоручення виконання"). Воно допускається в більшості зобов'язань, оскільки кредитору в принципі байдуже, хто його справить (наприклад, у грошовому зобов'язанні), якщо тільки мова не йде про зобов'язання особистого характеру. Таким чином, виконання зобов'язання за загальним правилом може бути покладено боржником на третю особу, причому кредитор зобов'язаний прийняти від останнього таке виконання (п. 1 ст. 313 ЦК), якщо тільки обов'язок боржника особисто провести виконання прямо не випливає із закону, іншого правового акта, умов зобов'язання або його істоти. Ясно, що така можливість звичайно відповідає інтересам боржника.
Так, покупець може отримувати товар не тільки безпосередньо від свого контрагента, наприклад оптового постачальника, але і , за його вказівкою, від виробника, який в цьому випадку в якості третьої особи виконує обов'язки за продавця (не будучи стороною договору з цим покупцем); в силу вказівок транспортного законодавства зобов'язання з договору залізничного перевезення пасажира або вантажу виконуються не тільки залізницею пункту відправлення , але й не беруть участь у цьому договорі іншими залізницями, за якими послідовно перевозяться пасажир або вантаж. Нерідко такі випадки прямо передбачаються законом. Зокрема, здійснює будівництво об'єкта підрядник має право залучати для виробництва окремих видів робіт субпідрядників (п. 1 ст. 706 ГК ); експедитор в договорі транспортної експедиції може покласти виконання деяких своїх обов'язків на інших осіб (ч. 1 ст. 805 ЦК) і т.д.
У всіх таких випадках третя особа, яка виконує за боржника його зобов'язання або окремі складові його обов'язки, не може розглядатися в якості додаткового боржника. Кредитор не вступає з ним ні в які правовідносини, і зобов'язаною особою перед ним все одно залишається первісний боржник, цілком відповідає перед кредитором за належне виконання всіх лежачих на неї обов'язків, в тому числі за їх невиконання або неналежне виконання залученими ним третіми особами (ст. 403 ЦК). Інакше кажучи, що допускається законом або договором покладання боржником виконання свого зобов'язання на третю особу не звільняє його від обов'язку виконання і від відповідальності за неналежне виконання.
Як виняток законом можуть передбачатися випадки, коли відповідальність за порушення зобов'язання перед кредитором несе третя особа, яка є безпосереднім виконавцем. Так, відповідно до транспортного законодавством відповідальність за порушення зобов'язань з перевезень вантажів несе залізниця (транспортна організація - перевізник) місця призначення, а не місця відправлення вантажу. Але і в таких ситуаціях первісний боржник не усувається з зобов'язання, бо при цьому не відбувається переведення боргу на третю особу - виконавця, а боржник разом з третьою особою залишається зобов'язаним перед кредитором, який в результаті отримує право за своїм вибором вимагати виконання від одного з них або, точніше, покладати на одного з них відповідальність за невиконання зобов'язання (1).
--- ---
КонсультантПлюс: примітка.
Монографія М.І. Брагінського, В. В. Витрянского "Договірне право. Загальні положення" (Книга 1) включена до інформаційного банку відповідно до публікації - Статут, 2001 (видання 3-е, стереотипне).
(1) Див: Брагінський М . І., Витрянский В.В. Указ. соч. С. 378; Сарбаш С.В. Виконання договірного зобов'язання третьою особою. М., 2003. С. 89 - 90.
Разом з тим третя особа в деяких випадках має право виконати кредитору зобов'язання за боржника і за своєю ініціативою - за свій рахунок і навіть без згоди боржника (п. 2 ст. 313 ЦК). Така ситуація можлива, якщо через невиконання зобов'язання боржником пов'язане з ним правовідносинами третя особа піддається небезпеці втратити наявне у нього право на майно боржника. Наприклад, у зв'язку з виявлену неплатоспроможністю орендаря будівлі і загрозою дострокового розірвання орендного договору з вилученням орендованого майна суборендар приміщення вправі сам внести орендну плату орендодавцю і щодо цього боргу виступити перед орендарем вже в ролі кредитора (за правилами про зміну осіб у зобов'язанні). Саме ж первісне (що триває) зобов'язання оренди не припиняється таким одноразовим виконанням і не замінюється регресними зобов'язанням між третьою особою та боржником (1).
  ---
  (1) Це правило названо юридичної аномалією (див.: Сарбаш С.В. Указ. Соч. С. 35), бо ніякої перехід прав по сповненого і тим самим прекращенному зобов'язанню, зрозуміло, неможливий (див., наприклад: п. 7 Огляду судової практики Верховного Суду РФ за II квартал 2002 р. / / БВС РФ. 2002. N 12). Але насправді мова тут йде не про всіх, а лише про деякі, які тривають зобов'язальних правовідносинах, приклади яких в п. 2 ст. 313 ГК привів сам законодавець і які не припиняються однократним (частковим) виконанням. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "2. Зобов'язання за участю третіх осіб"
  1.  ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
      зобов'язальних і виняткових відносин. Поняття і види немайнових відносин, регульованих цивільним правом. Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин. Функції цивільного права. Принципи цивільного (приватного) права. Система цивільного права. Визначення цивільного права як правової галузі. Тема 3. Цивільне право як наука і навчальна
  2.  1. Зобов'язання з множинністю осіб
      зобов'язанні беруть участь боржник і кредитор. Але це не означає, що число учасників усякого зобов'язання вичерпується двома особами. По-перше, кількість кредиторів і боржників у конкретному зобов'язанні не обмежується, що веде до появи зобов'язань з множинністю осіб (боржників або (і) кредиторів). По-друге, в деяких зобов'язаннях крім боржника і кредитора беруть участь інші
  3.  § 3. Права та обов'язки муніципального службовця
      зобов'язання і вимоги до службового поводження; берегти муніципальне майно, у тому числі надане йому для виконання посадових обов'язків та ін Федеральним законом "Про основи муніципальної служби Російській Федерації" (ст. 11) встановлено обмеження, пов'язані з муніципальною службою. Муніципальний службовець не має права: займатися іншою оплачуваною діяльністю,
  4.  § 2. Місцевий референдум
      зобов'язань муніципального освіти; 5) про прийняття надзвичайних і термінових заходів щодо забезпечення здоров'я та безпеки населення. Питання, що виносяться на референдум, повинні бути сформульовані так, щоб на них можна було дати однозначну відповідь, щоб виключалася невизначеність правових наслідків прийнятих по них рішень. Наведені положення означають, що компетенція місцевих референдумів
  5.  § 1. Муніципальна власність
      зобов'язаннями муніципальних установ і забезпечують їх виконання. Необхідно мати на увазі, що представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування мають складну природу, одночасно будучи і органами управління - суб'єктами публічного права, і установами - суб'єктами цивільного права, насамперед майнового обороту. Отже, органи місцевого самоврядування в
  6.  § 1. Поняття комерційного права
      зобов'язань підприємцем або його контрагентами за договором. У цьому випадку настає майнова відповідальність підприємця або його контрагента, що виражається в несприятливих майнових наслідки для відповідної особи і обумовлено правопорушенням з його боку. Так, підприємець несе відповідальність у тому випадку, якщо не доведе, що належне виконання
  7.  § 4. Акціонерні товариства
      зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю, в межах вартості належних їм акцій. У тому випадку, якщо на момент виникнення обов'язку погасити заборгованості товариства акціонер ще не повністю оплатив свої акції, він несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних йому акцій. Принцип
  8.  § 7. Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність
      зобов'язання щодо внесення пайових внесків; про склад і компетенції органів управління кооперативом та порядок прийняття ними рішень, в тому числі про питання, рішення по яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів; про порядок покриття членами кооперативу понесених ним збитків. Організація управління споживчих кооперативів в чому схожа з управлінням
  9.  § 4. Правовий режим цінних паперів
      зобов'язаннями і способу кредитування. Такі, наприклад, товаророзпорядчі цінні папери, векселі, чеки. Участь у зверненні таких цінних паперів позбавляє від необхідності фізичного переміщення товарів і грошових коштів від Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 167 одних суб'єктів до інших. Враховуючи ж обсяги
  10.  § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
      зобов'язанням. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами, в необхідної в які підлягають випадках формі, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони не можуть прийти до такої угоди, то, за загальним правилом, їх не можна спонукати укласти між собою договір. Природно, мається на увазі виключно легальний спосіб такого спонукання - через арбітражний суд.