Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 3: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

1. Зобов'язальне право як підгалузь цивільного (приватного) права

Зобов'язальне право являє собою складову частину (підгалузь) цивільного (приватного) права, норми якої безпосередньо регулюють майновий чи економічний оборот, перетворюючи його у форму цивільно-правового обороту . Інакше кажучи, мова тут йде про правове оформлення товарно-грошового обміну, тобто ринкових взаємозв'язків у власному розумінні слова. Саме в нормах зобов'язального права численні і різноманітні товарно-грошові зв'язку конкретних суб'єктів обміну, складові економічне поняття ринку, отримують правове визнання і закріплення.
Зобов'язальне право регламентує ринок, ринковий товарообіг, тобто переміщення, перехід товарів від одних власників до інших. Таким чином, зобов'язальне право являє собою підгалузь цивільного права, регулюючу економічний оборот (товарообмін), тобто відносини з переходу від одних осіб до інших матеріальних та інших благ, що мають економічну форму товару.
Як частина цивільного права зобов'язальне право має предметом певні майнові відносини (п. 1 ст. 2 ЦК). На відміну від висвітлювалось у першій частині курсу норм про правосуб'єктності (статус) учасників цивільних правовідносин, про їх речових, виняткових і особистих немайнових правах, що оформляють стан приналежності матеріальних і нематеріальних благ, тобто в цілому статику регульованих цивільним правом відносин, досліджувані в другій частині курсу норми зобов'язального права оформлюють процес переходу майнових благ від одних осіб до інших, тобто динаміку цивільно-правових відносин. Можна сказати, що перша частина курсу має справу з основою, "скелетом" громадянського права, тоді як у другій частині вивчається "плоть і кров" цивільного права, його "кровоносна система", яка живить всю організацію складаються в суспільстві майнових взаємозв'язків.
Відносини товарного (економічного) обміну відрізняються великим різноманіттям, що вимагає глибоко розвиненого і вельми ретельного цивільно-правового оформлення. Так, треба мати на увазі, що його предметом можуть бути не тільки речі, але й інші види об'єктів, що мають товарну, але необов'язково речову (матеріальну) форму, - результати робіт і послуг як речового, так і неовеществленную характеру (наприклад, перевезення вантажів ), майнові права (зокрема, безготівкові гроші та "бездокументарні цінні папери"), деякі нематеріальні блага (певні результати творчої діяльності, охраноспособностью інформація тощо), кожен з яких вимагає для себе різного правового режиму і стає предметом товарообміну з урахуванням цієї специфіки.
При цьому мова може йти як про повне відчуження майна, так і про передачу його в тимчасове користування; про оплатне (причому необов'язково еквівалентному) або про безоплатне переході відповідних благ; про нормальні майнових взаємозв'язках і про наслідки їх порушення, наприклад заподіянні майнової шкоди (оскільки і він сам, і способи його компенсації мають товарно-грошову форму). Конкретні взаємозв'язку окремих учасників майнового обороту (товарообміну) можуть оформлятися ними по типовим для таких відносин моделям поведінки чи будуватися на відрізняються від них, наприклад, комплексних засадах, що поєднують елементи різних типів взаємин.
Більше того, залежно від конкретних потреб учасників обороту навіть однотипні економічні взаємозв'язки можуть набувати різну юридичну (цивільно-правову) форму. Так, економічні відносини купівлі-продажу можуть виступати у формі зобов'язань, заснованих на різних різновидах договору купівлі-продажу - роздрібній торгівлі, поставки (оптової торгівлі), контрактації сільгосппродукції, постачанні енергоресурсами, а економічні відносини комерційного посередництва можуть оформлятися зобов'язаннями з різних договорів - доручення , комісії, агентської угоди, довірчого управління.
Все це призводить до появи і розвитку численних інститутів і субинститутов зобов'язального права, їх широкої диференціації, покликаної задовольнити різноманітні і постійно розвиваються потреби учасників товарообміну. Невипадково тому норми зобов'язального права в чисто кількісному відношенні переважають у цивільному законодавстві, в тому числі і в Цивільному кодексі, а саме зобов'язальне право становить найбільшу за обсягом підгалузь цивільного права. На вивчення зобов'язального права в курсі цивільного права відводиться стільки ж місця, скільки і на вивчення всіх його інших підгалузей та інститутів, разом узятих.
У зобов'язальне право найбільш чітко проявляється специфіка приватноправового регулювання, зумовлюється необхідністю існування і розвитку ринкового обороту. Адже воно є адекватною правовою формою цього обороту, його породженням, необхідним наслідком. Тому тут в найбільшій мірі проявляється дія таких принципів приватного права, як юридична рівність товаровласників, їх самостійність і ініціатива (диспозитивність) в здійсненні належних їм прав, свобода договорів, що укладаються, виключення довільного втручання публічної влади у приватні справи. Взаємні права та обов'язки учасників обороту по перевазі регламентуються правилами диспозитивного, а не імперативного характеру. У вирішальній мірі вони оформляються вільними угодами самих учасників, що відображають результати взаємного узгодження їх конкретних індивідуальних інтересів. У цій сфері відому роль покликані також зіграти звичаї ділового обороту, складаються на грунті нормальних і стійких товарно-грошових зв'язків. Тому учасники таких відносин отримують широкі можливості для самостійної організації товарообміну, а саме зобов'язальне право стає одним з основних правових інструментів управління та організації ринкової економіки.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Зобов'язальне право як підгалузь цивільного (приватного) права "
  1. ПРОГРАМА КУРСУ" ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО "
    зобов'язальних і виняткових відносин. Поняття і види немайнових відносин, регульованих цивільним правом. Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин. Функції цивільного права. Принципи цивільного (приватного) права. Система цивільного права. Визначення цивільного права як правової галузі. Тема 3. Цивільне право як наука і навчальна
  2. § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
    зобов'язального права ", - в основному вступила в силу з 1 січня 1995 р. частка другого Кодексу, представлена ??єдиним розділом" Окремі види зобов'язань ", вступила чинності з 1 березня 1996 Частина третя Кодексу, до якої увійшли два розділи - "Спадкове право" і "Міжнародне приватне право", - вступила в силу з 1 березня 2002 р. Нарешті, набуття чинності частини четвертої, що складається з
  3. § 1. Основні правові системи сучасності
    зобов'язальних, що й спостерігається в Цивільному кодексі. Представляється, що процес розвитку російського цивільного права піде в напрямку посилення його спільності з правом континентальним . Не виключені запозичення окремих конструкцій і з англосаксонського права. Континентальна романо-германська система права представлена ??практично всіма країнами Європи (за винятком
  4. § 2. Поняття права власності
    обязательственному праву довірчого управління або обмеженому речовому праву господарського відання. У чому тоді їх відмінність від права власності? У попередньому розділі говорилося, що володіння і користування як правомочності будь-якого речового права завжди обумовлені наявністю свого інтересу у суб'єкта цього права. У праві власності даний інтерес реалізується найбільш повно, зводиться
  5. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    зобов'язальні в п. 2 ст. 48 ЦК не засноване на єдиному критерії, можливі випадки одночасного їх поєднання , б) зобов'язальні права, про які йдеться в абз. 2 п. 2 ст. 48 ГК, суперечать поняттю зобов'язання (ст. 307 ЦК) і насправді являють собою права, засновані на різноманітних внутрішніх відносинах участі (членства); в) правило абз. 3 п. 2 ст. 48 ГК, правильне по
  6. § 1. Сутність і правове регулювання спадкування
    зобов'язальних та ін) * (527). Спадкове правовідношення, почавшись із відкриттям спадщини, може на тому й закінчитися, якщо спадкоємець не прийняв спадщину або зовсім відмовився від нього (ст. 1154, 1157, 1158 ЦК, у тому числі тільки з окремих підстав - абз. 2 п. 2 ст. 1152, п. 3 ст. 1158 ЦК). При такій паліативна ("незавершеності") спадкового правовідносини не виникає і
  7. ПЕРЕДМОВА ДО ТРЕТЬОГО ВИДАННЯ
    зобов'язальне право (томи III і IV). Така послідовність і обсяг навчального матеріалу відповідають чотирьом семестрах - кількості часу, відведеного державним стандартом на вивчення цивільного права в юридичному вузі. При цьому автори зберегли виправдала себе систему даного курсу, не копіює систематику Цивільного кодексу, а має на навчальні цілі послідовного
  8. 3. Цивільно-правові форми майнових відносин
    зобов'язальнихправовідносин. Такі відносини завжди виникають між конкретними учасниками товарно-грошових зв'язків - відособленими товаровласниками, а тому, на відміну від речових правовідносин, мають відносний характер. Найчастіше зобов'язальні відносини виникають у силу угод товаровласників про відчуження і (або) придбанні товарів (речей, результатів робіт, послуг,
  9. 3. Принципи цивільного права
    зобов'язальне право, і в інших підгалузях цивільного права. Наприклад, згадуваний заборона підприємцю як стороні публічного договору відмовлятися від його укладення по суті являє собою обмеження його договірної свободи. Це ж можна віднести до антимонопольним заборонам, до заборон зловживання домінуючим становищем на ринку і т.д. Даний принцип лежить і в основі оголошення
  10. 1. Основні системи континентального цивільного права
    зобов'язально-правового і навіть процесуально-правового характеру. Вона розрахована на порівняно мало розвинену диференціацію. За цією системою побудовано перший європейський цивільний кодекс - ЦК Франції 1804 (Code civil, Кодекс Наполеона), який розділений на три основні частини: "Лица" (тобто власники), включаючи сімейно- правові норми; "речове право" (тобто їх майно і права на нього) і