| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Зобов'язальне право як підгалузь цивільного (приватного) права |
||
|
Зобов'язальне право регламентує ринок, ринковий товарообіг, тобто переміщення, перехід товарів від одних власників до інших. Таким чином, зобов'язальне право являє собою підгалузь цивільного права, регулюючу економічний оборот (товарообмін), тобто відносини з переходу від одних осіб до інших матеріальних та інших благ, що мають економічну форму товару. Як частина цивільного права зобов'язальне право має предметом певні майнові відносини (п. 1 ст. 2 ЦК). На відміну від висвітлювалось у першій частині курсу норм про правосуб'єктності (статус) учасників цивільних правовідносин, про їх речових, виняткових і особистих немайнових правах, що оформляють стан приналежності матеріальних і нематеріальних благ, тобто в цілому статику регульованих цивільним правом відносин, досліджувані в другій частині курсу норми зобов'язального права оформлюють процес переходу майнових благ від одних осіб до інших, тобто динаміку цивільно-правових відносин. Можна сказати, що перша частина курсу має справу з основою, "скелетом" цивільного права, тоді як у другій частині вивчається "плоть і кров" цивільного права, його "кровоносна система", яка живить всю організацію складаються в суспільстві майнових взаємозв'язків. Відносини товарного (економічного) обміну відрізняються великим різноманіттям, що вимагає глибоко розвиненого і вельми ретельного цивільно-правового оформлення. Так, треба мати на увазі, що його предметом можуть бути не тільки речі, але й інші види об'єктів, що мають товарну, але необов'язково речову (матеріальну) форму, - результати робіт і послуг як речового, так і неовеществленную характеру (наприклад, перевезення вантажів), майнові права (зокрема, безготівкові гроші та "бездокументарні цінні папери"), деякі нематеріальні блага (певні результати творчої діяльності, охраноспособностью інформація тощо), кожен з яких вимагає для себе різного правового режиму і стає предметом товарообміну з урахуванням цієї специфіки. При цьому мова може йти як про повне відчуження майна, так і про передачу його в тимчасове користування; про оплатне (причому необов'язково еквівалентному) або про безоплатне переході відповідних благ; про нормальні майнових взаємозв'язках і про наслідки їх порушення, наприклад заподіянні майнової шкоди (оскільки і він сам, і способи його компенсації мають товарно-грошову форму). Конкретні взаємозв'язку окремих учасників майнового обороту (товарообміну) можуть оформлятися ними по типовим для таких відносин моделям поведінки чи будуватися на відрізняються від них, наприклад, комплексних засадах, що поєднують елементи різних типів взаємин. Більше того, залежно від конкретних потреб учасників обороту навіть однотипні економічні взаємозв'язки можуть набувати різну юридичну (цивільно-правову) форму. Так, економічні відносини купівлі-продажу можуть виступати у формі зобов'язань, заснованих на різних різновидах договору купівлі-продажу - роздрібній торгівлі, поставки (оптової торгівлі), контрактації сільгосппродукції, постачанні енергоресурсами, а економічні відносини комерційного посередництва можуть оформлятися зобов'язаннями з різних договорів - доручення , комісії, агентської угоди, довірчого управління. Все це призводить до появи і розвитку численних інститутів і субинститутов зобов'язального права, їх широкої диференціації, покликаної задовольнити різноманітні і постійно розвиваються потреби учасників товарообміну. Невипадково тому норми зобов'язального права в чисто кількісному відношенні переважають у цивільному законодавстві, в тому числі і в Цивільному кодексі, а саме зобов'язальне право становить найбільшу за обсягом підгалузь цивільного права. На вивчення зобов'язального права в курсі цивільного права відводиться стільки ж місця, скільки і на вивчення всіх його інших підгалузей та інститутів, разом узятих. У зобов'язальне право найбільш чітко проявляється специфіка приватноправового регулювання, зумовлюється необхідністю існування і розвитку ринкового обороту. Адже воно є адекватною правовою формою цього обороту, його породженням, необхідним наслідком. Тому тут в найбільшій мірі проявляється дія таких принципів приватного права, як юридична рівність товаровласників, їх самостійність і ініціатива (диспозитивність) в здійсненні належних їм прав, свобода договорів, що укладаються, виключення довільного втручання публічної влади у приватні справи. Взаємні права та обов'язки учасників обороту по перевазі регламентуються правилами диспозитивного, а не імперативного характеру. У вирішальній мірі вони оформляються вільними угодами самих учасників, що відображають результати взаємного узгодження їх конкретних індивідуальних інтересів. У цій сфері відому роль покликані також зіграти звичаї ділового обороту, складаються на грунті нормальних і стійких товарно-грошових зв'язків. Тому учасники таких відносин отримують широкі можливості для самостійної організації товарообміну, а саме зобов'язальне право стає одним з основних правових інструментів управління та організації ринкової економіки. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Зобов'язальне право як підгалузь цивільного (приватного) права " |
||
|
||