| Головна |
| Наступна » | ||
ПЕРЕДМОВА ДО ТРЕТЬОГО ТОМУ |
||
|
Цілісне і послідовне вивчення зобов'язального права в єдності його Загальної та Особливої частин протягом повного навчального року (двох семестрів), як показує багаторічний досвід викладання цивільного права на юридичному факультету МГУ і в ряді інших юридичних вузів, сприяє кращому засвоєнню цього найбільш значного за обсягом і досить складного цивілістичного матеріалу. Представляється тому, що такий підхід до системи курсу цивільного права більшою мірою відповідає сучасним завданням його вивчення і викладання, ніж традиційна систематика, в якій вивчення інститутів Загальної частини зобов'язального права внаслідок їх включення в першу частину курсу штучно відривається від його Особливої частини, а остання не менше штучно включається в другу частину курсу разом з інститутами інтелектуальної власності та спадкового права. Слід мати на увазі, що прийняте в багатьох підручниках цивільного права копіювання систематики Цивільного кодексу при викладі навчального матеріалу засноване на змішуванні різнорідних категорій: системи цивільного права як самостійної правової галузі (втіленої в системі ГК) та системи навчального курсу цивільного права, які будуються на різних вихідних засадах і переслідують різні цілі - відповідно виклад чинних законодавчих норм і засвоєння основних цивільно-правових понять, категорій, юридичних конструкцій та інститутів. Пряме проходження за цивільним законодавством, яке бере початок в принципах вивчення в середньовічних університетах давньоримських джерел як незаперечного зразка - "писаного розуму" (ratio scripta), націлене на переважне значення для юридичної освіти тексту діючих правових норм, тобто догми права, і тим самим неминуче зводить його до законознавству, а не до наукового освоєння цивилистической матерії (правознавства у власному розумінні слова). Тим часом переклад вивчення цивільного права в суто прикладну сферу коментування чинного законодавства особливо неприйнятний в сучасних вітчизняних умовах, коли багато законодавчих актів відрізняються крайнім юридичним недосконалістю, а саме чинне законодавство - нестабільністю. Очевидно, що сучасний університетський курс цивільного права покликаний дати насамперед серйозні, фундаментальні знання основних досягнень цивілістичної науки (невідкидаючи, зрозуміло, в необхідній мірі і прикладних аспектів, але і не ставлячи тільки їх у главу кута). Інший підхід загрожує прищепленням знань і навичок, швидко застарілих з появою чергового нового законодавчого акту. Викладені міркування особливо важливі для вивчення зобов'язального права. З переходом до ринкової організації господарства збіднений і спрощений колишнім правопорядком цивільно-правовий обіг бурхливо розвивається і ускладнюється, безпосередньо впливаючи на розвиток інститутів і норм насамперед зобов'язального права. Саме в цій сфері, де в найбільшій мірі проявляється специфіка приватноправового регулювання з притаманними йому началами свободи договорів та диспозитивності у здійсненні та захисті суб'єктивних прав і обов'язків, особливо необхідні чіткі орієнтири у вигляді об'єктивно сформованих, вироблених реальними потребами та багаторічною практикою нормального товарообміну цивилистических категорій і конструкцій, що використовуються учасниками цивільного обороту для самостійної організації своїх взаємин. Тому вивчення даної підгалузі цивільного права, що набуває в ринкових умовах особливе практичне значення, потребує єдиного послідовному оформленні, не переривається необхідністю "попутного" викладу інших цивільно-правових інститутів. Необхідно також відзначити, що при розгляді в підручнику договірних зобов'язань в силу загальновизнаною багатозначності поняття "договір" (докладніше про це див § 1 гл. 38 цього томи підручника) даний термін використовується авторами насамперед для характеристики самих зобов'язальних правовідносин, а не тільки підстав їх виникнення. Цим пояснюються і назви багатьох заголовків і підзаголовків, в яких аж ніяк не змішуються різнорідні юридичні категорії (договори як юридичні факти - угоди і виникають на їх основі договірні зобов'язання як правовідносини). У гол. 46 цього томи підручника, присвяченій житловим зобов'язаннями та переробленої відповідно до нового житловим законодавством, використані багато, що не втратили свого наукового та навчально-методичного значення положення гл. 35 попереднього видання підручника, що належить перу одного з найбільших вітчизняних фахівців у галузі житлового права, нині покійного професора С.М. Корнєєва. У зв'язку з цим збережено і його авторство (співавторство) щодо змісту гл. 46 нового видання підручника. При вивченні зобов'язального права доцільно також використовувати "Практикум з цивільного права. Частина II" під ред. проф. С.М. Корнєєва (стереотипне перевидання здійснено у видавництві "Волтерс Клувер". М., 2005). Це видання також підготовлено авторським колективом кафедри цивільного права юридичного факультету МГУ відповідно до розробленої ним же програмою курсу цивільного права і цілком присвячено зобов'язального права. У підручнику і практикумі вказана основна додаткова література за окремими головам і темах, список якої носить рекомендаційний характер і може бути доповнений на розсуд викладачів або кафедри конкретного вузу. Зміни в чинному законодавстві враховані станом на 1 квітня 2005 Відповідальний редактор - зав. кафедрою цивільного права юридичного факультету МГУ, доктор юридичних наук, професор Е.А.Суханов |
||
| Наступна » | ||
|
|
||
Інформація, релевантна" ПЕРЕДМОВА ДО ТРЕТЬОГО ТОМУ " |
||
|
||