Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 3: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

ПЕРЕДМОВА ДО ТРЕТЬОГО ТОМУ

Третій том цього підручника присвячений викладу інститутів зобов'язального права - найважливішої і найбільш об'ємної підгалузі цивільного права, безпосередньо оформляє майновий (цивільно-правовий) оборот, тобто динаміку відносин, що складають предмет цивільно-правового регулювання. У ньому висвітлюються загальні питання зобов'язального і договірного права, а також міститься виклад ряду окремих договірних зобов'язань. Поряд з останнім, четвертим, томом підручника, завершальним виклад зобов'язального права, він охоплює зміст другої частини курсу цивільного права, яка цілком відводиться зобов'язального права.
Цілісне і послідовне вивчення зобов'язального права в єдності його Загальної та Особливої частин протягом повного навчального року (двох семестрів), як показує багаторічний досвід викладання цивільного права на юридичному факультету МГУ і в ряді інших юридичних вузів, сприяє кращому засвоєнню цього найбільш значного за обсягом і досить складного цивілістичного матеріалу. Представляється тому, що такий підхід до системи курсу цивільного права більшою мірою відповідає сучасним завданням його вивчення і викладання, ніж традиційна систематика, в якій вивчення інститутів Загальної частини зобов'язального права внаслідок їх включення в першу частину курсу штучно відривається від його Особливої частини, а остання не менше штучно включається в другу частину курсу разом з інститутами інтелектуальної власності та спадкового права.
Слід мати на увазі, що прийняте в багатьох підручниках цивільного права копіювання систематики Цивільного кодексу при викладі навчального матеріалу засноване на змішуванні різнорідних категорій: системи цивільного права як самостійної правової галузі (втіленої в системі ГК) та системи навчального курсу цивільного права, які будуються на різних вихідних засадах і переслідують різні цілі - відповідно виклад чинних законодавчих норм і засвоєння основних цивільно-правових понять, категорій, юридичних конструкцій та інститутів. Пряме проходження за цивільним законодавством, яке бере початок в принципах вивчення в середньовічних університетах давньоримських джерел як незаперечного зразка - "писаного розуму" (ratio scripta), націлене на переважне значення для юридичної освіти тексту діючих правових норм, тобто догми права, і тим самим неминуче зводить його до законознавству, а не до наукового освоєння цивилистической матерії (правознавства у власному розумінні слова).
Тим часом переклад вивчення цивільного права в суто прикладну сферу коментування чинного законодавства особливо неприйнятний в сучасних вітчизняних умовах, коли багато законодавчих актів відрізняються крайнім юридичним недосконалістю, а саме чинне законодавство - нестабільністю. Очевидно, що сучасний університетський курс цивільного права покликаний дати насамперед серйозні, фундаментальні знання основних досягнень цивілістичної науки (невідкидаючи, зрозуміло, в необхідній мірі і прикладних аспектів, але і не ставлячи тільки їх у главу кута). Інший підхід загрожує прищепленням знань і навичок, швидко застарілих з появою чергового нового законодавчого акту.
Викладені міркування особливо важливі для вивчення зобов'язального права. З переходом до ринкової організації господарства збіднений і спрощений колишнім правопорядком цивільно-правовий обіг бурхливо розвивається і ускладнюється, безпосередньо впливаючи на розвиток інститутів і норм насамперед зобов'язального права. Саме в цій сфері, де в найбільшій мірі проявляється специфіка приватноправового регулювання з притаманними йому началами свободи договорів та диспозитивності у здійсненні та захисті суб'єктивних прав і обов'язків, особливо необхідні чіткі орієнтири у вигляді об'єктивно сформованих, вироблених реальними потребами та багаторічною практикою нормального товарообміну цивилистических категорій і конструкцій, що використовуються учасниками цивільного обороту для самостійної організації своїх взаємин. Тому вивчення даної підгалузі цивільного права, що набуває в ринкових умовах особливе практичне значення, потребує єдиного послідовному оформленні, не переривається необхідністю "попутного" викладу інших цивільно-правових інститутів.
Необхідно також відзначити, що при розгляді в підручнику договірних зобов'язань в силу загальновизнаною багатозначності поняття "договір" (докладніше про це див § 1 гл. 38 цього томи підручника) даний термін використовується авторами насамперед для характеристики самих зобов'язальних правовідносин, а не тільки підстав їх виникнення. Цим пояснюються і назви багатьох заголовків і підзаголовків, в яких аж ніяк не змішуються різнорідні юридичні категорії (договори як юридичні факти - угоди і виникають на їх основі договірні зобов'язання як правовідносини).
У гол. 46 цього томи підручника, присвяченій житловим зобов'язаннями та переробленої відповідно до нового житловим законодавством, використані багато, що не втратили свого наукового та навчально-методичного значення положення гл. 35 попереднього видання підручника, що належить перу одного з найбільших вітчизняних фахівців у галузі житлового права, нині покійного професора С.М. Корнєєва. У зв'язку з цим збережено і його авторство (співавторство) щодо змісту гл. 46 нового видання підручника.
При вивченні зобов'язального права доцільно також використовувати "Практикум з цивільного права. Частина II" під ред. проф. С.М. Корнєєва (стереотипне перевидання здійснено у видавництві "Волтерс Клувер". М., 2005). Це видання також підготовлено авторським колективом кафедри цивільного права юридичного факультету МГУ відповідно до розробленої ним же програмою курсу цивільного права і цілком присвячено зобов'язального права. У підручнику і практикумі вказана основна додаткова література за окремими головам і темах, список якої носить рекомендаційний характер і може бути доповнений на розсуд викладачів або кафедри конкретного вузу.
Зміни в чинному законодавстві враховані станом на 1 квітня 2005
Відповідальний редактор - зав. кафедрою
цивільного права юридичного факультету МГУ,
доктор юридичних наук, професор
Е.А.Суханов
Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" ПЕРЕДМОВА ДО ТРЕТЬОГО ТОМУ "
  1. 1. Поняття договору
    Доручення без повноважень. З тріади, що має ключове значення для формування договору доручення, - представництва, доручення, довіреності, - стосовно договору комісії зберігає своє значення доручення. Мається на увазі, що, подібно договором доручення, і при комісії відбувається заступництво. Воно виражається в тому, що одна особа діє за дорученням іншої, притому в результаті
  2. 3.2. Частноправовая уніфікація матеріальних норм
    Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА. Хоча рух до універсальної уніфікації приватного права виникло в XIX в. (Що зазначалося в гл. 1), проте його інституційне оформлення сталося у ХХ ст. Після створення Ліги Націй, першого міжнародного форуму з оновлення та стабілізації міждержавних відносин після першої світової війни, в 1926 р. Італія, колишня місцем народження
  3. § 3. Виконання зобов'язань
    Принципи виконання зобов'язань. Особливості правової регламентації відносин, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображені в нормах, присвячених зобов'язального права і, зокрема, виконанню зобов'язань. Цивільний кодекс Російської Федерації закріплює єдиний принцип виконання зобов'язань - належне виконання. Його суть полягає в тому, що
  4. § 2. Розрахунки і кредитування
    Загальна характеристика і система договорів у сфері розрахунків і кредитування. Розрахункові операції являють собою акти виконання зобов'язань. Умова про платіж входить у зміст будь-якого возмездного договору про продаж товарів, виконанні робіт, наданні послуг. Але платежі в безготівковій формі, а в ряді випадків і платежі готівкою, обумовлюють необхідність укладення спеціальних
  5. § 3. Зберігання
    Поняття та види договору зберігання. Основною метою зберігання є забезпечення належної схоронності речі як від зовнішніх впливів навколишнього середовища, так і від можливості присвоєння третіми особами. При цьому зберігання забезпечується особою, яка не є власником, або власником іншого речового права на збережену річ і здійснюється в інтересах останніх. Зобов'язання зберігання виникає в
  6. § 4. Страхування
    Поняття, порядок і форма укладення договору страхування. Страхування являє собою систему відносин щодо захисту майнових інтересів громадян, підприємств, установ та організацій шляхом формування за рахунок сплачуваних ними внесків страхових фондів, призначених для відшкодування збитків і Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький
  7. § 3. Види цивільних правовідносин
    Загальні положення. Цивільні правовідносини, будучи єдиними в своїй суті, поділяються на різні види і класифікуються за різними підставами. При цьому один і той же правовідношення залежно від обраного критерію може одночасно ставитися до різних видів правовідносин. Наприклад, правовідносини власності є майновим за змістом, абсолютним за суб'єктним
  8. § 2. Товариство на вірі
    Загальні положення. Товариство на вірі (командитне товариство, коммандіта) * (246) - товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за його зобов'язаннями своїм майном (повними товаришами), є один або декілька учасників-вкладників (коммандітістов) , які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю
  9. § 4. Товариство з обмеженою відповідальністю
    Загальні положення. Товариство з обмеженою відповідальністю * (264) - засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів; учасники такого суспільства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю, у межах вартості внесених вкладів (абз. 1 п. 1 ст. 87 ЦК). Діяльність
  10. § 2. Поняття і основні види угод
    Фактичний склад угоди. Стаття 153 ЦК розуміє під угодами дії громадян або юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто на викликання правового наслідки. Допомогою угод суб'єкти цивільного права встановлюють, змінюють або припиняють свої цивільні права та обов'язки за своєю вираженою зовні волі і в своєму
© 2014-2022  yport.inf.ua