| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Товариство з обмеженою відповідальністю |
||
|
Правове становище товариств, є кредитними організаціями (останні можуть створюватися й існувати тільки у формі господарських товариств), права та обов'язки їх учасників додатково визначаються законами, що регулюють діяльність кредитних організацій (п. 3 ст. 87 ЦК). Подібне зауваження стосується товариств у сферах страхової та інвестиційної діяльності, сільгоспвиробництва, а також за участю іноземних інвесторів (п. 2 ст. 1, п. 3 ст. 11 Закону про ТОВ). Відносно товариств не можуть застосовуватися правила про інших комерційних організаціях (таке можливо тільки в порядку аналогії закону і за наявності достатніх для цього умов - п. 1 ст. 6 ЦК), в свою чергу, правила про суспільство можуть застосовуватися щодо товариства з додатковою відповідальністю (п. 3 ст. 95 ЦК). Суспільство - форма ведення бізнесу, що забезпечує об'єднання і відокремлення капіталу (а не беруть участь у ньому осіб). Якщо ж суспільство створюється однією особою (таке можливо тільки в господарських товариствах - абз. 2 п. 1 ст. 66 ЦК), воно не є корпоративною структурою (від лат. Corporatio - суспільство, союз, група осіб, що об'єднується спільністю інтересів) і використовується тільки як форма відокремлення капіталу (від іншого майна особи) для його використання у підприємницькій діяльності. Наведемо ряд аргументів, які підтверджують верховенство в суспільстві саме капіталу, а не складу учасників. 1. Вже у визначенні суспільства (п. 1 ст. 87 ЦК) закон ставить на перше місце поділений на частки статутний капітал, а не учасників, що займаються від імені створеної ними організації підприємницькою діяльністю або здійснюють у створеній ними організації трудову чи іншу функцію, що характерно для господарських товариств і виробничого кооперативу (пор. з п. 1 ст. 69, п. 1 ст. 82, п. 1 ст. 107 ЦК). Статутний капітал виконує гарантійну функцію - визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів (п. 1 ст. 90 ЦК, п. 1 ст. 14 Закону про ТОВ), при цьому законодавець формулює ряд оригінальних правил (не знаних товариствам і кооперативам) , особливо присвячених статутному капіталу і його гарантійної функції (абз. 2 п. 1 ст. 87, ст. 90 ГК; абз. 2 п. 1 ст. 2, ст. 15-20 Закону про ТОВ). Так, законодавець детально регламентує питання та механізми динаміки статутного капіталу (п. 2 ст. 17, ст. 18-20 Закону про ТОВ). Його збільшення можливе за рахунок: майна самого товариства (з подальшим пропорційним збільшенням номінальної вартості часток учасників без зміни їх розмірів); додаткових внесків учасників; третіх осіб, якщо це не забороняє статут. Його зменшення можливо шляхом: погашення часток, що належать товариству; зменшення номінальної вартості часток учасників, при цьому зменшення статутного капіталу - право, а у випадках, передбачених у законі, - обов'язок суспільства. 2. Частка в статутному капіталі, як правило, надає прямий вплив на распределяемую між учасниками прибуток товариства (п. 2 ст. 28 Закону про ТОВ, ср з п. 1 ст. 74 та п. 4 ст. 109 ЦК) і має значення в інших випадках (ст. 10, 58 Закону про ТОВ). На загальних зборах кожен учасник, як правило, має число голосів, пропорційну його частці у статутному капіталі (п. 1 ст. 32 Закону про ТОВ, ср з п. 2 ст. 71, п. 4 ст. 110 ЦК). 3. Суспільство може мати статус дочірнього по відношенню до іншого господарському товариству або товариству або залежного по відношенню до іншого господарському товариству з наслідками, передбаченими ст. 105, 106 ЦК та ст. 6 Закону про ТОВ. При цьому одним з критеріїв в першому випадку і винятковим критерієм у другому випадку є саме структура його статутного капіталу (навпроти, законодавству невідомі явища дочірнього або залежного господарського товариства або кооперативу). В результаті такого зміщення акценту з ролі "особистого" в сторону "майнового" найбільш послідовно і повно досягається поділ і протиставлення між самим суспільством як правосуб'єктність комерційною організацією і його учасниками, а саме суспільство уособлює модель капіталістичної організації . Суспільство - найбільш популярна і поширена форма, що з'єднує максимум "позитивних" чорт при мінімумі "негативних". Найбільш затребувані з практичної точки зору його гідності - відсутність особливих вимог до учасників (порівняно з господарськими товариствами), а головне - їх відповідальності за боргами товариства (у порівнянні з товариствами, кооперативом та товариством з додатковою відповідальністю), а також простота пристрою і створення (порівняно з акціонерними товариствами). Суспільство не має права випускати акції (п. 7 ст. 66 ЦК), які є винятковим атрибутом акціонерного товариства - найбільш близькою йому форми комерційної організації (ст. 96-104 ЦК). Фірма суспільства повинна містити його найменування і слова "з обмеженою відповідальністю" (п. 2 ст. 87 ЦК, див. також ст. 4 Закону про ТОВ). Дане правило відрізняється від правил п. 3 ст. 69, п. 4 ст. 82 ГК і, навпаки, цілком можна порівняти з правилом п. 3 ст. 107 ГК. Створення. Товариство може бути створене спочатку (шляхом установи) або в результаті реорганізації (і правонаступництва), у тому числі перетворення господарських товариств, виробничого кооперативу або акціонерного товариства (ст. 68, п. 2 ст. 112 ЦК), а також товариства з додатковою відповідальністю (ст. 56 Закону про ТОВ). На відміну від господарських товариств (які є договірними організаціями) і виробничого кооперативу (в основі якого лежить статут) установчими документами товариства є що укладається засновниками установчий договір і затверджується ними статут, а якщо суспільство створюється однією особою - тільки що затверджується їм статут. Якщо потім число учасників товариства збільшується з одного до двох і більше, вони повинні укласти установчий договір (п. 1 ст. 11 Закону про ТОВ). Установчі документи товариства повинні містити ряд специфічних відомостей: про розмір статутного капіталу і часток кожного з учасників, про розмір, склад, терміни і порядок внесення ними вкладів, про відповідальність за порушення обов'язків по внесенню внесків, про склад і компетенції органів управління і порядок прийняття ними рішень, в тому числі про питання, рішення по яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, а також інші відомості (п. 2 ст. 89 ГК; докладніше див ст. 12 Закону про ТОВ). Товариство набуває правоздатність в момент створення (абз. 1 п. 3 ст. 49 ЦК), для чого необхідний фактичний склад з двох основних послідовних фактів: розробка установчих документів; акт державної реєстрації товариства (внесення територіальними податковими органами запису в єдиний державний реєстр юридичних осіб - п. 2 ст. 51 ГК, ст. 13 Закону про ТОВ). Товариство вважається створеним з моменту його державної реєстрації. Воно створюється на невизначений термін, якщо інше не передбачено статутом. Всі зміни, що вносяться до установчих документів товариства, згодом підлягають державній реєстрації та набувають чинності для третіх осіб з моменту такої. При розбіжності між умовами установчого договору та положеннями статуту пріоритет мають останні, причому як для учасників товариства, так і для третіх осіб. Учасники. Оскільки суспільство - форма об'єднання і (або) відокремлення капіталу, законодавець не пред'являє особливих вимог до учасників. Він, зокрема, не вимагає від них особистої участі (необхідного для членів кооперативу) і не покладає на них специфічну функцію здійснення підприємницької діяльності від імені організації (характерну для учасників товариств). Крім того, немає ніякої залежності між складом учасників і стабільністю суспільства (пор. з п. 1 ст. 76 ЦК). І все ж Закон про ТОВ встановлює деякі кількісні та якісні обмеження на участь в суспільстві. Так, мінімальне число учасників товариства - одна особа (одночленним воно може бути з моменту установи чи стати згодом), максимальне - 50 осіб. При перевищенні допустимого числа учасників товариство протягом року має перетворитися у відкрите акціонерне товариство чи у виробничий кооператив, в іншому випадку підлягає ліквідації (п. 1 ст. 88 ГК, абз. 2 п. 2, п. 3 ст. 7 Закону про ТОВ). Учасниками товариства можуть бути громадяни та юридичні особи, при цьому на їх участь Закон встановлює ті ж обмеження, що і на участь вкладників у коммандіти: державні та муніципальні органи не можуть брати участь у суспільстві, якщо інше не встановлено законом; установи можуть брати участь в суспільстві з дозволу власника, якщо інше не встановлено законом; окремим категоріям громадян закон може забороняти (або обмежувати) участь у товариствах (п. 4 ст. 66 ГК; п. 1, абз. 1 п. 2 ст. 7 Закону про ТОВ); учасником одночленная товариства не може бути інше одночленная суспільство (п. 2 ст. 88 ГК; абз. 3 п. 2 ст. 7 Закону про ТОВ). Участь у суспільстві (як і в товариствах і кооперативі) пов'язане зі збереженням за учасниками тільки зобов'язальних прав відносно суспільства (абз. 2 п. 2 ст. 48 ЦК). Стаття 67 ЦК, а також ст. 8 і 9 Закону про ТОВ формулюють основні права учасників (брати участь в управлінні товариством, отримувати інформацію про його діяльність, знайомитися з бухгалтерської та іншої документацією, отримувати прибуток і ліквідаційну квоту, відчужувати частку або її частину в статутному капіталі тощо) і їх основні обов'язки (вносити вклади і зберігати конфіденційну інформацію про діяльність товариства). Крім основних прав і обов'язків, встановлених у ЦК і законі, учасник може мати додаткові права та обов'язки згідно зі статутом, особливість яких полягає, зокрема, в тому, що якщо такі права (обов'язки) пов'язані з певним учасником, вони носять особистий характер і не передаються у порядку правонаступництва при відчуженні частки (її частини) (п. 2 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону про ТОВ). Учасник має право в будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та отримати вартість частини його майна (або майно в натурі), що відповідає її дійсної частці у статутному капіталі (ст. 94 ГК, пп. 1-3 ст. 26 Закону про ТОВ). Аналогічне право на отримання частини майна товариства передбачено і для деяких інших випадків, зокрема при неможливості відчуження частки (її частини) учасником або як один з наслідків при універсальному правонаступництво (відповідно пп. 3, 6 ст. 93 ГК; пп. 2, 5 ст. 23 Закону про ТОВ), а також при виключення учасника (п. 4 ст. 23 Закону про ТОВ). Учасник може бути виключений із товариства у судовому порядку на вимогу інших учасників, частки яких у сукупності складають не менше 10% статутного капіталу (див. ст. 10 Закону про ТОВ, ср з п. 2 ст. 76 ГК, який в аналогічній ситуації вимагає одностайності залишаються повних товаришів). Управління. Суспільство, як і кооператив (на відміну від товариств), має органи управління (ст. 91 ГК, гл. IV Закону про ТОВ), компетенція яких та порядок прийняття ними рішень визначаються Законом та статутом товариства (п. 2 ст. 91), при цьому на відміну від кооперативів тут немає жорсткого зв'язку між участю в суспільстві і перебуванням у його органах управління (тобто органи можуть формуватися не тільки з числа учасників - п. 1 ст. 91 ГК; пп. 3 і 6 ст. 32 , п. 1 ст. 40, п. 1 ст. 41 Закону про ТОВ), а принцип роздільності участі (неможливості одночасної участі в різних органах) обмежений (абз. 5 п. 2 та абз. 3 п. 6 ст. 32 Закону про ТОВ). 1. Загальні збори учасників - вищий орган товариства. До його виключної компетенції належать зміна статуту та статутного капіталу товариства, утворення виконавчих органів товариства та дострокове припинення їх повноважень, затвердження річних звітів та балансів товариства, розподіл його прибутків і збитків, вирішення питання про реорганізацію та ліквідацію товариства, обрання ревізійної комісії (ревізора) та ін (п. 2 ст. 91 ГК, докладніше див п. 1 ст. 32, ст. 33 Закону про ТОВ). 2. У суспільстві може створюватися рада директорів (наглядова рада), компетенцію якого визначає статут відповідно до Закону (п. 2 ст. 32 Закону про ТОВ). 3. З метою поточного керівництва суспільством створюється виконавчий орган - колегіальний (правління, дирекція тощо) і (або) одноосібний (генеральний директор, президент та ін.), підзвітні загальним зборам і раді директорів (п. 4 ст. 32, ст. 40 , 41 Закону про ТОВ). 4. Для перевірки фінансово-господарської діяльності в суспільстві може бути (а в товариствах з кількістю більше 15 учасників - повинна бути) ревізійна комісія (ревізор) (п. 6 ст. 32, ст. 47 Закону про ТОВ). Майно. Суспільство (як і товариства і кооперативи) - власник майна, переданого йому у вигляді внесків його засновниками (учасниками), а також виробленого і придбаного в ході його діяльності (абз. 1 п. 1 ст. 66 ЦК), при цьому учасники мають зобов'язальні права щодо суспільства (абз. 2 п. 2 ст. 48 ЦК). Учасники повинні вносити вклади двох видів - до статутного капіталу товариства, а якщо це передбачено статутом - також у майно товариства (ст. 15 і 27 Закону про ТОВ), при цьому останні не впливають на статутний капітал (див. п. 4 ст. 27 Закону про ТОВ). Статутний капітал - найважливіша частина майна товариства. Згідно п. 1 ст. 90 ГК він складається з вартості вкладів (а за термінологією абз. 1 п. 1 ст. 14 Закону про ТОВ - з номінальної вартості часток) учасників і визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. На відміну від господарських товариств і виробничих кооперативів Закон вимагає, щоб розмір статутного капіталу був не менше 100 МРОТ (п. 1 ст. 90 ГК; п. 1 ст. 14 Закону про ТОВ) і передбачає специфічну формулу його накопичення: він має бути оплачений учасниками не менш ніж наполовину на момент реєстрації товариства. Залишилося частина підлягає оплаті протягом першого року діяльності товариства, при цьому кожен засновник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом терміну, який визначений установчим договором в межах одного року з моменту державної реєстрації товариства (п. 3 ст. 90 ГК, ст. 16 Закону про ТОВ). Розмір статутного капіталу і номінальна вартість утворюють його часток учасників визначаються в рублях, при цьому розмір частки у статутному капіталі визначається у вигляді відсотків або дробу (і повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості частки і статутного капіталу). Максимальний розмір частки, а також можливість зміни співвідношення часток можуть бути обмежені статутом, при цьому таке обмеження не повинно стосуватися тільки окремих учасників. Від номінальної вартості частки (що є проекцією на статутний капітал) слід відрізняти справжню вартість частки, яка є проекцією на чисті активи товариства і відповідає частині їх вартості виходячи з розміру частки (ст. 14 Закону про ТОВ). Внеском до статутного капіталу може бути будь-яке майно - гроші, цінні папери, інші речі або майнові права чи інші права, що мають грошову оцінку, за винятками, передбаченими статутом (навпаки, вклади в майно товариства вносяться, як правило, грошима - п. 3 ст . 27 Закону про ТОВ). Грошова оцінка негрошових внесків затверджується на загальних зборах одноголосним рішенням всіх учасників. Оцінка негрошового внеску, номінальна вартість (або збільшення номінальної вартості) якої перевищує 200 МРОТ, повинна проводитися незалежним оцінювачем, відповідальним за завищення дійсної вартості вкладу (пп. 1, 2 ст. 15 Закону про ТОВ). Номінальна вартість (збільшення номінальної вартості) частки, оплачуваної негрошових внеском, не може перевищувати оціночну вартість вкладу (абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону про ТОВ); про неможливість перевищення номінальної вартості частки над вартістю вкладу говориться і в інших випадках (абз . 1 п. 1 та абз. 3 п. 2 ст. 19 Закону про ТОВ). Учасники можуть передавати вклади не тільки у власність товариства, а й у користування, для таких випадків встановлено специфічні механізми збереження статутного капіталу для цілей виконання ним гарантійної функції (пп. 3, 4 ст. 15 Закону про ТОВ). Втім, про особливу роль статутного капіталу говорить ряд інших специфічних правил, що мають "капіталосберегающій" спрямованість. 1. Учасники, що зробили вклади не повністю, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства в межах вартості неоплаченої частини вкладу кожного учасника (абз. 2 п. 1 ст. 87 ГК; абз. 2 п. 1 ст. 2 Закону про ТОВ). Учасники не можуть звільнятися від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу, в тому числі шляхом заліку їх вимог до товариства (п. 2 ст. 90 ГК; абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону про ТОВ). 2. При неповній оплаті статутного капіталу протягом року з моменту державної реєстрації товариство повинно зменшити статутний капітал (до фактично оплаченого розміру) або прийняти рішення про ліквідацію (п. 2 ст. 20 Закону про ТОВ). Після закінчення другого та кожного наступного року вартість чистих активів товариства не повинна бути меншою від статутного капіталу, інакше суспільство зобов'язане зменшити статутний капітал (до розміру, що не перевищує вартість чистих активів), а якщо при цьому вартість чистих активів стає менше 100 МРОТ, воно підлягає ліквідації (п. 4 ст. 90 ЦК, п. 3 ст. 20 Закону про ТОВ). Суспільство зобов'язане зменшити свій статутний капітал і в інших випадках (п. 5 ст. 93 ЦК, п. 3 ст. 26 Закону про ТОВ). 3. Зменшення статутного капіталу допускається після повідомлення всіх кредиторів товариства, які вправі вимагати дострокового припинення або виконання зобов'язань товариства та відшкодування збитків (п. 5 ст. 90 ЦК, п. 4 ст. 20 Закону про ТОВ). Його збільшення може бути тільки після його повної оплати, до цього моменту суспільство не має права приймати рішення про розподіл між учасниками прибутку (п. 6 ст. 90 ЦК, п. 1 ст. 17, п. 1 ст. 29 Закону про ТОВ). 4. До повної оплати частки учасник може здійснювати операцію з часткою тільки в межах сплаченої її частини (п. 4 ст. 93 ГК; п. 3 ст. 21 Закону про ТОВ). Оскільки суспільство являє собою насамперед форму об'єднання і (або) відокремлення капіталу, частки учасників у статутному капіталі товариства відрізняються підвищеною оборотоспособностью. 1. Учасник має право без будь-яких обмежень продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному (кільком) іншим учасникам, а якщо це не забороняє статут - третій особі з дотриманням переважного права купівлі даної частки (її частини), що належить іншим учасникам (пп. 1, 2 ст. 93 ГК, пп. 1, 2, 4-6 ст. 21 Закону про ТОВ). Для порівняння: в господарських товариствах передача частки (її частини) повним товаришем іншому учаснику або третій особі можлива завжди і лише за згодою інших повних товаришів, при цьому закон не передбачає переважного права придбання цієї частки (її частини) (ст. 79 ЦК). У свою чергу, передача паю (його частини) у виробничому кооперативі іншому членові кооперативу допускається, якщо інше не передбачено законом або статутом, а передача паю третій особі можлива тільки за згодою кооперативу і з дотриманням переважного права купівлі паю (його частини), що належить іншим членам (п. 3 ст. 111 ЦК). Таким чином, можливість учасника здійснити операцію з часткою (її частиною) у статутному капіталі товариства порівнянна з аналогічним правом вкладників у коммандіти (що має легальне підтвердження - подп. 4 п. 2 ст. 85 ЦК). У деяких зазначених законом випадках набувачем частки (її частини) може бути саме суспільство з наслідками, передбаченими п. 5 ст. 93 ЦК та ст. 23 і 24 Закону (зокрема, такі частки не враховуються при визначенні результатів голосування на загальних зборах учасників товариства, а також при розподілі прибутку і ліквідаційної квоти). Закон про ТОВ (ст. 22) дозволяє та інші угоди із частками (їх частинами), наприклад заставу. 2. Частки в статутному капіталі переходять до правонаступників учасників товариства, якщо установчі документи не пов'язують можливість такого переходу із згодою решти учасників (п. 6 ст. 93 ЦК, п. 7 ст. 21 Закону про ТОВ). 3. Частка (її частину) у статутному капіталі - об'єкт для звернення стягнення за особистими боргами учасника при нестачі у нього іншого майна для їх покриття (ст. 25 Закону). У цьому випадку саме суспільство або його учасники можуть виплатити кредиторам дійсну вартість частки (її частини) учасника-боржника, інакше частка (її частина) підлягає продажу з публічних торгів (тобто будь-якій особі). При цьому набувач стає учасником товариства незалежно від згоди товариства чи його учасників (п. 9 ст. 21, п. 3 ст. 25 Закону про ТОВ). Для порівняння: в господарських товариствах продаж частки з публічних торгів виключена, а у виробничих кооперативах - віддана на відкуп статуту. Відповідальність. Товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном і не відповідає за зобов'язаннями учасників (п. 1 ст. 56 ГК; пп. 1, 2 ст. 3 Закону про ТОВ). При недостатності майна товариства його учасники також не несуть відповідальності: вони несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів (абз. 1 п. 1 ст. 87 ГК, абз. 1 п. 1 ст. 2 Закону про ТОВ). У цьому і полягає сутність суспільства (і його назва): відповідальність суспільства обмежується його майном (активами) і не може поширюватися на майно його учасників. Говорячи інакше, учасники товариства (на відміну від повних товаришів у товариствах і членів кооперативів) не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства (у цьому відношенні вони знову-таки порівняти з вкладниками в коммандіти - порівн. До п. 1 ст. 82 ЦК). Проте з цього правила є винятки. 1. Учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства, якщо вони не повністю внесли свій внесок, при цьому відповідальність таких учасників є солідарною і обмежується вартістю неоплаченої частини вкладу (а якщо вклад не був внесений взагалі - вартістю всього вкладу) (абз. 2 п. 1 ст. 87 ЦК). 2. Учасник відповідає за зобов'язаннями товариства як солідарний боржник, якщо для цього є такі передумови: а) товариство має статус дочірнього, а його учасник - основного суспільства (товариства), а тому правомочний впливати на дочірнє товариство, б) дочірнє товариство виконувало вказівки, які були для нього обов'язковими; в) результатом цих вказівок стала угода (угоди), що породила відповідальність суспільства (абз. 2 п. 2 ст. 105 ЦК; абз. 2 п. 3 ст. 6 Закону про ТОВ). 3. Нарешті, учасник може бути притягнутий до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства в умовах неспроможності (банкрутства) товариства (абз. 2 п. 3 ст. 56, абз. 3 п. 2 ст. 105 ЦК; п. 3 ст. 3, абз. 3 п. 3 ст. 6 Закону про ТОВ) * (266). Учасники можуть залучатися до відповідальності та в інших випадках (правда, тут вони відповідають вже за своїми зобов'язаннями, а не за зобов'язаннями товариства). Так, засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, пов'язаними із заснуванням товариства та виникли до його реєстрації (п. 2 ст. 11 Закону про ТОВ). Учасник несе відповідальність всім свої майном, якщо відповідає перед самим суспільством (а не перед його кредиторами) (п. 3 ст. 53 ГК; абз. 4 п. 3 ст. 6 Закону про ТОВ), а також якщо вчиняє правочин від імені товариства , діючи без довіреності або з перевищенням повноважень: у цьому випадку якщо суспільство згодом прямо не схвалить угоду, вона вважається укладеною від імені і в інтересах учасника (п. 1 ст. 183 ЦК) з усіма витікаючими звідси наслідками, в тому числі пов'язаними з дією принципу повного відшкодування збитків контрагенту (ст. 15 ЦК). Реорганізація і ліквідація. Питання реорганізації та ліквідації товариства регулюються правилами гл. V Закону про ТОВ, які в основному збігаються з положеннями ст. 57-64 ЦК. Втім, крім традиційних для реорганізації передавального акта та розподільчого балансу (ст. 59 ЦК), тут можна зустріти також договір про злиття або приєднання (ст. 52, 53 Закону про ТОВ). Суспільство може перетворитися на акціонерне товариство, товариство з додатковою відповідальністю або виробничий кооператив (п. 1 ст. 56 Закону про ТОВ) і не може перетворитися в товариство (ст. 68, п. 2 ст. 92 ЦК). Останнє пояснюють тим, що в товариствах - спеціальний суб'єктний склад і особиста відповідальність учасників * (267). Однак така аргументація сумнівна з наступних причин: строге проходження ознаками спеціального суб'єктного складу та персональної відповідальності учасників можливо, якщо мова йде про повні товаришах, але в коммандіти крім комплементариев є також коммандітісти, які нічим не відрізняються від учасників господарських товариств (абз. 2 п. 4 ст. 66 ЦК), до того ж персональна відповідальність учасників відома і товариствам (п. 1 ст. 95 ЦК); немає ніяких перешкод, щоб допустити можливість перетворення суспільства в товариство за умови дотримання учасниками товариства правила абз. 1 п. 4 ст. 66 ГК, як, втім, і інших вимог (зокрема, преобразуемое суспільство не повинно бути одночленним, бо це неприпустимо для товариств); закон дозволяє перетворення в товариство кооперативу (ст. 112 ЦК), учасники якого, також як і учасники товариств, не зобов'язані мати статус підприємця. При ліквідації товариств після розрахунків з кредиторами залишкове майно розподіляється наступним чином: у першу чергу виплачується розподілена, але не виплачена прибуток, в другу чергу - інше майно ділиться між усіма учасниками пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі (п. 1 ст. 58 Закону про ТОВ). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 4. Товариство з обмеженою відповідальністю" |
||
|
||