Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Цивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко, Ю. В. Байгушева. Цивільне право: підручник: у 3-х томах
Том 1, частина 1., 2010 - перейти до змісту підручника

§ 5. Товариство з додатковою відповідальністю
Загальні положення. Товариство з додатковою відповідальністю - засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів; учасники такого товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в однаковому для всіх кратному розмірі до вартості їх внесків, що визначається установчими документами товариства (п. 1 ст. 95 ЦК). У ГК йому присвячена єдина стаття - 95, яка безпосередньо регулює тільки два питання - відповідальність його учасників (п. 1) і зміст його фірми (п. 2). В іншому ж до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються правила про товариства з обмеженою відповідальністю. І хоча в п. 3 ст. 95 ГК йдеться про можливість застосування до товариств з додатковою відповідальністю правил Кодексу про товариства з обмеженою відповідальністю (тобто ст. 87-94), це не означає неможливості застосування до них Закону про ТОВ, інакше багато питань створення та діяльності товариств з додатковою відповідальністю залишаться невирішеними. Відносно товариства з додатковою відповідальністю не мають прямої дії спеціальні правила про інших комерційних організаціях, тому їх застосування можливе тільки в порядку аналогії закону і за наявності достатніх для цього передумов (п. 1 ст. 6 ЦК).
Таким чином, щодо товариств даного виду діють: а) спеціальні правила ст. 95 ГК, б) правила про товариство з обмеженою відповідальністю та ст. 87-94 ГК; в) загальні положення про господарські товариства і товариства (ст. 66-68 ЦК); в) основні положення про юридичних осіб - § 1 гл. 4 ГК (ст. 48-65 ЦК).
Вимога до фірми товариства з додатковою відповідальністю не є оригінальним (і порівняти з вимогами, що пред'являються до фірми товариства з обмеженою відповідальністю): вона повинна містити найменування суспільства і слова "з додатковою відповідальністю" (п. 2 ст . 95 ГК, ср з п. 2 ст. 87 ЦК).
Відповідальність. Товариство з додатковою відповідальністю відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном (п. 1 ст. 56 ЦК). Особливістю такого суспільства є додаткова відповідальність учасників за його зобов'язаннями. Завдяки цьому ознакою суспільство, маючи багато спільного з товариством з обмеженою відповідальністю, в той же час має деяку схожість з господарськими товариствами і виробничим кооперативом.
1. Відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства є субсидіарної (тобто додатковою) до тієї відповідальності, яку несе саме суспільство як основний боржник. Тому учасники можуть нести відповідальність за зобов'язаннями товариства, якщо саме суспільство не зможе відповісти за цими зобов'язаннями (через відсутність або недостатності майна). Загальні правила ст. 399 ЦК (за відсутністю спеціальних правил в ст. 95 ГК) дозволяють виключити відповідальність учасників в наступних трьох випадках - якщо кредитор:
не висував вимоги до товариства взагалі;
зволів мати справу не з суспільством, а з його учасниками з неповажних причин (тобто з причин, непов'язаним з відмовою товариства або з неотриманням від нього відповіді щодо пред'явленого вимоги);
віддав перевагу мати справу з учасниками замість реальної можливості задовольнити свою вимогу до суспільства шляхом заліку зустрічної вимоги або безспірного стягнення коштів.
Саме тому кредитор, який не пред'явив з якихось причин своєї вимоги до суспільства, позбавляється можливості отримати задоволення від його учасника згодом - в межах трирічного строку позовної давності.
2. Якщо суспільство має двох і більше що у ньому осіб, їх відповідальність носить солідарний характер. Згідно із загальними правилами про солідарітете (ст. 322-326 ЦК) кредитор має право вимагати виконання як від усіх учасників-боржників разом, так і від кожного з них окремо (як повністю, так і в частині боргу). Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з солідарних боржників, має право вимагати недоотримане з решти боржників. Всі солідарні боржники вважаються зобов'язаними доти, поки зобов'язання не виконано повністю. Виконання солідарного обов'язку повністю одним боржником погашає зобов'язання і звільняє інших боржників від виконання, проте породжує регресну вимогу виконав боржника щодо інших боржників (ст. 323, 325 ЦК).
Солідарна відповідальність учасників товариства не має тієї специфіки, яка властива повним товаришам у господарських товариствах (п. 2 ст. 75 ЦК), а через сутнісних відмінностей між господарськими товариствами і товариствами аналогія закону в цьому питанні виключена. Крім того, про солідарну відповідальність учасників товариства не можна говорити в принципі за відсутності множинності осіб на зобов'язаною стороні, тобто якщо суспільство є одночленним (абз. 2 п. 1 ст. 66 ЦК).
3. Відповідальність учасників встановлюється в однаковому для всіх кратному розмірі до вартості їх внесків. Кратність виражається коефіцієнтом, який може бути представлений цілим (2; 3; 5 і т.д.) або дробом (2,5; 3,3; 5,6 і т.д.). Кратність розміру відповідальності повинна бути однаковою для всіх учасників. Закон забороняє, щоб один учасник ніс відповідальність у трьох-, а другий - у п'ятикратному розмірі вартості вкладу. Звідси випливає, що якщо учасники внесли вклади однакової вартості (наприклад, два учасники по 1 млн. руб.) І несуть відповідальність у трикратному розмірі вартості вкладу, їх відповідальність буде однаковою: 3 млн руб. (1 млн руб. Х 3). Якщо ж учасники внесли вклади різної вартості (наприклад, один - 1 млн. руб., А другий - 2 млн. руб.) І несуть відповідальність у трикратному розмірі вартості вкладу, то перший відповідатиме на 3 млн. руб. (1 млн. руб. Х 3), а другий - на 6 млн. руб. (2 млн. руб. Х 3).
Зрозуміло, що учасники несуть відповідальність тільки частиною свого майна. Межі такий - неповної - відповідальності не встановлюються нормативно, а тому індивідуальні для кожного суспільства і визначаються його установчими документами. При встановленні відповідальності учасника її межі в кожному конкретному випадку можуть максимально обмежуватися і розширюватися (в результаті чого товариство з додатковою відповідальністю може наближатися до товариства з обмеженою відповідальністю або до повного товариству). Оскільки відповідальність учасників повинна бути в усякому разі, коефіцієнт кратності не може бути рівний нулю, мізерно буде і угода про виключення відповідальності (СР п. 3 ст. 75 ЦК): все це підриває саму конструкцію товариства з додатковою відповідальністю, позбавляє його основоположного конструктивного ознаки - додаткової відповідальності учасників. У той же час учасники не можуть і не повинні нести повну відповідальність, інакше суспільство буде створювати необгрунтовану конкуренцію повному товариству. Неясно, втім, як бути, якщо згідно заданому коефіцієнту кратності відповідальність учасника набагато перевищує все мислиме і немислиме його особисте майно. Закон нічого не говорить на цей рахунок (не вводить яких або обмежень на коефіцієнт), тобто віддає це питання на відкуп установчим документам.
4. При банкрутстві одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх вкладам (або в іншому порядку, передбаченому установчими документами) (п. 1 ст. 95 ЦК). Так, якщо в суспільстві було три учасники, вклади яких становили 50%, 25% і 25%, то при банкрутстві першого учасника його відповідальність у розмірі 1 млн. руб. розподілиться між двома іншими учасниками, враховуючи рівність їх часток, порівну (тобто по 500 тис. руб. на кожного). Якщо вклади трьох учасників складали, наприклад, 60%, 30% і 10%, то при банкрутстві першого учасника його відповідальність у розмірі 1 млн. руб. розподілиться між двома іншими учасниками за принципом 3/1, тобто за учасника-банкрута другий учасник повинен буде нести відповідальність у межах 750 тис. руб. (30% х 1 млн. руб. / 40%), а третє - в межах 250 тис. руб. (10% х 1 млн. руб. / 40%). Зрозуміло, що якщо в суспільстві тільки два учасники, відповідальність учасника-банкрута переходить на іншого учасника в повному обсязі, а якщо суспільство є одночленним (складається з єдиного учасника-банкрута), сказане про перехід відповідальності на інших учасників виключається в принципі за їх відсутністю.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 5. Товариство з додатковою відповідальністю "
  1. § 2. Створення комерційних організацій
    товариств. Спочатку відокремлення майна засновника відбувається шляхом формування статутного (складеного) капіталу комерційної організації. Потім у процесі діяльності комерційної організації її майно формується також за рахунок інших надходжень, головним чином - прибутку. Все майно комерційної організації враховується на її самостійному балансі, в чому і знаходить зовнішній
  2. § 3. Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
    товариства з обмеженою відповідальністю є об'єднання саме капіталу, а не праці. Разом з тим на цій стадії організації підприємницької діяльності безпосередню участь членів суспільства в його оперативно-господарської діяльності повністю не виключається. Учасниками товариств з обмеженою відповідальністю можуть бути і громадяни та юридичні особи. Державні органи та
  3. § 2. Вимоги, що пред'являються до професійних учасників страхового ринку
    товариства взаємного страхування, яка отримала ліцензію на здійснення такої на території Російської Федерації. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 281 З огляду на те, що ГК також містить визначення страховика (ст. 938), виникає питання про співвідношення цих двох норм-дефініцій. Відповідно до ст. 938 ГК
  4. § 1. Сутність юридичної особи. Основи побудови та система юридичних осіб
    громадським організаціям, а також тим, що "індивідуальна власність потребує доповнення своєї однобічності і в пом'якшенні її різкості". На підставі цього вдавалися до такого прийому, як уявлення про юридичну особу, за допомогою якого підводили щось дійсно існуюче під відповідне цьому поняття (концепція подання Г. Дернбурга). Окремі автори чи не
  5. § 3. Виникнення і припинення юридичної особи
    суспільства (п. 3 ст. 98 ЦК), всі кооперативи (п. 1 ст. 108, п. 2 ст. 116 ЦК), а також фонди (п. 4 ст. 118 ЦК). Тільки на підставі установчого договору функціонують господарські товариства (ст. 70, 83 ЦК). На підставі статуту та установчого договору діють об'єднання юридичних осіб (п. 1 ст. 122 ЦК). Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю діють на підставі
  6. § 3. Виробничий кооператив (артіль)
    товариствам (§ 2 гл. 4 ГК) і є особливим суб'єктом, а значить, на нього не поширюються ні спеціальні правила про господарські товариства (ст. 69-86 ЦК), ні загальні положення про господарські товариства і товариства (ст. 66-68 ЦК). Застосування цих правил можливо тільки в порядку аналогії закону і за наявності достатніх для цього умов (п. 1 ст. 6 ЦК). Статус кооперативу регулюють:
  7. § 4. Товариство з обмеженою відповідальністю
    товариство, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів; учасники такого суспільства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю, у межах вартості внесених вкладів (абз. 1 п. 1 ст. 87 ЦК). Діяльність товариств з обмеженою відповідальністю регулюється ФЗ від 8 лютого 1998 р. N 14-ФЗ "Про товариства з
  8. § 7. Дочірні та залежні господарські товариства
    суспільства (ст . 105 і 106 ГК; ст. 6 Закону про ТОВ та ст. 6 Закону про АТ) являють собою не самостійні організаційно-правові форми (моделі) комерційних організацій, а особливі правові стану (особливий правовий статус) розглянутих вище форм господарських товариств, з яким закон пов'язує специфічні цивільно-правові наслідки. Особливу виділення дочірніх (залежних) товариств в
  9. § 4. Право приватної власності окремих юридичних осіб
    товариств. Основу права приватної власності товариств і товариств як комерційних організацій становлять: 1) вклади їх засновників (учасників), 2) вироблене в процесі здійснення господарської діяльності майно; 3) придбане за різними цивільно-правовими угодами майно. Статутний (складеного) капіталу товариства і суспільства забезпечує матеріальну базу на етапі їх
  10. § 3. Види цивільно-правової відповідальності
    товариства з додатковою відповідальністю, членів виробничих кооперативів за боргами цих юридичних осіб; б) основного товариства у разі неспроможності по його вини дочірнього товариства; в) власників-засновників за боргами казенних підприємств та установ; г) батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітніми у віці від 14 до 18 років. Відповідальність субсидіарного
© 2014-2022  yport.inf.ua