| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Об'єкти довірчого управління |
||
|
У п. 1 ст. 1013 ЦК встановлено, що об'єктами довірчого управління можуть бути підприємства та інші майнові комплекси, окремі об'єкти, що відносяться до нерухомого майна, цінні папери, права, засвідчені бездокументарними цінними паперами, виняткові права та інше майно. Таким чином, перелік майна, яке може передаватися в довірче управління, є відкритим. Разом з тим, очевидно, що якщо майно є необоротоспособним, то воно не може бути передано в довірче управління. У тих же випадках, коли майно в силу закону є обмежено оборотоздатності, то його використання за договором довірчого управління можливо тільки в тих межах, які визначені їх цільовим призначенням. Так, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані в довірче управління, можуть використовуватися тільки в тих межах, які окреслені законом. У законі міститься і спеціальне обмеження використовувати в якості самостійного об'єкта довірчого управління гроші, за винятком спеціально обумовлених випадків (п. 2 ст. 1013 ЦК). До числа останніх відноситься передача в довірче управління коштів інвестування в цінні папери. В законі міститься спеціальна вказівка на те, що майно, яке знаходиться в господарському віданні або оперативному управлінні, не може бути передано в довірче управління (п. 3 ст. 1013 ЦК). Це правило цілком зрозуміле. Право господарського відання (оперативного управління) та права, що випливають з договору довірчого управління, несумісні один з одним, оскільки виключають можливість одночасного здійснення правомочностей володіння, користування і розпорядження відповідним майном. У тому ж випадку, якщо власник майна, що перебуває у господарському віданні (оперативному управлінні), має намір передати це майно в довірче управління, він повинен або скасувати юридична особа, в господарському віданні (оперативному управлінні) якого знаходилося майно, або припинити право господарського відання або оперативного управління на це майно в порядку, встановленому законом. Нерухомість як об'єкт довірчого управління. Особливості передачі нерухомості в довірче управління визначаються цінністю цього майна, а також особливостями організації його обороту. У нормах, що регулюють передачу нерухомого майна в довірче управління, законодавець встановлює особливості такої передачі, спираючись головним чином на ті спеціальні правила, які встановлені щодо обороту нерухомості. Так, договір довірчого управління нерухомістю має бути укладений у тій формі, яка передбачена для договору продажу нерухомості. Відповідні правила встановлені в ст. 550 ГК, згідно з якою такий договір укладається у письмовій формі шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами. Крім того, передача нерухомості в довірче управління підлягає державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно та угод з ним. Порядок реєстрації встановлений той же, що і для переходу права власності на нерухоме майно. Державна реєстрація проводиться як при передачі нерухомості довірчого керуючого, так і при подальшому розпорядженні цим майном довірчим керуючим. Відповідно до ст. 30 Федерального закону від 21 липня 1997 р. "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним" * (867) будь-які права на нерухоме майно, пов'язані з розпорядженням ним на умовах довірчого управління, повинні реєструватися тільки на підставі документів, що визначають такі відносини. У разі якщо зазначені вимоги про форму договору довірчого управління та державної реєстрації передачі нерухомості не були дотримані, договір вважається недійсним з наслідками, передбаченими ст. 167 ГК. Обмеження для передачі деяких категорій нерухомого майна в довірче управління випливають з міркувань публічно-правового характеру, встановлених щодо цього майна. Так, згідно з п. 1 ст. 260 ГК особи, які мають у власності земельну ділянку, має право розпоряджатися ним остільки, оскільки відповідні землі на підставі закону не виключені з обороту або не обмежені в обігу. Оскільки нерухомість як об'єкт цивільного обороту має підвищену цінністю для його власників, у законодавстві встановлені суворі заходи, що стосуються правочинів довірчого керуючого, якому таке майно передається в управління. Так, розпорядження довірчим керуючим нерухомістю, переданої в управління, допустимо тільки в тому випадку, якщо це прямо передбачено в договорі довірчого управління (п. 1 ст. 1020 ЦК). Майновий комплекс як об'єкт довірчого управління. Чинне законодавство не містить дефініції поняття "майновий комплекс". Разом з тим цей термін використовується в різних сферах регулювання, в тому числі і у відносинах, пов'язаних з передачею майна в довірче управління. Власне, вся сукупність майна, переданого в довірче управління, може бути представлена як майновий комплекс. Однак такий майновий комплекс може і не мати єдиної технологічно-виробничої пов'язаності. Головне, що в даному випадку єднає всі елементи (можливо, дуже різнорідні) цього комплексу майна, це його приналежність засновнику і можливість цільового використання для задоволення інтересів засновника управління або бенефіціара. Як об'єктів довірчого управління майнові комплекси розглядаються в самих різних сферах економічної діяльності, прикладами яких можуть бути наступні. Об'єктом довірчого управління виступає пайовий інвестиційний фонд, який представляє з себе досить своєрідний майновий комплекс. В якості майнового комплексу розглядається Загальний фонд банківського управління (ОФБУ), який включає в себе майно, що передається в довірче управління різними особами і об'єднуються на праві спільної власності, а так само купується довірчим керуючим при здійсненні довірчого управління * (868). Майновим комплексом є і вся сукупність майна, що становить спадкову масу. Якщо до складу спадщини, яка потребує охорони, входить майно, що потребує управління (наприклад, підприємство, частка в статутному (складеному) капіталі господарського товариства або товариства, цінні папери, виключні права тощо), то нотаріусом укладається договір довірчого управління . При цьому нотаріус виступає в якості засновника довірчого управління (ст. 1173 ЦК). Найбільш ясним представляється правовий режим такого майнового комплексу, яким є підприємство. Цивільний кодекс не лише містить законодавчу дефініцію підприємства (ст. 132 ЦК), а й прямо вказує на можливість його передачі в довірче управління (п. 1 ст. 1013 ЦК). При передачі в довірче управління майнового комплексу підприємства повинні бути складені акт інвентаризації його майна, бухгалтерський баланс, висновок аудитора про склад і вартість його майна, перелік всіх його боргів (зобов'язань), т. е виконані ті вимоги, які пред'являються до скоєння інших угод з підприємствами (продаж, оренда, іпотека). Цінні папери як об'єкт довірчого управління. Цінні папери в розвиненому економічному обороті є одним з найбільш популярних і зручних об'єктів довірчого управління. Специфіка їх використання в обороті зумовлює і особливості правового регулювання цінних паперів як об'єктів довірчого управління. У Цивільному кодексі серед об'єктів довірчого управління зазначені як власне цінні папери, так і бездокументарні цінні папери (точніше - права, що засвідчуються бездокументарними цінними паперами). У літературі зазначається, що довірче управління цінними паперами немислимо без можливості керуючого розпоряджатися керованими паперами, оскільки таке довірче управління полягає в тому, що для досягнення максимального прибутку і зниження ризику збитків особі, яка здійснює цей вид діяльності, постійно доводиться здійснювати так звану диверсифікацію наявного у нього портфеля цінних паперів, тобто періодично змінювати склад цього портфеля з метою приведення його структури у відповідність з кон'юнктурою фондового ринку * (869). Головна особливість довірчого управління цінними паперами полягає в тому, що правомочності довірчого керуючого за розпорядженням цінними паперами повинні бути визначені в договорі довірчого управління. Іншими словами, довірчий керуючий має право здійснювати тільки такі розпорядчі угоди з цінними паперами, які прямо вказані в договорі довірчого управління. Згідно ст. 1025 ЦК особливості довірчого управління цінними паперами повинні визначатися законами. Зокрема, спеціальні правила довірчого управління цінними паперами встановлені в Законі про ринок цінних паперів. Однак згаданий Закон лише фрагментарно регулює відносини з довірчого управління. Пролом у регулюванні значною мірою заповнюється безліччю підзаконних нормативних актів. У той же час, говорити про "системі" правового регулювання довірчого управління цінними паперами не доводиться. У даному випадку більш доречний термін "сукупність" нормативних актів. Причому в цій сукупності нормативних актів, з точки зору ієрархії джерел регулювання, все поставлено з ніг на голову. Підстави, умови і порядок здійснення професійними учасниками ринку цінних паперів довірчого управління цінними паперами та засобами інвестування в цінні папери регулюються постановою Федеральної комісії з цінних паперів від 17 жовтня 1997 р. N 37 "Про затвердження Положення про довірче управління цінними паперами та засобами інвестування в цінні папери "(в ред. від 25 липня 2006 р. N 06-83/пз-н) * (870). У відсутності федерального законодавства, що регулює довірче управління цінними паперами, цей акт фактично замінив собою закони, які повинні бути прийняті на підставі ст. 1025 ЦК. На неприпустимість такого стану речей неодноразово зверталася увага в юридичній літературі * (871), але положення тривалий час залишається незмінним. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Об'єкти довірчого управління " |
||
|
||