| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Суб'єкти відносин довірчого управління |
||
|
Це стосується насамперед унітарних підприємств та установ - суб'єктів права господарського відання та оперативного управління. Закон прямо забороняє передавати в довірче управління закріплене за ними майно без попередньої ліквідації названих юридичних осіб або вилучення у них в установленому законом порядку відповідного майна для подальшої передачі його власником у довірче управління (п. 3 ст. 1013 ЦК). При іншому підході підприємство чи установа, само покликане здійснювати правомочності власника щодо переданого йому майна, втрачало б об'єкт свого обмеженого речового права і ставало б зайвим ланкою між що заснував його власником і реально здійснюють його правомочності довірчим керуючим. Таким чином, ні підприємство чи установа, ні власник їх майна не має права виступати засновниками довірчого управління щодо майна, що знаходиться у них на праві господарського відання або оперативного управління. Засновниками довірчого управління можуть також стати суб'єкти деяких зобов'язальних, корпоративних і виняткових прав, наприклад вкладники банків та інших кредитних організацій, уповноважені по бездокументарні цінних паперів, у тому числі акціонери акціонерних товариств, автори і патентовласника, оскільки належне їм майно у вигляді відповідних прав вимоги, корпоративних або виняткових прав також може стати об'єктом довірчого управління (п. 1 ст. 1013 ЦК) (1). --- (1) Передбачене ст. ст. 44 - 47 Закону про авторське право "колективне управління майновими правами" не є різновидом довірчого управління правами, бо воно здійснюється від імені правовласників некомерційними організаціями і стосується здійснення останніми виключно юридичних дій. За своєю юридичною природою відносини правовласників і створених ними організацій, які управляють майновими правами на колективній основі, відносяться до зобов'язань з договорів доручення або агентського договору. Докладніше про це див § 3 гл. 50 цього тому підручника. У випадках, прямо передбачених законом (п. 1 ст. 1026 ЦК), засновником довірчого управління може стати не власник (правовласник), а інша особа, наприклад орган опіки та піклування (п. 1 ст . 38, п. 1 ст. 43 ЦК) (1). --- (1) Виконавець заповіту (духівниці) виступає в якості довірчого керуючого з волі спадкодавця-власника, хоча, зрозуміло, і не за договором з ним, і завжди діє в інтересах третіх осіб - спадкоємців (вигодонабувачів). В якості довірчого керуючого може виступати тільки професійний учасник майнового обороту - індивідуальний підприємець або комерційна організація, оскільки мова йде про необхідність постійного здійснення юридичних дій. У цій ролі не можуть виступати унітарні підприємства (п. 1 ст. 1015 ЦК), які хоч і віднесені законом до комерційних організацій, але, не будучи власниками свого майна, не можуть стати і повноцінними професійними учасниками майнового обороту. Довірчими керуючими не можуть стати і органи публічної влади (п. 2 ст. 1015 ЦК), зокрема різні міністерства і відомства або адміністрації регіонів або муніципальних утворень, бо вони створюються державою (або муніципальними утвореннями) зовсім не для професійної участі в майнових відносинах. У тих випадках, коли відносини довірчого управління виникають не в силу договору, а з інших підстав, прямо передбачених законом, в ролі довірчого керуючого може виступити і громадянин, який не є індивідуальним підприємцем (наприклад, опікун малолітнього або виконувач духівниці, призначений спадкодавцем), або некомерційна організація (наприклад, фонд), за винятком установи. Останнє, як і унітарне підприємство, не допускається до діяльності в якості довірчого керуючого насамперед з причини вкрай обмеженого характеру прав на наявне у нього майно власника (і пов'язаної з цими обмеженнями його майнової відповідальності). У відносинах довірчого управління в багатьох випадках бере участь вигодонабувач (бенефіціар), який не стає стороною договору. З цієї точки зору договір довірчого управління являє собою типовий приклад договору, що укладається на користь третьої особи (п. 1 ст. 430 ЦК). Тому й статус бенефіціара визначається загальними положеннями про такого різновиду договору. Зокрема, бенефіціар має право вимагати від керуючого здійснення виконання на свою користь, а для дострокового зміни або припинення договору може знадобитися його згоду. У ролі бенефіціара може виступати і сам засновник, встановлюючи довірче управління на свою користь. Довірчий керуючий ні за яких умов не може стати вигодонабувачем (п. 3 ст. 1015 ЦК), оскільки це суперечить суті розглянутого договору. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Суб'єкти відносин довірчого управління " |
||
|
||