Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Васильєв. Цивільне та торгове право капіталістичних держав, 1993 - перейти до змісту підручника

§ 3. Основні принципи і тенденції розвитку цивільного і торгового права


1. У праві, як у дзеркалі, відбиваються основні етапи розвитку суспільства. Велика французька революція, накреслені на своїх прапорах слова «свобода, рівність, братерство», зламала підвалини феодального суспільства, створила необхідні умови для розвитку приватної ініціативи, капіталістичних відносин.
Головна ідея політичного та економічного розвитку капіталізму того часу полягала в тому, що особистість, володіючи нічим не обмеженою власністю, може вільно брати участь у цивільному і торговому обороті, конкуруючи на вільному ринку з такими ж власниками.
У сфері цивільного та торгового права встановлення нового економічного порядку знайшло своє відображення у проголошенні надзвичайно прогресивних для свого часу і основоположних для створення правових механізмів регулювання ринкових відносин принципів: 1) формальної рівності громадян перед законом; 2) недоторканності необмеженої приватної власності; 3) свободи договору. Це значною мірою сприяло бурхливому зростанню промисловості, збільшенню продуктивності праці, зміни характеру виробничих відносин і, як результат, накопичення багатства одними і зубожіння інших.
З переходом капіталізму в стадію імперіалізму загострилися всі протиріччя капіталістичного суспільства, боротьба між класами, виникають гігантські монополістичні об'єднання. У цих умовах держава все частіше і за все більш широкого кола питань втручається в сферу приватно-правових інтересів. Водночас успіхи наукової та інженерної думки, титанічна праця мільйонів людей зробили те, що зараз прийнято називати науково-технічною революцією, яка, в свою чергу, породила й нові серйозні протиріччя: бурхливе зростання продуктивності праці і збільшення випуску продукції призвели до появи хронічної безробіття і нового, невідомого людському суспільству кризи - Кризи перевиробництва. Розвиток промисловості поставило перед людством екологічні проблеми; пізнання таємниць матерії, крім усього іншого, обернулося і створенням ору-
20
жия масового ураження; створення нових технологій і техніки зробило одним з найактуальніших питань юриспруденції проблему врегулювання відносин, що виникають у зв'язку з заподіянням шкоди майну, здоров'ю або особистості людини. Все це не могло не знайти відображення в модифікації окремих інститутів, появі нових, зміні судової практики.
2. Проголосивши принцип рівності громадян перед законом, законодавчі органи Франції - першої країни перемогла буржуазної революції - юридично закріпили знищення феодальних станів і привілеїв, що було надзвичайно прогресивним явищем і залишається таким до теперішнього часу.
Однак на перших етапах дії даного принципу його практична реалізація була далеко не послідовною, зокрема в законодавстві містилися норми, що встановлюють дискримінацію за ознакою статі (Франція), соціального стану (ФРН, Франція), расової приналежності (США).
У XX столітті і особливо після другої світової війни практично в усіх країнах були скасовані законоположення, що порушують принцип рівності громадян перед законом. Цей принцип має багато в чому декларативний характер, що гарантує тільки формальне рівноправність громадян. Поза всяким сумнівом, практична реалізація цивільних прав для незаможних громадян значно ускладнена у зв'язку з дорожнечею юридичної допомоги.
Тенденція до встановлення рівноправності громадян проявляється в різних сферах і, зокрема, в реформах сімейного права, найбільш близько і безпосередньо зачіпають кожного члена суспільства. Декларування принципу рівності у шлюбі обох подружжя, визнання майнових прав дітей, народжених поза шлюбом, є наслідком демократизації окремих галузей цивільного права.
3. Фундаментальним за своїм значенням є встановлення в цивільному праві принципу недоторканності приватної власності. Право власності завжди було центральним інститутом цивільного права, і скасування феодальних принципів в регулюванні власності створювала максимальну захищеність прав власника, головним чином нерухомості. Несуттєві обмеження правомочностей не породжує будь-яких серйозних перешкод у розвитку підприємництва.
Розвиток промисловості і транспорту вже в кінці минулого і особливо на початку XX століття поставило перед необхідністю створення сприятливих правових умов для їх функціонування, що й було зроблено за рахунок прав та інтересів власників дрібних землеволодінь і підприємств.
З'являються нові об'єкти права власності, наприклад атомні реактори та інші пристрої, користування, володіння і розпорядження якими особливо регламентуються державою, без чого неможливо їх безпечне функціонування.
Держава все активніше втручається в регулювання еконо-
21
міки, найчастіше наказуючи власнику кількість продукції, яка може бути ним проведена на приналежному їй підприємстві. Такого роду обмеження вже зустрічаються в першій третині поточного сторіччя, а з створенням Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) - Спільного ринку політика обмежень при проведенні державами скоординованого курсу в галузі сільського господарства набула не тільки законодавче, а й міжнародно-правове врегулювання.
Вельми значні обмеження правомочностей власників спостерігаються в другій половині XX століття у зв'язку з розвитком екологічних рухів. Збільшується кількість норм імперативного характеру, що регулюють відносини власності. Розширюється коло випадків, коли майно, що належить власнику, може бути примусово викуплене державою з метою містобудування, землеустрою, розміщення яких об'єктів, включаючи військові, тобто в інтересах усього суспільства. Відомі численні приклади націоналізації державою цілих галузей економіки, наприклад транспорту. Такий напрям розвитку правового регулювання дає підставу для твердження, з одного боку, про «соціалізації» власності, яка зобов'язує власника служити не тільки своїм інтересам, а й інтересам всього суспільства, але, з іншого боку, і про втрату актуальності розподілу права на публічне і приватне у зв'язку з впровадженням в сферу регулювання приватно-правових інтересів методів публічного права, тобто «публіцізаціей» приватного права.
Однак, незважаючи на обмеження правомочностей власника, єдиного носія суб'єктивного права, як в інтересах інших власників, так і в інтересах держави в цілому, інститут права власності продовжує залишатися центральним інститутом цивільного права, а власник - центральної фігурою в цивільному і торговому обороті. Це підтверджується тим, що паралельно процесу обмеження правомочностей власника спостерігається яскраво виражена, здавалося б, суперечить вказаним напрямом у розвитку законодавства та судової практики тенденція - створення раніше не відомих механізмів захисту права власності, одним з яких є введення спеціальної реєстрації прав на нерухомість, що дозволяє провести в життя принцип достовірності прав власника нерухомості.
Розвиток торгового обороту зажадало розробки правових механізмів швидкої і надійної передачі права власності на рухоме майно та інші матеріальні цінності, включаючи грошові знаки. Це завдання було вирішене створенням особливого інституту цінних паперів, які отримують надзвичайно широке поширення з кінця XIX століття, самі будучи специфічним об'єктом права власності.
4. Проголошуючи принцип свободи договору, законодавець створював правову базу вільної реалізації прав власника. Принцип свободи договору передбачає, що учасники громадян-
22
ського і торгового обороту вибирають собі контрагентів і абсолютно самостійно визначають умови договору. Зазначений принцип є необхідною передумовою розвитку ринкової економіки та правовою основою конкуренції. Практичної реалізації принципу свободи договору сприяло досить значне число диспозитивних норм, що регулюють договірні відносини в процесі не тільки товарообміну, але і виробництва.
За два минулих століть розвитку цивільного та торгового права в законодавстві і в практиці застосування цього принципу відбулися істотні зміни: у цілому ряді випадків держава встановлює імперативне регулювання договірних відносин, намагаючись таким чином пом'якшити дію економічних криз, наприклад проводячи політику заморожування цін і заробітної плати, вводячи жорсткі валютні обмеження та ін
Обмеження свободи договору виходить не тільки від держави, але і від самого торгового обороту в силу об'єктивних причин його розвитку. Великі підприємства, що монополізують ту чи іншу сферу виробництва, починають диктувати свою волю іншим учасникам торгового обороту, встановлюючи певні умови збуту продукції або надання послуг, які не можуть обговорюватися іншою стороною в силу монопольного становища їх виробника. Реакцією з боку держави на такого роду обмеження принципу свободи договору з боку монополістичних об'єднань, що укладають між собою договори про розділ ринків, підтримці цін на певному рівні, був розвиток так званого антимонопольного, або, як його ще називають, антитрестівського, законодавства.
В умовах нестабільного торговельного обороту розробляються різні протівокрізісние заходи, що проводяться як на загальнодержавному рівні, так і окремими комерсантами, що застосовують ті чи інші засоби для стабілізації відносин з контрагентами. У розглянутий період в області договірного права з'явилася значна кількість різноманітних засобів договірного і позадоговірного характеру, до яких можна віднести різні захисні застереження, особливо часто застосовуються в грошовому обороті, штучні одиниці розрахунку, нові види позовів.
5. Розширення виробництва зажадало створення колективних форм підприємництва, і саме в період капіталізму відбувається бурхливий розвиток інституту юридичної особи - від початкового його невизнання в цивільному праві Франції до подальшої детальної регламентації в законодавстві всіх країн. Головним напрямком у розвитку цього інституту є розробка організаційно-правових форм ведення підприємницької діяльності, що дозволяють не тільки об'єднати особисті зусилля окремих підприємців, а й з дрібних частин концентрувати гігантські капітали.
Передбачена законодавством множинність органи-
23
заційного-правових форм здійснення виробничої та комерційної діяльності дозволяє підприємцям вибрати найбільш адекватно відповідну їх комерційним прагненням і економічним можливостям форму для створення як дрібного сімейного підприємства, так і великого акціонерного товариства.
Необхідно відзначити, що акціонерна форма ведення бізнесу є переважаючою в сферах, де потрібні значні капіталовкладення. При цьому на різних етапах розвитку акціонерного права спостерігалися різні, здавалося б, взаємовиключні один одного тенденції. Так, в процесі еволюції капіталістичної економіки для акціонерних товариств встановлювався режим то загальної, то спеціальної правоздатності. Починаючи з XIX століття стійкою тенденцією в розвитку торгового права є розширення правоздатності торгових товариств, що саме по собі не випадково, оскільки режим загальної правоздатності надає комерсанту юридично не обмежену свободу маневрування капіталами в пошуках максимального прибутку. Найбільш показово в цьому відношенні право Канади, відповідно до законодавства якої до статутів корпорацій взагалі не потрібне внесення пункту, що описує предмет їх діяльності.
Разом з тим і в акціонерному праві в процесі його розвитку спостерігається збільшення числа норм імперативного характеру, що, в свою чергу, є відображенням тенденції захисту акціонерів, тобто створення юридичних умов зниження комерційного ризику підприємців. Ця ж тенденція характерна і для розвитку інших організаційно-правових форм і виражається у становленні та еволюції інституту обмеженої відповідальності як юридичних осіб, так і входять до їх складу комерсантів у разі неплатоспроможності. Визнання цілим рядом правових систем можливості існування товариств, компаній, що складаються з однієї особи, логічно завершує цю тенденцію.
У XX столітті істотно змінюється призначення деяких інститутів торговельного права. Так, законодавство про банкрутства і неспроможності завжди традиційно застосовувалося головним чином для стягнення боргів з неплатоспроможного боржника. У теперішній же час його найголовнішим завданням стало збереження підприємств, що потрапили в скрутне становище, і тим самим стабілізація торговельного обороту.
6. В умовах науково-технічної революції особливого значення набувають відносини, пов'язані з промислової та інтелектуальної власністю. Розширюється коло об'єктів, на які поширює свою дію законодавство, створюються нові механізми регулювання, а також трансформуються вже відомі правові інститути. Державою застосовуються різні методи прямого і непрямого впливу на торговий оборот з метою залучення капіталовкладень у наукомісткі, дорогі
  24
  і разом з тим ризиковані сфери діяльності, наприклад в атомну промисловість.
  7. Надзвичайно важливою тенденцією в розвитку цивільного та торгового права є його уніфікація як всередині окремих держав (наприклад, в США), так і на міжнародному рівні.
  Уніфікаціонним процеси відображають інтеграцію капіталістичного господарства, що знайшло найбільш яскраве вираження в рамках ЄЕС.
  Вплив різних факторів суспільного та економічного розвитку на правові інститути неоднаково і більш докладно буде розглянуто у відповідних розділах підручника.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 3. Основні принципи і тенденції розвитку цивільного і торгового права"
  1.  § 1. Поняття комерційного права
      основної діяльності, можуть здійснювати підприємницьку діяльність лише остільки, оскільки це служить досягненню цілей, заради яких вони створені (п. 3 ст. 50 ЦК). Це пояснюється тим, що установа створюється власником для заданої мети (соціально-культурної, управлінської і т. д.), яка не приносить прибутку. Визначаючи мету діяльності установи та фінансуючи його, власник
  2.  § 2. Джерела комерційного права
      основних галузях законодавства: цивільного, кримінального і т. д. Інші нормативні акти містять норми різних галузей права, жодні з яких не мають явної переваги, наприклад, Федеральний закон РФ «Про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках» [2] і багато інших спеціальні нормативні акти. Такі нормативні акти іменують комплексними і відносять до
  3.  § 2. Правове становище сільськогосподарських організацій
      основні групи сільськогосподарських організацій і, по-друге, сформулювати поняття сільськогосподарської організації. До сільськогосподарським організаціям в широкому сенсі можуть бути віднесені всі організації, що ведуть виробництво сільськогосподарської продукції в якості основної діяльності, а також некомерційні організації, що діють в аграрному секторі. Виробництво
  4.  § 1. Основні правові системи сучасності
      основні правові системи існують сьогодні. У сучасній юридичній літературі представлені різні визначення правової системи. Це пояснюється тим, що правова система - складне соціальне багатогранне явище, постійно змінне в ході історичного процесу. Причому не всі її елементи розвиваються однаковими темпами. Більшість вітчизняних юристів вважають, що правова система -
  5.  § 2. Джерела цивільного права зарубіжних країн
      основних рисах сформувалася в період Великої французької революції 1789-1794 рр.. і в перші пішли за нею десятиліття, особливо в роки правління Наполеона (1799-1814) * (103). Під наглядом, а іноді й за безпосередньої участі Наполеона були підготовлені Цивільний кодекс 1804 р., Торговий кодекс 1807 р., Цивільний процесуальний кодекс 1806 р., Кримінальний процесуальний
  6.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      основні докази 15. DE FACTO [де факто] - фактично, на ділі 16. DE JURE [де юре] - по праву, юридично, формально 17. DE LEGE FERENDA [де леге ференда] - з точки зору закону, видання якого бажано; з точки зору майбутнього права 18. DE LEGE LATA [де леге лата] - з точки зору існуючого закону 19. ERGA OMNES [ерга омнес] - отже, все; зобов'язання перед
  7.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      основні докази 15. De facto [де факто] - фактично, на ділі 16. De jure [де юре] - по праву, юридично, формально 17. De lege ferenda [де леге ференда] - з точки зору закону, видання якого бажано; з точки зору майбутнього права 18. De lege lata [де леге лата] - з точки зору існуючого закону 19. Erga omnes [ерга омнес] - отже, все; зобов'язання перед
  8.  § 2. Система російського законодавства про інтелектуальну власність
      основним джерелом, що містить законодавчі норми про інтелектуальну власність * (133). Прийняття частини четвертої Цивільного кодексу є результатом третього за рахунком, але єдиною вдалої спробою кодифікації норм про інтелектуальної власності у складі Цивільного кодексу з числа зроблених за останні 10 років. Перший варіант, підготовлений Дослідницьким
  9.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      основні докази 15. DE FACTO [де факто] - фактично, на ділі 16. DE JURE [де юре] - по праву, юридично, формально 17. DE LEGE FERENDA [де леге ференда] - з точки зору закону, видання якого бажано; з точки зору майбутнього права 18. DE LEGE LATA [де леге лата] - з точки зору існуючого закону 19. ERGA OMNES [ерга омнес] - отже, все; зобов'язання перед
  10.  ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
      основні особливості приватноправового регулювання. Приватне право як ядро ??правопорядку, заснованого на ринковій організації економіки. Приватне право в Росії. Система російського приватного права. Приватне право в зарубіжних правопорядках. Дуалізм приватного права в континентальних правових системах. Торгівельне (комерційне) право. Критика концепції підприємницького (господарського) права.