| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 6. Особливості виникнення права |
||
|
Якщо визнати той факт, що держава викликано до життя для економічного і політичного управління всілякими громадськими справами, то для їх реального здійснення воно повинно було приймати загальнообов'язкові правила поведінки у вигляді юридичних норм або надати общеобязательность правовим звичаям. Право - єдина форма, в якій держава може виражати свої веління в якості загальнообов'язкових. Причини і умови, що викликали до життя право, багато в чому аналогічні причин, що породила державу. Однак між мононормами первісного суспільства і нормами права існувала більш глибока спадкоємність, ніж між органами родового самоврядування та органами держави. Вікові, перевірені багатьма поколіннями звичаї розцінювалися як дані понад, як правильні і справедливі. Найбільш цінні з них були санкціоновані державою. Виникнення права - тривалий процес, що плив протягом життя багатьох поколінь. Спочатку зароджувалися елементи права, окремі правові ідеї та принципи, правові норми і правовідносини. Разрастаясь і зміцнюючись, дані юридичні фрагменти поступово складалися в єдину і внутрішньо узгоджену правову систему конкретного суспільства. Право історично виникло як класове явище і виражало насамперед волю та інтереси економічно панівних класів. Щоб переконатися в цьому, досить подивитися найдавніші правові акти рабовласницької і феодальної епох. Так, якщо раніше у випадку крадіжки вирішальне значення надавалося тому, ким (родичем або чужинцем) він вчинений (родича зазвичай лише примушували повернути викрадене), то тепер всяке посягання на власність спричиняло суворе покарання, а посягання на майно знаті каралося особливо жорстоко. Наприклад, по древневавілонскім Законам Хаммурапі (XVIII в. е.), за будь-яку крадіжку майна злодій відшкодовував власнику збитки у десятикратному розмірі, а якщо викрадене майно було "божим або палацовим", тобто належало служителям релігії або вищим державним органам, то передбачалося відшкодування в тридцятикратному розмірі. Більш того, в особливій статті прямо вказувалося : "Якщо людина вкраде надбання Бога чи Палацу, то цієї людини повинно вбити, а також того, хто візьме з його рук вкрадене, треба вбити". При нанесенні побоїв, каліцтво, вбивство, при образі словом першорядне значення набув питання не про родоплемінної, а про соціальної приналежності сторін. Наприклад, у багатьох племенах кров благородного оцінювалася вдвічі і втричі вище, ніж кров простолюдина, а часто взагалі не мала ціни, тобто не підлягала матеріального відшкодування. Кожне стан мало різне правове становище, різні права та обов'язки, привілеї та обмеження. Навіть порушення загальних для всієї держави заборон (заборони вбивати, красти тощо) вабили різні (по порядку застосування, за ступенем строгості) санкції по відношенню до членів різних станів і соціальних груп (О.Е. Лейст). Якщо звичаї зберігалися у свідомості і проявлялися в поведінці людей, то правові норми почали оформлятися письмово для загального відома. Формальна визначеність права - його найважливіший ознака, без якого права в принципі бути не може. Право - складніший регулятор, ніж звичаї, бо окрім заборон в ньому використовуються і такі способи правового впливу, як дозвіл і зобов'язування, створюють широкі можливості для впорядкування суспільних відносин. Виникнення права - наслідок ускладнення соціальних зв'язків, загострення протиріч у суспільстві, з регулюванням яких первісні норми справлялися все менше і менше. Правові норми складалися переважно трьома основними шляхами: 1) переростання мононорм (первісних звичаїв) у норми звичаєвого права і санкціонування їх у цьому зв'язку силою держави; 2) правотворчість держави, яке виражається у виданні спеціальних документів, містять юридичні норми, - нормативних актів (законів, указів, постанов тощо); 3) судове право, що складається з конкретних рішень (прийнятих судовими органами і одержують характер зразків для вирішення інших аналогічних справ). На процес виникнення і розвитку права також мало вплив безліч різних чинників, специфіка географічних, культурно-історичних та інших обставин. Зокрема, на Сході, де вельми велика роль традицій, звичаїв, релігії, право виникає під їх сильним впливом. Основними джерелами права тут виступають морально-релігійні погляди і норми (ідеї Конфуція в Китаї, Закони Ману в Індії, Коран в мусульманських країнах і т.п.). У Європі ж крім звичаїв все більше заявляли про себе правотворчість державних органів (законодавчі акти) і судове право (прецеденти). Контрольні питання 1. Яка специфіка соціальних норм, що існували в додержавні період? 2. Назвіть причини і форми походження держави. 3. До представників якої теорії походження держави відноситься А.Н. Радищев? 4. Основоположником якої теорії виникнення держави є Аристотель? 5. Які фактори виступають головними в процесі походження держави з точки зору матеріалістичної теорії? 6. У чому специфіка виникнення права? Література Алексєєв В.П., Першиц А.І. Історія первісного суспільства. М., 1990. Венгеров А.Б. Теорія держави і права. М., 1998. Гумплович Л. Загальне вчення про державу. СПб., 1910. Історія політичних і правових вчень / За ред. В.С. Нерсесянца. М., 1998. Кашаніна Т.В. Походження держави і права. Сучасні трактування і нові підходи. М., 1999. Косарєв А.І. Походження і сутність держави. М., 1976. Ленін В.І. Держава і революція / / І.. зібр. соч. Т. 33. Ленін В.І. Про державу / / І.. зібр. соч. Т. 39. Загальна теорія держави і права. Академічний курс. У 2 т. Т. 1 / Відп. ред. М.Н. Марченко. М., 1998. Гол. 3. Проблеми теорії держави і права / Под ред. М.Н. Марченко. М., 1999. Гол. 2. Радищев А.Н. Вибрані філософські твори. М., 1949. Руссо Ж.-Ж. Про суспільний договір, або Принципи політичного права. М., 1969. Теорія держави і права. Курс лекцій / За ред. Н.І. Матузова і А.В. Малько. М., 2000. Гол. 2. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави. М., 1985. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 6. Особливості виникнення права " |
||
|
||