| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8. Відповідальність сторін за порушення зобов'язань по страхуванню |
||
|
Специфіка цивільно-правової відповідальності проявляється в страхових зобов'язаннях, що виникають з публічних договорів страхування (абз. 2 п. 1 ст. 927 ЦК) (1). Насамперед на ці відносини поширюються норми Закону про захист прав споживачів (2). При цьому до категорії "споживач ринку страхових послуг" включаються не тільки фізичні особи, безпосередньо які уклали договір страхування, а й інші особи, що користуються страховою послугою, тобто в тому числі вигодонабувач і застрахована особа. У діловій практиці поширене особливий напрямок страхової діяльності - створення в структурі страхової компанії відділів роздрібних послуг - для обслуговування страхувальників - фізичних осіб (умовно кажучи, "роздрібне" страхування). --- (1) ГК відносить до публічного договору тільки договір особистого страхування. Однак норми про публічний договорі повинні поширюватися і на майнове страхування фізичних осіб, не виступають у ролі індивідуальних підприємців (пор. ст. 1 Закону про ОСАГО). (2) За винятком положень, які за своїм характером суперечать суті страхових зобов'язань (ст. 9 Федерального закону від 26 січня 1996 р. N 15-ФЗ "Про введення в дію частини другої Цивільного кодексу Російської Федерації "). Відповідно з цим на страховика-услугодателя може бути покладена відповідальність за ненадання страхувальнику при укладенні договору необхідної та достовірної інформації про страховика (ст. 8 Закону про захист прав споживачів) у вигляді відшкодування збитків, заподіяних необгрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір страхування укладено - надання права вимагати в розумний строк його розірвання та повернення сплаченої страхової премії (страхового внеску). Страховик може бути також зобов'язаний компенсувати моральну шкоду в особистому страхуванні, коли особа у зв'язку зі смертю близької людини і позбавлене засобів до існування може зазнавати додаткових моральні страждання, викликані невиконанням страховиком свого обов'язку з виплати страхової суми (ст. 15 Закону про захист прав споживачів) . При порушенні строків надання страхових виплат, встановлених в правилах окремих видів страхування (а за їх відсутності - в розумні терміни), застосовується законна штрафна неустойка за кожний день прострочення у розмірі 3% ціни надання послуги, що розраховується від загальної суми страхової премії (страхового внеску) (п. 2 ст. 13 Закону про захист прав споживачів). Крім того, страхувальник при простроченні виконання страхового зобов'язання страховиком має право вимагати зменшення ціни за надання послуги (ст. 28 Закону про захист прав споживачів), тобто додатково до суми страхової виплати та нарахованої неустойку повернення частини сплаченої страхової премії (страхового внеску). Конкретні форми відповідальності страховика передбачаються в законодавстві, що регулює окремі види страхування, або встановлюються в правилах страхування, а також визначаються в умовах того чи іншого договору страхування (1). --- (1) Так, Закон про обов'язкове державне страхування передбачає штраф у розмірі 1% страхової суми за кожен день прострочення у разі необгрунтованої затримки страховиком виплати страхових сум застрахованій особі (вигодонабувачу) (п. 4 ст. 11). Відповідальність страхувальника (вигодонабувача, застрахованої особи) виражається у неотриманні повністю або частково страхового відшкодування (страхової суми). Рішення про відмову в наданні страхової виплати приймається страховиком і повідомляється у встановлений термін страхувальникові (вигодонабувачу, застрахованій особі) у письмовій формі з обов'язковим мотивованим обгрунтуванням причин відмови. Підстави відмови страховика зробити страхову виплату передбачені як безпосередньо в гол. 48 ГК (ст. ст. 961, 963, 964), так і можуть бути встановлені спеціальним законодавством, а також закріплені в конкретному договорі страхування. Цивільний кодекс покладає на страхувальника (вигодонабувача) відповідальність у вигляді відшкодування збитків, заподіяних страховику, у разі визнання договору страхування недійсним унаслідок завищення страхової суми в результаті обману страхувальника (в розмірі, що перевищує суму отриманої страхової премії) (п. 3 ст. 951), а також при розірванні договору страхування з урахуванням невиконання страхувальником (вигодонабувачем) у період дії договору обов'язки по негайному повідомленню страховика про обставини, що спричиняють збільшення страхового ризику (п. 3 ст. 959). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 8. Відповідальність сторін за порушення зобов'язань за страхуванням " |
||
|
||