Головна
Головна → Конституційне, муніципальне право → Конституційне право → 
« Попередня Наступна »
А.А. МІШИН. Конституційне (державне) право зарубіжних країн, 2008 - перейти до змісту підручника

ГЛАВА 5. ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Форми держави, розглянуті в попередньому розділі, дають уявлення про зовнішньому вираженні державності. Однак, знаючи форму правління і форму державного устрою конкретної держави, ми не отримаємо точного уявлення про реальний політичний статус соціальних, національних і релігійних груп, про фактичну ролі державної влади.
Науковий аналіз держави неможливий без урахування тих засобів і методів, за допомогою яких здійснюється державна влада. Йдеться про політичний режим, який являє собою сукупність засобів і методів здійснення політичної (і насамперед державної) влади (1). Якщо форма правління відповідає на питання про систему побудови вищих органів державної влади, форма державного устрою - про національно-територіальної організації держави, то політичний режим дає уявлення про те, як здійснюється державна влада.
---
(1) Існуючу в юридичній літературі точку зору, згідно з якою політичний режим є однією з форм держави, професор А.А. Мішин не підтримував. Він вважав політичний режим самостійним явищем, не формальною, а змістовною характеристикою держави і всієї політичної системи.
В даний час у вітчизняній науці конституційного права поняття державного і політичного режимів, як правило, розрізняються. Під державним режимом звичайно розуміють форми, методи і способи здійснення державної влади. Політичний режим розглядається як більш широке поняття - як функціональна характеристика всієї політичної системи, що визначається методами і способами здійснення політичної влади, в тому числі державної, партійної, громадської. Оскільки політичний режим надає безпосередній вплив на суспільні відносини, що регулюються конституційним правом (форма держави, основи взаємовідносин держави з суспільством і особистістю), і часто зумовлює реальність функціонування конституційних норм, вважаємо за можливе зберегти термінологію перших видань підручника.
Термін "політичний режим" широко застосовується у французькому конституційному праві і політичній науці, але йому там дається більш широке тлумачення. Один з найбільших французьких політологів, Моріс Дюверже, включає в політичний режим наступні елементи: урядову владу і підпорядкування їй громадян, обрання урядових органів, структуру уряду, обмеження влади уряду (Duverger M. Institutions Politiques et Driot Constitutionnel. P., 1970. P. 13 - 14). Ще ширше тлумачить це поняття професор Жорж Бюрдо, фактично прирівнюючи політичний режим до політичної системи (Burdo G. Driot Constitutionnel et Institutions Politiques. P., 1974. P. 165 - 185).
В англо-американській політичній науці поняття політичного режиму зустрічається рідко і не має строго певного змісту.
На всьому протязі свого існування західні держави вдавалися до двох основних методів владарювання (управління конкретної людською спільністю), які на різних етапах здійснювалися або в більш-менш чистому вигляді, або поєднувалися, - авторитарному та демократичному.
Характерною властивістю демократичного методу є те, що управління людською спільністю здійснюється з волі більшості її учасників. Демократична спільність створює систему установ, за допомогою якої виявляється і здійснюється воля більшості, оформлена у вигляді відповідних актів. Демократія може бути політичною і не політичної, державної і не державної, але при цьому вона завжди являє собою правління з волі більшості. При демократії меншість бере участь у прийнятті рішень, висуває свої альтернативні пропозиції і бореться за їх прийняття, але коли рішення прийнято з волі більшості, меншість зобов'язана виконувати містяться в ньому приписи, правила поведінки. Інакше воно буде примушена до цього правлячою більшістю. Коли ми говоримо про демократію як про правління більшості, то маємо справу з поняттям, тобто з абстракцією, але, будучи наповнена конкретним історичним змістом, демократія не може бути нічим іншим, як конкретними історичною категорією. Немає і не було демократії взагалі, "чистої" демократії.
Характерною ознакою недемократичного (авторитарного) методу є те, що управління людською спільністю здійснюється або одноосібно, або невеликою групою. Люди, що складають цю спільність, участі в управлінні не приймають. Вольові рішення, що приймаються авторитарним керівництвом, здійснюються, як правило, насильно, через відповідний апарат примусу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Глава 5. ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ "
  1. § 1. Поняття і принципи місцевого самоврядування. Моделі взаємовідносин державної влади і місцевого самоврядування
    глава муніципального освіти обирається представницьким органом місцевого самоврядування зі свого складу. Зазначені органи та посадові особи також не вправі вносити пропозиції про звільнення глави муніципального освіти від займаної посади; --- - Див: Постанова Конституційного Суду Російської Федерації від 24 січня 1997 р. N 1-П "У справі про
  2. § 2. Фінансові ресурси муніципальних утворень
    главах, розділах, частинах та інших структурних одиницях законів та інших нормативно-правових актів. Необхідно відзначити, що інститут фінансової основи місцевого самоврядування є складним правовим утворенням, що належать до числа найбільш важливих в галузі муніципального права. Водночас трактування поняття правового інституту неоднозначна в теорії права . Воно може застосовуватися і до складних
  3. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    глава 60) / / Цивільний кодекс Російської Федерації. Частина друга. Текст, коментарі , алфавітно-предметний покажчик. М., 1996. С. 597. * (80) Див, напр.: Guhl T. Das schweizerische Obligationenrecht mit Einschluss des Handels-und Wertpapierrechts. 8 Aufl. Zьrich, 1995. S. 205. * (81) Bьren B. Schweizerisches Obligationenrecht. Allgemeiner Teil. Zьrich, 1964. S. 309; Larenz K. Op. cit. S.
  4. 3. Підстави та умови договірної відповідальності
    глава 1, що складається з чотирнадцяти сторінок), примудрився зробити одинадцять (!) відсилань до робіт А.А. Піонтковського, Я.М. Брайнина та інших правознавців - фахівців з кримінального права, мабуть, для науки цивілістам, що не бажаючим руйнувати цивільно - правову доктрину чужорідними кримінально - правовими елементами. --- Див: Матвєєв Г. К. Указ. соч. С. 5 - 19.
  5. 3.2. приватноправове уніфікація матеріальних норм
    главах містяться загальні критерії визначення змісту контракту: щодо ціни, якості та терміну виконання. Крім того, в Принципах (ст. 6.111) міститься вельми докладна обмовка про зміну обставин (в принципі збігається зі ст. ст. 6.2.1 - 6.2.3 Принципів УНІДРУА). Глава 7 Принципів (ст. ст. 7.101 - 7.112) стосується виконання контракту; в ній подібно Принципам УНІДРУА та Віденської
  6. Глава 16. Поняття соціального контролю
    політичний. Для першого важливі групові цілі, для другого - інституалізовані апарат засобів (правових, освітніх та ін.) Детальніше Е. Росс розглядає сім'ю як фактор соціального контролю, що формує і впроваджує моделі поведінки. Интернализация (засвоєння) індивідом цих моделей в якості особистих ідеалів найкращим чином забезпечує слухняність. * Ross E. Social Control.
  7. § 2. Види джерел МПП
    глава присвячена загальним положенням, що розглядає сферу дії Закону, застосування і встановлення змісту іноземного права, застереження про публічний порядок, позовну давність, дійсність угод та ін У другому розділі містяться колізійні норми, які стосуються право-і дієздатності, опіки, визнання особи померлою, праву власності, договорами, деліктних зобов'язань,
  8. 44.1. Організаційно-правові засади управління зовнішніми зносинами
    глава держави - Президент України; Кабінет Міністрів і, перш за все, Прем'єр-міністр України; Міністерство закордонних справ на чолі з міністром. Згідно ст. 85 Кбнстітуціі України до повноважень Верховної Ради України належать: визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та
  9. 1.1. Поняття держави і права
    глава держави обирається парламентом. Парламентськими республіками є, наприклад, ФРН, Італія, Угорщина, Латвія. У президентській республіці в руках президента з'єднуються повноваження глави держави і глави уряду: президент обирається всенародно (референдумом), наприклад, у Франції, Мексиці, або населенням (США). Змішані республіки поєднують елементи
  10. 3.2. Правові гарантії пошуку і отримання інформації
    глава 10 цього посібника). Роль інформації значна і в сфері державного управління, діяльності органів державної влади. Управління суспільством в обов'язковому порядку передбачає інформованість державних органів про відповідні реальних процесах і явищах. Умови та порядок інформаційного забезпечення даних органів закріплюються у відповідних нормативних
© 2014-2022  yport.inf.ua