Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 1: Загальна частина, 2008 - перейти до змісту підручника

1. Повне товариство

Повним визнається таке господарське товариство, учасники якого, по-перше, здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і, по-друге, субсидиарно несуть відповідальність за його зобов'язаннями всім належним їм майном (п. 1 ст. 69 ЦК).
Таким чином, підприємницька діяльність учасника повного товариства визнається діяльністю товариства як юридичної особи, а при нестачі майна товариства для погашення його боргів кредитори вправі вимагати задоволення з особистого майна будь-якого з учасників (або всіх їх разом). Отже, тут не виключається ситуація, коли за угодою, укладеною одним з учасників, майнову відповідальність буде нести інший учасник, причому всім своїм особистим майном. Тому взаємини учасників такого товариства (повних товаришів) носять особисто-довірчий характер. Не випадково повні товариства з'явилися і розвивалися насамперед як форма сімейного підприємництва.
Незважаючи на наявність індивідуальної майнової відповідальності учасників за боргами такого об'єднання, в російській цивільному праві воно традиційно визнавалося юридичною особою. У цій якості воно принципово відрізняється від простого товариства, яке є договором про спільну діяльність (ст. 1041 ЦК). Слід також підкреслити, що така відповідальність настає лише за відсутності майна у самого товариства (у субсидіарної порядку). При цьому особисту майнову відповідальність за боргами товариства несуть і ті його учасники, які вступили в товариство після його створення (у тому числі за зобов'язаннями, що виникли до їх вступу в товариство), а також ті, що вибули з товариства, причому ця їхня особиста відповідальність не може бути ні усунена, ні обмежена угодою учасників (п. п. 2 і 3 ст. 75 ЦК).
Якщо ж у учасника повного товариства відсутня приватне майно, у зв'язку з чим кредитори для покриття його особистих боргів звертають стягнення на його частку в спільному капіталі товариства, його участь у повному товаристві припиняється (ст. 80 ГК ).
Відповідальність повних товаришів по боргах товариства особистим майном, у свою чергу, призводить до двох важливих наслідків. По-перше, вона робить зайвим пред'явлення яких-небудь особливих вимог до складеному капіталі товариства, бо найважливішою гарантією погашення можливих боргів стає майно кожного з товаришів. Тому закон не вимагає наявності у товариства обов'язкового мінімуму майна, хоча певний складеного капіталу у нього повинен бути і фактично завжди є.
По-друге, вона пояснює значення обов'язкового зазначення у фірмовому найменуванні повного товариства імен (або фірмових найменувань) його учасників (п. 3 ст. 69 ЦК). Орієнтуючись на це зазначення, контрагенти товариства будуть оцінювати і його потенційну платоспроможність, враховуючи спроможність окремих товаришів. Тому товариство може вказати у своєму фірмовому найменуванні імена (або фірмові найменування) найбільш забезпечених учасників, додавши слова "і компанія, повне товариство".
Повне товариство створюється на підставі установчого договору (1), який повинен бути підписаний усіма його учасниками (виражають тим самим свою волю на створення товариства і на свою участь у ньому). З моменту державної реєстрації цього договору товариство виникає як юридична особа. В установчому договорі про створення повного товариства поряд із загальними відомостями, необхідними для всякого установчого документа (п. 2 ст. 52 ЦК), повинні міститися положення про порядок формування та використання складеного капіталу (п. 2 ст. 70 ЦК).
---
(1) Детальніше про установчому договорі див.: Козлова Н.В. Установчий договір про створення комерційних товариств і товариств. М., 1994.
Ведення справ повного товариства може здійснюватися як традиційним способом - кожним з його учасників, так і з їхньої волі, прямо вираженої в установчому договорі, всіма учасниками спільно (тобто за їх обов'язкової згоди на вчинення кожної угоди товариства) або одним чи кількома окремими, найбільш досвідченими учасниками (п. 1 ст. 72 ЦК). В останньому випадку інші учасники товариства при необхідності здійснення угод від його імені повинні одержати доручення на це від тих товаришів, яким установчим договором доручено ведення спільних справ (бо такі товариші по суті стають ніби органами даної юридичної особи). Однак при наявності серйозних підстав товариші, які не ведуть справ, має право у судовому порядку домагатися припинення повноважень на ведення справ, наданих іншим товаришам чи товаришу, зокрема якщо ці уповноважені особи грубо порушують свої обов'язки щодо товариства і не дотримуються його інтересів або не здатні до розумного ведення справ (п. 2 ст. 72 ЦК). Отже, і товариші, не ведуть справ, мають можливості захисту своїх майнових інтересів.
Разом з тим контрагенти товариства не зобов'язані знати про можливі обмеження правомочностей окремих учасників товариства. При укладанні угоди їм достатньо упевнитися в тому, що вони мають справу з одним з повних товаришів, припускаючи, що він має право діяти від імені товариства. Тому угоди, укладені від імені товариства будь-яким його учасником, будуть дійсними, якщо тільки саме товариство не зможе довести, що контрагент по угоді знав або повинен був знати про відсутність правомочностей у конкретного учасника (наприклад, знайомився з вмістом установчого договору товариства, що містить відповідні обмеження ).
Зміна складу учасників внаслідок виходу або смерті, визнання безвісно відсутнім, недієздатним або обмежено дієздатним, неспроможним (банкрутом) або ліквідації будь-кого з них, а також при зверненні кредиторами учасника стягнення на його частку у складеному капіталі товариства тягне припинення його діяльності (ч. 2 ст. 81 ЦК). Однак цього може і не відбутися, якщо установчим договором або угодою залишаються учасників товариства передбачено продовження його діяльності і в даній ситуації (п. 1 ст. 76 ЦК). Адже між його учасниками продовжують зберігатися характерні для повного товариства особисто-довірчі відносини. Звичайно, при цьому повинні бути внесені і зареєстровані необхідні зміни в зміст установчого договору.
За відсутності відповідного запису в установчому договорі або угоди всіх учасників, що залишилися товариство підлягає ліквідації. Поряд із загальними підставами припинення діяльності юридичних осіб (ст. 61 ЦК) повне товариство припиняється також у разі, коли в ньому залишається єдиний учасник (ст. 81 ЦК), бо воно не може існувати як компанії однієї особи. Такий товариш вправі протягом 6 місяців перетворити товариство в суспільство, де допускається наявність єдиного учасника (але зі збереженням своєї особистої майнової відповідальності за перейшло до суспільства боргами товариства протягом двох років).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Повне товариство "
  1. § 2. Повні і командитні товариства
    Повні товариства. В основі створення повного товариства лежить інтерес декількох фізичних або юридичних осіб об'єднатися для ведення спільної діяльності, об'єднати при цьому свій капітал, утворюючи самостійний суб'єкт комерційних відносин. Слід звернути особливу увагу на ту обставину, що відповідно до нового цивільного законодавства повне товариство є
  2. § 5. Об'єкти інтелектуальної власності підприємця
    Підприємницька діяльність передбачає використання не тільки речового майна - того, що може бути об'єктом права власності або інших речових прав, а й інших економічних цінностей. До їх числа відносяться насамперед об'єкти так званої інтелектуальної власності. Історія законодавства і цивілістичної науки включає в якості однієї з найбільш традиційних
  3. § 3. Основні інститути цивільного права зарубіжних держав
    Особи. У романо-германської правової системи особи є суб'єктами права. Серед всіх живучих до осіб відносяться тільки люди, які на відміну від тварин мають волею. Крім того, до осіб належать об'єднання людей і групи людей, відомі як юридичні особи. Всі особи володіють юридичним статусом, тобто право-і дієздатністю. Індивідуалізуються особи за наступними критеріями: народження,
  4. § 1. Повне товариство
    Загальні положення. Повним визнається товариство, учасники якого відповідно до укладеного договору займаються підприємництвом від імені товариства і несуть відповідальність за його зобов'язаннями належним їм майном (п. 1 ст. 69 ГК) * (235). Відносно товариства діють три категорії норм гл. 4 ГК: спеціальні норми підпункту 2 § 2 (ст. 69-81); норми підпункту 1 § 2,
  5. § 2. Товариство на вірі
    Загальні положення. Товариство на вірі (командитне товариство, коммандіта) * (246) - товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за його зобов'язаннями своїм майном (повними товаришами), є один або декілька учасників-вкладників (коммандітістов) , які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю
  6. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  7. § 1. Правова охорона фірмового найменування
    Поняття фірмового найменування. Під фірмовим найменуванням (фірмою) розуміється те найменування, під яким комерційна організація виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує її серед інших учасників цивільного обороту. Чинне законодавство пред'являє до фірмових найменувань ряд вимог. Насамперед, найменування комерційної організації повинно правдиво
  8. 5.2 Державна приналежність юридичних осіб
    Юридичні особи - один з основних суб'єктів міжнародного приватного права. Їх правове становище визначається як внутрішнім правом окремих держав і створюваними на його основі установчими документами юридичної особи, так і, в окремих випадках, міжнародними нормативними угодами. У міжнародне право наступні два поняття є найбільш суттєвими для будь-якого
  9. 5.3. Правове становище іноземних юридичних осіб в Росії
    Саме внутрішнє законодавство встановлює правила, дотримання яких обов'язково для всіх іноземних юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність на території даної держави. Загальний режим, що стосується правового становища іноземної юридичної особи, визначається, як правило, в спеціальному законодавчому акті (інвестиційний закон, закон про концесії, закон про спеціальні
  10. 1. Ознаки юридичної особи
    Російське цивільне законодавство закріплює обов'язкові ознаки юридичної особи, сукупність яких дає можливість засновникам володіє такими ознаками організації ставити перед державою питання про визнання її самостійним суб'єктом цивільних правовідносин. До числа таких ознак відносяться (п. 1 ст. 48 ЦК): 1) організаційна єдність; 2) майнова