| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Польща |
||
|
У Польщі до початку реформ на селі проживала 1/3 населення країни (аграрне перенаселення), на сільське господарство припадало близько 1/4 усіх земель, однак у ВВП його частка була менше 8%. Приватний сектор становив 70-80% від площі сільськогосподарських земель, характеризувався як відсталий, нізкотоварний, з переважаючими дрібними малоефективними селянськими господарствами. За оцінкою польських економістів, Польща відставала в розвитку сільського господарства приблизно на 30 років, щодо ефективності використання факторів виробництва - в 2,5 рази, в тому числі трудових ресурсів - у 7 разів, від країн ЄЕС з подібними виробничими умовами. У Польщі один зайнятий у сільському господарстві «годував» 9 осіб, а в ЄЕС - 38 осіб. Проте країна вважалася самообеспеченной продовольством (крім зерна) і по ряду продуктів виступала експортером (в основному вироблених приміськими приватними господарствами, кооперативами та держгоспами). Перетворення в сільському господарстві почалися в середині 1989 введенням системи вільних цін на сільськогосподарську продукцію. В основу концепції реформування сільського господарства лягла завдання підвищення ефективності землекористування та сільськогосподарського виробництва, складовими елементами якої повинні були стати впровадження ринкового механізму та реструктуризація сільськогосподарського виробництва. Ця концепція отримала відображення в аграрному розділі програми Баль-церовіча (відомої в Росії під назвою «шокова терапія»), реалізація якої почалася з 1 січня 1990 До цієї програми всі сільськогосподарські підприємства отримали абсолютну господарську самостійність (у тому числі і госхози), але зате були скасовані всі пільги, дотації, компенсації, гарантовані мінімальні закупівельні ціни, що призвело до диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію та інших негативних наслідків. У програмі проявилася заклопотаність долею всього агропромислового комплексу (АПК) і особливо селянства (капіталовкладення, підтримка мінімального рівня закупівельних цін, поступове переведення всіх галузей АПК на ринкові умови). Програмою передбачалася практично повна приватизація державних і кооперативних сільськогосподарських підприємств. За земельним законодавством 1990 земля стала товаром, підлягає вільній купівлі-продажу через систему аукціонів для польських громадян, а за певних досить жорстких умовах і для іноземців. Були зняті обмеження на розміри земельних наділів. Проти продажу землі іноземним громадянам і юридичним особам весь час виступали селяни. Тому порядок продажу землі іноземним покупцям є, по суті, заборонним (потрібен дозвіл чотирьох міністерств, у тому числі міністерства оборони). В результаті у нерезидентів знаходиться лише 0,03% всієї проданої землі. Земельний ринковий фонд, що складається переважно з земель державного фонду, намічалося поповнити землями розорилися (1 млн з 2,5 млн існуючих тоді) селянських господарств, а також землями ліквідованих кооперативів та госхозов, де була сконцентрована 1 / 5 виробничого потенціалу галузі. Всього на ринок передбачалося поставити 21% всіх сільськогосподарських угідь. Приватизацію в 1990 р. - початку 1991 р. намагалися провести на основі закону про державне підприємство. Однак процес виявився складним, так як госхози були великими підприємствами, і в 1992 р. було створено Агентство сільськогосподарської власності державного казначейства (АСХСГК), яке стало не лише організатором приватизації, але і прийняло на себе державну власність в сільському господарстві і борги ліквідованих підприємств. У результаті ліквідації госхозов (близько 1 тис., з яких 740 з усією землею, складала більш 50% усього земельного фонду госхозов) та Державного земельного фонду АСХСГК отримало понад 4,5 млн га землі, майно госхозов, всі підприємства з переробки сільськогосподарської продукції та всю технічну інфраструктуру. АСХСГК, будучи створеним на базі колишніх великих комбінатів - госхозов, є акціонерним товариством, провідним сільськогосподарську діяльність, переробку сільськогосподарської продукції, торгівлю (у тому числі землею) і надають послуги. АТ «АСХСГК» є також єдиним акціонером товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ), створених при приватизації тваринницьких і насінницьких господарств (на 1996 р. налічувалося 104 таких товариства). Земельний ринок не отримав розвитку, не привів до очікуваних результатів. Так, до кінця 1996 р. АСХСГК продало всього 10,4% внесених до нього земель, причому 53% угод про продаж стосувалися ділянок площею в 1 га, тобто продаж землі поліпшила структуру землекористування. Велике значення має оренда сільськогосподарських земель (цей інститут існував і в соціалістичній Польщі). В оренду було здано 73,5% всіх земель, що відійшли до АСХСГК. Предметом оренди виступають землі та будівлі, а машини та обладнання викуповуються орендарем з розстрочкою до восьми років, оборотні кошти - до п'яти років. Покупці нерухомості отримують пільговий кредит на 15 років. Таким чином, організаційно-правова структура сільського господарства істотно змінилася. Окрім нових АТ та ТОВ збереглися лише 1100 кооперативів, велика частина яких змогла пристосуватися до ринкових умов. Однак вони малі за розмірами (в середньому нараховують по 50 членів), розташовують всього 2,5% посівних площ країни. У сучасній Польщі на відміну від соціалістичної інтерес селян до кооперації невеликий. Чи не виповнилося очікування реформаторів щодо створення великих фермерських господарств західного типу. Польща залишилася дрібноселянської країною: на господарства з площею сільськогосподарських угідь понад 10 га припадає лише 19%, тоді як у Великобританії - 98%, у Франції - 95%, у Данії - майже 90%, Німеччині, Бельгії та Голландії - від 85 до 88 %, в Італії - близько 65% сільськогосподарських угідь. У 1994 р. створено Агентство реструктуризації і модернізації сільського господарства (АРМСХ), основна діяльність якого пов'язана з фінансовою підтримкою конкретних проектів модернізації та структурної перебудови господарств, сфери переробки продукції і послуг для аграрного сектора, розвиток виробничо -технічної ринкової інфраструктури на селі, підвищення кваліфікації тощо Фінансова допомога у сфері інвестицій полягає в доплатах до відсотків за кредити. Діяльність АРМСХ в країні оцінюється позитивно. Однак, незважаючи на заходи державної підтримки, основні показники ефективності сільського господарства в результаті реформ погіршилися. Знизилися продуктивність праці, ступінь самозабезпеченості продовольством, обсяг експорту. Приблизно 60-70% селянських господарств знаходяться на межі банкрутства, нижче соціального мінімуму в селі живе близько 63% населення. Тільки 17% селянських господарств мають доходи, що дозволяють вести розширене відтворення, 11,7% господарств гідно утримують сім'ю. Деградує соціально-побутова інфраструктура. Як і інші країни Центральної та Східної Європи, Польща покладала надії на краще у зв'язку з вступом в члени Європейського союзу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Польща " |
||
|
||