| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Одержання хабара. |
||
|
Наприклад, в одній зі справ хабарем була визнана оплата хабародавцем вартості ремонту автомобіля, що належить взяткополучателю. По іншій справі було встановлено, що винов-ні за попередньою змовою між собою, користуючись своїм посадовим становищем, отримали хабара від стремившегося уникнути перевірок директора ТОО «Арт-Трейд-Центр» у вигляді обидві- дов і вечерь в ресторані загальною вартістю 5658666 руб.1 Хабар як предмет аналізованого злочину завжди має майнову природу. Якщо посадова особа получа-ет якусь немайнову вигоду (позитивний від-відзив у пресі, згоду вийти заміж і т.п.), отриманням хабара це не є. Об'єктивна сторона злочину виражається в отриманні хабара особисто або через посередника. Одержання хабара - це її фактичне прийняття як самим посадовою особою, так і його рідними і близькими за її згодою або якщо воно не заперечувало проти цього (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 10 лютого 2000 р. № 6 «Про судову практику у справах про взя-точнічестве та комерційному підкупі »2). Крім факту приня-ку хабара об'єктивна сторона даного злочину передбачає зв'язок цього факту з певними формами пове-дення посадової особи - хабар виходить не просто так, а за певне і конкретне дія (бездіяльність) по службі на користь хабародавця або представляються їм осіб. В основному складі отримання хабара таке передбачуване поведінка може бути виражене в наступному: 1) вчинення дій (бездіяльність), які входять до слу-бові повноваження посадової особи, тобто прямо передбачені-рени його компетенцією і формально - у відриві від факту одержання за них хабара - є правомірними; 2) сприяння в силу займаного посадового поло-ження вчинення дій (бездіяльності), які входять у службові повноваження іншої особи. У даному випадку винний, використовуючи службове становище в широкому сенсі, тобто служеб-ні зв'язку, авторитет і значимість займаної посади, перебуваючи-ждение в підпорядкуванні інших посадових осіб, домагається, щоб бажані для хабародавця дії (бездіяльність) були вдосконалення-шени іншою посадовою особою (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 10 лютого 2000 р. № 6), хоча раніше за отримання хабара засуджувалися посадові особи, які 1 БВС РФ. 1997. № 12; 1998. № 5. 2 БВС РФ. 2000. № 4. Забезпечували вчинення бажаних хабародавцю дій чи-цями, які виконують управлінські функції в комерційній організації1; 3) загальне заступництво по службі - це дії, пов'язані зі незаслуженим заохоченням , позачерговим необосно-ванним підвищенням на посаді, вчиненням інших дій; 4) потурання по службі - це неприйняття должност-ним особою заходів при упущення або порушення в службовій діяльності хабародавця або представляються їм осіб, підпорядкованих- ненних по службі взяткополучателю. Слід мати на увазі, що наведена вище трактування зако-нодавчого ознаки «загальне заступництво чи попусти-будівництві по службі» (загальне сприяння) дається в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 10 лютого 2000 р. № 6. Однак із закону буквально випливає, що по службі, тобто у відносинах між начальником і підлеглими, осуще ствляется тільки потурання. Загальна ж заступництво як форма поведінки посадової особи може мати місце не тільки у сфері контролю за роботою підлеглих. Воно надаючи-ється і особам, не які у службовій залежності від ві-новного, щодо яких останній наділений розпорядників тельними повноваженнями (наприклад, глава адміністрації району надає загальне заступництво окремим підприемців лям). Тому обмежувальне тлумачення Пленумом Верховно-го Суду РФ характеру дій при загальному благоприятствовании слід визнати яке заснованим на законі. У судовій практиці зустрічаються справи, за якими загальне заступництво обосно-ванно констатувалося поза сферою службової подчіненності2. Отже, хабар виходить за одну з чотирьох зазначених вище форм поведінки посадової особи, в якій зацікавлений хабародавець або подаються ним особи. При цьому самі ука-занние дії (бездіяльність) посадової особи, за які виходить хабар, перебувають за рамками складу розглянуто-го злочину. Проте обов'язковою ознакою складу отримання хабара є зв'язок між ними і фактом отримання 1 БВС РФ. 1996. № 7. 2 БВС РФ. 1999. № 7. Хабара. Цей зв'язок виражається в тому, що хабар повинна бути обумовлена вчиненням одного із зазначених вище дій (бездіяльності). Обумовленість хабара означає, що вона являє-ся умовою, за наявності якого посадовою особою будуть вчинені дії (бездіяльність) по службі, тобто саме під впливом факту отримання хабара або домовленості про такий винний і здійснює їх. Таким чином, хабар завжди являє-ся підкупом посадової особи. Навіть тоді, коли хабар напів-чає вже після здійснення зазначених у законі дій або бездіяльності (так звана хабар-винагорода), вона повинна бути обумовлена, тобто певному службового поводження повинна передувати домовленість про хабар. Якщо ж посадова особа, не розраховуючи на хабар, здійснює дію (бездіяльність) по службі, а вже потім отримує від кого-небудь за це винагороду (подяку), складу отримання хабара немає - посадова особа буде нести відповідальність за дисциплінарний проступок1. Цивільне законодавство дозволяє державним службовцям та службовцям органів ме-стного самоврядування приймати подарунки у зв'язку з їх повинно-стним становищем або у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків на суму до п'яти мінімальних розмірів оплати праці (ст. 575 ГК РФ). У навчальній літературі висловлено думку, що ця сума - межа між хабарем та подарком2. Така по-зиція не базується на кримінальному законі, в якому не міститься мінімального розміру хабара. Тому відмінність хабара від подар-ка полягає зовсім не в сумі отриманого посадовою особою, 1 У теорії кримінального права висловлена і інша позиція, згідно кото-рій обумовленості хабара не потрібно, тому не будь-яка хабар являють- ся підкупом посадової особи. Якщо посадова особа приймає якусьнебудь вигоду майнового характеру, на яку воно зовсім не рассчи-Тива і знанням про яку не керувалося, здійснюючи дію (бездіяльність) по службі, воно, очевидно, не підкуплене, проте, згідно зазначеній точці зору, винне у хабарництві. (Див.: Волженкін Б.В., Квашис В.Є., Цагікян С.Ш. Відповідальність за хабарництво: соціально-правові та кримінологічні проблеми. Єреван, 1988. С. 109; Кирич-ко В.Ф. Види посадових злочинів за радянським кримінальним правом. М., 1959. С. 68 та ін.) 2 Див: Російське кримінальне право. Особлива частина / За ред. В.Н. Куд- рявцева і А.В. Наумова. М., 1997. С. 388. А в наявності або відсутності обумовленості винагороди. Подарунок хоча і виходить у зв'язку з виконанням службових обов'язків, однак він на відміну від хабарі не обумовлений з-вершенно конкретних дій. За відсутності обумовлений-ності одержуваного посадовою особою винагороди сума в п'ять мінімальних розмірів оплати праці - це кордон ме-жду подарунком і дисциплінарним проступком, а не отриманням хабара. У статтях 290, 291 КК вказується, що хабар може бути по-лучена і дана через посередника. Посередником у хабарництві є особа, яка безпосередньо отримує або передає певні цінності, замінюючи тим самим хабароодержувача або хабародавця. Від зазначених осіб посередник відрізняється тим, що діє не в своїх інтересах і не за своєю ініціативою. Посередник є своєрідним «технічним виконавцем» злочини, проте його дії кваліфікуються не як по-лучанин або дача хабара, а як пособництво у зазначених злочином. Склад отримання хабара є формальним; злочин закінчено в момент отримання хоча б частини обумовленої узятий-Ки1. Кожен самостійний епізод отримання хабара квали-фіціруется за сукупністю злочинів. Однак не утворює сукупності отримання заздалегідь обумовленої суми хабара в декілька прийомів. Не утворює сукупності також система-тичні одержання цінностей за загальне заступництво чи потурання по службі, якщо ці діяння об'єднані единст-вом умислу хабародавця (продовжуваний злочин). Склад розглядуваного злочину не виключається і тоді, коли посадова особа зовсім не збиралося вчиняти дії (бездіяльність), за яке отримано хабар. Однак якщо зазначені дії не входять в його компетенцію і воно об'єктивно не може забезпечити їх вчинення іншим повинно-стним особою, відповідальність за отримання хабара виключає-ся. У цьому випадку скоєне винним за наявності умислу 1 БВС РФ. 2001. № 8. На придбання майнової вигоди слід квалифициро- вать як шахрайство (ст. 159 КК) 1. Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується прямим умислом. Хоча мотив не вказаний у диспозиції ст. 290 КК, за її змістом отримання хабара - корисливе преступленіе2. Суб'єкт злочину - службова особа. У частині 2 ст. 290 КК міститься кваліфікуюча ознака аналізованого злочину: незаконність дій (без-дії), за які виходить хабар. У російській дореволю-ционном кримінальному праві подібне діяння іменувалося хвацько-імством. Дії (бездіяльність), про які йдеться в ч. 2 ст. 290 КК, можуть бути злочинними (вчинення за хабар службового підроблення, зловживання повноваженнями, виніс-ня завідомо незаконного вироку і т.п.) і незлочинним, але протиправними з точки зору інших галузей законодав-ства. В обох випадках вони, так само як і в основному складі, знаходяться за рамками об'єктивної сторони злочину - фактичного їх вчинення не потрібно. Взяткополучатель, що зробив в інтересах хабародавця або представляються їм осіб незаконні дії, що утворюють склад іншого злочини ня, підлягає відповідальності за сукупністю злочини ний - за ч. 2 ст. 290 КК і відповідною статтею КК, передба-чає відповідальність за цей злочин (п. 19 по-становлення Пленуму Верховного Суду РФ від 10 лютого 2000 р. № 6) 3. У частині 3 ст. 290 КК особливо кваліфікуючою ознакою є при-ляется відповідальне посадове становище винного - заня-тие ним державної посади РФ або суб'єкта РФ або глави органу місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 4 ст. 290 КК одержання хабара при осо- бо обтяжуючих обставинах відбувається: а) групою осіб 1 Див: п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 10 лютого 2000 р. № 6 / / БВС РФ. 2000. № 4. С. 8. 2 БВС РФ. 2002. № 8. С. 15. 3 БВС РФ. 2000. № 4. С. 8. Див також: Збірник постанов Пленуму Верховного Суду Російської Федерації. 1961-1993. М., 1994. С. 169; БВС РФ. 1998. № 11. С. 5, 6. Протилежне рішення даного питання за кон- кретному справі див.: БВС РФ. 2002. № 8. С. 15. За попередньою змовою або організованою групою; б) з вимаганням хабара; в) у великому розмірі. Хабар вважається отриманою групою осіб за поперед-ному змовою, якщо в її отриманні брало участь кілька посадових осіб, які досягли про це попереднього злагоди-шення. Злочин при цьому закінчено, коли частину хабара по-лучена хоча б однією посадовою особою. Однак для наявності аналізованого кваліфікуючої ознаки потрібно, щоб на момент отримання хабара передбачалося, що кожне повинно-стное особа вчинить в інтересах хабародавця або представляються-мих їм осіб яку дію (бездіяльність) з використанням свого службового становища. Не впливає на наявність цього при-знака незнання хабародавця про те, що він передає хабар групі посадових осіб, а також розмір належної кожному з них суми. За змістом закону організована група створюється для багаторазового одержання хабарів. Вона характеризується стійкої, більш високим ступенем узгодженості дій співучасників, розподілом ролей, наявністю організатора і керівника. Тому в організовану групу взяткополу-отримувача можуть входити і особи, які не є посадовими; останні несуть відповідальність за отримання хабара організованої групою з посиланням на ст. 33 КК. Вимагання хабара - це вимога посадової чи-ца дати хабар під загрозою вчинення дій (бездіяльності), які можуть завдати шкоди законним інтересам граждани-на. Крім того, вимагання може бути виражене в завуалі-рова формі, коли винний прямо не вимагає дати хабар, але навмисне ставить громадянина в умови, коли той змушений дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам для його правоохоронюваним інтересам (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 10 лютого 2000 р. № 6). Слід мати на увазі, що вимаганням хабара є не будь-яке требова-ня її передачі, а тільки таке, при якому загрожують порушити правоохоронюваним інтересам потерпевшего1. 1 БВС РФ. 1999. № 3. С. 20; № 5. С. 11; № 6. С. 16; № 7. С. 9; № 10. С. 9; 1998. № 11. С. 22, 23; № 5. С. 9 та ін Великим розміром хабара згідно з приміткою до ст. 290 КК визнаються сума грошей, вартість цінних паперів, іншого майна чи вигод майнового характеру, переви-шує 150 тис. руб. Якщо хабар у великому розмірі отримана частинами, але ці дії представляли собою епізоди одного продовжуємозлочину, вчинене має квалифициро-тися як отримання хабара у великому розмірі. І навпаки, якщо фактично отримана сума менше зазначеної в примітці до ст. 290 КК, але встановлено, що умислом хабароодержувача охоплювалося отримання хабара у великому розмірі, скоєне їм слід кваліфікувати не за ч. 1 ст. 290 КК, а за п. «г» ч. 4 ст. 290 УК1. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Одержання хабара." |
||
|
||