| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Поняття банківської гарантії |
||
|
Спираючись на припис ст. 368 ГК, деякі вітчизняні цивілісти стверджують, що банківська гарантія є одностороння угода гаранта * (1297). Про неспроможність цього погляду свідчать наступні обставини. 1. Банківська гарантія є угодою, за допомогою якої гарант збагачує майно бенефіціара. Оскільки відносини, що регулюються цивільним правом, будуються на засадах рівності їх учасників (п. 1 ст. 1 та абз. 1 п. 1 ст. 2 ЦК), гарант неспроможна нав'язати бенефіціару майнову зиск. Зі сказаного виявляється, що збагачення гарантом майна бенефіціара можливо лише за згодою сторін. 2. У абз. 3 п. 2 ст. 15 ФЗ від 29 жовтня 1998 р. "Про фінансову оренду (лізингу)" гарантія прямо називається договором. Банківська гарантія є один з видів гарантії. Звідси з повною ясністю видно, що банківська гарантія являє собою договір, а не односторонню угоду гаранта * (1298). Необхідно також відзначити, що взяті за основу при розробці § 6 гл. 23 ГК Уніфіковані правила для гарантій на першу вимогу (редакція 1992 р., публікація Міжнародної торгової палати N 458) наказують: банківська гарантія за першою вимогою "є за своєю природою самостійним угодою ..." (Пп. "b" і "c" ст. 2) (курсив наш. - Ю.Б.). Представлений нами погляд на банківську гарантію як угоду гаранта і кредитора за забезпеченим зобов'язанням проводиться в роботах англійських * (1299), німецьких * (1300), швейцарських * (1301) та інших західноєвропейських цивілістів. Договір банківської гарантії характеризується наступними правовими особливостями: 1) входить в розряд консенсуальних договорів, оскільки вважається укладеним у момент досягнення сторонами угоди з усіх істотних умов. Ці умови повинні бути перераховані в документі про гарантії, який гарант направляє бенефіціару в якості оферти (абз. 2 п. 1 ст. 435 ЦК); 2) є одностороннім зобов'язальним договором, так як ст. 368-379 ЦК не покладають на бенефіціара обов'язків до надання; 3) на відміну від договорів (купівлі-продажу, оренди, підряду і т.д.), що обгрунтовують регулятивні зобов'язання, договір банківської гарантії спрямований на встановлення охоронного зобов'язання, що складається з домагання бенефіціара і кореспондуючий йому обов'язки гаранта і, отже, відноситься до охоронних договорами * (1302), які володіють тією особливістю, що їх дія ex lege поставлено в залежність від настання відповідної умови права (condicio juris); 4) являє собою безплатний договір (п. 2 ст. 423 ЦК), тому що обов'язки гаранта не протистоїть обов'язок бенефіціара до зустрічного надання; 5) оскільки договір банківської гарантії несе в собі забезпечувальну мета, його дійсність залежить від дійсності угоди, що породжує основне зобов'язання. Сказане означає, що він є каузальним договором * (1303). Разом з тим цей договір може розглядатися в якості абстрактної угоди у тому сенсі, що його дійсність не залежить від дійсності угоди гаранта з принципалом про надання банківської гарантії. Для того щоб виключити можливість двозначного тлумачення волі гаранта, вираженої в вихідному від нього документі про гарантії ст. 368 ГК наказує для його волевиявлення письмову форму. Закон не містить вказівки на недійсність договору банківської гарантії, що не відповідає цій вимозі. Тому недотримання простої письмової форми даного договору позбавляє сторони права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків, але не позбавляє їх права приводити письмові й інші докази (п. 1 ст. 162 ЦК). Таке рішення de lege lata розходиться з позицією законодавця, зайнятої ним щодо угоди про неустойку, договору про заставу та договору поруки: приписи абз. 1 ст. 331, п. 2 ст. 339 та ст. 362 ЦК про письмовій формі цих угод супроводжуються приписами, які оголошують їх недійсними, якщо вони не наділені в письмову форму (абз. 2 ст. 331, п. 4 ст. 339 і ст. 362 ЦК). З урахуванням сказаного з метою забезпечення приписи ст. 368 ЦК про форму волевиявлення гаранта цю статтю слід було б доповнити приписом про те, що недотримання письмової форми цього волевиявлення тягне недійсність банківської гарантії. Укладення договору банківської гарантії в цілому підпорядковується загальним приписами гл. 28 ГК. Видача гарантом документа про гарантії є офертою. Волевиявлення бенефіціара, що становить позитивну відповідь на отримане їм пропозицію, являє собою акцепт (прийняття) оферти гаранта. Закон не вимагає прямого волевиявлення бенефіціара і не наказує для його волевиявлення ніякої форми. Тому прийняття бенефіціара може відбуватися мовчазно і полягати вже у прийнятті вихідного від гаранта документа про гарантії. При цьому повідомлення про прийняття не потрібно, якщо в документі про гарантії не передбачено інше. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Поняття банківської гарантії " |
||
|
||