Головна
Головна → Природоресурсове, аграрне , екологічне право → Аграрне право → 
« Попередня Наступна »
Боголюбов С.А. , Бринчук М.М., Ведишева Н.О.. Аграрне право. Підручник, 2011 - перейти до змісту підручника

§ 3. Поняття і предмет правового регулювання як основний критерій аграрного права

Аграрне право (в пер. З англосаксонської мови - землеробське, сільськогосподарське) - вельми складне правове явище в російській системі права, що характеризується яскраво вираженою специфікою предмета і методу як основних критеріїв відмежування даної галузі від інших галузей права.
У навчальній і монографічної літературе1 останніх років аграрне право називається нової, що формується галуззю права. З цим можна погодитися лише в аспекті змісту норм права, структури галузі права. Однак при такому підході новими (і навіть формуються) можна вважати і основні (фундаментальні) галузі матеріального права (конституційне, цивільне, адміністративне та ін.), які сформувалися в процесі проведеної в 90-і роки XX в. реформи правової системи Російської Федерації. Тому несправедливо ігнорувати історичний аспект виникнення, становлення і розвитку самої галузі права та специфіки її предмета і методу.
Особливість регульованих правом суспільних відносин, що є предметом правового регулювання як матеріальний критерій розподілу права на галузі, був висунутий юридичною наукою в ході дискусій у 1938-1840 рр.. У зв'язку з цим система права була підрозділена на десять галузей: державне, адміністративне, трудове, земельне, колгоспне, бюджетно-фінансове, сімейне, цивільне, кримінальне та судове (в останньому пізніше були виділені процесуальні галузі). На черговій дискусії, проведеної в 1981 р. журналом «Радянська держава і право», був зроблений висновок про двох критеріях розподілу права на галузі - предмет і метод. Таким чином, у аграрного права є «прабатько» - колгоспне право, яке було поставлено в один ряд з більш ранніми, фундаментальними галузями права. До того часу (70-ті роки) фактично сформувалося сільськогосподарське право як нова галузь права, яка втілила в себе і основні інститути попередньої їй галузі колгоспного права крім права державних сільськогосподарських підприємств. Тому формально юридично сучасне аграрне право як галузь права можна вважати спадкоємицею радянського сільськогосподарського права, хоча ступінь наступності її змісту незначна.
В даний час аграрно-правова доктрина виходить з більш широкого переліку критеріїв аграрного права як галузі права. Крім предмета і методу в число системоутворюючих ознак формування аграрного права входять додатково:
1) врахування специфіки сільськогосподарського виробництва, сільськогосподарської діяльності в цілому;
2) політична зацікавленість держави в вдосконаленні правового регулювання відносин у сільському господарстві, що найбільш послідовно виражається і юридично закріплюється в основних напрямках аграрної політики держави;
3) наявність сільськогосподарського (аграрного) законодавства. Отже, предметом аграрного права є насамперед певна сукупність суспільних відносин, притаманна лише даному праву, звана аграрними відносинами. Це відносини, які безпосередньо пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою, зберіганням, реалізацією.
За предметною ознакою до складу поняття «аграрні відносини» входять: а) земельні, б) майнові; в) трудові; г) організаційно-управлінські, які не утворюють органічно єдиного ставлення, але, будучи тісно взаємопов'язаними, являють собою цілісне утворення як складний специфічний комплекс.
В аграрно-правовій літературі визнана важливою наукова класифікація аграрно-правових відносин за їх видами в рамках двох груп: внутрішні відносини, правове регулювання яких, по суті, є ядром аграрного права, і зовнішні. (Докладно класифікація і зміст цих груп аграрних правовідносин викладені в гл. 3 підручника.) Таким чином, земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінські відносини саме в групі внутрішніх правовідносин нерозривно пов'язані між собою. Так, в сільськогосподарських комерційних організаціях земельні відносини носять майновий характер, оскільки використовувані ними земельні ділянки є (за рідкісним винятком) спільною частковою власністю їх членів (учасників). Трудові відносини (організація, нормування, оплата, охорона праці) будуються на основі суворого обліку якості грунту, окремих сільськогосподарських угідь, землевпорядних характеристик їх частин.
Взаємозв'язок і взаємозумовленість аграрних правовідносин грунтуються на специфіці об'єкта цих відносин - на сільськогосподарської та пов'язаної з нею іншої господарської діяльності. (Докладніше про це див § 5.)
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 3. Поняття і предмет правового регулювання як основний критерій аграрного права"
  1. § 2. Правове становище сільськогосподарських організацій
    поняття сільськогосподарської організації. До сільськогосподарським організаціям в широкому сенсі можуть бути віднесені всі організації, що ведуть виробництво сільськогосподарської продукції в якості основної діяльності, а також некомерційні організації, що діють в аграрному секторі. Виробництво сільськогосподарської продукції ведеться десятками тисяч комерційних організацій, які
  2. § 4. Загальна характеристика галузей російського права
    поняття "галузь права" і "інститут права". 5. Назвіть критерії (підстави) розподілу права на галузі та інститути. Література Алексєєв С.С. Структура радянського права. М., 1975. Агарков М.М. Цінність приватного права / / Правознавство. 1992. N 1 - 2. Вітченко А.М. Метод правового регулювання соціалістичних суспільних відносин. Саратов, 1974. Лівшиць Р.З. Галузь права - галузь
  3. § 5. Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства в Російській Федерації
    поняття, що відносяться до розглянутої області: «іноземний громадянин», «особа без громадянства». Федеральний закон «Про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності» вiд 13 жовтня 1995 р. також розмежовує групу іноземних учасників зовнішньоторговельної діяльності, які є фізичними особами, розділяючи їх на дві категорії: «іноземні громадяни, цивільна правоздатність та
  4. 1 . Правові основи інтеграції країн - учасниць Європейського союзу
    понять в договорі не міститься. На практиці викликала розбіжності також трактування термінів «зближення» та «уніфікація». У літературі були висловлені різні точки зору з даної проблеми. Ю.М. Юмашев на основі систематичного аналізу тексту Римського договору вказує на те, що термін «зближення» відноситься до норм, безпосередньо впливає на
  5. Глава 19. ЗАХИСТ володіння і РЕСТИТУЦІЯ
    понять, як факту, а не права, проявляється найбільш наочним чином у формах захисту володіння. Найпростішим поясненням феномена власницької захисту було б віднесення її на нерозвиненість архаїчних юридичних інститутів, якби, по-перше, не було б безглуздим саме припущення про нерозвиненість римського права, а по-друге, власницької захист не збереглася б у сучасному праві (наприклад, в
  6. § 5. Інші критерії (системоутворюючі фактори) формування аграрного права як галузі права
    зрозуміти специфіку суб'єктного складу сучасних аграрних правовідносин (правове становище кожної категорії суб'єктів охарактеризовано в наступних главах), необхідно відтворити довідкові характеристики та історії виникнення деяких з них. Це стосується таких категорій, як колгоспи, радгоспи, аграрно-промисловий комплекс (АПК), які не позначені в цивільному законодавстві, але
  7. § 2. Земельна реформа в Російській Федерації
    поняття соціальної функції дано в Конституції Республіки Бразилія (ст. 186): «Соціальна функція виконується тоді, коли сільська власність відповідає згідно з критеріями і рівнями, встановленими законом, одночасно таким умовам: I. Раціональне та адекватне використання; II. Адекватне використання знаходяться в розпорядженні природних ресурсів та збереження навколишнього
  8. § 1. Муніципальні вибори, виборче право і виборча система
    поняттям виборів тісно пов'язане поняття виборчої кампанії. Виборча кампанія - діяльність з підготовки та проведення виборів, здійснювана в період з дня офіційного опублікування (публікації) рішення уповноваженого на те посадової особи, державного органу, органу місцевого самоврядування про призначення (проведенні) виборів, до дня подання виборчою комісією,
  9. § 1. Поняття комерційного права
    поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
  10. § 1. Поняття і види підприємців
    поняття підприємця грунтується на цивілістичної вченні про осіб. Суб'єктами цивільного права є особи: фізичні і юридичні. Як зазначалося раніше, приватні особи в ламанні до підприємництва отримують додаткову характеристику, виступають в комерційному обороті не просто як приватні (фізичні та юридичні) особи, а як кваліфіковані приватні особи - підприємці в
© 2014-2022  yport.inf.ua