| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Поняття і структура складу злочину |
||
|
Склад злочину - це сукупність передбачених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, ха-теризується суспільно небезпечне діяння як злочин. Під ознакою складу злочину розуміється узагальнено-ве юридично значиме властивість, властиве всім преступлени-ям даного виду. Виділення та законодавче закріплення при-знаків складу певного виду злочинів проводиться шляхом аналізу нескінченного ряду реальних злочинів цього виду (наприклад, крадіжки чужого майна). Цей аналіз покази-кість, що у всіх злочинах даного виду обов'язково повто-ряется певний набір юридично значущих властивостей. Так, при будь крадіжці (кишенькової, квартирної, вокзальної та ін.) по-хіщается чуже майно, робиться це непомітно для окру-жающих, тобто таємно, винний при цьому завжди переслідує кори-стную мета, а потерпілому кожен раз заподіюється імущест-венний збиток. Обов'язково повторювані в будь крадіжці риси синтезуються в юридично значиме властивість, тобто в ознака складу крадіжки чужого майна, і фіксуються в законодав-тельном описі крадіжки, яке наводиться в диспозиції нор-ми Особливої частини (ч. 1 ст. 158). Конкретні види злочини ний описуються в нормах Особливої частини КК з різним ступенем повноти. Наприклад, викрадення людини (ч. 1 ст. 126 КК) взагалі не розшифровується в законі. Масові ж беспо-рядки описуються в ч. 1 ст. 212 КК досить докладно: «Органи-зація масових заворушень, що супроводжувалися насильством, по-громами, підпалами, знищенням майна, застосуванням вогнепальної зброї, вибухових речовин або вибухових уст-ройств, а також наданням збройного опору пред-ставники влади». Проте ні в одній нормі Особливої частини КК опис відповідного виду злочину не є ис-вичерпується. Цими нормами передбачаються ознаки, виражають специфіку даного виду злочину, а ознаки, характерні для будь-якого злочину, вказуються в нормах Загальної частини КК. Такі, наприклад, ознаки, як досягнення мінімального віку, з якого можлива кримінальна відпові-венность за даний злочин, або осудність особи, вдосконалення-шівшего діяння, названі в нормах Загальної частини КК, щоб з-бігти непотрібних повторень у всіх статтях Особливої частини. Нормами Загальної частини КК передбачені і такі специфиче-ські форми злочинної діяльності, як незакінчена Престо-полон (ст. 30) і співучасть у злочині (ст. 33). Таким чином, юридичні ознаки, що утворюють склад того чи іншого виду злочину, передбачаються як в дис-позиціях норм Особливої частини (ознаки, що додають даному виду злочину індивідуальність), так і в ряді норм Загальної частини КК (ознаки, повторювані при вчиненні всіх пре-ступленій). Склад певного виду злочину (вбивства, контра-банди і т.д.) представляє його законодавчу модель, яка характеризується мінімальним набором необхідних ознак, обов'язково наявних в будь-якому злочині цього виду, і не включає випадкових і мінливих ознак (наприклад, час доби або місце скоєння вбивства). Ознаки, що утворюють склад того чи іншого злочину, представляють не випадкове поєднання, а органічна єдність: відсутність хоча б одного з необхідних ознак означає відсутність і складу пре-ступления в цілому. Тому склад злочину нерідко визна-виділяється не просто як сукупність, а як система ознак, щоб особливо підкреслити його нерозривну єдність. Незважаючи на те що ознаки, що утворюють склад злочини ня, представляють єдине і неподільне ціле, при теоретичному аналізі вони групуються за елементами складу. Під елементом складу злочину слід розуміти однорідну групу юридичних ознак, що характеризують злочин із ка-кой-то одного боку. Всього у складі злочину виділяються чотири елементи, кожен з яких утворює група ознак складу, що відносяться до: 1) об'єкту злочину, 2) об'єктивну сторону злочину, 3) суб'єктивну сторону злочину і 4) суб'єкту злочину. Об'єкт злочину - це ті охоронювані кримінальним зако-ном суспільні відносини, на які посягає суспільно небезпечне і кримінально каране діяння. За широтою кола гро-ських відносин, на які відбувається посягання, в науці кримінального права прийнято розрізняти загальний, родовий, видовий і безпосередній об'ект1. З об'єктом злочину тісно пов'язані предмет посягання-ства і особу потерпілого. Предмет злочину - це фізичний предмет матеріального світу або інтелектуальна цінність, на які виявляється безпосередній вплив при скоєнні злочину. Під потерпілим розуміється фізична особа (людина), якій злочином заподіює-ся фізичний, майновий чи моральну шкоду, а також юридична особа у разі заподіяння злочином шкоди його майну або діловій репутації (ст. 42 КПК). Другим елементом складу злочину є група юридичних ознак, що характеризують об'єктивну сторо-ну злочину. Вона означає зовнішній прояв діяння, тобто його фізичну сторону, яка може безпосередньо сприйматися за допомогою органів почуттів людини: злочин можна бачити, чути, відчувати і т.д. Об'єктивна сторона злочину - це головна відмітна ознака кримінально караного діяння, що надає йому індивідуальність і позво-ляющий відмежувати цей злочин від інших. Для характери-стіки об'єктивної сторони злочину в законодавстві і в кримінально-правовій науці використовується цілий комплекс юриди-чеських ознак: діяння (дія або бездіяльність), гро- венно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і його суспільно небезпечними наслідками, умови часу і місця, обстановка, спосіб, знаряддя і засоби вчинення пре-ступления. Діяння - це необхідний ознака будь-якого переступив-лення, а інші ознаки законодавець використовує при описа-ванні не всіх, а лише деяких злочинів. Третім елементом складу злочину є група ознак, що характеризують суб'єктивну сторону злочини ня, під якою розуміється психічна діяльність особи, 1 Див гл. 6. Безпосередньо пов'язана з вчиненням злочину. Суб'єктів незалежно єктивні сторона злочину утворює його психологічний зміст, тому вона є внутрішньою (по відношенню до об'єктивної) стороною злочину. Зміст суб'єктивних-ної сторони злочину характеризується такими юридично-ми ознаками, як вина, мотив і мета. Вина у формі умислу або необережності - це основна ознака суб'єктивної сторони, необхідний для характеристики будь-якого злочину. Мотив і мета - факультативні ознаки. Суб'єкт злочину - це особа, яка вчинила кримінально каране діяння і відповідно до закону здатне нести за нього кримінальну відповідальність. Відповідно до ст. 19 КК кримінальну відповідальність можуть нести тільки осудні фі-зические особи, які досягли віку, встановленого законом, з якого настає відповідальність за даний злочин. При описі ряду конкретних злочинів законодавець включає в характеристику суб'єкта і деякі додаткових-ні ознаки, що стосуються громадянства, посадового положе-ня, статі, ставлення до військового обов'язку і пр. (спеціальний суб'єкт). Виконавцем таких злочинів може бути тільки особа, що володіє зазначеним додатковою ознакою. Крім угруповання ознак складу злочину за че-рьох його елементам в теорії кримінального права використовується і інша їх класифікація, заснована на ступені обов'язково-сти юридичних ознак. За цим критерієм ознаки скла-ва злочини поділяються на обов'язкові та факультативні. Обов'язковими називаються ознаки, що входять в склади всіх без винятку злочинів. До їх числа відносяться: об'єкт злочину, суспільно небезпечне діяння (дія або без-дія), вина у формі умислу або необережності, осудна-тість особи і досягнення ним віку, з якого за законом на-ступає відповідальність за даний вид злочину. Перечис-лені ознаки входять до складу будь-якого злочину; за відсутності хоча б одного з них немає і складу злочину. Під факультативними розуміються юридичні ознаки, які використовуються законодавцем при конструюванні не всіх, а тільки деяких складів злочинів. За допомогою цих при-знаків злочин характеризується додатковими рисами, в яких виражається специфіка даного виду злочину. До цієї групи відносяться такі ознаки, як предмет посягання-ства, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, спосіб, умови часу і місця, об-становленнЯ, знаряддя і засоби вчинення злочину, мотив і мета злочину, спеціальні ознаки його суб'єкта . В за-лежно від того, наскільки важливе значення надає законодав-тель тому чи іншому факультативному ознакою, він може ви-конувати одну з трьох функцій. По-перше, нерідко якийсь із факультативних ознак вводиться в основний склад злочину і стає таким чином обов'язковою ознакою цього складу. Наприклад, спо-соб скоєння злочину, будучи факультативним призна-ком в загальнотеоретичному плані, стає обов'язковим при-знаком стосовно до крадіжки (таємний спосіб розкрадання чужого майна). По-друге, той же самий ознака може в інших випадках придбати значення кваліфікуючої, тобто ознаки, що підвищує небезпеку злочину і змінює його ква-ліфікації (вбивство, скоєне загальнонебезпечним способом, - п. «е» ч. 2 ст. 105 КК). По-третє, якщо ознака не входить в основній склад (не став обов'язковим) і не передбачений в якос-стве кваліфікуючої, він може виступати як обстоятельст-во, що пом'якшують або обтяжують покарання (ст. 61 або 63 КК) і в цьому Як впливати на обрання судом виду і розміру нака-зания. Наприклад, вчинення будь-якого злочину такими способами, як особлива жорстокість, садизм, знущання, а також муки для потерпілого, розглядається в якості обставини, що обтяжує покарання, у всіх випадках, коли такий спосіб не є ні обов'язковим, ні кваліфікуючою при- знаком (п. «і» ч. 1 ст. 63 КК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Поняття і структура складу злочину " |
||
|
||