Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 1. Поняття кримінального права, його предмет, метод і система, співвідношення з іншими галузями права


Перша асоціація, яка виникає при словах «Кримінальну пра-
во» - злочин.
Чи є на Землі держава, де немає злочинів і злочинцями? Чи є більш затребуваний інформаційний по-вод для засобів масової інформації, ніж злочин? Пре-ступление займає уяву людей. Якщо звернутися до істо-рії літератури, то нескладно помітити, що в основі сюжету (або частини сюжетної лінії) великого числа творів лежить преступленіе1. У рейтингу телевізійних програм криминаль-ная хроніка на одному з перших місць, інформаційні сайти в мережі Інтернет рідко обходять увагою тему злочинів, книги, що описують найгучніші злочини нашого вре-мени, стають бестселерами. Статистика говорить про те, що жоден день, принаймні у великому місті, не обходиться без злочину.
Вся історія людства свідчить, що злочини є невід'ємною частиною громадського співіснування. Навряд чи варто всерйоз ставитися до ідеалістичним концепціям соціального розвитку, що передбачає можливість повного викорінення злочинності. Злочин лежить в основі приро-ди соціуму, і завдання суспільства і держави полягає в тому, щоб створити умови, при яких число скоєних Престо-полонених не зростала, а прагнуло до зменшення. Кримінальне право пропонує найбільш жорсткі репресивні заходи для бо-би з цим явищем. Однак, як злочин є лише
1 Наприклад, У. Шекспір ??«Макбет», «Гамлет»; Т. Драйзер «Американ-ська трагедія»; Майн Рід «Вершник без голови»; О. Уайльд «Портрет До-Ріана Грея»; А.С. Пушкін «Пікова дама»; А.П. Чехов «Драма на полюванні»; Ф.М. Достоєвський «Злочин і кара». Не кажучи вже про такі все-мирно відомих майстрів детективного жанру, як Едгар По, Конан Дойл, Агата Крісті, Жорж Сименон і ін

однією з невід'ємних складових будь-якого суспільного устрою, так і кримінальне право - лише один із засобів борь-б зі злочином. І як це не здасться дивним - НЕ са-моє ефективне средство1. Боротьба із злочинністю кримінально-правовими засобами передбачає найбільші енергетичні витрати з боку держави. Чим сильніше репресивне віз-дію, тим більше коштів на його здійснення потрібно: зміст і підготовка кадрів слідчого апарату, суддів-ського корпусу, органів виконання покарання. Крім прямих витрат на утримання людей, задіяних у процесі здійс-ствления каральної функції держави, необхідно також враховувати величезні кошти, потрібні для реалізації ними своїх прямих функцій (утримання будинків і всієї инфраструк-тури, пов'язаної з їх функціонуванням, забезпечення відповідним обладнанням, транспортом тощо). Державі, що не володіє достатніми коштами, нормальне виконан-ня цих функцій просто не під силу.
Правильно побудована правова система держави перед-вважає функціонування всіх галузей права в тісному взаемодії один з одним. Що стосується карному праву це означає, що норми інших галузей права, що регулюють ту чи іншу громадську сферу і поведінку людей у ??звичайних повсякденних умовах, повинні конструюватися таким обра-зом, щоб попереджати вчинення злочинів своїми методами. Наприклад, побудова системи оподаткування та-ким чином, щоб податки вигідніше було платити, ніж від них ухилятися, безумовно, має знизити кількість злочини ний, пов'язаних з ухиленням від сплати податків. Побудова норм, що регламентують діяльність посадових осіб таким чином, щоб, наприклад, за більш швидке вчинення того чи іншого дії, що входить в посадові обов'язки особи, можна було офіційно заплатити державі, значно зменшить кількість хабарів «за прискорення процесу».
1 Ще Чезаре Беккаріа понад двісті років тому у своєму знаменитому трактаті «Про злочини і покарання» зазначав, що ефективність на-казания не в його суворості, а в його невідворотності. Зробити ж покарання невідворотним вельми непросто.

Поза правового поля - елементарні правила повсякденного поведенія1 також є значно ефективнішим засобом боротьби (точніше сказати - попередження переступив-лений), ніж кримінальне право.
Однак якщо злочин скоєно - без кримінального права вже не обійтися.
Основний сенс існування такої галузі, як кримінальне право, полягає в тому, щоб визначити, якого роду поведінка людей в суспільстві слід вважати злочином і, відпо-венно, якого покарання заслуговує особа за вчинений ним злочин. Злочин і покарання - базові поняття кримінального права. Кримінальне право дає визначення преступле-нию взагалі (у частині КК) і формулює конкретні ви-ди злочинів (в Особливої ??частини КК).
Кримінально-правовий вплив у вигляді покарання - край-няя міра державного реагування, застосовувана в слу-чаї, коли злочин скоєно. Як будь-яка крайній захід, воно надає найбільш сильний репресивне вплив на особу, яка порушила закон. Не існує у всій системі рос-сийского права заходів більш репресивних, ніж покарання за пре-ступление. Будучи найбільш суворою мірою впливу, воно вимагає законодавчого обмеження сфери застосування ви-ходячи, насамперед, з принципу гуманізму. Обмеження це відбувається наступним чином: покарання застосовується толь-ко за ті діяння, які за законом є злочинами; злочинами за кримінальним законом визнаються тільки та-кі діяння, які найбільш небезпечні для суспільства. Небезпека для суспільства визначається тим, на який об'єкт кримінально-правової охорони спрямоване посягання 2, інтенсивністю
1 Наприклад, в багатолюдних місцях не слід афішувати наявність великої суми грошей.
2 Всі злочини посягають на певні сфери жізнедеятель-ності суспільства. У теорії кримінального права прийнято називати гро-ються відносини, що склалися з приводу того чи іншого суспільно-го блага (наприклад, відносин власності), об'єктом злочинного посягання. Кримінальне право охороняє не всі громадські відносини, а тільки найбільш важливі для життєдіяльності суспільства і дер-жави.

Його воздействія1, намірами ліца2, коїть ці дії, що поширеністю такого роду поведінки в обществе3. Визначивши, що діяння за своєю небезпеки може бути визнано злочином, законодавець (Федеральне Збори) приймає закон, в якому описує ознаки злочину (криміналу-зація діяння) і встановлює за нього покарання. Такий закон включається до Кримінального кодексу, що є єдиним ис-точником кримінального права.
Правозастосовна діяльність у сфері кримінального права
полягає в тому, щоб на підставі норм, які містить Кримінальний кодекс, дати юридичну оцінку певного по-ступку. Така юридична оцінка дається в два прийоми: спочатку необхідно дати кваліфікацію скоєного вчинку (визна-лити, який саме статтею Особливої ??частини КК передбачено той злочин, який було скоєно), а потім завершити юридичне оцінку скоєного вибором відповідного наказа-ня. Будь-яке з обставин, що мають кримінально-правове значен-ня і встановлене у справі, може бути враховано тільки один раз в ході юридичної оцінки: або при кваліфікації, або при на-значенні покарання. Такий механізм кримінально-правового регулю-вання відносин, що виникають з юридичного факту - з-вершенія злочину. Відносини, що виникають у зв'язку з з-вершенно злочину, носять назву кримінально-правових.
Таким чином, кримінальне право як галузь права представля-ет собою сукупність законодавчо закріплених норм, спрямованих на регулювання відносин, що виникають вследст-віє вчинення злочинів.
Це визначення відображає основну спрямованість норм, зі складових галузь права. Однак предмет правового регулювання цієї галузі дещо ширше. Крім складових основу його
1 Наприклад, заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю з необережності (ст. 118 КК) - злочин, а заподіяння з необережності легкого вре-так здоров'ю - ні.
2 Наприклад, умисне заподіяння середньої тяжкості шкоди здоров'ю є злочином (ст. 112 КК), а необережне - ні.
3 Наприклад, канібалізм, безумовно, неприйнятна форма поведе-ня в цивілізованому суспільстві, однак, оскільки явище це в Росії зустрічається не часто, він не тільки не передбачений КК як самостійна злочину, але навіть не є обтяжуючою грунтовний-ством при скоєнні вбивства.

Предмета відносин кримінальне право регулює відносини, що виникають з факту вчинення неосудним особою гро-венно небезпечного діяння, яке містить всі ознаки об'єктивної сторони того чи іншого злочину, а також відносини, виникаючі при наявності обставин, що виключають переступив-ність діяння.
О.Ф. Шишов виділяє три групи відносин, що складають предмет кримінального права:
охоронні кримінально-правові відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням преступленія1, між особою, зробивши-шим заборонене кримінальним законом діяння, і державою;
відносини, що виникають внаслідок обставин, ви-
чающих злочинність діяння;
відносини, пов'язані з утриманням особи від злочинного по-сягательства допомогою загрози покарання , що міститься в кримінально-правових нормах2.
Стосовно до третьої групи можна говорити не про правове регулювання суспільних відносин, а про правовий воздейст-вії закону на поведінку людей3: кримінальну заборону накладає на гра-ждан обов'язок утриматися від вчинення злочину.
Основной метод кримінально-правового регулювання імператив-
но-обмежувальний - заборона під страхом покарання. Виняток
1 Звісно ж необхідним виділити різновид охранитель-них відносин, пов'язаних із застосуванням примусових заходів медич-ського характеру до осіб, неосудним у момент скоєння суспільно небезпечного діяння, оскільки для таких осіб заходи медичного характеру - єдине правове наслідок скоєного, та юридичним фактом, що дає підставу для їх застосування, не є злочин. Однак, вказуючи на необхідність застосування заходів медичного характеру та регламентуючи порядок їх застосування, кримінальний закон здійснює ох-ранітельную функцію.
2 Дана класифікація суспільних відносин, що входять у перед-мет кримінального права, дається О.Ф. Шишовим у статті «Кримінальне право», вміщеній в Російській юридичній енциклопедії (М., 1999. С. 997). А.В. Наумов класифікує їх аналогічним чином (див.: Російське карного право. Загальна частина. М., 1999. С. 5, 6).
3 «Правове вплив, - пише С.С. Алексєєв, - ширше поняття (чим правове регулювання), яке характеризує всі направ-лення і форми впливу на суспільне життя ». (Алексєєв С.С. Загальна теорія права. Т. 1. М., 1981. С. 290.)

Складають відносини, що виникають у зв'язку з наявністю обставин, що виключають злочинність діяння. У цих випадках ис-користується метод дозволительно-дозвільний.
Кримінальне право як матеріальна галузь права є ба-зою для таких галузей, як кримінально-процесуальне і кримінально-виконавче право. Обидві ці галузі права є Допоміжні і покликані через певну процедуру рас-проходження, судового розгляду і винесення вироків, постанов чи ухвал судами забезпечити правильну юридичну оцінку вчиненого преступленія1 і визначити міру покарання, режим і порядок відбування якого регламентується Кримінально-виконавчим кодексом .
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 1. Поняття кримінального права, його предмет, метод і система, співвідношення з іншими галузями права "
  1. § 2. Джерела комерційного права
    поняттями «комерційне право» і «комерційне законодавство». Комерційне право - це сукупність загальних і спеціальних норм приватного права, що регулюють відносини між підприємцями або за їх участю при здійсненні підприємницької діяльності. Комерційне законодавство - це сукупність комплексних нормативних актів, тобто нормативних актів, що містять норми різних галузей
  2. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    зрозуміти, що за інші незаконні дії, вчинені правоохоронними органами і судами щодо юридичних осіб, держава за ст. 1070 ЦК відповідальності не несе, що явно не узгоджується з правилами глави 18 КПК. * (55) В цілому описаний порядок відшкодування шкоди збігається з особливим порядком відшкодування, який раніше був встановлений Положенням від 18 травня 1981 (зрозуміло, з урахуванням
  3. 3. Підстави та умови договірної відповідальності
    поняття злочину для всіх галузей радянського права, який нарікав на те, що "на це якість складу до останнього часу не звертали належної уваги ні загальна теорія радянського права, ні конкретні правові дисципліни. Такий закид, - продовжує Г . К. Матвєєв, - не може бути, однак, звернений на адресу науки кримінального права, представники якої першими розробили поняття складу і
  4. 1.1. Історичні аспекти уніфікації права міжнародних комерційних контрактів
      поняття, правове регулювання, міжнародна уніфікація. М.: Наука, 1991. С. 105 - 131. Аналіз історичного розвитку руху до уніфікації дозволяє виділити кілька періодів. Шмиттгофф виділяє три стадії розвитку права міжнародної торгівлі. Перша стадія охоплює середні віки - період, протягом якого виникла міжнародна торгівля та інструмент її регулювання - Law
  5.  1.2. Основні фактори, що обумовлюють уніфікацію права міжнародних контрактів
      поняття англійського права, як "істотне і просте умова договору", "зустрічне задоволення", "істотне порушення договору", "марність договору"; таке поняття французького права, як "підстава договору", або німецької, як "mise en demeure або nachfrist ", неоднакове ставлення до неустойку в континентальному праві і в загальному праві і т.д. Третім правовим чинником, що зумовив
  6.  § 2. Співвідношення принципів кримінального законодавства з принципами кримінальної відповідальності, принципами кримінального права, принципами кримінально-правової політики та принципами кодифікації кримінально-правових норм
      понять, необхідно розглянути їх співвідношення з принципами кримінального законодавства. Слід зазначити, що це питання не залишився непоміченим в юридичній літературі * (115), хоча в більшості випадків авторами висловлюються діаметрально протилежні точки зору. Оригінальний підхід до вирішення проблеми пропонує Б.Т. Нехлюя. Вбачаючи сутність кримінально-правового принципу в
  7.  Тема 1.1. Поняття про право і правові явища
      поняття «джерело права»: те, чим практика керується в рішенні юридичних справ. У російській державі це в основному нормативні акти. Договір як джерело права має відносно невелике поширення, звичай майже не має місця, а прецедент російської правовою системою поки відкидається. По суті мова йде про зовнішній формі права, що означає вираз зовні державної
  8.  Тема 8.1. Загальна характеристика кримінального права, його норми і джерела
      поняття і коло джерел кримінального права, їх зміст. А це в свою чергу дозволить в наступних параграфах розглянути кримінально-правові відносини, їх учасників, зміст і їх наскрізну ідею - забезпечення своєчасного, законного і справедливого притягнення до відповідальності та покарання осіб, які вчинили злочини. Кримінальне право як галузь права традиційно визначається як
  9.  § 2. Види джерел МПП
      поняттю «національний закон» 91. Деякі дослідники використовують більш загальний термін - «внутрішньодержавні джерела» 92; інші в рамках категорії першого виду джерел МПП називають «внутрішні (національні) норми» 93. Незважаючи на те, що в реальному житті норми міжнародного приватного права дійсно іноді укладені в актах іншої юридичної сили, ніж закон у власному його
  10.  1. Поняття і основні різновиди інвестиційних угод
      поняття і правову природу інвестиційної угоди є одним з найбільш спірних і недостатньо досліджених у сучасній правовій науці. М. І. Кулагін визначає інвестиційну угоду як «договір між приватним вкладником і державою, в якій визначаються умови допуску та функціонування приватного інвестора в даній країні, взаємні права та