ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності


За наявності підстав і умов, передбачених уголов-ним законом, особа може бути: а) звільнено від кримінальної відпові-дальності; б) звільнено від кримінального покарання; в) дос-РОЧНО звільнена від подальшого відбування призначеного су-дом покарання. У всіх трьох випадках це стосується тільки осіб, винних у скоєнні злочину. Це означає, що правовий інститут звільнення від кримінальної відповідальності в даному контексті не стосується випадків, коли дія або бездіяльність не є злочином, тому що хоча формально і содер-жит ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не становить гро-кої небезпеки (ч. 2 ст. 14 КК). Не має він відношення і до інститутів необхідної оборони (ст. 37 КК), крайньої необхідно-сти (ст. 39 КК), добровільної відмови від злочину (ст. 31 КК), заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила зло-ня , фізичного або психічного примусу, а також обгрунтувати ванного ризику і виконання наказу чи розпорядження (ст. 38, 40,
41, 42 КК), які в кримінально-правовому відношенні об'єднують-ся поняттям відсутності в діянні ознак складу злочину. Словом, норми про звільнення від кримінальної відповідальності незастосовні щодо осіб, дії яких не є злочинними. У подібних випадках має місце не звільнення від кримінальної відповідальності, а реабілітація, тобто явище, на-конання принципово іншим юридичним змістом і нрав-тиментом змістом. Якщо звільненому від кримінальної відпові-дальності держава нічого не повинно, то при реабілітації виникає цілий комплекс відновно-компенсаційних правовідносин, учасниками яких є, з одного сторо-ни, держава, а з іншого - громадянин, що опинився жертвою судової чи слідчої помилки (ст. 133-139 КПК).
Звільнення від кримінальної відповідальності має принципово спільність із звільненням від покарання. В обох слу-чаях держава відмовляється піддавати винного заходам

примусу, які передбачені кримінальним законом. Разом з тим ці правові явища істотно відрізняються один від одного.
По-перше, по учасникам процесу, до яких застосовується звільнення. Від кримінальної відповідальності може бути звіль підозрюваний, обвинувачений і підсудний. Від наказа-ня може бути звільнений тільки засуджений, тобто особа, в від-носінні якого відбувся обвинувальний вирок.
По-друге, по органам, які приймають рішення про звільняються-деніі. Від кримінальної відповідальності винний може бути ос-вобожден не тільки судом, а й слідчим (за згодою керів-водія слідчого органу), а також дізнавачем (за згодою прокурора) шляхом припинення кримінального переслідування в ста-дии попереднього розслідування. Від покарання особа може бути звільнена тільки за рішенням суду (обвинувальний при-говір із звільненням від покарання, визначення або постанов-лення про припинення кримінальної справи).
При цьому одні й ті ж юридично значимі обставини можуть виступати підставами звільнення як від кримінальної відповідальності, так і від покарання залежно від того, в ка-кой стадії кримінального процесу вони застосовуються. Сказане відноситься до актів амністії, які служать підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, якщо вони діють і застосовуються до засудження особи за вироком суду, і підставою для повного або часткового звільнення від основного або додаткового покарання, якщо їх дія поширюється ється на осіб , вже засуджених за вчинений злочин (ст. 84 КК).
КК допускає звільнення від кримінальної відповідальності у таких випадках:
у зв'язку з дійовим каяттям винного (ст. 75 КК);
у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 76 КК);
у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 78 КК);
у зв'язку з актом амністії (ст. 84 КК) 1;
у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових-
них заходів виховного впливу (ст. 90 КК) 1.
1 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії розглядається в розділі XVIII цього підручника.

Залежно від того, повинен бути винний звільнений від кримінальної відповідальності або тільки може бути звільнений, перераховані вище випадки (їх прийнято називати видами освоєння-бождения від кримінальної відповідальності) поділяються на дві групи.
До першої групи належать закінчення строків давності при-потягу до кримінальної відповідальності та акт амністії. При на-явності цих обставин орган дізнання, слідчий або суд, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа, зобов'язані ос-вободи особу від кримінальної відповідальності, а провадження у справі припинити, і не можуть прийняти альтернативного рішення. І лише у випадках, коли наявність акта амністії або закінчення строків давності виявляється в стадії судового розгляду тва, суд не припиняє справа, а доводить розгляд до кінця і постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.
Цей висновок випливає з того, що в ст. 78 КК, предусматри-вающей звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, вживається категорична формулювання: «Особа звільняється від кримінальної відповідально-сті ...», а також зі змісту ст. 24 КПК РФ, яка озаглав-лена «Підстави відмови в порушенні кримінальної справи або пре-кращения кримінальної справи» і встановлює, що внаслідок ис-перебігу строків давності кримінального переслідування кримінальну справу не може бути порушено, а порушена підлягає припиненню (п. 3 год . 1). Аналогічний висновок випливає і з ана-лізу ст. 27 КПК РФ, де йдеться про припинення кримінального переслідування внаслідок акту амністії (п. 3 ч. 1).
До другої групи різновидів звільнення від кримі-ної відповідальності відносяться всі інші, а саме: у зв'язку з дійовим каяттям винного, у зв'язку з примиренням
1 Розглядається в гол . XIX підручника. Існує думка про доцільність-різниці доповнення інституту звільнення від кримінальної відповідальності двома новими видами: а) звільнення від кримінальної відповідальності з при-трансформаційних змін обов'язкових робіт, б) умовне звільнення від кримінальної відпові-дальності (див.: Магомедов А.А. Кримінальна відповідальність і освобожде-ня від неї: еволюція правових поглядів і сучасність: Автореф. дис ... докт. юрид. наук. М., 1998). Однак у законодавстві для цього поки ніяких передумов не міститься.

Винного з потерпілим (ст. 75 і 76 КК) і у зв'язку з применени-ем до неповнолітнього примусових заходів виховного впливу (ст. 90 КК). Зазначені в цих статтях обставини породжують не обов'язок правоохоронного органу, у виробництві якого перебуває кримінальна справа (органу дізнання, попереднього слідства чи суду), а право звільнити ві-новного від кримінальної відповідальності. Це твердження витікаючи-ет безпосередньо з тексту згаданих статей КК, кожна з яких як ключовий містить формулювання: «Особа ... може бути звільнена від кримінальної відповідальності, ...».
Загальним і обов'язковою умовою такого звільнення є-ється те, що даній особі інкримінується скоєння Престо-ння невеликої або середньої тяжкості.
При вирішенні питання про звільнення від кримінальної відпові-ності на підставі ст. 75, 76 і 90 КК повинні прийматися до уваги всі фактичні обставини, сукупність кото-яких дозволяє однозначно визначити ступінь суспільної небезпеки скоєного і оцінити особу винного, а звідси - зробити обгрунтований висновок про доцільність його кримінального переслідування. До таких обставин, зокрема, відносяться: точний розмір заподіяної злочином матеріальної шкоди та документальні відомості про його відшкодування, дані, що характеризують особу, щодо якої вирішується питання про звільнення від кримінальної відповідальності, й інша інформа-ція (рід його занять, сімейний стан і т.п.). Достовірно, на основі передбачених кримінально-процесуальним законом доказів у кожному випадку має бути встановлено і сама підстава звільнення від кримінальної відповідальності - діяль-тельное каяття у тому сенсі, в якому воно формулюється в законі (ст. 75 КК); примирення з потерпілим (ст . 76 КК); можливість виправлення (неповнолітнього) примусову-ними заходами виховного впливу (ст. 90 КК).
На відміну від вищевикладеного звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та у зв'язку з актом амністії (ст. 78 і 84 КК) зумовлено певною категорією вчиненого злочину. Це може бути і тяж-дещо, і навіть особливо тяжкий злочин.

Крім того, всі види звільнення від кримінальної відпові-ності можна розділити на дві групи: загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, про які було сказано вище (ст. 75, 76, 84, 90 КК) , і спеціальні види звільнення від уго-ловний відповідальності, які формулюються на підставі ч. 2 ст. 75 КК у вигляді приміток до відповідних норм Особливої ??частини КК.
Звільнення від кримінальної відповідальності за своїм юридичним змістом означає звільнення винного від всіх правових наслідків вчиненого ним злочину: осуду, яке від імені держави оголошується звинувать-них вироком суду і означає офіційне визнання громадянина злочинцем, від покарання і судимості. Таке звільнення в обов'язковому порядку передбачає скасування всіх заходів кримінально-процесуального примусу - заходи пре-перетину, арешту на майно. Особі повинні бути повернуті вилучені речі, предмети, документи. Разом з тим освобожде-ня від кримінальної відповідальності не означає визнання особи невинною і не звільняє його від цивільно-правової, на-приклад майнової, відповідальності за вчинене діяння, а також від заходів адміністративного, дисциплінарного і суспільного венного стягнення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності "
  1. 1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності
    поняття "кримінальна відповідальність" і "покарання". Позиція законодавця потребує поясненні. Названі поняття, хоча і не є тотожними, досить близькі за змістом. Залежно від різного розуміння кримінальної відповідальності можливе і різне тлумачення сутності та правової природи звільнення від неї. У російській юридичній науці поняття кримінальної відповідальності є
  2. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності
    звільнення правопорушника від всіх юридичних наслідків вчинення ним кримінально караного діяння: особа не підлягає офіційному державно -правовому осуду; особа не піддається покаранню і не вважається судимою; факт вчинення злочину втрачає всяке юридичне значення і не утворює ознаки неодноразовості в разі вчинення нового злочину; з
  3. § 1. Поняття і види звільнення від покарання
    види звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання. Свердловськ, 1987. С. 20. скоєного злочину (ч. 2 ст. 86 КК) 1. Якщо звільнення від покарання є умовним, то до закінчення терміну випробувань ня особа продовжує вважатися судимою. Соціальне призначення звільнення від відбування на-казания полягає в зацікавленості держави в якнайшвидшій ресоціалізації
  4. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    поняття суто економічне, її формальний показник - суспільно необхідні витрати праці. Вони формують суспільну вартість товару, яка, в свою чергу, впливає на його ринкову ціну. Відплатність - поняття економічне за змістом і юридичне за функціями, її формальний показник - ціна (ст. 424 ЦК). Еквівалентність обміну припускає тільки таке зустрічне надання,
  5. § 3. Загальні умови виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди
    поняття, розмежування яких найбільш загальним чином можна провести так: умови - це ті вимоги закону, яким має відповідати підставу. Як вже зазначалося, зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди не є однорідними і можуть класифікуватися за різними критеріями. У даному випадку важливим є класифікація залежно від того, в результаті яких - протиправних або
  6. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    зрозуміти, що за інші незаконні дії, вчинені правоохоронними органами і судами щодо юридичних осіб, держава за ст. 1070 ЦК відповідальності не несе, що явно не узгоджується з правилами глави 18 КПК. * (55) В цілому описаний порядок відшкодування шкоди збігається з особливим порядком відшкодування, який раніше був встановлений Положенням від 18 травня 1981 (зрозуміло, з урахуванням
  7. § 2. Поняття і основні принципи законності
    понять правознавства. Відповідно існує і безліч його трактувань - від співпадаючих до взаємовиключних. Розкид думок, крім іншого, пояснюється тим, що саме це явище сильно політизоване й ідеологізовано, відбивало і відбиває устремління різних правлячих еліт, які , змінюючи один одного, надавали категорії законності потрібне, нерідко кон'юнктурне, зміст і
  8. § 3. Обставини, що виключають протиправність діяння і юридичну відповідальність
      поняття самозахисту. У ст. 14 ГК РФ говориться: "Допускається самозахист цивільних прав. Способи самозахисту мають бути відповідні порушення і не виходити за межі дій, необхідних для його припинення". 2. Заподіяння шкоди при затриманні злочинця (ст. 38 КК РФ). "Не є злочином заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин, при його затриманні для доставлення органам влади
  9.  Глава 20 Покладання 1649 р. як звід феодального права
      понятими вирушав на місце події для проведення дізнання. Процесуальними діями були "обшук", тобто допит всіх підозрюваних і свідків. У гол. XXI Соборної Уложення вперше регламентується така процесуальна процедура, як катування. Підставою для її застосування могли послужити результати "обшуку", коли показання свідків розділилися: частина на користь підозрюваного, частина
  10.  Глава 41 Розвиток права в умовах "неоабсолютізма"
      поняття юридичної особи. Спочатку воно застосовувалося до держави, монастирям, навчальним закладам. Розвиток товарно-грошових відносин висунуло на перший план купецькі, промислові організації, товариства, акціонерні товариства. Правоздатність юридичних осіб визначалася відповідно до цілей їх діяльності: відповідність міг встановлювати Сенат, який наказував санкції проти