Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог , Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 1. Поняття і види звільнення від покарання


Звільнення від покарання є самостійним інститутів кримінального права, сутність якого полягає в ос-вобожденіе особи, яка вчинила злочин, від: призначення покарання за скоєний злочин (ст. 801, ч. 1 ст. 92
КК); реального відбування покарання, призначеного вироком
суду (ст. 73, 81 КК); подальшого відбування частково відбутого засудженим до цього часу покарання, призначеного судом (ст. 79 КК) 1.
Підставою звільнення від покарання виступає втрата або істотне зменшення суспільної небезпеки діяння або особи, яка вчинила злочин, який означає нецелесооб-різницю або неможливість виконання або призначення наказа-ня. У цьому випадку цілі покарання або вже досягнуті, або для їх досягнення не потрібно подальшого відбування наказа-ня, або їх досягти взагалі не можна (наприклад, у особи, вдосконалення-шівшего злочин, настало психічний розлад, яка позбавляє його можливості усвідомлювати фактичний характер і об- громадську небезпеку своїх дій або керувати ними).
В інституті звільнення від покарання реалізується принцип гуманізму.
Значення інституту звільнення від покарання полягає в: а) економії заходів кримінальної репрессіі2; б) стимулюванні
виправлення особи, яка вчинила злочин, в) виключення
призначення покарання у випадку, коли досягнення його цілей неможливо; г) анулювання всіх правових наслідків
1 А.А. Горшенин поряд із звільненням від покарання виділяє ще звільнення від відбування покарання. При цьому він вважає, що вико-вання в лексичної конструкції «звільнення від відбування покарання» слів «подальшого» зайвим, оскільки термін «відбування» сам по собі передбачає певний процес виконання якої-небудь обов'язки і зазначений-ні мовні одиниці сюди нічого не додають (див.: Горшенин А.А. Ус-ловний-дострокове звільнення від відбування покарання несовершеннолет-них. Ульяновськ, 2006. С. 8).
2 Див: Стручков Н.А. Кримінальна відповідальність та її реалізація в боротьбі зі злочинністю. Саратов, 1978. С. 91, 92; Сабанін С.Н., Тупі-ца А.Я. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання. Свердловськ, 1987. С. 20.

Скоєного злочину (ч. 2 ст. 86 КК) 1. Якщо звільнення від покарання є умовним, то до закінчення терміну випробувань ня особа продовжує вважатися судимою.
Соціальне призначення звільнення від відбування на-казания полягає в зацікавленості держави в якнайшвидшій ресоціалізації осужденного2.
Інститут звільнення від покарання нагадує освобожде-ня від кримінальної відповідальності. Разом з тим між ними є отлічія3:
а) особі, яка вчинила злочин і визнаному винов-ним, покарання призначити може тільки суд і тільки він здатний звільнити від покарання. Виняток становить звільнення в силу акту амністії або помилування. Звільнення від уго-ловний відповідальності можливе і до винесення обвинувальний-го вироку, у зв'язку з чим може здійснюватися не тільки су-дом, а й, наприклад, слідчим або органом дізнання;
б) від кримінальної відповідальності зазвичай звільняється особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Звільнення від покарання можливе і при вчиненні особою злочинів тяжких та особливо тяжких;
в) звільнення від покарання не тягне припинення уголов-ної відповідальності, оскільки особа не звільняється від осуж-дення, негативної оцінки його поведінки державою у вигляді постанови судом обвинувального пріговора4. Крім того, будучи формою реалізації кримінальної відповідальності, наказа-ня не тільки не вичерпує всього змісту останньої, але й не охоплює відповідальність за часом (вона вже існує до призначення покарання і ще продовжується після його исполне-ня). Тому звільнення від кримінальної відповідальності всег-так містить і звільнення від наказанія5.
1 Див, також: Єгоров В.С. Теоретичні питання звільнення від уго-
ловной відповідальності. М., 2002. С. 67 -71.
2 Див: Горшенин А.А. Указ. соч. С. 161.
3 Див: Зельдов С.І. Звільнення від покарання та від його відбування. М.,
1982. С. 9.
4 Див: Чистяков А.А. Кримінальна відповідальність і механізм форму-
вання її заснування. М., 2003. С. 43.
5 Докладніше про це див Горшенин А.А. Указ. соч. С. 7.

Кримінальний кодекс присвятив звільненню від покарання гл. 12, але в ній зосереджені не всі кримінально-правові норми, якими вирішується це питання. Зокрема, за своєю юридичес-кой природі одним з різновидів умовного звільнення від покарання є умовне засудження (ст. 73 КК), хоча законодавець регламентує його в розділі «Призначення наказа-ня». Не увійшли до гл. 12 і ст. 84, 85 КК, що регулюють питання звільнення від покарання за актами амністії та помилування, а також ч. 2 ст. 10 КК, що передбачає звільнення від на-казания чинності зміни кримінального закону.
Таким чином, Кримінальний кодекс виділяє такі види звільнення від покарання:
1) умовне засудження (ст. 73, 74) 1;
2) умовно-дострокове звільнення від покарання (ст. 79, 93);
3) заміна невідбутої частини покарання більш м'яким видом на-
казания (ст . 80) 2;
4) звільнення від покарання у зв'язку із зміною обстанов-
ки (ст. 801);
5) звільнення від покарання у зв'язку з хворобою (ст. 81);
6) відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають малолітніх дітей (ст. 82);
7) звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку (ст. 83);
8) звільнення від покарання на підставі актів амністії або помилування (ст. 84, 85);
1 У науковій літературі досі немає єдиної думки щодо юридичної природи умовного засудження. У різні історичні періоди-ди і в різних країнах воно розглядалося: а) як покарання або як осо-бий порядок його відбування; б) як умовне звільнення від відбування покарання або від кримінального переслідування; в) як умовне незастосування покарання; г) як міра контролю та впливу на засудженого, забезпечують-вающая його ресоціалізацію та відшкодування збитків (докладніше про це див: Павлов Д.А. Умовне засудження неповнолітніх у законодавець-стве Росії та держав - учасниць СНД (законодавче регулювання-ня і організація реалізації). Володимир , 2006. С. 157).
2 З великим ступенем умовності до видів звільнення від покарання можна віднести норму, викладену в ст. 80 КК. Застосування цієї норми ос-вобождаемой від одного покарання, але воно замінюється іншим, більш м'яким (докладніше про це див: Горшенин А.А. Указ. Соч. С. 20; Ткачевский Ю.М. Звільнення від відбування покарання. М., 1970. С. 5, 6).

9) звільнення від покарання в силу зміни кримінального закону (ч. 2 ст. 10);
10) звільнення неповнолітніх від покарання з примі-нением примусових заходів виховного впливу або з приміщенням до спеціальної навчально-виховної установи (ст. 92).
Всі види звільнення від покарання можна дифференциро-вать по різних підставах. По-перше, розділити на орга-тільні (звільнення від покарання: умовно-дострокове, у зв'язку із закінченням строків давності, акт амністії або помилування, у зв'язку зі зміною кримінального закону та ін), застосування кото-яких не залежить від розсуду суду , і факультативні. Послід-ний вид звільнення є правом суду, застосовуючи який суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного і всі конкретні обставини справи. До другої групи, наприклад, відносяться: умовне засудження, звільнення від покарання особи, який захворів після вчинення злочину важкою хворобою.
По-друге, згрупувати ці види залежно від того, покладаються чи на звільнену від покарання особа-небудь обов'язки і чи може звільнення бути згодом зазна-нено, на умовні та безумовні. До перших відносяться: умовне засудження (ст. 73 КК), умовно-дострокове звільнення від від-биванія покарання (ст. 79 КК) і відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають малолітніх де-тей віком до 14 років (ст. 82 КК). Решта всі види вва-ються безумовними.
Існують і інші класифікації видів звільнення від наказания1.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 1. Поняття і види звільнення від покарання "
  1. § 4. Підстави виникнення житлових правовідносин
    поняття потребу в поліпшенні житлових умов. У ст. 51 ЖК названі, по суті, ті ж підстави визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, які виділялися в законодавстві й раніше. До них відносяться: 1) відсутність житлової площі; 2) недостатність житлової площі за розміром; 3) непридатність житлової площі для проживання; 4) проживання в квартирі, зайнятої кількома
  2. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    зрозуміти, що за інші незаконні дії, вчинені правоохоронними органами і судами щодо юридичних осіб, держава за ст. 1070 ЦК відповідальності не несе, що явно не узгоджується з правилами глави 18 КПК. * (55) В цілому описаний порядок відшкодування шкоди збігається з особливим порядком відшкодування, який раніше був встановлений Положенням від 18 травня 1981 (зрозуміло, з урахуванням
  3. § 2. Поняття і основні принципи законності
    понять правознавства. Відповідно існує і безліч його трактувань - від співпадаючих до взаємовиключних. Розкид думок, крім іншого, пояснюється тим, що саме це явище сильно політизоване й ідеологізовано, відбивало і відбиває устремління різних правлячих еліт, які , змінюючи один одного, надавали категорії законності потрібне, нерідко кон'юнктурне, зміст і
  4. § 3. Обставини, що виключають протиправність діяння і юридичну відповідальність
    поняття самозахисту. В ст. 14 ГК РФ говориться: "Допускається самозахист цивільних прав. Способи самозахисту мають бути відповідні порушення і не виходити за межі дій, необхідних для його припинення". 2. Заподіяння шкоди при затриманні злочинця (ст. 38 КК РФ). "Не є злочином заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин, при його затриманні для доставлення органам влади
  5. Глава 20 Укладення 1649 як звід феодального права
    понятими вирушав на місце події для проведення дізнання. процесуальними діями були "обшук", тобто допит всіх підозрюваних і свідків. У гол. XXI Соборної Уложення вперше регламентується така процесуальна процедура, як катування. Підставою для її застосування могли послужити результати "обшуку", коли показання свідків розділилися: частина в користь підозрюваного, частина
  6. Глава 41 Розвиток права в умовах "неоабсолютізма"
    поняття юридичної особи. Спочатку воно застосовувалося до держави, монастирям, навчальним закладам. Розвиток товарно-грошових відносин висунуло на перший план купецькі, промислові організації, товариства, акціонерні товариства. Правоздатність юридичних осіб визначалася відповідно до цілей їх діяльності: відповідність міг встановлювати Сенат, який наказував санкції проти
  7. 2. Форми договірної відповідальності
    поняття, яким оперує економічна наука і реальна господарська практика. На це звертав увагу, зокрема, В.І. Кофман, відзначаючи, що збитки як економічна категорія не обов'язково виникають внаслідок правопорушення, в той час як в якості категорії юридичної збитки являють собою викликаються неправомірним поведінкою негативні наслідки в майновій сфері
  8. 3. Підстави та умови договірної відповідальності
    поняття злочину для всіх галузей радянського права, який нарікав на те, що "на це якість складу до останнього часу не звертали належної уваги ні загальна теорія радянського права, ні конкретні правові дисципліни. Такий закид, - продовжує Г.К. Матвєєв, - не може бути, однак, звернений на адресу науки кримінального права, представники якої першими розробили поняття складу і
  9. 1. Договір дарування за російським дореволюційному цивільному праву
    понятті дарування, його правовою природою, місці цього інституту в системі цивільного права . Досить сказати, що в цивільному законодавстві тієї пори норми про дарування були розміщені не серед положень про договірні зобов'язання, а в розділі про порядок придбання і зміцнення прав на майно. Хоча, як підкреслював Г.Ф. Шершеневич, "законодавство визнає, що дар відзначається
  10. 1. Поняття договору зберігання
    поняття detentio і possessio. Підсумовуючи численні висловлювання на цей рахунок, І.А. Покровський приходив до висновку: "Найбільш близьким до істини критерієм є характер - animus possidendi: якщо хто-небудь володіє alieno nomine, від чужого імені (напр., річ дана мені будь-ким ... на збереження ...), то ми будемо мати detentio; якщо ж володіння пов'язане з animus suo nomine possidere, ми будемо