| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7. Порядок укладення договору і його форма |
||
|
--- "*" Див також ГОСТ 7.31-89. Вимоги до умови договору позики про його предмет визначаються п. 3 ст. 607 ЦК ("Об'єкти оренди"), який в силу п. 2 ст. 689 ЦК поширюється і на договір безоплатного користування. З міститься в ньому норми насамперед випливає, що відсутність у договорі даних, які дозволяють безумовно встановити речі, що підлягають передачі ссудополучателю, означає з цієї причини, що істотна умова договору - його предмет - залишилося неузгодженим, а значить, договір має бути визнаний неукладеним. У літературі було висловлено думку про необхідність виділити ще одне істотне умова договору безоплатного користування. Йдеться про безплатність. А.А. Іванов вважає, що "визнання безоплатності істотною умовою не позбавлене підстав. З цієї умови випливає, що сторони повинні домовитися про передачу саме в безоплатне користування. Якщо цього не зроблено, користування можна визнати заснованим на договорі оренди. Тоді орендна плата визначається на підставі п. 3 ст. 424 ГК "" * ". --- "*" Цивільне право: Підручник / За ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. Ч. II. М., 1997. С. 296. Цьому можуть бути, як нам здається, протиставлені два заперечення. По-перше, відсутність істотної умови означає, що у вигляді загального правила не укладено договір як такий, а не тільки договір даного типу (виду). По-друге, для відповіді на основне поставлене питання необхідно звернутися до п. 3 ст. 423 ГК. Як вже зазначалося, договір передбачається оплатним, якщо із закону, інших правових актів, змісту або суті договору не випливає інше. Тим самим свідомо допускається визнання укладеним і такого договору, у змісті якого відсутня пряма вказівка на цю особливість позички. Мається на увазі, отже, що прогалина, про який йде мова, також зцілив (в даному випадку шляхом звернення до "суті договору" як альтернативі "змісту договору"). Ще одним адресатом відсилання, пов'язаної з окремими умовами договору безоплатного користування, є ст. 610 ЦК ("Термін договору оренди"). У ній передбачено, що договір укладається на строк, встановлений договором. Однак, якщо в договорі він не встановлений, договір визнається укладеним на невизначений термін. І тоді кожна зі сторін має право в будь-який час відмовитися від договору в передбаченому в цій статті порядку. Мається на увазі необхідність попередити про таку відмову контрагента за один місяць (якщо предмет договору нерухомість - за три місяці) або в будь-якій іншій встановлений у законі або договорі термін. Наведена редакція відповідної статті дозволяє зробити висновок, що відсутність у договорі безоплатного користування умови про ціну відноситься до прогалин ісцелімим. А значить, хоча це умова (про термін) входить у визначення самого договору, воно не може бути віднесено до числа істотних. При цьому навіть у випадках, коли в договорі передбачено певний термін, за наявності зазначених у ст. 698 ГК особливих для кожної зі сторін обставин вони мають право вимагати дострокового розірвання договору. Так, підставою розірвання договору для ссудодателя служать істотне погіршення стану речі, а одно певні дії ссудополучателя - такі, як використання речі не відповідно до договору або призначення речі, або передача речі третій особі без згоди ссудодателя, або невиконання ссудополучателем обов'язків з підтримання речі в справному стані або з її утримання. У свою чергу, вимагати дострокового розірвання договору вправі і ссудополучатель. Це можливо у випадках, коли виявлені недоліки, які роблять нормальне використання речі неможливим або обтяжливим (притому якщо про ці недоліки ссудополучатель в момент укладення договору не знав і не повинен був знати), або річ в силу обставин, за які ссудополучатель не несе відповідальності, виявляється в такому стані, при якому вона стає непридатною для використання, або при укладанні договору ссудодатель не попередив ссудополучателя про права третіх осіб на передану річ, або, нарешті, розірвання можливе, якщо ссудодатель Не послухав свого обов'язку передати річ або приналежності до неї, а також пов'язані з нею документи. Серед норм гл. 34 ГК, що поширюються на договори безоплатного користування, названа ст. 621 ("Переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк"). Мова йде про п. 2 цієї статті, з якого стосовно договору позики слід, що продовження користування річчю ссудополучателем після закінчення строку договору при відсутності заперечень іншої сторони, а в даному випадку ссудодателя, означає, що договір вважається укладеним на невизначений термін, притому на тих же умовах. Якщо врахувати, що норми зазначеної статті, що закріплюють за орендарем переважне перед іншими особами право укласти договір на новий термін, в який міститься у п. 2 ст. 689 ЦК перелік адресатів відсилань не включені, це означає: аналогічним переважним правом ссудополучатель не володіє. Причину такого рішення становить все та ж безоплатність договору. Глава 36 ЦК не містить спеціальних норм, присвячених порядку укладення договору і його формі. До цього слід додати, що і ст. 609 ГК "Форма та державна реєстрація договору оренди" не включена до переліку статей, відсилання до яких маються на п. 2 ст. 689 ГК. Із зазначеної причини при вирішенні відповідних питань слід керуватися, як правило, загальними положеннями ЦК про договори, а також відповідними статтями про угоди. Це, зокрема, означає, з урахуванням ст. 434, а також ст. 161 ГК, необхідність укладення письмово відповідних угод між громадянами, якщо вартість переданої речі не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір оплати праці, а у випадках, передбачених законом, - незалежно від вартості речі (зокрема, це відноситься до угод юридичних осіб між собою і з громадянами). За зазначеними межами договір може бути укладений усно, а також за допомогою конклюдентних дій. Порушення вимоги про обов'язкову письмовій формі розглянутого договору тягне за собою наслідки, зазначені в ст. 162 ГК: позбавлення сторони у разі спору права посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків. Однак у неї зберігається можливість на підтвердження відповідних фактів приводити письмові й інші докази. Особлива ситуація створюється з приводу передачі в безоплатне користування автомобілів. У подібних випадках для управління автомашиною необхідна довіреність власника. Така довіреність виконує подвійну функцію. З одного боку, вона встановлює наявність між сторонами відповідного договору, а з іншого - підтверджує повноваження користування річчю, маючи на увазі, що в це входить і керування автомашиною. У випадках, передбачених ст. 131 і 164 ЦК, а також Федеральним законом від 21 липня 1997 р. "Про порядок реєстрації прав на нерухоме майно та угод з ним", договір безоплатного користування підлягає державній реєстрації. Тоді у вигляді загального правила договір вважається укладеним з моменту, коли така реєстрація буде проведена. Пряма вказівка на цей рахунок міститься, зокрема, і в п. 6 Положення про надання ділянок лісового фонду в безоплатне користування. Оскільки позика є зазвичай реальним договором, виникає можливість використовувати у відповідних випадках конструкцію попереднього договору. На наш погляд, саме вона застосовується у відносинах між читачем і бібліотекою. Мається на увазі, що відкриття читачеві абонемента якраз і є таким договором з тим, що кожного разу при видачі книги він тим самим укладає договір безоплатного користування "*". --- "*" Іншу позицію займав О.С. Іоффе, який вважав, що в подібних випадках саме відкриття абонемента, а не видача книги означає укладення договору безоплатного користування (див.: Іоффе О.С. Зобов'язальне право. С. 402 - 403). На підтвердження іншої точки зору можна послатися на те, що в момент відкриття абонемента, тобто до видачі книг, договір не містить неодмінного істотної умови будь-якого договору (п. 1 ст. 432 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 7. Порядок укладення договору і його форма " |
||
|
||