| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6. Сторони у договорі |
||
|
Першою з зазначених сторін присвячена насамперед ст. 690 ГК. Вона містить вихідне на цей рахунок положення, яке допускає можливість передачі речі у безоплатне користування тільки її власником або іншими особами, уповноваженими на те законом або власником. Слід відразу ж зазначити, що під "управомоченими власниками" маються на увазі ті, хто, подібно йому самому, виступають від свого імені. З цієї причини при укладенні даного договору, як і будь-якого іншого, права та обов'язки ссудодателя набуває не той, хто вказаний у довіреності, а той, хто її видав, тобто довіритель, а не представляється. Певні обмеження можуть бути покладені на власника законом, так само як і договором. До числа перших відноситься, наприклад, включена в ст. 346 ГК норма, в силу якої заставодавець має право передавати закладену річ у безоплатне користування тільки за згодою заставодержателя. Право укладати договір безоплатного користування річчю певними категоріями осіб, які не є її власниками, закріплено в самому Цивільному кодексі. Насамперед йдеться про ст. 267 і 271 ГК, які відповідно обумовлюють права тих, кому земельна ділянка належить на праві довічного успадкованого володіння або надана в постійне користування, передавати його в термінове безоплатне користування (особам, у яких земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні, для цього необхідно отримати згоду власника ділянки). Ще один приклад пов'язаний з дією ст. 615 ЦК, яка надає орендареві право за згодою орендодавця передавати орендоване майно у безоплатне користування. У ролі тих, хто наділений власником правом укладати договори безоплатного користування в якості ссудодателя, може виявитися, зокрема, комісіонер, діючий в рамках даного йому доручення. Значно менше підстав для виступу в тій же якості довірчого керуючого, маючи на увазі надане йому право здійснювати будь-які юридичні і фактичні дії, але неодмінно в інтересах вигодонабувача (п. 2 ст. 1012 ЦК). Та обставина, що передача речі на основі договору позики здійснюється безоплатно, викликає необхідність обмежити в ряді випадків можливість укладення цього договору. За загальним правилом такі обмеження спрямовані на захист інтересів того, хто має намір укласти договір, так само і третіх осіб, головним чином його кредиторів, а стосовно до господарським товариствам і товариствам - їх учасників (членів). Одна з таких норм міститься в самій ст. 690 ЦК, яка забороняє комерційної організації передавати майно у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органів управління або контролю. Спільним для всіх цих осіб служить те, що кожне з них прямо чи опосередковано впливати на формування волі комерційної організації - ссудополучателя укласти договір, спрямований на отримання вигоди тими, хто перерахований у п. 2 ст. 690 ГК, при цьому за загальним правилом всупереч інтересам самої організації, з якою вони пов'язані. Враховується в такому випадку характер розглянутої угоди - те, що вона свідомо не відповідає основній меті комерційних організацій. Мається на увазі п. 1 ст. 50 ГК, який визнає такою метою отримання прибутку. У кінцевому рахунку мотиви введення обмеження для укладення комерційними організаціями розглянутих договорів відповідають тим, які послужили підставами для подп. 4 ч. 1 ст. 575 ГК, що заборонив дарування (понад певної суми) між комерційними організаціями. При цьому викликає певні сумніви то, чому в одному безкоштовнедоговорі - передачі речі у власність обмеження носить тільки внутрішній характер, а в іншому - договорі дарування - тільки зовнішній. На наш погляд, є всі підстави для об'єднання п. 2 ст. 690 і подп. 4 ч. 1 ст. 575 і включення такого роду норми в обидві глави (маються на увазі гол. 36 і 37 ЦК). Обмеження, знову ж пов'язані з безвозмездностью відносин, можуть ставитися і до представництву відповідної сторони - ссудополучателя. Так, п. 2 ст. 37 ЦК надає опікунам та піклувальникам широкі права щодо розпорядження майном підопічного. Разом з тим спеціально передбачений коло угод, які опікун може здійснювати або на вчинення яких піклувальник може давати згоду тільки з попереднього дозволу органів охорони і піклування. Необхідності в спеціальних обмеженнях для другої сторони в договорі - ссудополучателя, як правило, немає. Більш того, враховуючи, що розглянутий договір безумовно відповідає інтересам ссудополучателя, законодавець у ряді випадків вважає за необхідне виключити договір позики з числа існуючих обмежень договірної правоздатності. Так, встановивши загальну заборону на укладення угод опікунами, піклувальниками, їх чоловіком і близьким родичем з підопічним, п. 3 ст. 37 ЦК передбачив, що на передачу майна в безоплатне користування (як і у вигляді дару) підопічному вказаний заборона не поширюється. У ЦК міститься спеціальна норма, спрямована на збереження дії договору при зміні однієї з його сторін. Мається на увазі, що за ссудодателем зберігається право відчужувати служить предметом договору річ або передавати її в оплатне користування третій особі. Стаття 700 ЦК пропонує на цей випадок перехід до нового власника або відповідно користувачеві права за раніше укладеним договором позики, притому відповідні його права відносно речі обтяжуються правами ссудополучателя. Ця ж стаття (п. 2) передбачає різні форми універсального правонаступництва на стороні ссудодателя. Так, у разі смерті громадянина або реорганізації юридичної особи, які виступали в якості позикодавців, їх права та обов'язки за договором безоплатного користування переходять до спадкоємця (правонаступнику) або до іншої особи, до якої перейшло належало ссудодателю право власності або інше право на річ, котре з'явилося підставою для передачі речі за договором позички. Спеціально обумовлено обставина, що при будь-якій формі реорганізації, якщо інше не передбачено договором, права та обов'язки за договором позички переходять до того юридичній особі, яка є правонаступником. Інакше вирішується питання про ссудополучатель, враховуючи особливий характер відносин сторін: одержання тільки однієї з них певної вигоди за рахунок іншої. Смерть громадянина або ліквідація юридичної особи, що виступили в ролі ссудополучателя, тягнуть припинення договору, якщо інше не було в ньому передбачено. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 6. Сторони у договорі " |
||
|
||