| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7. Права та обов'язки сторін |
||
|
--- "*" У свій час К.Н. Анненков підкреслював необхідність для визначення змісту договору підряду виділяти відповідно обов'язки підрядника (1) і замовника (2), а особливо від них - права замовника (3) і права підрядника (4). До перших він відніс необхідність виконати роботи, приступивши до них вчасно і ведучи їх, якщо потрібно, безперервно до закінчення, доставити своєчасно матеріал в строк, а якщо строк у договорі не зазначено - до запитання, виконувати роботи належним чином, нести "страх" за загибель або пошкодження предмета, виконувати роботи під наглядом іншого боку, здати вироблену роботу, нести відповідальність за загибель або пошкодження предмета договору не з вини замовника. До других - створити підряднику можливість приступити своєчасно до виконання договору (зокрема, надати матеріали, виплатити належну винагороду, прийняти виконані роботи або відшкодувати збитки при простроченні виконання обов'язків). До третіх - здійснювати нагляд за виконанням робіт, вимагати відшкодування збитків за неналежну якість робіт, виправлення недоліків і ін А до четвертим - вимагати допустити до виконання зобов'язання, вимагати прийняти отримані роботи та оплатити їх, вимагати відшкодування збитків, що виникли від невиконання або неналежного виконання зобов'язання замовником, а в певних випадках відмовитися від виконання (див.: Анненков К.Н. Указ. соч. С. 232 - 235). Є й ще одна особливість у статтях, присвячених змісту підряду. Зазвичай такі статті однозначно закріплюють обов'язки або права конкретної сторони за договором. Однак можна вказати і на випадки, коли відповідна стаття, встановивши певну обов'язок, надають підряднику і замовнику можливість угодою між собою визначити, на кого з них вона буде покладена. Таким чином, мова йде про поєднання імперативного і диспозитивного регулювання. Статті ГК, присвячені змісту підряду, регулюють питання, які в кінцевому рахунку відносяться або до організації та здійснення робіт, або до передачі їх результату. При цьому, як випливає з включеного в п. 1 ст. 703 ЦК примірного переліку предметів підряду, йдеться про створення речі або про зміну її споживчих властивостей. У випадках, коли договір підряду спрямований на створення нової речі, виникає необхідність визначити, який з контрагентів повинен визнаватися її власником до моменту передачі замовнику. В силу п. 2 ст. 703 ЦК за договором підряду, укладеним на виготовлення речі, підрядник передає права на неї замовнику. Однак для передачі будь-якого права треба їм володіти. Це прямо випливає із загального принципу, в силу якого ніхто не може передати іншому більше прав, ніж він сам має. З самої природи підряду випливає, що власником новостворюваної речі до її передачі за загальним правилом визнається саме підрядник. З цього, зокрема, випливає, що за боргами підрядника об'єктом стягнення може стати і річ, яку він виготовляє за договором із замовником. При цьому не має значення, чи сплатив замовник вартість речі або ні. Зрозуміло, у зазначених випадках звернення третьою особою стягнення на виготовлену річ за боргами підрядника не позбавляє замовника права вимагати від підрядника відшкодування понесених у зв'язку з цим збитків, включаючи вже оплачену з зазначеної причини вартість робіт. Точно так само з моменту передачі замовнику виготовленої речі вона може стати об'єктом стягнення за його, замовника, боргами незалежно від того, чи сплатив він вартість виготовленої речі повністю або тільки частково. Наведене положення про право власності на виготовлену річ має певні особливості залежно від того, що є об'єктом відповідного права. Перша поширюється на рухомі речі. Мається на увазі, що в цих випадках замовник, який надав матеріал для створення речі, вправі за наявності обставин, позначених у п. 1 ст. 220 ГК "*", вимагати визнання за ним права власності на не передали підрядником річ. При задоволенні зазначеної вимоги судом замовник набуває можливість пред'являти віндикаційний позов як до підрядника, так і до третіх осіб (до останніх - за наявності умов, зазначених у ст. 301 і 302 ЦК). --- "*" Диспозитивним норма ст. 220 ЦК передбачає, що право власності на нову рухому річ, виготовлену особою шляхом переробки не належать йому матеріалів, набуває їх власник, на якого покладається одночасно обов'язок відшкодувати особі, виготовив річ, вартість переробки, а також вартість витрачених матеріалів. Однак у випадках, коли вартість переробки істотно перевищує вартість матеріалів, власником нової речі стає сумлінно діюче особа, яка здійснила переробку. При цьому другий стороні має бути відшкодована вартість матеріалів. Друга поширюється на випадки, при яких предметом договору підряду служить будівництво будівель і споруд (див. про це § 3 цієї глави). З п. 1 ст. 704 ГК, що виділяє необхідність, якщо інше не передбачено договором, виконувати роботу утриманням підрядчика, тобто з його матеріалів, його силами і засобами, випливає тим самим припущення: обов'язки замовника обмежуються прийняттям роботи та її оплатою. Підрядник, який надав матеріали та обладнання, відповідає за їх неналежну якість (п. 2 ст. 704 ЦК). Відповідно до ст. 723 (п. 5) ГК в такому випадку наступають ті ж наслідки, які мають місце при договорі купівлі-продажу, коли продавець продає недоброякісний товар. Наслідки ці такі: або відповідне зменшення ціни матеріалів (мається на увазі їх ціна, що враховується при підрахунку вартості роботи), або безоплатне виправлення матеріалів в розумний термін, або відшкодування витрат підрядника на усунення недоліків. При виявленні непереборних недоліків матеріалів, або таких, які не могли бути усунені без невідповідних витрат або витрат часу, або будь-яких недоліків, виявлених неодноразово, або проявилися знову після їх усунення замовник може відмовитися від виконання договору і зажадати повернення сплаченої суми або заміни недоброякісних матеріалів такими , які відповідають вимогам, закріпленим у договорі. До цього додається і ще один наслідок. Якщо договір не був виконаний або був виконаний неналежним чином (досягнутий результат виявився з недоліками, які роблять його непридатним для звичайного або передбаченого в договорі вживання з причин, пов'язаних з недоліками матеріалів і обладнання), підрядник не має права посилатися на зазначену обставину навіть у випадках, коли він зможе довести відсутність своєї вини (типовий приклад - приховані недоліки матеріалів та обладнання). Надати матеріали та обладнання підрядник несе відповідальність і за обтяження їх правами третіх осіб (п. 2 ст. 704 ЦК). Тим самим інтереси замовника захищаються, зокрема, на випадок пред'явлення третіми особами віндикаційний позовів після передачі об'єкта (наприклад, при заяві будь-ким вимоги про відібрання наданих підрядником скульптур чи інших прикрас фасаду будівлі). Необхідність в подібному захисті інтересів замовника виникає і тоді, коли виявляється, що надане підрядником обладнання було отримано ним за договором оренди з третіми особами, що заявили вимоги про повернення орендованого майна. Відповідна норма регулює відношення не з третіми особами, а лише у зв'язку з діями третіх осіб, тобто між підрядником і замовником. Отже, спираючись на норму, про яку йде мова, замовник, у якого буде відібрана річ, зможе стягнути з підрядника завдані цим йому збитки. Аналогічні наслідки настають і тоді, коли обтяження, що лежать на матеріалах або на обладнанні, пов'язані з інтелектуальною власністю, що належить третім особам. Замовник, який надав матеріали та обладнання, також несе наслідки їх неналежної якості. У цьому зв'язку, якщо внаслідок недоліків переданих замовником матеріалів та обладнання не вдалося досягти результату робіт або він виявився з недоліками, які роблять його непридатним для звичайного або для зазначеного в договорі використання (наприклад, виявилося, що товщина металевого антикорозійного покриття недостатня), підряднику надано право зажадати в повному обсязі належну за виконану роботу суму (п. 2 ст. 713 ЦК). На підряднику в подібних випадках лежить обов'язок довести наявність причинного зв'язку між неналежним якістю матеріалів (обладнання), наданих замовником, і виникла неможливістю виконання робіт взагалі або принаймні у встановлений термін, а також тим, що ця неможливість сталася внаслідок прихованих недоліків, які він , підрядник, не міг виявити. З приводу надійшли від замовника матеріалів і устаткування у самого підрядника виникає ряд обов'язків. Насамперед вони пов'язані із зберіганням переданих матеріалів і устаткування, як так само іншого отриманого від замовника майна, наприклад речі, яку підрядник мав переробити або обробити (ст. 714 ЦК). При визначенні змісту зазначеного обов'язку керуються нормами ЦК про договір зберігання (гл. 47 ЦК). Це означає необхідність для підрядника вжити передбачених договором заходів для збереження відповідного майна. У разі, коли в договорі немає на цей рахунок спеціальних вказівок, від підрядника вимагається прийняти всі такого роду заходи, які відповідають звичаям ділового обороту, а рівно і суті зобов'язання. Під цим мається на увазі, зокрема, врахування властивостей переданого майна, наприклад необхідність дотримання особливого температурного режиму. Безумовно, необхідно для підрядника, як і будь-якого іншого зберігача, приймати обов'язкові заходи обережності, включаючи протипожежні, охоронні, санітарні та ін Відповідальність підрядника за незбереження переданих замовником матеріалів і обладнання визначається в рамках ст. 401 ЦК, до якої відсилає ст. 901 ЦК ("Підстави відповідальності зберігача"). Мається на увазі, що якщо, як це зазвичай буває, підрядник виконує роботу в рамках здійснюваної ним підприємницької діяльності, його відповідальність у подібних випадках настає незалежно від його вини, а значить, звільнення підрядника від відповідальності може послідувати тільки за умови, якщо буде доведена вина самого замовника (наприклад, коли він не попередив, навмисно або з необережності, підрядника про необхідність дотримуватися особливої обережності при використанні переданих замовником матеріалів і устаткування внаслідок їх вогненебезпечності) або має місце дія непереборної сили. Підрядник не повинен пасивно ставитися до того, що йому переданий непридатний матеріал. В іншому випадку на нього будуть покладені наслідки власної недбалості. Це прямо випливає з п. 3 ст. 713 ГК, який зобов'язує підрядника для звільнення від відповідальності довести, що він здійснював приймання матеріалів належним чином і, незважаючи на це, не міг виявити недоліки, які спричинили зазначені вище наслідки. Покладання на підрядника відповідальності за передані матеріали, що повною мірою відноситься і до обладнання, означає: якщо договір не був виконаний або був виконаний неналежним чином з причин, пов'язаних з недоліками переданих замовником матеріалів і устаткування, підрядник не може посилатися на зазначену обставину, навіть якщо він представить докази відсутності своєї провини в цьому (наприклад, якщо передані йому матеріали мали приховані дефекти). Ще один обов'язок підрядника полягає в необхідності використовувати наданий матеріал економно та ощадливо, а після того як роботи завершаться, направити замовнику звіт про витрачені матеріалах і повернути утворився залишок замовнику. За згодою замовника замість повернення залишку матеріалу може бути пропорційно зменшена ціна виконуваних робіт з урахуванням вартості залишається у підрядника невикористаного матеріалу (п. 1 ст. 713 ЦК). Одне з найважливіших умов для підряду - умова про термін. Воно охоплює як початковий і кінцевий, так і проміжний термін (п. 1 ст. 708 ЦК). З моменту включення в договір проміжного та початкової термінів вони стають, якщо інше не передбачено в Кодексі, іншому законі або договорі, такими ж обов'язковими для дотримання сторонами, як і кінцевий термін. З цього правила п. 3 ст. 708 ЦК (в початковій редакції) встановив один виняток. Йшлося про наслідки прострочення виконання боржником зобов'язань, передбачених п. 2 ст. 405 ГК. Мається на увазі, що якщо таке прострочення спричинила за собою втрату для кредитора інтересу до виконання боржником зобов'язання, кредитор має право відмовитися прийняти виконання від боржника і вимагати відшкодування збитків. Редакція наведеного пункту ст. 708 ГК раніше передбачала, що право, про яке йдеться, виникає у кредитора тільки при порушенні боржником кінцевого терміну виконання робіт. Однак з метою зміцнення того, що свого часу іменувалося договірної дисципліною, зазначене обмеження новою редакцією тієї ж статті знято. Тепер п. 3 ст. 708 (у редакції Закону від 17 грудня 1999 р.) передбачає: встановлені ст. 405 (п. 2) ГК наслідки настають при порушенні рівною мірою як кінцевого, так і будь-якого іншого вказаного в договорі терміну. Інформація, що міститься в ст. 708 ГК відсилання до п. 2 ст. 405 ГК має на меті обмежити певним чином застосування міститься в цьому останньому норми. Тому в даному випадку подібна відсилання лише підтверджує необмежене застосування інших пунктів ст. 405 ГК. Отже, є підстави вважати, що при підряді застосуванню підлягають правила про відповідальність за збитки, завдані простроченням, за наслідки настала випадково під час прострочення неможливості виконання (п. 1 ст. 405 ЦК), а також правила, в силу яких боржник не вважається таким, що прострочив , якщо тільки причиною допущеної ним прострочення послужила, у свою чергу, прострочення з боку кредитора: мається на увазі, що саме вона викликала неможливість своєчасного виконання зобов'язання боржником (п. 3 ст. 405 ЦК). Обидва зазначених пункту ст. 405 ГК поширюються рівною мірою на всі три види строків: початковий, кінцевий і проміжний, якщо тільки в договорі немає вказівок на інше. Пункт 2 ст. 708 ГК встановив, що будь-які зазначені в договорі підряду для виконання роботи терміни можуть бути змінені у випадках і в порядку, передбачених договором. Наведена норма не є тим винятком із загального правила, пов'язаного з принципом свободи договорів, яке встановлено Кодексом (ст. 421). В іншому випадку довелося б визнати недійсним будь-яка угода про зміну термінів підрядних робіт, досягнуте після укладення договору, хоча саме тоді у сторін зазвичай виникає потреба у такій зміні раніше досягнутої угоди, притому не виключено, що саме внаслідок обставин, які не могла передбачити жодна зі сторін. Очевидно, мова йде про пріоритет договору при вирішенні питань як про підстави, так і про порядок змін його умов. Однак справедливості заради слід зазначити, що диспозитивний, як правило, характер норм про зміну договору в гол. 29 ГК ("Зміна та розірвання договору") робить п. 2 ст. 708 ГК зайвим. У випадках, коли замовник виявляє, що підрядник своєчасно до роботи не приступив або виконує її настільки повільно, що, як уже можна встановити, завершення в строк стає явно неможливим, він має право, не чекаючи настання кінцевого терміну, відмовитися від прийняття виконання підрядником, зажадавши відшкодування збитків. Замовник, однак, не зобов'язаний скористатися цим своїм правом. Він може надати підряднику "розумна" (а значить, крім іншого, здійсненний з урахуванням можливостей підрядника) термін для того, щоб підрядник усунув недоліки, виявлені в роботі, а якщо в призначений таким чином термін підрядник цього не зробить, відмовитися від договору або доручити іншій особі виправлення роботи за рахунок підрядника. Збитки, які можуть у замовника з цієї причини виникнути (наприклад, в силу того що оплата виконаної іншою особою роботи виявилася вище, ніж її вартість за договором з підрядником), він має право вимагати від підрядника відшкодувати. Загальні норми зобов'язального права, що застосовуються і до підряду, встановлюють, зокрема, що боржник має право здійснити виконання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами, умовами зобов'язання або не випливає із її суті. Виняток становлять зобов'язання, пов'язані з підприємницькою діяльністю сторін. У цих випадках, найбільш характерних для підряду, діє прямо протилежний принцип. Для того щоб дострокове виконання не вважалося порушенням договору, на це має міститися спеціальна вказівка в законі, іншому правовому акті, в умовах договору або це має випливати із звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання (див. ст. 315 ЦК). Зрозуміло, вказане правило може застосовуватися тільки до кінцевого терміну. Загальні положення про договір підряду не включають норми, яка відносила б ціну до істотних умов договору. У цьому зв'язку в силу п. 1 ст. 709 ГК підлягає застосуванню п. 3 ст. 424 ГК, що допускає при відсутності такої умови в договорі оплату за ціною, яка при порівнянних обставин стягується за аналогічні товари, роботи або послуги. Виняток становлять випадки, коли вимога про внесення до договір відповідної умови виходить від однієї з його сторін або воно віднесено до істотних умов договору підряду і тим самим встановлена шляхом спеціальної вказівки в законі або іншому правовому акті обов'язок її включення в договір. Зокрема, в Кодексі це зроблено стосовно до договорів побутового підряду (ст. 735 ЦК) і будівельного підряду (ст. 740 і 743 ЦК). Ціна в договорі складається, як правило, з двох складових: компенсації витрат підрядника та належної йому винагороди (п. 2 ст. 709 ЦК). Вона може бути як певної, так і визначної. Мається на увазі в останньому випадку, що договір містить лише спосіб встановлення ціни. Наприклад, вартість виконаних робіт встановлена в пропорції до вартості переданого замовником матеріалу. При відсутності в договорі як певної, так і визначної ціни вступає в дію що міститься в п. 3 ст. 424 ГК правило про "звичайною ціною". У всіх випадках, крім тих, коли компетентними органами передбачена "затверджена ціна", її погодять боку, і вона стає умовою договору. В окремих видах підряду, зокрема при будівельному підряді, ціна зазвичай виражається у вигляді кошторису, яка після узгодження сторонами (в силу п. 3 ст. 709 ЦК кошторис вважається узгодженою з моменту її підтвердження замовником) стає договірним умовою. На практиці нерідко виникає питання про можливість зміни узгодженої ціни (кошторису). У загальних положеннях про підряд встановлено поширюване на всі види цього договору правило, в силу якого зміна ціни після укладення договору з причини виниклої необхідності проведення додаткових робіт можливе лише за згодою обох сторін (п. 5 ст. 709 ЦК). Виняток становлять випадки, коли інше прямо передбачено законом або договором. При цьому, якщо зміна ціни допускається законом, він повинен одночасно встановити, в якому порядку така зміна проводиться. Стосовно до договору підряду розрізняють два види цін (і відповідно два види кошторисів): приблизну і тверду. ГК презюмирует, що в договорі встановлена тверда ціна роботи (п. 4 ст. 709). Це означає, що ціна є такою, твердої, за наявності прямої вказівки на те в договорі або, навпаки, якщо в договорі нічого не говориться про те, чи слід вважати ціну твердої або приблизною. Питання про зміну приблизної ціни (кошторису) виникає в основному в двох випадках, стосовно до яких і наводяться відповідні рішення в ЦК (п. 5 ст. 709 ЦК). Насамперед Кодекс має на увазі виниклу необхідність у проведенні додаткових робіт (наприклад, в ході будівництва будівлі виявилася вода на глибині, меншій, ніж враховувалося при складанні кошторису). Якщо додаткові роботи дійсно необхідні, а зростання з зазначеної причини ціни (кошторису) є значним за розміром, тобто істотно перевищує певну приблизно ціну, підрядник повинен повідомити про це замовника. А далі все залежить від останнього. За згодою замовника додаткові роботи повинні бути зроблені і оплачені. Замовник може відмовитися в такому випадку від договору. Тоді йому доведеться сплатити лише за ту частину роботи, яка до часу розірвання договору була вже виконана. Можливий і інший варіант: підрядник, не повідомивши замовника про необхідність зробити додаткові роботи, відразу ж приступає до них з розрахунку на те, що йому вдасться стягнути із замовника їх вартість. Але, діючи подібним чином, він помиляється. У зазначеній ситуації, тобто при виконанні підрядником додаткових робіт, не отримавши згоди замовника, останній вправі їх не оплачувати. Спеціальні правила діють стосовно до твердою ціною (твердому кошторисі). Саме в такому випадку виходять з принципу: ціна (кошторис) зміні не підлягає. Тому встановлено загальне правило, в силу якого підрядник не має права вимагати збільшення твердого ціни, а одно замовник - його зменшення, включаючи випадки, коли в момент укладення договору виключалася можливість передбачити повний обсяг підлягають виконанню робіт або необхідних для цього витрат (п. 6 ст. 709 ЦК). Винятки пов'язані з дією ст. 451 ЦК ("Зміна і розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин"), до якої і відсилає п. 6 ст. 709 ГК. Стаття 451 ЦК допускає будь-яка зміна умов договору за відсутності угоди на цей рахунок сторін тільки за наявності одночасно чотирьох умов "*". Для розірвання та зміни договору, в тому числі у зв'язку з ціною, за рішенням суду встановлено крім зазначених і додаткове, що відноситься тільки до зміни договору умова. Суд може винести рішення про зміну договору лише в тих виняткових випадках, коли буде встановлено, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне за собою для контрагентів збиток, який значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на зазначених судом змінених умовах. --- "*" Ці умови перераховані в п. 2 ст. 451 ГК. Див про це: Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право. Книга перша. Загальні положення. С. 372 і сл. КонсультантПлюс: примітка. Монографія М.І. Брагінського, В.В. Витрянского "Договірне право. Загальні положення" (Книга 1) включена до інформаційного банку відповідно до публікації - М.: Видавництво "Статут", 2001 (видання 3-е, стереотипне). Наведені загальні норми деталізуються стосовно до подряду в п. 6 ст. 709 ГК. Насамперед Кодекс визначає сенс самого поняття "істотні зміни". Мова в даному випадку, зокрема, йде про істотному зростанні після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які повинен був надавати підрядник, або послуг третіх осіб, яких потребує підрядник (маються на увазі, наприклад, ціни на електрику, воду, газ і т.п.). І все це за умови, якщо такі зміни не можна було передбачити при укладенні договору. У подібних випадках підряднику надається право вимагати збільшення встановленої ціни. Якщо ж замовник з цим не погодиться, договір може бути на вимогу підрядника розірваний. Суд тоді сам визначає наслідки розірвання договору. Кодекс передбачає на цей рахунок лише загальні для зобов'язань взагалі положення: про необхідність справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору (п. 3 ст. 451 ЦК). У числі різних ситуацій, пов'язаних з розрахунками за договором підряду, можлива і така: підряднику в ході виконання робіт не тільки не знадобилося додаткових асигнувань з боку замовника, але їм досягнута певна економія. І тоді виникає питання про те, яка зі сторін має право на досягнуту таким чином економію. Кодекс (ст. 710) на цей випадок передбачає: якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими в порівнянні з тими, які враховувалися при визначенні ціни роботи (зокрема, мається на увазі складена і узгоджена сторонами кошторис), підрядник зберігає право на оплату робіт за ціною, вказаною в договорі. Правда, замовник може заперечувати проти цього, посилаючись на те, що економія вплинула на якість робіт. Але тоді йому доведеться довести наявність зазначеної обставини. Погіршення, про який йде мова, аж ніяк не означає неодмінно наявності недоліків в роботі. Воно може бути і таким, яке до числа недоліків віднести не можна, але все ж якість робіт виявилося нижче обумовленого в договорі (наприклад, якщо в договорі були зазначені вимоги до якості вищі, ніж ті, які можна розглядати як "звичайні"). Сторонам надається право відступити від наведеного вище рішення, запропонованого самим законодавцем, передбачивши розподіл економії в певному співвідношенні між контрагентами (п. 2 ст. 710 ЦК). Якщо сторони оберуть саме цей варіант - сенс подібного рішення полягає в тому, що таким чином виявляється обопільний інтерес до економії у обох сторін - доцільно, щоб, не обмежуючись відтворенням самої норми про розподіл економії між контрагентами, вони передбачили в договорі, в якому співвідношенні це буде зроблено. Якщо в договорі відповідного умови не виявиться, при виникненні спору перед судом виникне необхідність встановити розміри часток кожного з контрагентів, спираючись на облік конкретних обставин. Один з можливих шляхів - з'ясувати, яким чином отримана економія, чи пов'язана вона із зусиллями підрядника, який використовував більш ефективний спосіб виконання робіт, чи відбулася в результаті зміни завдання замовником або, нарешті, з причин, взагалі не залежних ні від одного з контрагентів (наприклад, внаслідок того, що сталося зміни кон'юнктури ринку: зміни цін на окремі елементи кошторису - вартості матеріалів, ціни послуг та ін.) Умова про наслідки економії, досягнутої підрядником, завжди включалося в різноманітні акти, присвячені принаймні одному з видів договорів підряду - будівельним підряду. Однак ставлення до економії тепер істотно змінилося. Це пояснюється тим, що раніше, коли інвесторами були державні організації, доля економії, досягнутої в будівництві, була пов'язана неодмінно з публічним інтересом, тобто інтересом в кінцевому рахунку самої держави "*". Тепер те ж питання про наслідок економії набуває і приватний інтерес. Цим пояснюються новели, які з'явилися в ГК. Мова йде про те, що відповідні положення стали більш гнучкими. Мається, зокрема, на увазі, що імперативна норма про залишення економії у підрядника замінена такою ж за змістом, але диспозитивноюнормою, що відкриває сторонам можливість досягти угоди на цей рахунок, побудованого і по будь-якому іншому варіанту. --- "*" Див: Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право. Книга перша. Загальні положення. С. 348. КонсультантПлюс: примітка. Монографія М.І. Брагінського, В.В. Витрянского "Договірне право. Загальні положення" (Книга 1) включена до інформаційного банку відповідно до публікації - М.: Видавництво "Статут", 2001 (видання 3-е, стереотипне). Серед новел Кодексу, які заповнюють виявлені в період до прийняття ЦК прогалини в загальному законодавстві, регулював поспіль, важливого значення набуває організація робіт. У цьому зв'язку слід зазначити надання підряднику, якщо інше не передбачено в договорі, права самостійно визначати способи виконання завдання замовника (п. 3 ст. 703 ЦК). Свого часу, протиставляючи поспіль особовому наймом, на цю особливість підрядного договору, яка дозволяє встановити зміст відповідних обов'язків сторін і тим самим межі упречності їх поведінки, а значить, і межі відповідальності за порушення договору, звернув увагу Г.Ф. Шершеневич. Він вказував на те, що "нанявшийся надає свою працю в розпорядження наймача, який направляє його за своїм планом в межах договірного умови або заведеного порядку. Навпаки, підрядник самостійно виконує план здійснення поставленого завдання. Йому запропоновано: побудувати міст, дістати затонуле судно, відремонтувати будинок тощо, але самий спосіб виконання роботи залишається на його розсуд "" * ". --- "*" Шершеневич Г.Ф. Указ. соч. С. 609. Зрозуміло, та обставина, що підрядник сам має право визначати, як слід виконувати завдання замовника, одночасно розширює відповідальність підрядника за вибір відповідного способу. Зокрема, оскільки наведена норма містить презумпцію на користь вибору способу робіт підрядником, він не може посилатися на дані йому замовником вказівки щодо виконання робіт тільки за умови, що обов'язковість таких вказівок передбачена договором. Наприклад, за відсутності на цей рахунок іншого в договорі підрядник, який допустив прострочення у виконанні зобов'язань, посилатися на те, що він чекав від замовника вказівок, без яких не міг приступити до роботи, не має права. Виділення в самому легальному визначенні підряду як неодмінного його ознаки здійснення роботи за завданням замовника передбачає надання останньому можливості перевіряти в будь-який час хід і якість виконання, звіряючи його із завданням. Відповідна норма (п. 1 ст. 715 ЦК), що є загальною для підряду, поширює свою дію на всі його різновиди, якщо інше не встановлено спеціальними нормами. В інтересах підрядника встановлено, що така перевірка не повинна призводити до втручання в його діяльність. При іншому вирішенні питання підрядник не міг би приймати на себе ризик, пов'язаний з незавершеністю або неналежним виконанням робіт. Мається, зокрема, на увазі, що здійснення контролю з боку замовника не повинно конкурувати з іншою ознакою підряду: самостійним вибором підрядником способів виконання завдання замовника. Відповідна норма носить імперативний характер. Підрядник не має права відмовлятися надавати замовнику можливість контролювати хід робіт, посилаючись на відсутність таких вказівок у договорі. Якщо ж сторони включать в нього подібна умова, воно буде визнано недійсним. Стаття 715 ЦК становить певною мірою виключення з наведеного вище принципу, в силу якого підрядник сам визначає спосіб виконання завдань замовника. В силу винятковості її характеру дана норма не підлягає розширювальному тлумаченню. Відповідно предметом перевірки може бути тільки хід і якість робіт. При цьому вказівки замовника повинні адресовиваться лише підряднику, але не тому, хто притягнутий останнім до виконання роботи (наприклад, субпідряднику, постачальникам устаткування і матеріалів та ін.) Крім іншого, інше неможливо вже в силу того, що між зазначеними особами і замовником відсутня необхідна правова зв'язок: вони не є за загальним правилом контрагентами замовника. Замовнику надається можливість не тільки контролю, а й прийняття адекватних заходів. Ці останні можуть бути різними по суті. У випадках, коли виявляється, що замовник не приступив своєчасно до виконання роботи або виконує її настільки повільно, що своєчасне завершення "стає явно неможливим", замовнику надається право не тільки відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків, але також і вимагати від підрядника повернути отримане для виконання робіт майно (матеріали, обладнання, передані для переробки або обробки речі тощо) або передати його вказаною замовником особі, а якщо це виявилося неможливим - відшкодувати вартість майна (ст. 728 ЦК). У всіх випадках, коли замовник встановить в ході робіт, що вони будуть виконані неналежним чином, він має право надати підряднику розумний строк для усунення виявлених недоліків. Якщо ж підрядник у зазначений термін цього не зробить, у замовника є ще можливість вибору між відмовою від договору та доручення роботи іншій особі за рахунок підрядника. При останньому варіанті мова йде про застосування ст. 397 ЦК, що передбачає відповідний спосіб досягнення реального виконання. А це, зокрема, означає, що, якщо із закону, іншого правового акта, договору або змісту зобов'язання не випливає іншого, мається на увазі виконання робіт третьою особою за "розумну ціну". Стаття 715 ЦК закріплює відповідним чином лише право замовника, але не його обов'язок. Це означає, що підрядник не може посилатися на те, що, якби замовник використовував надану наведеною статтею можливість, недоліки були б вчасно не тільки виявлені, але і усунені. Відповідне обставина відповідальності підрядника за порушення договору не усуває і навіть не знижує. Підрядник зобов'язаний негайно попередити замовника про виявлені їм незалежних від підрядника обставин, які загрожують міцності або придатності результатів виконуваної роботи або створюють неможливість її завершення в строк. Як приклад в ЦК міститься вказівка на непридатність або недоброякісність доставлених замовником матеріалів, обладнання, технічної документації або переданої для переробки (обробки) речі, можливі несприятливі для замовника наслідки виконання його вказівок про спосіб виконання роботи (п. 1 ст. 716 ЦК). У всіх перерахованих випадках підрядник зобов'язаний призупинити виконання роботи до отримання відповідних вказівок замовника. Понесені підрядником у цьому зв'язку збитки замовнику доведеться відшкодувати. Підрядник повинен чекати вказівок замовника протягом передбаченого на даний рахунок в договорі терміну, а за відсутності такої умови в договорі - протягом розумного строку. Якщо підрядник буде продовжувати роботи, не чекаючи закінчення зазначеного терміну, або взагалі не повідомить про перерахованих вище обставин, це може спричинити за собою вельми несприятливі для нього наслідки. Мається на увазі, що при пред'явленні замовником вимог, пов'язаних з неналежним якістю або несвоєчасної передачею результату роботи, підрядник не зможе посилатися на непридатність або недоброякісність матеріалів, тобто на те, що договір виявився порушеним внаслідок виконання вказівок замовника, що відносяться до способів виконання роботи, або на інші обставини, загрозливі придатності або міцності результатів роботи. Точно так само в разі, коли сам підрядник пред'являє вимогу про оплату роботи замовнику, він не зможе посилатися на зазначені вище обставини, оскільки визнається, що він відповідає за їх вплив на якість і своєчасність виконання роботи. Несприятливі наслідки настають і для замовника, який своєчасно не прореагував на зроблене підрядником обгрунтоване попередження: в розумний строк не замінив недоброякісні матеріали, обладнання та технічну документацію або передану для переробки (обробки) річ, не змінив вказівок про спосіб виконання робіт, не прийняв інших необхідних заходів для усунення обставин, що загрожують придатності робіт, про які його повідомив підрядник. Така бездіяльність з боку замовника породжує у підрядника право відмовитися від виконання договору і одночасно вимагати відшкодування збитків, завданих припиненням зобов'язання. Вирішивши розірвати договір, підрядник приймає на себе певний ризик: якщо замовник доведе, що обраний ним спосіб насправді ніяких несприятливих наслідків не тягне, дії підрядника будуть розцінені як підпадають під ст. 310 ЦК ("Неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання"). У вигляді загального правила результат роботи повинен оплачуватися після того, як відбудеться його остаточна здача. Цей обов'язок замовника виникає у вказаний момент, тобто в момент здачі, за умови, якщо робота виконана належним чином і у встановлений термін. Стаття 711 (п. 1) ГК дозволяє зробити висновок, що подібний порядок діє і тоді, коли договором передбачена оплата в міру завершення етапів робіт. Виплата замовником авансу стосовно до всієї роботі, а рівно і її етапі не передбачається. З цієї причини підрядник має право вимагати сплати авансу тільки тоді, коли випадки, при яких такий обов'язок замовника із зазначенням розміру авансу передбачені в законі або в договорі. Сторони можуть передбачити попередню оплату у вигляді не тільки авансу, а й завдатку, перетворивши тим самим попередню оплату одночасно в спосіб забезпечення зобов'язання. Мається на увазі, що якщо робота не буде виконана, аванс повертається замовнику. Інша річ - завдаток. В силу ст. 381 ЦК, якщо замовник, який передав завдаток, визнається відповідальною за порушення договору, він втрачає суму завдатку. І навпаки, у випадках, коли відповідальним за порушення договору є той, хто отримав завдаток, тобто підрядник, він зобов'язаний повернути завдаток, але вже в подвійному розмірі. Втрата завдатку стороною, на яку покладається відповідальність за порушення договору, не звільняє її від необхідності відшкодування потерпілому контрагенту збитків. При цьому збитки відшкодовуються в сумі, що перевищує отриману суму завдатку. Таким чином, аванс служить інтересам лише підрядника, а завдаток - одночасно - замовника і підрядника. Стосовно до обов'язку виплатити аванс використовується й інший спосіб її забезпечення - банківська гарантія. Мається на увазі, що банк (зрозуміло, за плату) за пропозицією підрядника видає гарантію замовнику, який тим самим набуває право стягнути суму гарантії при невиконанні договору підрядником безпосередньо з банку. Таким чином, підрядник оберігає себе в зазначених у гарантії випадках від того, що опиниться в ситуації, за якої замовник роботи не сплатить, а майна для повернення авансу, на яке можна було б звернути стягнення, у нього не виявиться. Зрозуміло, вдатися до банківської гарантії має сенс у випадках, коли мова йде про великі, дорогих роботах і відповідно високою сумі авансу. На практиці застосовуються і інші способи забезпечення виконання обов'язків підрядником. Так, певна частка тієї суми, яку становить вартість робіт, може утримуватися замовником до завершення гарантійного терміну. І тоді при виявленні в цей період недоліків у виконаній роботі замовник може на їх усунення направити утримані їм грошові кошти. Використовувати відповідні способи забезпечення виконання зобов'язань контрагентом може і підрядник. З цих способів для підрядника найбільше значення має, як правило, утримання. З ст. 712 ГК, а також ст. 359 і 360 ЦК, до яких вона відсилає, випливає, що підрядник має право утримати від передачі замовнику, поряд з результатом робіт, також опинилося у підрядника майно замовника (включаючи, зокрема, обладнання, річ, передану для переробки (обробки), залишки невикористаного матеріалу і т.п.), до тих пір, поки замовник не справить оплати. Вимоги підрядника, що утримує річ, задовольняються з її вартості і в тому ж порядку, який передбачений для вимог, забезпечених заставою. Мається на увазі, що річ продається і з вирученої від її продажу суми підрядник зможе задовольнити свої вимоги попереду інших кредиторів, які можуть виявитися у замовника. Певне значення може мати для підрядника і те, що право утримання слід за річчю. А це означає, наприклад, можливість для підрядника утримувати результат роботи навіть у разі, коли такий результат був проданий третій особі. Стосовно до договору підряду може виявитися досить ефективним використання поруки. Йдеться про поручительство за виконання зобов'язання не тільки замовника (оплатити результат роботи), а й підрядника. В останньому випадку мова йде головним чином про зобов'язання, пов'язаному з усуненням недоліків у підлягає передачі замовнику результаті роботи. Можливо поручительство (гарантія) на випадок невиконання відповідного зобов'язання, як монетарне (поручитель виплачує певну суму), так і реальне (поручитель усуває або оплачує усунення недоліків силами третіх осіб). Поряд з іншими способами свої інтереси підрядник може захистити, використавши безвідкличний акредитив, який відкриває банк за дорученням замовника. Мається на увазі, що тим самим банк приймає на себе зобов'язання здійснити оплату проти виписаних підрядником документів. У договір підряду може виявитися доцільним включити умову, за яким замовник набуває право у випадках, коли генеральний підрядник не розраховується своєчасно з субпідрядниками, утримати відповідну суму з того, що належить йому в силу договору генерального підряду. Подібна міра забезпечує цілком зрозумілий інтерес замовника до досягнення результату роботи в цілому, а значить, і в окремих частинах, які пов'язані з виконанням зобов'язань субпідрядниками. Таким чином, необхідність своєчасно розрахуватися із залученими субпідрядниками стає для генерального підрядника обов'язком і перед замовником. Вона випливає з більш загальної обов'язки генерального підрядника організувати робочий процес і, зокрема, його безперервність. Утримання в даному конкретному випадку істотно відрізняється від того, що має на увазі § 4 гл. 23 ГК. На противагу утриманню в звичайному його розумінні спосіб, про який йде мова, може бути використаний тільки за умови, якщо на даний рахунок є пряма вказівка в законі або в договорі. Обов'язки замовника не завжди вичерпуються тими, які входять у визначення договору, тобто прийняти результат роботи і сплатити його. Мається на увазі, що на замовника може бути покладений обов'язок здійснювати різні дії, мета яких становить допомогу підряднику у виконанні його обов'язків. Обов'язок замовника сприяти підрядчику є традиційною для підряду. Це пояснюється в рівній мірі і звичайної тривалістю відповідних відносин, і такою ж звичайною їх складністю. Оскільки включення в договір умови, яка передбачає необхідність для замовника сприяти у виконанні зобов'язання контрагенту, може тягти за собою для замовника досить істотні матеріальні витрати, ст. 718 ЦК встановлює певні вимоги до виконання такого обов'язку. Мається на увазі, що подібне включення набуває чинності, якщо в договорі встановлені не тільки випадки і об'єм, але також порядок надання сприяння. Передбачено різні наслідки порушення замовником зазначеної обов'язки, у тому числі виникнення у підрядника права вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, які викликані простоєм або перенесенням термінів виконання роботи або збільшенням передбаченої в договорі ціни роботи. Як це має місце щодо всіх інших обов'язків сторін, замовник, який порушив умову договору про надання сприяння, зобов'язаний відшкодувати контрагенту понесені із зазначеної причини додаткові витрати. Підрядник має право також вимагати відшкодування йому інших виникли із зазначеної причини збитків або відповідно підвищення кошторисної вартості робіт. Якщо підрядник доведе, що ненадання сприяння з боку замовника (тривалі переговори про приєднання будівництва до ліній електропередачі, газопостачання тощо) спричинило затяжку робіт, підрядник має право вимагати перенесення зазначеного в договорі терміну виконання цього зобов'язання. До перелічених наслідків додається і ще одне: підрядник, який за позначеною причини не виконав договір або виконав його неналежним чином, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що внаслідок ненадання встановленого договором сприяння виконання робіт за договором стало неможливим. Для даного випадку спеціально передбачено (п. 2 ст. 718 ЦК) збереження за підрядником права вимагати сплати визначеної у договорі ціни з урахуванням виконаної частини робіт. Спеціальні вказівки на відповідний рахунок включені і в ст. 719 ГК, яка присвячена наслідкам невиконання замовником зустрічних обов'язків за договором. Ця стаття конкретизує містяться в Кодексі загальні положення про наслідки порушення сторонами вимог про зустрічні обов'язки (ст. 328 ЦК) стосовно до підряду. На випадок, коли замовник порушує такого роду обов'язок за договором (прикладом може служити ненадання матеріалів, обладнання, технічної документації або підлягає переробці чи обробці речі) і це перешкоджає виконанню обов'язків підрядником або коли в наявності обставини, з очевидністю свідчать про те, що зобов'язання, про який йде мова, не буде виконано в строк, підрядник має право не приступати до роботи, а розпочату призупинити або (якщо інше не передбачено в договорі) відмовитися від виконання договору, зажадавши відшкодування збитків. Оскільки ст. 719 ГК являє собою спеціальну норму по відношенню до ст. 328 ГК, у випадках, не охоплених нею, слід керуватися цієї останньої. Мається на увазі, що при неповному виконанні замовником своїх зустрічних обов'язків зупинення виконання власного зобов'язання або відмова від його виконання можливі тільки в частині, яка відповідає ненадання виконанню (наприклад, підрядник не має право призупинити при будівництві заводу зведення стін з причини ненадання подлежавшего монтажу обладнання). Крім того, у випадках, коли підрядник, незважаючи на допущене порушення зобов'язання замовником, все ж виконає договір, замовник не звільняється від обов'язку прийняти та оплатити результат роботи, якщо, зрозуміло, сам результат відповідає містяться в договорі вимогам. У зв'язку із здійсненням підрядних робіт може виникнути необхідність у передачі сторонами одна одній інформації: замовником підряднику - для виконання роботи, а підрядчиком замовнику - для використання результату роботи. Відповідним обов'язків підрядника присвячена ст. 726 ГК. У ній передбачено, яка і коли інформація повинна бути передана. Йдеться про інформацію, яка стосується експлуатації або іншого використання предмета договору: міститься вона в договорі або без неї неможливо використовувати результат робіт для цілей, передбачених у договорі. Дана норма дозволяє зробити висновок, що у випадках, коли мета в договорі прямо не передбачена, мова повинна йти про ту інформацію, яка звичайна для даного виду робіт (їх результату). Положення тієї ж ст. 726 ЦК - підрядник зобов'язаний передати замовникові інформацію разом з результатом - означає, що якщо інше не міститься в договорі, передача інформації може відбуватися і до зазначеного терміну. Пропустивши його, підрядник за загальним правилом впадає в прострочення з усіма витікаючими звідси наслідками. Якщо договором передбачено обов'язок замовника надати підряднику необхідну для виконання робіт інформацію, зазначена обов'язок набуває значення зустрічної по відношенню до обов'язків підрядника з притаманними таким зобов'язанням наслідками порушень. Передана сторонами одна одній інформація може відповідати ознакам об'єкта інтелектуальної власності. У цьому випадку вона захищається в порядку, передбаченому відповідно Патентним законом, ФЗ РФ про авторське право і суміжні права, ФЗ РФ про правову охорону програм для електронних обчислювальних машин і баз даних та ін Мова йде, таким чином, про випадки, яким присвячена ст . 138 ГК. Поряд з цим відповідна інформація може володіти зазначеними в ст. 139 ГК ознаками службової або комерційної таємниці: мати дійсну або потенційну комерційну цінність в силу невідомості третім особам того, що до неї відсутній доступ на законній підставі, а власник інформації прийняв заходів до охорони її конфіденційності. При цьому відомості, які хоча і задовольняють зазначеним вимогам, але не становлять службової або комерційної таємниці, визначаються законом або іншими правовими актами. На сторону, що отримала інформацію про нові рішення і технічні знання, незалежно від того, чи задовольняє така інформація ознаками інформації, що захищається законом, а одно що містить відомості, які становлять службову або комерційну таємницю, покладається обов'язок не повідомляти її третім особам без згоди іншої сторони. Порядок та умови використання зазначеної інформації визначаються угодою контрагентів. Відступи від вимог, які містяться в законі або в такій угоді, тягнуть за собою, зокрема, звичайні для порушень і інших обов'язків сторін наслідки. Відсутність угоди, про яку йдеться, не звільняє сторону від зазначених обов'язків, якщо вона надасть докази того, що повідомила контрагенту про конфіденційність відповідної інформації. Порушення підрядником обумовленої в договорі обов'язки, пов'язаної з наданням інформації, дає замовнику право відмовитися від приймання результату робіт, а якщо з причини відсутності, недостатності або недостовірності інформації він понесе збитки (наприклад, внаслідок трапилася через це аварії) - вимагати від підрядника їх відшкодування. Ціла група питань виникає у зв'язку з якістю результату робіт. Один з них визначає вимоги до якості, другий присвячений гарантіям якості, третій - відповідальності підрядника за неналежну якість результату виконаної роботи, четвертий - термінами виявлення допущеного підрядником порушення умови про якість і, нарешті, п'ятий - давності за позовами про неналежне виконання роботи. Якість виконаної роботи (її результату) повинне відповідати вимогам, що пред'являються договором. Якщо такі вимоги в ньому відсутні або відповідні договірні умови є неповними і з цього приводу виникають розбіжності між сторонами, необхідно керуватися лише вимогами, які звичайно пред'являються до робіт відповідного роду. У зазначений число входять і ті вимоги, які містяться в примирних умовах, прийнятих у порядку, передбаченому ст. 427 ЦК, якщо тільки на цей рахунок є спеціальні вказівки (відсилання) у договорі. Наведені правила доповнюються тим, що за відсутності інших вказівок в законі, іншому правовому акті або договорі результат виконаної роботи повинен у момент передачі мати властивості, які передбачені договором або визначені звичайно ставляться. Але й цього недостатньо. Необхідно, щоб результат роботи був придатний для встановленого договором використання, а за відсутності вказівок у договорі на цей рахунок - для звичайного для такого роду результату робіт, притому протягом розумного строку (п. 1 ст. 721 ЦК). Для підрядників, які діють як підприємці, обов'язковими є вимоги до роботи, які передбачені законом, іншими правовими актами чи встановленому ними порядку. Підряднику надається право встановлювати в договорі і більш високі вимоги в порівнянні з обов'язковими для нього (п. 2 ст. 721 ЦК). У подібному випадку при оцінці виконання відповідного зобов'язання виходять з договірних, а не із зазначених в обов'язкових для сторін нормах вимог (наприклад, їх стандартів). Можливі випадки, коли робота виявилася виконаної підрядником якістю вище, ніж встановлено договором. Природно, що ніякої відповідальності підрядник перед замовником нести в цьому випадку не повинен. Але виникає інше питання: чи вправі підрядник розраховувати на доплату за виконані роботи більш високої якості? Загальне правило на цей рахунок зводиться до наступного: вимагати доплати можна тільки за наявності спеціальної вказівки в договорі. Інакше підряднику доведеться задовольнитися належної за виконані роботи сумою, яка передбачена в договорі. Ставити питання подібним чином - або доплата, або розірвання договору - підрядник не має права. Встановлено спеціальні норми на випадок, коли законом, іншим правовим актом, договором або звичаями ділового обороту передбачено гарантійний термін для результату робіт. Сенс такого терміну полягає в тому, що протягом усього цього часу результат роботи повинен мати властивості, передбаченими в договорі, а за їх відсутності - відповідати звичайно ставляться до такого роду робіт вимогам. Встановлення на результат роботи гарантійного терміну означає, що за відсутності іншої вказівки в договорі він поширюється на все, що становить такий результат (п. 2 ст. 722 ЦК). Наприклад, гарантійний термін на будівлю охоплює підвал, прибудуй до будинку у вигляді гаража і т.п. Договором можуть бути передбачені винятки з цього правила (наприклад, при будівництві будівлі нерідко встановлені різні гарантійні терміни: на всю будівлю в цілому і на покриття даху - окремо). Гарантійна відповідальність може лише посилювати, але не послаблювати наслідки неналежного виконання роботи, встановлені наведеними загальними нормами ЦК. Це означає, зокрема, що гарантійний термін не може бути коротшим тих "розумних" термінів, про які йде мова в п. 1 ст. 721 ГК. З урахуванням кінцевої мети підряду Кодекс докладно регулює процес завершення договору і тим самим його припинення. Насамперед, закріпивши у легальному визначенні договору підряду обов'язок замовника прийняти результат роботи, Кодекс отримав можливість встановити несприятливі для замовника наслідки порушення зазначеного обов'язку. Санкції, передбачені на цей випадок, виявляються досить суворими. Якщо замовник після закінчення місяця з моменту, встановленого договором для завершення роботи, ухиляється від прийняття виконаної роботи, незважаючи на те що був своєчасно і належним чином повідомлений, підрядник має право після послідував дворазового його попередження продати результат роботи, а виручену суму за вирахуванням всіх платежів, які йому належали, перерахувати замовнику. Існує і ще одне несприятливе для замовника наслідок того ж порушення: при випадковій загибелі або випадкового пошкодження результату роботи після того, як замовник повинен був прийняти його, але не прийняв з причин, не залежних від підрядчика, наслідки того, що сталося несе замовник (відповідний ризик переходить на нього). У зазначеній ситуації в наявності прострочення з боку кредитора, яка має місце, зокрема, при його відмові прийняти запропоноване боржником належне виконання. Пункт 2 ст. 406 ГК наділяє боржника (підрядника) правом вимагати відшкодування збитків, завданих допущеної кредитором простроченням виконання. Кредитор може звільнити себе від такої відповідальності, якщо доведе, що прострочення сталося внаслідок обставин, за які ні він сам, ні ті особи, на яких в силу закону, інших правових актів або доручення кредитора було покладено прийняття виконання, не відповідають. Інакше кажучи, йдеться про ситуацію, при якій боржник пред'явити вимоги кредитору не може. Тоді в силу тієї ж ст. 406 ЦК кредитор (в даному випадку - замовник) несе відповідальність, якщо не доведе, що запропоноване йому виконання виявилося неналежним. При цьому не має значення, виявив чи відповідні недоліки замовник в ході приймання або після неї, якщо тільки це відбулося в період, коли за ним зберігалося право посилатися на недоліки переданої результату робіт. Кодекс детально регулює порядок здачі та приймання результату робіт, які тепер розглядаються як два самостійних дії. Мається на увазі, що ГК відмовився від раніше єдиного поняття "здача-приймання робіт". Це пояснюється тим, що кожне з зазначених дій підпорядковується спеціальним правилам і тягне за собою самостійні наслідки. Хоча ст. 720 і ряд інших статей ЦК використовують термін "приймання робіт", це зроблено виключно з причин юридико-технічного характеру. Насправді, виходячи з п. 5 ст. 724 ГК, маються на увазі не самі роботи, а їх результат. При прийманні результатів роботи вирішуються в основному три питання: яким чином приймання повинна відбуватися (1), як повинні оформлятися виявлені при прийманні недоліки роботи (2) і які наслідки невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків, пов'язаних з прийманням результату виконаних робіт (3)? На замовника покладається обов'язок у строки та в порядку, зазначені договором підряду, оглянути за участю підрядника виконану роботу (її результат), а при виявленні відступів від умов договору (йдеться, природно, про відступи, що погіршують результати робіт) або інших недоліків роботи, які не могли бути встановлені при звичайному способі приймання (йдеться про так званих "прихованих недоліках"), заявити про це підряднику (п. 4 ст. 720 ЦК). Одержавши повідомлення підрядника про готовність результату робіт до здачі, замовник не має права ухилятися від приймання. В іншому випадку йому надається ще один місяць понад строку, зазначеного в договорі для приймання. Якщо замовник і до цього терміну не приступить до приймання, у підрядника виникає право, після наступного дворазового попередження замовника на цей рахунок, продати результат робіт, виручену суму використовувати для погашення боргу перед ним замовника, а решту перерахувати в депозит на ім'я останнього. Ухилення замовника від приймання результату робіт означає його прострочення як кредитора у зобов'язанні прийняти і оплатити роботу. У цьому зв'язку ухилення від приймання тягне за собою те, що за випадково настала після прострочення прийняття результату роботи неможливість виконання, включаючи його загибель, несе відповідальність замовник. Спеціальні наслідки прострочення, допущеної кредитором, передбачені п. 7 ст. 720 ГК для випадку, коли прострочення прийняття результату роботи спричинила за собою порушення кінцевого терміну здачі, передбаченого договором. Мається на увазі, що підрядник не вважається тоді порушили своє зобов'язання. З цим пов'язано те, що ризик виготовленої (переробленої або обробленої) речі переходить до замовника в той момент, коли передача мала відбутися. Приймання результату робіт засвідчується актом або іншим документом, підписаним сторонами. Зазначений документ має особливу юридичну силу. Замовник, який виявив недоліки при прийманні роботи, може посилатися на них тільки за умови, якщо в акті (іншому засвідчує приймання документі) зафіксовані ці недоліки або принаймні була обговорена можливість заяви вимоги щодо усунення виявлених недоліків. У арбітражної практиці виникло питання: чи не втратив таку силу акт приймання робіт, в якому не вказана дата його складання? Вказана обставина у відповідному справі мало особливе значення, оскільки договором було передбачено виробництво розрахунків за виконані роботи щомісячно в триденний термін з дня підписання акта про приймання виконаних робіт. Президія Вищого Арбітражного Суду РФ визнав можливим в такому випадку застосувати правило п. 2 ст. 314 ЦК про "розумний строк". З урахуванням цієї обставини була визначена тривалість прострочення оплати "*". --- "*" Див: Вісник Вищого Арбітражного Суду РФ. 1996. N 4. С. 50. Якщо замовник порушить вимоги щодо оформлення недоліків виконаних робіт, він визнається прийняв результат роботи без перевірки. А це означає, зокрема, що за відсутності іншого в договорі замовник втрачає право посилатися в майбутньому на такі недоліки, якщо тільки вони могли бути встановлені при звичайному способі приймання (явні недоліки) (п. 3 ст. 720 ЦК). Особливий порядок встановлений для "прихованих недоліків". Під ними розуміються недоліки, які не могли бути виявлені при звичайному способі приймання. Наведене правило характеризує об'єктивну сторону недоліків. Суб'єктивна сторона - винність в цьому підрядника - сама по собі значення не має. І хоча п. 4 ст. 720 ГК говорить, зокрема, про навмисне прихованих підрядником недоліки, але в даному випадку в наявності лише один з можливих варіантів застосування все того ж правила. Вирішальне значення для виділення прихованих недоліків має те, що замовник не зі своєї вини не зміг їх виявити. Замовник має право посилатися на приховані недоліки при виявленні їх у визначений термін після приймання, з тим, однак, щоб в розумний строк після виявлення таких недоліків підрядник був повідомлений про це замовником. До числа прихованих відносяться, зокрема, недоліки, які можна було б при звичайному способі виявити, але це не було зроблено замовником виключно з тієї причини, що підрядник вжив заходів до їх приховування. Кодекс особливо виділяє питання про способи доказування при виникненні спору про наявність відповідних недоліків та їх причини (чи відбулися вони внаслідок обставин, що залежать від підрядника або, навпаки, від замовника), характеру недоліків і т.п. У подібних випадках, зокрема, сторони можуть вимагати від суду призначення експертизи і зробити це за угодою між собою або на вимогу будь-якої з них. Такі вимоги є обов'язковими для суду. Юридична сила експертизи не залежить від того, хто саме порушив питання про її призначення. Сторонам надається можливість встановити, хто з них повинен оплачувати послуги експертизи. Якщо на цей рахунок угоди між ними досягти не вдається, вступають в дію норми п. 5 ст. 720 ГК. За загальним правилом обов'язок оплачувати експертизу покладається на підрядника. Виняток становлять випадки, коли експертиза встановила, що підрядник ніяких порушень договору підряду не вчинив або принаймні допущені ним порушення з виявленими недоліками (його діями) не перебувають у причинному зв'язку. Тоді вирішення питання про оплату експертизи залежить від обставин, пов'язаних з її призначенням. Якщо призначення експертизи вимагали обидві сторони, досягнувши на цей рахунок згоди, їм доведеться оплачувати її порівну. Правова сила висновку експертизи визначається нормами процесуального законодавства. Мається на увазі, що ст. 78 ЦПК РФ не вважає висновок експертизи обов'язковим для суду і передбачає його оцінку відповідно до встановлених на цей рахунок загальними, відносяться до всіх взагалі доказам положеннями. Аналогічна норма міститься у п. 3 ст. 68 АПК РФ ("висновок експерта досліджується в засіданні арбітражного суду і оцінюється поряд з іншими доказами"). КонсультантПлюс: примітка. Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації від 5 травня 1995 р. N 70-ФЗ втратив чинність з 1 вересня 2002 року в зв'язку з прийняттям Федерального закону від 24.07.2002 N 96-ФЗ "Про введення в дію Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації". Якщо інше не встановлено законом або договором, замовнику надається право, за дотримання певних умов, заявляти вимоги щодо недоліків, виявлених після приймання робіт, протягом певного строку (ст. 724 ЦК). Насамперед йдеться про гарантійні терміни, одна з особливостей яких полягає в тому, що при досягненні на цей рахунок угоди такі терміни - мається на увазі їх тривалість - повинні бути встановлені в договорі. Протягом усього періоду дії гарантійного строку замовник може посилатися на те, що предмет підряду не відповідає умовам договору, крім випадків, коли буде встановлено, що така невідповідність сталося з його вини. Існують спеціальні правила обчислення гарантійного терміну. Починає він текти з того моменту, коли результат роботи або був прийнятий, або повинен був бути прийнятий. Мається на увазі, що якщо замовник запізнився з прийманням результату роботи зі своєї вини, гарантійний термін буде обчислюватися не з моменту, коли предмет договору був дійсно переданий, а з іншого - того, коли замовник повинен був здійснити приймання результату виконаної роботи. Правда, сторонам надається можливість встановити для початку обчислення гарантійного строку в договорі і інший момент (п. 5 ст. 724 ЦК). Стаття 724 (п. 6) ГК містить відсилання до деяких встановленим для гарантії правилами, що діють стосовно до купівлі-продажу (п. 2 і 4 ст. 471 ЦК). Таких правил три. Перше стосовно подряду має означати, що, якщо замовник з якихось залежних від підрядника обставинами не міг користуватися результатом роботи, на відповідний час гарантійний строк продовжується. Однак наведена норма, що захищає інтереси замовника, діє тільки за умови, якщо останній своєчасно сповістив про виявлений нестачі підрядника. Це остання вимога встановлено вже в інтересах підрядника, оскільки надає йому можливість перевірити дійсне наявність недоліків та їх причини. Друге може бути застосоване у випадках, коли результат роботи (або його складова частина) був замінений підрядником. Тоді на результат роботи (її складову частину) встановлюється такої ж тривалості гарантійний термін, який існував на замінений результат, і обчислюватися цей термін повинен з моменту заміни. З третього правила випливає, що гарантійний термін при заміні результату роботи може бути подовжений або скорочений за умови, якщо це буде передбачено в самому договорі. За відсутності гарантійного строку замовник має право посилатися на недоліки результату робіт, виявлені в "розумний строк", який, однак, не повинен виходити за межі двох років з моменту передачі результату робіт (терміни іншої тривалості можуть бути встановлені законом, договором або звичаями ділового обороту) . Може виявитися так, що замовник заявив свої вимоги після закінчення гарантійного терміну, але в межах зазначеного загального терміну. Природно, що, оскільки гарантійний термін встановлюється в інтересах замовника, його положення встановленням такого терміну не може погіршуватися. З цієї причини ГК (п. 4 ст. 724) передбачає, що в подібній ситуації замовник має право заявляти свої, що стосуються якості, вимоги. Однак замовнику, який заявив свої вимоги після закінчення гарантійного терміну, доведеться довести, що або самі недоліки, або принаймні їх причина виникли до цього моменту (п. 2 і 4 ст. 724 ЦК). Цивільний кодекс (ст. 723) передбачив як підстави, так і зміст відповідальності підрядника за неналежну якість роботи. Підстав для настання відповідальності вказано три: це виявлення, по-перше, відступів від договору, які погіршили результат роботи, по-друге, інших недоліків, що роблять результат роботи непридатним для передбаченого в договорі вживання, і, по-третє, недоліків, про які нічого не говориться в договорі, але які роблять результат роботи непридатним для звичайного використання. Те, що можна назвати вмістом відповідальності, являє собою набір вимог, які вправі у цих випадках за своїм вибором заявити підрядник. Сюди входить безоплатне усунення недоліків у розумний строк (1), відповідне зменшення встановленої за роботу ціни (2) і відшкодування своїх витрат на усунення недоліків (3). З приводу останнього слід вказати на істотну відмінність ст. 723 ГК від ст. 397 ГК. У той час як остання стаття ("Виконання зобов'язання за рахунок боржника") містить презумпцію на користь наявності у кредитора у зобов'язанні зазначеного права, ст. 723 ГК виходить з прямо протилежної принципу: відповідне право належить кредитору-замовнику тільки за умови, якщо воно прямо передбачено договором. Інформація, що міститься в п. 1 ст. 723 ГК відсилання до ст. 397 ГК має той сенс, що, якщо в договорі закріплено таке право замовника, він може усунути недоліки своїми силами або доручити це зробити третій особі ("за розумну ціну"). У тому і в іншому випадку мова може йти про відшкодування замовнику "понесених необхідних витрат та інших збитків". Як роз'яснено в Постанові Пленуму Верховного Суду РФ і Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ N 6/8 від 1 липня 1996 р. "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації", якщо порушене право зможе бути відновлено в натурі шляхом придбання певних речей (товарів) або виконання робіт (надання послуг), їх вартість повинна визначатися за правилами п. 3 ст. 393 ЦК і в тих випадках, коли на момент пред'явлення позову або винесення рішення фактичні витрати кредитором ще не проведені "*". --- "*" Див: Постанови Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації (1992 - 2000 рр..). М., 2001. С. 54. Передбачена і ще одна ситуація. Мова йде про те, що відступу від договору або інші виявлені недоліки виявилися в один і той же час і суттєвими, і неусувними або хоча і усуненими, але не усуненими підрядником, незважаючи на заявлені йому в розумний строк вимоги. При описаній ситуації замовнику надається право вибрати і такий варіант: відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування завданих збитків. Мається на увазі випадок, коли підряднику заявлено замовником вимога безоплатно усунути недоліки в "розумний строк". У той же термін замість усунення недоліків він може виконати роботу заново, що не звільняючись від необхідності відшкодувати замовнику збитки від неналежного виконання договору. Зрозуміло, якщо підрядник вибрав варіант надання однієї речі замість іншої, визнаної недоброякісної, замовник, щоб не опинитися в становищі "безпідставно збагатився", зобов'язаний повернути підряднику отриману від нього недоброякісну річ (п. 2 ст. 723 ЦК). Особливо виділені наслідки ситуацій, при яких відступи від умов договору про якість, а так само інші недоліки результату роботи не були усунені підрядником у встановлений замовником розумний строк або за своїм характером вони є суттєвими і разом з тим неусувними (п. 3 ст. 723 ЦК) . Підрядник відповідно до правил про розподіл ризику несе відповідальність за певні недоліки в результаті роботи, допущені не тільки з його вини, а й внаслідок випадку. Сторони можуть відступити в укладеному ними договорі від наведеного правила з тим, щоб згаданий ризик прийняв на себе замовник. Однак ввести це умова можливо, якщо тільки такі недоліки - наслідки випадку. Умова договору, за яким замовник приймає на себе наслідки виявлення в переданому результаті роботи певних недоліків, що утворилися з вини підрядника (незалежно від того, чи йде мова про навмисної чи необережною вини, про його дії або бездіяльності), визнається нікчемним. Це означає, що підрядник, чия винність встановлена, все одно буде нести відповідальність за неналежну якість результату роботи, навіть якщо згідно з договором його слід було б звільнити від відповідальності. Однак включення в договір умови, про який йде мова, має певне значення. Якщо боржник несе відповідальність за принципом вини (ст. 401 ЦК), то при встановленні факту порушення договору його вина в цьому передбачається. А значить, саме боржникові необхідно довести, що він невинний. У розглянутій ситуації (п. 4 ст. 723 ЦК) за наявності подібної записи в договорі для випадків, коли підрядник не є підприємцем, діятиме презумпція невинності, тобто на замовнику лежить обов'язок довести провину підрядника. У зв'язку з тим що за договором на виготовлення речі на підрядника покладається обов'язок її передачі, тим самим створюється близькість підряду та купівлі-продажу та відповідно утворюються підстави для застосування до підрядних відносин деяких статей, що регулюють договір купівлі-продажу, за аналогією. Зокрема, мова йде про статті, присвячених виселення (ст. 460 - 462 ЦК): встановлюють підстави, порядок та наслідки відчуження речі у покупця. Мається на увазі, що зазначені норми можуть застосовуватися при задоволенні пред'явлених третіми особами вимог до замовника з приводу відібрання переданої підрядником речі. Кодекс приділив особливу статтю (725) давності за позовами про неналежну якість робіт. Вона містить спеціальні правила, які визначають або строки позовної давності, або порядок їх обчислення. Саме загальне правило на цей рахунок полягає в тому, що позовна давність становить один рік, а якщо результатом робіт служать будівлі та споруди, термін подовжується до трьох років. Оскільки таких же загальних правил щодо початку перебігу зазначених термінів немає, слід керуватися п. 1 ст. 200 ГК, вважаючи початком перебігу зазначених строків день, коли замовник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (про допущені підрядником недоліки). Всі інші на цей рахунок норми, включені в ст. 725 ГК, являють собою різного роду пільги, встановлені замовнику стосовно до двох ситуацій. Перша - та, при якій результат роботи приймається по частинах. Тоді позовна давність починає текти тільки з дня приймання результату робіт у цілому (п. 2 ст. 725 ЦК). Друга відноситься до випадків, при яких закон, інший правовий акт або договір встановили гарантійний термін. Тоді пільга, про яку йде мова, носить подвійний характер. Мається на увазі, що якщо заявлена вимога не виходить за рамки гарантійного терміну, то для нього позовна давність починає текти тільки з дня, коли відповідне вимога була заявлена. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "7. Права та обов'язки сторін" |
||
|
||