| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
а) право на управління справами держави; право обирати і бути обраним |
||
|
У Конституційному Суді Республіки Білорусь розглядалося звернення Міністра юстиції Республіки Білорусь про правомірність включення до Статуту Федерації профспілок Білоруської положень про те, що Федерація профспілок відповідно до законодавства сприяє виявленню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах, а також про допустимість участі лідерів громадських об'єднань у виборах з використанням авторитету своїх організацій. Вивчивши положення Конституції, законів та інших нормативних актів Республіки Білорусь, Конституційний Суд встановив наступне. Правову основу виборчої системи становлять Конституція, Виборчий кодекс Республіки Білорусь та інші акти законодавства. Як випливає зі статті 5 Основного Закону, політичні партії, інші громадські об'єднання вправі сприяти виявленню і вираженню політичної волі громадян, участь у виборах, діючи при цьому в рамках Конституції і законів Республіки Білорусь. Оцінивши положення статей 5, 41 і 69 Конституції, Закону "Про професійні спілки" та інших нормативних актів, а також загальновизнані принципи і норми міжнародного права, що стосуються створення та діяльності громадських об'єднань, цілями яких є виявлення і вираження політичної волі громадян, участь у виборах, Конституційний Суд зазначив, що цілями і завданнями професійних спілок є захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів громадян. У виборах можуть брати участь тільки ті громадські об'єднання, які переслідують політичні цілі. Відсутність у Законі "'Про професійні спілки" положень про сприяння виявленню і вираженню політичної волі громадян, участь у виборах, на думку Конституційного Суду, пояснюється особливим статусом профспілок, однак це не виключає права членів профспілки як громадян Республіки Білорусь брати участь у виборах у відповідності з виборчим законодавством. При цьому Конституційний Суд відзначає, що відсутність права професійних спілок на висунення кандидатів не порушує виборчих прав членів професійних спілок як громадян. Лідери та інші члени професійних спілок можуть брати участь у виборах на загальних підставах відповідно до статей 5, 64, 69 Конституції та положеннями Виборчого кодексу. Напередодні виборчої кампанії 2001 року по виборам Президента Республіки Білорусь до Конституційного Суду двічі зверталася Центральна комісія Республіки Білорусь з виборів і проведення республіканських референдумів з пропозицією висловити правову позицію щодо визначення змісту використовуваних в Конституції Республіки Білорусь понять. 15 червня 2001 Конституційний Суд ухвалив рішення "Про правову позиції Конституційного Суду щодо використовуваного в статті 80 Конституції Республіки Білорусь поняття" громадянин Республіки Білорусь, який постійно проживає в Республіці Білорусь ". У запиті було вказано, що в Центральну комісію Республіки Білорусь з виборів і проведення республіканських референдумів надійшли документи про реєстрацію ініціативної групи громадян з висунення кандидатом в Президенти Республіки Білорусь З.С. Позняка, що перебуває в даний час за межами Республіки Білорусь. Проаналізувавши положення Конституції, норми міжнародно-правових актів, Виборчого кодексу та інших актів законодавства Республіки Білорусь, Конституційний Суд зазначив таке. При визначенні місця постійного проживання слід враховувати не тільки місце фактичного знаходження особи в той чи інший період часу (в Республіці Білорусь або за її межами), але і його намір мати дане місце в якості місця свого постійного проживання. Зміст цього поняття зумовлюється цілями виїзду (вибуття) за межі Республіки Білорусь: чи є виїзд тимчасовим або це вибуття на постійне місце проживання в іншу державу. В якості тимчасового виїзду може розглядатися виїзд у службове відрядження, на навчання, відпочинок, для лікування та з інших поважних причин, що свідчить про тимчасове перебування за межами Республіки Білорусь і збереженні Республіки Білорусь в якості місця постійного проживання . Конституційний Суд зазначив, що З.С. Позняк зберігає громадянство Республіки Білорусь, свій виїзд розглядає як тимчасовий в силу політичної, на його думку, ситуації. Їм не оформлявся виїзд на постійне місце проживання в іншу державу. Він є Головою Консервативно-християнської партії - БНФ, офіційно зареєстрованої Міністерством юстиції Республіки Білорусь, що підтверджує його участь у політичному житті Республіки Білорусь. Слід також враховувати, що йому надано притулок в іноземній державі. Статтею 14 Загальної декларації прав людини передбачено право кожного шукати притулок від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком. Відповідно до Декларації про територіальний притулок, прийнятою резолюцією 2312 (XXII) Генеральної Асамблеї ООН 14 грудня 1967, притулок, наданий будь-яким державою на здійснення свого суверенітету особам, які мають підставу посилатися на статтю 14 Загальної декларації прав людини, має поважатися усіма іншими державами. Оцінка підстав для надання притулку лежить на предоставляющем цей притулок державі (стаття 1). У цьому зв'язку Конституційний Суд, грунтуючись на закріпленому в статті 8 Конституції пріоритеті загальновизнаних принципів міжнародного права і не оцінюючи наявність дійсних або уявних підстав для звернення З.С. Позняка з проханням про отримання притулку в іншій країні, виходить з самого факту надання йому притулку і вважає, що реєстрація ініціативної групи з його висунення кандидатом у Президенти Республіки Білорусь свідчитиме про добру волю нашої держави як правової та демократичної, його прагненні зміцнювати підвалини народовладдя і бажанні провести вільні і справедливі вибори, вирішувати питання, керуючись нормами міжнародного права, спрямованими на забезпечення і захист основоположних прав і свобод людини і громадянина. Конституційний Суд порахував, що з урахуванням викладених обставин Центральна комісія Республіки Білорусь з виборів і проведення республіканських референдумів має правові підстави для реєстрації зазначеної ініціативної групи. В силу приписів статті 3 Конституції верховної суверенної владою володіє народ, який може вільно і безпосередньо висловити своє ставлення до кандидата в Президенти Республіки Білорусь як при зборі підписів для його висунення, так і при голосуванні в день виборів Президента Республіки Білорусь. Відповідно до рішення Конституційного Суду ініціативній групі З.С. Позняка було дозволено збирати підписи для висунення його кандидатом в Президенти Республіки Білорусь. Було прийнято рішення від 19 червня 2001 р. "Про правову позиції Конституційного Суду щодо використовуваного в статті 80 Конституції Республіки Білорусь поняття" громадянин Республіки Білорусь за народженням ". Конституційний Суд Республіки Білорусь розглянув запит Центральної комісії Республіки Білорусь з виборів і проведення республіканських референдумів про правову позиції Конституційного Суду щодо визначення поняття "громадянин Республіки Білорусь за народженням", використовуваного в статті 80 Конституції Республіки Білорусь. У запиті зазначено, що в Центральну комісію Республіки Білорусь з виборів і проведення республіканських референдумів надійшли документи про реєстрацію ініціативної групи громадян з висунення кандидатом в Президенти Республіки Білорусь А.А. Ляшко, який народився в 1949 р. в Комі АРСР Російської Федерації. З 1958 р. А.А. Ляшко проживає в Республіці Білорусь. Центральна комісія Республіки Білорусь з виборів і проведення республіканських референдумів просила Конституційний Суд Республіки Білорусь висловити правову позицію про те, чи є за вказаних обставин А.А. Ляшко громадянином Республіки Білорусь за народженням. Проаналізувавши положення Конституцій БССР 1937, 1978 рр.. і Конституції Республіки Білорусь 1994 р., Конституцій СРСР 1936, 1977 рр.., законів про громадянство СРСР 1938, 1978 і 1990 рр.., Закону "Про громадянство Республіки Білорусь" 1991 р., Виборчого кодексу Республіки Білорусь та інших нормативних правових актів, Конституційний Суд встановив наступне. Відповідно до статті 80 Конституції Республіки Білорусь Президентом може бути обраний громадянин Республіки Білорусь за народженням. Аналогічна норма міститься і в статті 57 Виборчого кодексу Республіки Білорусь. Подібні вимоги до заняття посади Президента передбачені і в конституціях деяких інших держав. Відповідно до Конституціями БССР 1937, 1978 рр.. Білорусь, входячи до складу СРСР, зберігала свій суверенітет. Одним з найважливіших ознак державного суверенітету є наявність власного громадянства. У статті 18 Конституції УРСР 1937 р. встановлено, що кожен громадянин БССР є громадянином СРСР. Така ж норма містилася і в статті 31 Конституції УРСР 1978 Статтею 21 Конституції СРСР 1936 р. для громадян СРСР було встановлено єдине союзне громадянство. Кожен громадянин союзної республіки був громадянином СРСР. Аналогічна норма містилася в статті 33 Конституції СРСР 1977 р. Підстави та порядок набуття і втрати радянського громадянства визначалися законами про громадянство СРСР. В силу положень статті 2 Закону "Про громадянство Союзу Радянських Соціалістичних Республік" від 19 серпня 1938 громадянами СРСР були: а) всі що перебували до 7 листопада 1917 підданими колишньої Російської імперії і не втратили радянського громадянства; б) особи, які набули радянське громадянство в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 3 Закону "Про громадянство СРСР" від 1 грудня 1978 громадянами СРСР були: особи, які перебували у громадянстві СРСР на день набрання чинності цього Закону; особи, які набули громадянство СРСР в Відповідно до вказаного Закону. Відповідно до статті 10 цього ж Закону громадянство СРСР купувалося за народженням, а також і з інших підстав. Такі ж норми були відтворені у статтях 4 та 13 Закону "Про громадянство СРСР" від 23 травня 1990 Союзним законодавством встановлювалося єдине союзне громадянство. Його наявність означало, що громадянин, який проживає в одній з союзних республік, був її громадянином і громадянином СРСР, але не був одночасно громадянином іншої союзної республіки. Загальновизнано вважати громадянином за народженням особа, що народилася на території даної держави (принцип "права грунту") і (або) батьки (один з батьків) якого є громадянами цієї держави (принцип "права крові") . Конкретні умови застосування і поєднання цих принципів визначаються законодавством. Даний підхід був закріплений як в раніше діяв союзному та республіканському законодавстві про громадянство, так і в Законі "Про громадянство Республіки Білорусь" від 18 жовтня 1991 р. (статті 9, 10, 11, 12 і ін.) Разом з тим законодавець, визначаючи в названому Законі підстави набуття громадянства, визнав осіб, які постійно проживали на території Республіки Білорусь на день набрання чинності зазначеного Закону, громадянами Республіки Білорусь (статті 2, 8). Однак це не означало, що всі ці особи визнані законодавцем громадянами Республіки Білорусь за народженням. Вирішення даного питання залежить від конкретних обставин (місце народження, громадянство батьків та ін.) (Деякі роз'яснення щодо застосування норм названого Закону були дані в постанові Верховної Ради Республіки Білорусь від 18 жовтня 1991 р. "Про введення в дію Закону Республіки Білорусь" Про громадянство Республіки Білорусь ".) На підставі викладеного Конституційний Суд зазначив, що А.А. Ляшко, який народився в 1949 р. в Комі АРСР Російської Федерації, батьки якого, за наявними відомостями, громадянами БССР на момент його народження не були, набув громадянство БССР (громадянство Республіки Білорусь) не за народженням, а лише у зв'язку з переїздом в 1958 г . на територію БРСР. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " а) право на управління справами держави; право обирати і бути обраним " |
||
|
||