| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ж) право на юридичну допомогу |
||
|
Право на юридичну допомогу є одним з основних елементів правового статусу будь-якої людини. Це право гарантується не тільки Конституцією, а й низкою міжнародних документів. Професійно юридичну допомогу покликана здійснювати адвокатура. Відповідно до закону про адвокатуру адвокатом Республіки Білорусь може бути громадянин Республіки Білорусь, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом не менше трьох років або не має такого стажу, але пройшов стажування строком від шести місяців до одного року в адвокатурі, склав кваліфікаційний іспит та отримав ліцензію на право заняття адвокатською діяльністю. Адвокати та стажисти не можуть перебувати на службі в державних, громадських та інших організаціях, за винятком осіб, які займаються науковою або педагогічною діяльністю. Адвокати надають такі види юридичної допомоги: дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; становлять заяви, скарги та інші документи правового характеру; здійснюють представництво в судах та інших органах і організаціях у цивільних справах та справах про адміністративні правопорушення; беруть участь у попередньому слідстві і в суді у кримінальних справах в якості захисників, а також представників потерпілих, цивільних позивачів, цивільних відповідачів. Адвокати надають фізичним та юридичним особам також і іншу правову допомогу. Безкоштовно виявляється юридична допомога колегіями адвокатів за рахунок своїх коштів позивачам у судах першої інстанції при веденні справ, пов'язаних з трудовими правовідносинами, про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з роботою, а також інвалідам I і II груп при дачі консультацій, що не вимагають ознайомлення зі справою, фізичним особам, звільненим у встановленому чинним законодавством порядку від оплати юридичної допомоги. Адвокат у своїй діяльності незалежний і підкоряється лише закону. Забороняється втручання у професійну діяльність адвоката, вимога від нього повідомлення будь-яких відомостей, що становлять предмет адвокатської таємниці, а також вимога подібних відомостей від посадових осіб і технічних працівників органів адвокатського самоврядування та адвокатських об'єднань. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких особа звернулася за допомогою, суть консультацій, порад та роз'яснень, отриманих цією особою від адвоката. Відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, не можуть бути отримані від адвоката і використані як докази в цивільному, адміністративному і кримінальному процесах. Всі органи і посадові особи Республіки Білорусь визнають і дотримуються таємницю консультацій адвоката з особою, якій він надає юридичну допомогу, при здійсненні ним своїх професійних обов'язків. Відповідно до статті 62 Конституції кожен має право користуватися не тільки послугами адвоката, але й інших своїх представників. Чинне законодавство (Цивільний процесуальний кодекс, Господарський процесуальний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення та ін.) передбачає підстави та порядок здійснення представництва. Так, відповідно до Цивільним процесуальним кодексом громадяни вправі вести свої справи в суді особисто або через представників. Особиста участь у справі громадян не позбавляє їх права мати по цій справі представників. Законні представники можуть доручити ведення справи іншій особі, обраній ними як представник. Представником у суді може бути будь-яка дієздатна особа, яка має належним чином оформлене повноваження на ведення справ у суді (за винятком деяких осіб). Представниками в суді, зокрема, можуть бути не тільки адвокати, а й працівники юридичних осіб - у справах цих осіб, уповноважені громадських об'єднань, яким законом або статутом дано право представляти і захищати законні інтереси своїх членів в суді; уповноважені організацій, яким законодавством надано право представляти і захищати в суді права і законні інтереси інших осіб; батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники - по справах підопічних; уповноважені установ та організацій, на які законом покладено виконання обов'язків опікунів і піклувальників; представники , призначені судом; один з процесуальних співучасників - за дорученням цих співучасників. Представники в суді не можуть бути: 1) особи, які не досягли повноліття, крім неповнолітніх батьків - по справах своїх дітей; 2) особи, покликані в установленому законом порядку недієздатними або обмежено дієздатними; 3) судді, слідчі і прокурори, крім тих випадків, коли вони беруть участь у справі як законних представників недієздатних осіб, або представників суду, прокуратури, або іншого органу розслідування (ст. 73 ЦПК). Права та охоронювані законом інтереси недієздатних громадян, громадян, що не володіють повною дієздатністю, і громадян, визнаних обмежено дієздатними, захищають у суді їх батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники. Законні представники здійснюють від імені експонованих всі процесуальні дії, право здійснення яких належить представникам, з обмеженнями, передбаченими законами. Законні представники пред'являють в суді документи, що підтверджують їх право представляти інтереси підопічних. По справі, в якій повинен брати участь громадянин, визнаний в установленому порядку безвісно відсутнім, як його представник виступає опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього. По справі, в якій повинен брати участь спадкоємець особи, померлої або оголошеної в установленому законом порядку померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнято, в якості представника спадкоємця виступає особа, призначена для охорони та управління спадковим майном (ст. 74 ЦПК). Письмові довіреності, видаються громадянами, засвідчуються в нотаріальному порядку: керівниками юридичних осіб, в яких працює або навчається довіритель; житлово-експлуатаційною організацією, яка здійснює експлуатацію будинку, в якому він проживає; адміністрацією установи соціального захисту, в якому знаходиться повнолітній громадянин; адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні; командирами (начальниками) військових частин і установ, якщо доручення видається військовослужбовцям. Довіреності, видані особами, які перебувають у місцях позбавлення волі, засвідчуються начальниками виправних установ. Довіреності від імені юридичних осіб видаються за підписом їхнього керівника чи іншої особи, уповноваженого на це установчими документами юридичної особи, скріпленим печаткою. Дія довіреності, що підтверджує повноваження представника в суді, припиняється за наявності підстав, передбачених цивільним законодавством Республіки Білорусь. Громадяни можуть уповноважувати своїх представників на участь у справі усною заявою, зробленою в суді. Причому деякі повноваження представника повинні бути обумовлені особливо. До них слід віднести права представника на пред'явлення позову, передачу справи до третейського суду, повну або часткову відмову від позову, визнання позову, укладення мирової угоди, зміна предмета чи підстави позову, а також розміру позовних вимог, передачу повноважень іншій особі (передоручення), заяву клопотань про зупинення провадження у справі за згодою сторін, про забезпечення позову, про винесення додаткового рішення, про відстрочку або про розстрочку виконання рішення, про зміну способу і порядку його виконання, оскарження судового постанови, дачу пояснень на скаргу (протест), пред'явлення виконавчого документа до стягнення, отримання присудженого майна, в тому числі грошей, подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Вони повинні бути спеціально обумовлені в довіреності, виданої акредитуючою. Повноваження на ведення справи в суді дають представнику право на вчинення від імені акредитуючої всіх процесуальних дій, за виключення тих, які законодавство вимагає особливо обумовити. Конституційний Суд 5 жовтня 2000 прийняв рішення "Про практику застосування рішень Конституційного Суду Республіки Білорусь від 2 липня 1999 р." Про деякі питання представництва в суді з цивільних справ ", від 13 грудня 1999 р . "Про деякі питання забезпечення громадянам конституційного права на отримання юридичної допомоги в кримінальному процесі", від 4 липня 2000 р. "Про деякі питання, пов'язані з наданням юридичної допомоги засудженим" в частині реалізації положень статті 62 Конституції. На основі аналізу норм Конституції, Закону "Про адвокатуру", Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального, Господарського процесуального кодексів та інших нормативних актів Конституційний Суд прийшов до наступних висновків. 1. Право на юридичну допомогу, передбачене статтею 62 Конституції, що базується на загальновизнаних принципах міжнародного права (стаття 8 Конституції), для здійснення і захисту прав і свобод громадян гарантується державою і забезпечується насамперед за допомогою надання кваліфікованої юридичної допомоги на професійній основі (адвокатами або іншими особами, мають право на надання юридичної допомоги). 2. Громадяни вправі в будь-який момент отримувати юридичну допомогу, в тому числі при реалізації ними своїх прав у трудових, житлових, адміністративних, податкових та інших правовідносинах. У разі оформлення представництва для захисту інтересів довірених осіб повинні бути дотримані необхідні вимоги, що виключають систематичну діяльність з надання таких послуг і витяг з неї доходів, якщо інше не передбачено законодавством. 3. Відповідно до Конституції (статті 8, 62), рішенням Конституційного Суду від 13 грудня 1999 р. "Про деякі питання забезпечення громадянам конституційного права на отримання юридичної допомоги в кримінальному процесі" право на отримання в будь-який момент юридичної допомоги захисника має бути забезпечене не тільки обвинуваченому, підсудному, а й підозрюваному, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. 4. Юридичну допомогу у кримінальному судочинстві (стаття 49 КПК) можуть надавати допущені до участі у справі в якості захисників адвокати, інші особи, які мають право займатися адвокатською діяльністю; близькі родичі та законні представники вправі захищати права та інтереси не тільки обвинуваченого, підсудного, а й підозрюваного , виступаючи в ролі їх захисників у кримінальному судочинстві. Відмова у наданні права на участь в якості захисників у кримінальній справі близьких родичів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або їх законних представників може бути оскаржена до суду відповідно до статті 60 Конституції. Якщо зазначені особи брали участь у кримінальному судочинстві як захисників, то вони мають право надавати юридичну допомогу по даній справі, як це було передбачено в рішенні Конституційного Суду від 4 липня 2000 р. "Про деякі питання, пов'язані з наданням юридичної допомоги засудженим ", і після винесення вироку, у зв'язку з чим мати побачення із засудженими, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, дотримуючись при цьому Правила ВТУ, що регулюють питання надання юридичної допомоги адвокатами. 5. За цивільних справах та у справах про адміністративні правопорушення юридичну допомогу в суді можуть надавати особи, зазначені у частині другій статті 72 ГПК. Крім цих осіб, з урахуванням цілей і сутності ліцензування адвокатської діяльності та діяльності з надання юридичних послуг, правового регулювання підприємницької діяльності інші особи (частина перша статті 72 ЦПК) можуть надавати юридичну допомогу в суді, якщо вони оформили своє представництво належним чином відповідно до чинного законодавства. При цьому надання юридичної допомоги не повинно носити систематичний характер і бути джерелом отримання доходів, якщо інше не встановлено законодавством. Аналогічний підхід повинен бути дотриманий і при наданні юридичної допомоги цими особами в якості представників в інших, крім суду, державних органах, органах місцевого управління, на підприємствах, в установах, організаціях, громадських об'єднаннях і у відносинах з посадовими особами та громадянами. 6. Виходячи з необхідності досягнення цілей, для яких видана (оформлена) довіреність, засуджені, які перебувають у місцях позбавлення волі, мають право на одержання у будь-який момент юридичної допомоги для вирішення цивільно-правових питань не тільки від адвокатів, а й інших довірених осіб за умови належного оформлення довіреності на представництво відповідно до чинного законодавства. З урахуванням вимог встановленого в місцях позбавлення волі режиму можуть бути передбачені особливі умови, що забезпечують реалізацію права на отримання юридичної допомоги засудженими та виключають можливі зловживання як з боку засудженого, так і довіреної особи. У таких випадках надання юридичної допомоги також не повинно носити систематичний характер і бути джерелом отримання доходів, якщо інше не передбачено законодавством. 7. Конституційний Суд запропонував державним органам в межах їх компетенції з метою більш повної регламентації порядку надання юридичної допомоги громадянам, в тому числі за допомогою представництва, включаючи юридичну допомогу засудженим, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, внести необхідні зміни до чинного законодавства, що випливають з рішень Конституційного Суду і необхідності більш повного забезпечення права на юридичну допомогу, передбаченого в статті 62 Конституції Республіки Білорусь та міжнародно-правових актах. Принципово важливим для практики є те, що Міністерством внутрішніх справ було прийнято постанову від 5 березня 2002 р. № 59 "Про заходи щодо забезпечення режиму тримання затриманих і взятих під варту в ізоляторах тимчасового утримання". Відповідно з ним зустрічі перебувають в ІТТ з адвокатами будуть проходити за новими правилами: наодинці без розділової перегородки в умовах, що дозволяють працівнику міліції бачити учасників бесіди, але не чути їх. Пункт 2 постанови МВС забороняє особам, які отримали дозвіл на зустріч із затриманим або ув'язненим під варту, входити в слідчі кабінети з якими-небудь згортками, сумками та іншими подібними речами. Слідчі кабінети ІТТ наказано обладнати сповіщувачами тривожної сигналізації і дверними вічками з метою спостереження за поведінкою осіб, що викликаються для зустрічі з захисниками. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "ж) право на юридичну допомогу" |
||
|
||