| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Правовий режим частки у праві на спільне майно |
||
|
З іншого боку, і кредитор учасника часткової власності, що вимагає звернення стягнення на майно боржника-власника, вправі, отже, звернути стягнення і на таку частку. Це допускається при недостатності іншого майна у власника (тобто в субсидіарної порядку) шляхом пред'явлення кредитором вимоги про виділ частки боржника в спільному майні (ст. 255 ЦК). Якщо в таких випадках неможливе виділення частки в натурі або проти цього заперечують інші учасники часткової власності, кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки іншим учасникам спільної власності (за ціною, сумірною ринкової вартості цієї частки), а при їх відмові від її придбання - вимагати по суду продажу цієї частки з публічних торгів. При продажу одним із співвласників своєї частки сторонній особі закон враховує, що решта учасників спільної власності об'єктивно зацікавлені в скороченні числа співвласників і в збільшенні своїх часток, що полегшує спільне використання загального майна. Тому їм надається переважне право купівлі частки за ціною, за яку вона продається, і на інших рівних умовах (п. 1 ст. 250 ЦК). Це право не поширюється лише на випадки продажу частки з публічних торгів при зверненні на неї стягнення за боргами співвласника-боржника (якщо виділення його частки в натурі неможливо або проти цього заперечують інші учасники часткової власності). Продавець частки зобов'язаний у письмовій формі сповістити інших учасників часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких продає її. Придбати продається частку може будь з співвласників незалежно від розміру своєї частки. Якщо купити її побажають одночасно кілька співвласників, частка буде ділитися між ними (відповідно збільшуючи розмір належних їм часток у праві на спільне майно) у розмірах (пропорціях), про які вони домовилися, наприклад пропорційно наявним у них часткам або порівну. При відсутності такої угоди суперечка між співвласниками вирішується судом. Якщо ж інші учасники часткової власності відмовляться від покупки або не придбають продається частку в праві власності на нерухоме майно протягом місяця, а в праві власності на рухоме майно - протягом 10 днів з дня повідомлення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі (п. 2 ст. 250 ЦК). При продажу частки у праві спільної власності на земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення ("земельної частки") переважним правом її купівлі у разі відмови інших учасників спільної власності від її придбання користується відповідний суб'єкт Російської Федерації чи муніципальне освіту. Він також повинен бути в письмовій формі сповіщений сособственником про намір продати свою частку в праві на це майно і про пропоновані ним істотні умови договору купівлі-продажу. Частка у праві спільної власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо угодою сторін не передбачено інше. Оскільки об'єктом купівлі-продажу тут є не річ, а право на неї, на дані відносини не поширюється загальне правило п. 1 ст. 223 ГК про передачу речі. Якщо ж договір про продаж частки підлягає державній реєстрації, наприклад при продажу частки у праві власності на нерухомість, її набувач стає співвласником лише з моменту такої реєстрації (п. 2 ст. 223, ч. 2 ст. 251 ЦК). При продажу частки з порушенням переважного права купівлі будь-який інший учасник часткової власності має право протягом трьох місяців вимагати в судовому порядку переведення на нього прав і обов'язків покупця (п. 3 ст. 250 ЦК), а НЕ визнання угоди недійсною, що означає обов'язок сплати ним купівельної ціни та виконання інших умов угоди, укладеної продавцем частки. Тримісячний термін для пред'явлення відповідного позову є пресекательним (1) і не підлягає продовженню або відновленню навіть у разі його пропуску з поважних причин. --- (1) Див п. 20 Постанови Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ від 25 лютого 1998 р. N 8 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності та інших речових прав" / / Вісник ВАС РФ. 1998. N 10. Не допускається поступка переважного права купівлі частки (п. 4 ст. 250 ЦК), так як цим спотворювався б його зміст і соціальне призначення (не кажучи вже про наявність підстав для розгляду цього права в якості речового (1), тоді як можливість поступки за прямою вказівкою п. 1 ст. 382 ГК відноситься лише до зобов'язальних прав). --- (1) Детальніше див гол. 23 цього томи підручника. Викладені правила застосовуються також при відчуженні частки за договором міни (п. 5 ст. 250 ЦК), оскільки до цього договору відповідно застосовуються правила про купівлю-продаж. Вони використовуються і за рамками відносин спільної власності, наприклад при продажу акцій учасником закритого акціонерного товариства (абз. 2 п. 2 ст. 97 ЦК). Однак вони не поширюються на інші угоди з відчуження частки у праві власності (дарування, рента, внесення в якості внеску до статутного капіталу господарського товариства та ін.) Переважне право купівлі частки не застосовується і у випадках її продажу одним із співвласників іншому, бо при цьому не зачіпаються законні інтересів інших співвласників. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Правовий режим частки у праві на спільне майно " |
||
|
||