Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Цивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А. СУХАНОВ. Цивільне право: У 4 т. Том 2: Речове право. Спадкове право. Виключні права. Особисті немайнові права: Підручник., 2008 - перейти до змісту підручника

1. Поняття права спільної часткової власності та визначення часток її учасників
Загальна часткова власність являє собою відносини по приналежності становить єдине ціле майна одночасно кільком особам з визначенням їх часток у праві на це майно. Як вже зазначалося, це найбільш часто зустрічається вид відносин спільної власності.
Право спільної часткової власності є правом двох і більше осіб спільно (у певних долях) за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном, що є єдине ціле.
Розмір часток конкретних учасників відносин спільної часткової власності визначається або законом (наприклад, при спадкуванні за законом частки спадкоємців однієї черги визнаються рівними відповідно до п. 2 ст. 1141 ЦК), або їх угодою (наприклад , умовами договору простого товариства). Якщо розмір часток учасників часткової власності не може бути визначений на підставі закону та не встановлено угодою всіх її учасників, частки вважаються рівними (п. 1 ст. 245 ЦК).
Проте залежно від внеску кожного учасника спільної часткової власності в освіту і приріст загального майна їх частки можуть і нерівними. Порядок визначення та зміни часток в таких випадках встановлюється угодою всіх учасників часткової власності.
Якщо ж таку угоду відсутня, вирішальне значення набуває характеру вироблених одним з співвласників поліпшень спільного майна (п. 3 ст. 245 ЦК). Поліпшення, віддільні від об'єкта спільної власності без невідповідного збитку його господарському призначенню (наприклад, заміна електроприладів у загальному житловому будинку), за загальним правилом надходять у власність того з учасників часткової власності, який їх зробив, тобто взагалі не стають об'єктом спільної власності і, отже, не впливають на розмір часток її учасників. Лише за згодою всіх співвласників вони можуть залишитися у складі спільного майна і тим самим спричинити розмірне збільшення частки произведшего їх учасника.
Невіддільні поліпшення (наприклад, ремонт і заміна деталей даху будинку) завжди стають об'єктом спільної власності. Тому учасник часткової власності, який здійснив такі поліпшення за свій рахунок і з дотриманням встановленого співвласниками порядку використання спільного майна, має право на відповідне збільшення своєї частки у праві на спільне майно. Наприклад, прибудова одним з співвласників до використовуваної ним кімнаті будинку опалювальної тераси, здійснена ним за свій рахунок і з дотриманням встановлених правил, дає йому право на збільшення його частки у праві спільної власності на будинок. При цьому сама тераса як частина будинку складає об'єкт спільної власності, а не стає власністю побудував її учасника. Якщо ж така прибудова здійснена в суперечності з порядком використання спільним майном, наприклад за відсутності прямого чи опосередкованого згоди інших співвласників, вона не дає права на збільшення частки.
Особливим різновидом часткової власності в нашому правопорядок стала часткова власність на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що утворилися в результаті реорганізації колишніх колгоспів і радгоспів та приватизації їх членами (працівниками) закріплених за ними земель сільськогосподарського призначення (що здійснювалася шляхом передачі цих земель в малозрозумілу "колективно-пайову або колективно-сумісну власність"). Справа в тому, що об'єктом приватизації і подальшої спільної власності тут стало майно, яка становить не єдине ціле, а масив різнорідних земельних ділянок, об'єднаних формальною ознакою - приналежністю до земель колишнього колгоспу чи радгоспу. Власники ж таких часток нерідко розглядалися як "власники певної частини площі сільськогосподарських угідь" (1) і могли лише припускати, який конкретно земельну ділянку (за місцем розташування, характером угідь і вартості) може бути об'єктом їх права, бо замість виділення земельних ділянок хоча б у користування співвласникам їм було запропоновано здавати свої "земельні частки" в "оренду", причому навіть у "багатосторонню", що суперечило не тільки нормам цивільного права, а й здоровому глузду (бо предметом оренди в традиційному розумінні може стати тільки індивідуально-визначена і непотребляемая річ, а не право).
---
(1) Див: Посібник по здійсненню операцій із земельними частками. М., 1999. С. 26. Що прямо вказувало на розуміння такої "частки" як права на частину якогось майна ("загального масиву сільськогосподарських земель"), а не як частки у праві на все спільне майно (пор.: Аграрне право / Под ред. Г.Є. Бистрова, М.І. Козиря. М., 1998. С. 97, 238 - 240. Автори відповідних розділів - Б.Д. Клюкин і Г.В. Чубуков).
Чинне законодавство в цілому призвело цю ситуацію у відповідність з цивільно-правовими підходами. Так, земельна частка тепер прямо розглядається як частка у праві спільної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення; договори "оренди часткою" замінено договорами про передачу їх в довірче управління і т.д. (1). Однак при цьому збереглися і деякі особливості в правовому режимі "земельної частки".
---
(1) Див ст. 15 та п. 2 ст. 16 Закону про обіг земель сільгосппризначення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Поняття права спільної часткової власності та визначення часток її учасників "
  1. § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
    поняття кредитної організації дається у ч. 1ст. 1 Федерального закону «Про банки і банківську діяльність»: «кредитна організація - юридична особа, яка для отримання прибутку як основну мету своєї діяльності на підставі спеціального дозволу (ліцензії) Центрального банку Російської Федерації (Банку Росії) має право здійснювати банківські операції, передбачені цим
  2. § 4. Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями
    поняття під-приємства з іноземними інвестиціями в сенсі Закону від 4 липня 1991 р. [2] Закон, наприклад, встановлює заборону на націоналізацію, реквізицію або конфіскацію іноземних інвестицій, крім як у виняткових випадках, передбачених законодавчими актами, коли ці заходи вживаються в суспільних інтересах. При цьому при націоналізації або реквізиції іноземному інвестору
  3. § 1. Поняття і види права спільної власності
    права спільної власності. Майно може перебувати у власності не тільки однієї особи, а й двох або більше осіб, і тоді виникають відносини спільної власності. У цих випадках між співвласниками виникають певні відносини, які врегульовані правилами гл. 16 ГК. Обов'язковою ознакою спільної власності є множинність суб'єктів права власності на один і той же
  4. § 2. Право спільної часткової власності
    поняття ідеальної частки. У якості ідеальної частки речі можна подумки уявити собі лише якусь частину її вартості безвідносно до тих реальним потребам, задоволенню яких дана річ служить. Крім того, при такій конструкції довелося б визнати, що суб'єктом права власності на дану річ як певний матеріальний об'єкт є сукупність власників, а це
  5. § 3. Право спільної сумісної власності
    права спільної сумісної власності. Другим видом спільної власності є спільна сумісна власність, що не припускає наявність часток, тобто носить бездолевой характер: учасники спільної сумісної власності володіють правами на спільне майно, але у них немає часток у праві на це майно. Загальна спільна власність виникає лише у випадках, прямо передбачених законом, і
  6. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    поняття суто економічне, її формальний показник - суспільно необхідні витрати праці. Вони формують суспільну вартість товару, яка, в свою чергу, впливає на його ринкову ціну. Відплатність - поняття економічне за змістом і юридичне за функціями, її формальний показник - ціна (ст. 424 ЦК). Еквівалентність обміну припускає тільки таке зустрічне надання,
  7. § 3. Управління багатоквартирними будинками
    поняття "орган управління багатоквартирним житловим будинком" і визначає способи управління. Правда, ці питання чомусь вирішуються в різних частинах ЖК, а саме: в гол. 6 "Спільне майно власників приміщень у багатоквартирному будинку. Загальні збори таких власників" (ст. 44-48) і в розд. 8 "Управління багатоквартирними будинками" (ст. 161-165 ЖК). Загальні збори власників приміщень у
  8. § 3. Зміст договору простого товариства
    поняття "спільне майно" і "загальна власність" не є тотожними, при цьому перше за своїм змістом охоплює другу. Майно, що становить спільну часткову власність товаришів, утворюється за рахунок (абз. 1 п. 1 ст. 1043 ЦК): а) майна, що належало товаришеві на праві власності і внесеного у загальну справу. При цьому передбачається, що якщо в договорі прямо не обумовлено
  9. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    поняття товару не обмежується і не вичерпується колом речей (предметів матеріального світу), а охоплює й інші майнові блага, здатні одночасно задовольняти суспільні потреби і обмінюватися на ринку (енергія, інформація, майнові права та інші.). До того ж хоча речі - це предмети матеріального світу, аж ніяк не всякий предмет матеріального світу повинен розумітися як
  10. § 3. Особливості успадкування та іншого посмертного переходу окремих видів майна
    понять "успадковується частка" і "майно, відповідне наследуемой доле" загрожує "зіткненням" з ч. 1 ст. 1164 ЦК, згідно з якою загальна власність спадкоємців - завжди часткова. 2) Якщо спадкоємець - не член даного господарства (і не вступає в члени), він має право на компенсацію, розмірну наследуемой їм частці. Детальніше про це - далі. a) Оскільки п. 2 ст. 1179 ЦК присвячено праву
© 2014-2022  yport.inf.ua